Постанова

від 24.02.2020 по справі 914/1799/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа № 914/1799/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача (скаржника) - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного малого підприємства Гал Тор , б/н, б/д

на рішення Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2019 року (підписане 13.12.2019 року), суддя Коссак С.М.

у справі №914/1799/19

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Приватного малого підприємства Гал Тор , м. Львів

про повернення об`єкту оренди шляхом виселення та стягнення заборгованості 26 596,78 грн.

в с т а н о в и в :

03 вересня 2019 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного малого підприємства Гал Тор про зобов`язання останнього повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 179,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23; а також стягнення заборгованості в сумі 26 596,78 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2019 року у справі №914/1799/19 позов задоволено частково: зобов`язано ПМП Гал Тор повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 179,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 192,10 грн. - неустойки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що договір оренди нежитлових приміщень №4506 від 18 жовтня 1999 року припинив свою дію з 09 липня 2019 року, у зв`язку з чим, у відповідача (орендаря) виник обов`язок повернути об`єкт оренди орендодавцю. Судом встановлено, що орендодавець протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору повідомив орендаря про припинення договору. Поряд з тим, суд визнав підставною вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 1 192,10 грн. - неустойки (із заявлених до стягнення 3 768,04 грн., визнавши обґрунтованим період нарахування останньої - з 25 липня 2019 року по 31 липня 2019 року. Щодо стягнення орендної плати, суд зазначив, що позивачем не доведено існування заборгованості за спірний період, її розмір, відсутність переплати орендної плати, що при цьому могла бути зарахована позивачем у сплату орендних платежів за попередній період чи факт їх повернення.

Частково не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду відповідач - Приватне мале підприємство Гал Тор звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2019 року у справі №914/1799/19 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що договір оренди, відповідно до п.1 останнього, підписаний 18 жовтня 1999 року строком на п`ять років, тобто до 18 жовтня 2004 року та неодноразово був пролонгований на той самий період, відтак, вважає, що договір припинив свою дію 18 жовтня 2019 року. Разом з тим, вважає, що оскільки позивач у період з 18 жовтня по 18 листопада 2019 року не подав заяву про припинення договору, відтак, договір продовжено на той самий термін та такий є чинний, відтак, у відповідача відсутні підстави повертати об`єкт оренди та сплачувати неустойку.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

У заяві, яка надійшла до суду 18 лютого 2020 року, апелянт просить розглядати справу за відсутності його представника. Просить прийняти рішення, яким апеляційну скаргу задоволити.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, за умовами договору оренди нежитлових приміщень №4506 від 18 жовтня 1999 року, укладеним між Управлінням комунального майна Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради (в тексті договору - орендодавець), правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, та Приватним малим підприємством Гал Тор (в тексті договору - орендар), орендодавець на підставі витягу з протоколу №5 засідання конкурсної комісії з питань розподілу нежитлових приміщень від 08 липня 1999 року, експертної оцінки від 04 серпня 1999 року, виготовленої ДП Бюро Львів , договорів на техобслуговування засобів комп`ютерної техніки від 24 вересня 1999 року та від 30 вересня 1999 року здав, а орендар прийняв в оренду з 08 липня 1999 року до 08 липня 2004 року терміном на п`ять років у користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23 (п.1 Договору).

Призначення приміщень - для офісу і виробничих потреб (п.2 Договору).

Згідно з п.3 Договору розрахунок орендної плати здійснюється у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року та №699 від 18.05.1998 року. Орендна плата за місяць становить 205,32 грн. + ПДВ з 01 серпня 1999 року.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.5 Договору).

Відповідно до п.6 Договору за орендоване приміщення орендар повинен щомісяця до 10 числа сплатити орендну плату за попередній місяць шляхом її перерахунку на розрахунковий рахунок ЖЕКу, на території якого знаходиться об`єкт оренди.

Орендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату з урахуванням її індексації і ПДВ; при припиненні або розірванні договору повернути орендодавцю протягом 15-ти днів звільнений об`єкт оренди по акту прийому-передачі нежитлових приміщень ЖЕКу в належному санітарно-технічному стані, обумовленому договором оренди (п.п.15.1, 15.6 Договору).

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що договір оренди неодноразово пролонговувався на той самий термін і на тих самих умовах.

Вважаючи договір припиненим з 09 липня 2019 року УКВ ДЕР ЛМР 10 липня 2019 року надіслало відповідачу повідомлення (вих.№2302-вих-3233 від 09.07.2019) про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди №4506 від 18.10.1999, що підтверджується належними доказами, що долучені до позовної заяви. У вказаному повідомленні позивач просив повернути орендоване приміщення протягом 15-ти днів та провести повний розрахунок по сплаті орендної плати.

У вересні 2019 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до суду з цим позовом про зобов`язання ПМП Гал Тор повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 179,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23; а також стягнення заборгованості в сумі 26 596,78 грн.

Поряд з тим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 19 квітня 2017 року у справі №914/1084/16 за позовом УКВ ДЕР ЛМР до ПМП Гал Тор про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди №4506 від 18.10.1999 та виселення, припинено провадження у справі в частині стягнення боргу, в іншій частині - відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2017 року у справі №914/1084/16 рішення суду першої інстанції скасовано в частині припинення провадження у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. У решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі №914/1084/16 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Згідно з ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди ; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Статтею 10 ЗУ Про оренду державного та комунального майна також визначено істотні умови договору оренди, зокрема, це термін, на який укладається договір оренди .

У ч.ч.1, 2 ст.17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна (в редакції від 19.06.1999, чинній на час укладення договору оренди) передбачалось, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У п.1 Договору оренди сторони погодили, що орендодавець здав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення з 08 липня 1999 року до 08 липня 2004 року терміном на п`ять років у користування.

У відповідності до ст.17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна укладений між сторонами договір оренди неодноразово продовжувався на той самий термін і на тих самих умовах: тобто до 08 липня 2009 року, 08 липня 2014 року та до 08 липня 2019 року.

Статтею 764 ЦК України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця , договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст.17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що 10 липня 2019 року, тобто протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, Управління комунальної власності надіслало відповідачу повідомлення (вих.№2302-вих-3233 від 09.07.2019) про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди №4506 від 18.10.1999 та просило повернути орендоване приміщення протягом 15-ти днів. Надіслання вказаного повідомлення підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень від 10.07.2019 року з поштовим штемпелем та фіскальним чеком, копії яких долучено до позовної заяви.

Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №914/433/16, від 09.04.2019 у справі №904/3415/18, від 22.10.2019 у справі №910/3705/19, від 03.12.2019 у справі №910/5868/18).

При цьому отримання/неотримання листа орендарем за місцем його знаходження залежить виключно від волі останнього і не може бути підставою вважати, що орендодавець не вчинив у встановлений строк дій, визначених чинним законодавством, направлених на повідомлення орендаря про відсутність в орендодавця наміру на продовження договору.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ст.26 ЗУ Про оренду державного та комунального майна договір оренди припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст.26 вказаного Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У п.15.6 Договору сторони узгодили, що при припиненні або розірванні договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю протягом 15-ти днів звільнений об`єкт оренди по акту прийому-передачі нежитлових приміщень ЖЕКу в належному санітарно-технічному стані, обумовленому договором оренди.

Зважаючи на припинення договору оренди 09 липня 2019 року, у відповідача виник обов`язок повернути об`єкт оренди протягом 15-ти днів. Вказаного обов`язку відповідач не виконав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду не надані.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договір оренди припинив свою дію 18 жовтня 2019 року , оскільки сторонами в договорі чітко погоджено строк оренди, а саме: з 08 липня 1999 року до 08 липня 2004 року терміном на п`ять років, відтак, продовжуючи оренду на той самий термін і на тих самих умовах, що не заперечувалось сторонами, такими погоджено дію договору востаннє до 08 липня 2019 року, а не до 18 жовтня 2019 року, як наголошує скаржник. Слід зазначити, що за умовами договору оренди сторонами не визначено будь якого іншого строку дії договору, аніж той, що зазначений у п.1 договору. У зв`язку з наведеним доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

При цьому, апеляційний суд погоджується з апелянтом, що питання щодо строку дії договору не було предметом судового розгляду у справі №914/1084/16, відтак, суд першої інстанції помилково посилається на обставини, встановлені в судових рішеннях у вказаній справі, застосовуючи норму ч.5 ст.75 ГПК України. Однак, наведене не призвело до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення у цій справі, оскільки апеляційним судом встановлено, що договір оренди був чинним до 08 липня 2019 року включно.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і щодо стягнення з відповідача неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.

Так, згідно з ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У п.15.6 Договору сторони погодили, що при припиненні або розірванні договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт оренди протягом 15-ти днів по акту прийому-передачі.

Відтак, зважаючи на припинення договору 09 липня 2019 року та надіслання відповідачу повідомлення 10 липня 2019 року, відповідач повинен був повернути об`єкт оренди до 24 липня 2019 року включно.

Враховуючи не повернення орендодавцю майна, останній має право на нарахування відповідачу неустойки починаючи з 25 липня 2019 року по 31 липня 2019 року (крайня дата періоду нарахування, що вказаний позивачем у позовній заяві), тобто за 7 днів, що становить 1 192,10 грн. У задоволенні решти суми неустойки слід відмовити, оскільки позивачем не враховано терміну на повернення майна, що визначений у п.15.6 договору.

В частині позовних вимог, що стосуються стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами існування заборгованості за спірний період, її розмір, відсутність переплати орендної плати, що при цьому могла бути зарахована позивачем у сплату орендних платежів за попередній період чи факт їх повернення.

Дослідивши наявні у справі докази, з вказаним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції. Слід зазначити, що позивачем рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалось.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, виходячи з доказів, що містяться у матеріалах справи та обставин, зазначених позивачем у позовній заяві, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, а саме: зобов`язання ПМП Гал Тор повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 179,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23 та стягнення з відповідача на користь позивача 1 192,10 грн. - неустойки.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2019 року у справі №914/1799/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного малого підприємства Гал Тор - без задоволення.

Матеріали справи №914/1799/19 повернути до Господарського суду Львівської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 02 березня 2020 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.