Постанова

від 17.02.2020 по справі 920/1018/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. Справа№ 920/1018/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Іоннікової І.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер-Мед"

на рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2019

(повний текст рішення складено 26.11.2019)

у справі № 920/1018/19 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом Приватного підприємства "Флоріс-С"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер-Мед"

про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.02.2018

за участю представників:

від позивача: не з'явились,

від відповідача: Мирославський С.В.

ВСТАНОВИВ:

ПП "Флоріс-С" звернулось до господарського суду з позовом, відповідно до якого просило суд розірвати (припинити) договір оренди нерухомого майна б/н від 08.02.2018, укладений між ПП "Флоріс-С" та ТОВ "Клевер-Мед", з 23.12.2018; покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він фактично жодного дня не використовував об'єкт оренди у своїй господарській діяльності (як медичний центр) у зв'язку з невиконанням відповідачем домовленостей, досягнутих під час укладення договору оренди, а саме: реконструкція приміщення під заклад охорони здоров'я, забезпечення газопостачання відповідно до встановлених норм і правил, забезпечення спеціальної вентиляції приміщень, заміна вхідних дверей, заміна сходинок на ганку, виготовлення пандусу для інвалідів, облаштування автостоянок для автомобілів медичного персоналу та пацієнтів.

За твердженням позивача, 22.12.2018 спірне нежитлове приміщення було повернуто позивачем орендодавцю, що підтверджується актом передачі-приймання (повернення) нежитлового приміщення за договором оренди нерухомого майна, а також відповідно до повідомлення № 150 від 22.12.2018 позивач повернув представнику відповідача Трофименку М.М. комплект ключів від орендованого приміщення, однак відповідач продовжує нараховувати позивачеві орендні платежі та звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення з позивача орендної плати у розмірі 156 748,77 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.11.2019 позов задоволено частково; розірвано договір оренди нерухомого майна б/н від 08.02.2018, укладений між ТОВ "Клевер-Мед" як орендодавцем та ПП "Флоріс-С" як орендарем з дня набрання чинності даним рішенням суду; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер-Мед" на користь Приватного підприємства "Флоріс-С" 1 921,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншому відмовлено.

Суд виходив з того, що спірний договір укладався позивачем з метою використання об'єкта оренди для здійснення своєї господарської діяльності - для розміщення медичного центру, однак, враховуючи, що відповідач у порушення досягнутих домовленостей не привів нежитлове приміщення, передане в оренду, у стан, придатний для його використання у якості медичного центру, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку позивач не отримав у повній мірі того, на що розраховував при укладанні договору оренди від 08.02.2018 та не мав змоги використовувати за призначенням (діяльність медичного центру) спірне нежитлове приміщення. Тому у даному спорі має місце істотна зміна обставин, яка позбавила позивача можливості використовувати спірне нерухоме майно для цілей, якими позивач керувався, укладаючи договір оренди від 08.02.2018.

Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клевер-Мед" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Клевер-Мед" зазначає, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, в чому саме полягає істотне порушення договору; не зазначено, яким пунктом спірного договору передбачено обов'язок відповідача привести нежитлове приміщення, передане в оренду, у стан, придатний для його використання у якості медичного центру; не зазначено на підставі яких доказів суд дійшов висновку, що нежитлове приміщення, передане в оренду, не придатне для його використання в якості медичного центру та яким саме критеріям повинно відповідати приміщення; позивачем не підтверджено відповідними доказами існування усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер-Мед" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2019 у справі № 920/1018/19 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 17.02.2020.

17.02.2020 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Флоріс-С" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю директора ПП "Флоріс-С" прибути до міста Києва через хворобу, що підтверджується листком непрацездатності доданим до клопотання.

Колегія суддів відхилила клопотання позивача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване.

17.02.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому ПП "Флоріс-С" повідомило, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

В судове засідання представники позивача не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клевер-Мед" і Приватним підприємством "Флоріс-С" укладено договір оренди нерухомого майна (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався передати позивачу у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 269,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Суми, вул. Холодногірська, 45, з метою здійснення господарської комерційної діяльності позивача для розміщення медичного центру, а позивач зобов'язувався прийняти об'єкт оренди у строкове платне користування і сплачувати відповідачу орендну плату.

Згідно з п. 3.1. Договору передання об'єкта оренди оформлюється актом передачі-приймання, який підписується повноважними представниками сторін і в якому відображається стан об'єкта оренди та його систем. Підписання акта передачі-приймання об'єкта оренди є підставою для передачі відповідачем ключів від об'єкта оренди позивачу (п. 3.4. Договору).

Зі змісту п. 3.5. Договору вбачається, що позивач вступає у користування об'єктом оренди після підписання сторонами цього Договору, акта передачі-приймання та фактичного передання відповідачем об'єкта оренди позивачеві.

Відповідно до п. 4.2. Договору він укладений строком на 2 роки 11 місяців, з 08 лютого 2018 року до 07 січня 2020 року.

Згідно із п. 5.1. Договору орендна плата за користування об'єктом оренди становить 30000,00 грн. на місяць з ПДВ.

Вподальшому сторонами підписано Додаткову угоду № 1 від 01.06.2018 до Договору, якою збільшено розмір орендної плати.

Так, згідно із п. 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.06.2018 до Договору розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить 31500,00 грн.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що орендна плата сплачується позивачем щомісяця незалежно від результатів його фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.3. Договору орендна плата сплачується 5 числа кожного місяця за поточний місяць, на вказаний відповідачем рахунок у банківській установі шляхом безготівкового перерахування грошових коштів.

Орендна плата може періодично переглядатися та змінюватись, зокрема, із урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції, за погодженням сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору і є його невід'ємною частиною (п. 5.4. Договору).

Згідно з п. 5.8. Договору до орендної плати не включається плата за комунальні послуги та орендна плата за користування земельною ділянкою.

Зі змісту п. 7.1. Договору вбачається, що до обов'язків позивача віднесено, зокрема, відшкодування відповідачеві оплати комунальних послуг, за спожиту електроенергію, газо-, тепло-, водопостачання і водовідведення, телефонний зв'язок та пожежну сигналізацію, прибирання прибудинкової території і вивіз сміття на підставі виставлених відповідачем рахунків з документальним підтвердженням зазначених у них сум.

Згідно з п. 4.3. Договору обчислення строку Договору починається після підписання повноважними представниками сторін цього Договору, з моменту підписання акта передачі-приймання об'єкта оренди та фактичної передачі об'єкта оренди.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що строк оренди може бути змінений лише за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.7 Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної угоди до цього Договору або з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.2. Договору орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору якщо орендар не вносить орендну плату за користування об'єктом оренди протягом 3 (три) місяців підряд.

Пунктом 9.3. Договору встановлено, що орендар має право вимагати розірвання Договору, якщо орендодавець передав у користування об'єкт оренди, що не відповідає умовам Договору.

Пунктом 9.5. Договору передбачено, що зміни умов цього Договору можуть мати місце за погодженням сторін шляхом укладання відповідної додаткової угоди до Договору, яка є його невід'ємною частиною.

Зі змісту п. 9.6. Договору вбачається, що сторона Договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати цей Договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні за Договором. Сторона Договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання Договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) Договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням Договір змінено або розірвано, Договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним судовим рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено рішенням суду.

Так, за актом прийому-передачі майна, що орендується (до Договору оренди нерухомого майна від 08.02.2018) від 20.03.2018 ТОВ "Клевер-Мед" передало, а ПП "Флоріс-С" прийняло відповідно до предмету та умов Договору нежитлове приміщення розташоване за адресою м. Суми, вул. Холодногірська, 45, загальною площею 269,5 кв.м., надалі - об'єкт оренди.

Вищезазначений акт підписаний без зауважень щодо недоліків.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він фактично жодного дня не використовував об'єкт оренди у своїй господарській діяльності (як медичний центр) у зв'язку з невиконанням відповідачем домовленостей, досягнутих під час укладення договору оренди, а саме: реконструкція приміщення під заклад охорони здоров'я, забезпечення газопостачання відповідно до встановлених норм і правил, забезпечення спеціальної вентиляції приміщень, заміна вхідних дверей, заміна сходинок на ганку, виготовлення пандусу для інвалідів, облаштування автостоянок для автомобілів медичного персоналу та пацієнтів.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом спірного договору є об'єкт оренди - нежитлове приміщення розташоване за адресою м. Суми, вул. Холодногірська, 45, загальною площею 269,5 кв.м., при цьому зі змісту договору не вбачається, що на відповідача покладено обов'язки, на які вказує позивач (реконструкція приміщення під заклад охорони здоров'я, забезпечення газопостачання відповідно до встановлених норм і правил, забезпечення спеціальної вентиляції приміщень, заміна вхідних дверей, заміна сходинок на ганку, виготовлення пандусу для інвалідів, облаштування автостоянок для автомобілів медичного персоналу та пацієнтів).

Жодних доказів в підтвердження покладення на відповідача та невиконання останнім домовленостей, досягнутих під час укладення договору оренди, позивачем не надано.

Також, позивач зазначає, що 22.12.2018 спірне нежитлове приміщення було повернуто позивачем орендодавцю, що підтверджується актом передачі-приймання (повернення) нежитлового приміщення за договором оренди нерухомого майна, а також відповідно до повідомлення № 150 від 22.12.2018 позивач повернув представнику відповідача Трофименку М.М. комплект ключів від орендованого приміщення, однак відповідач продовжує нараховувати позивачеві орендні платежі та звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення з позивача орендної плати у розмірі 156 748,77 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами-пропозиціями щодо дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.02.2018 у зв'язку з тим, що орендоване приміщення відповідно до акту передачі-приймання від 22.12.2018 передано орендодавцю (листи № 01-14/01/107 від 22.12.2018, № 01-14/01/43 від 15.02.2019, № 01-14/01/115 від 07.06.2019, № 01-14/01/156 від 05.09.2019).

Проте, вищезазначені листи, окрім листа № 01-14/01/156 від 05.09.2019, направлені відповідачу, були повернуті позивачу відділенням поштового зв'язку з відмітками "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Повідомленням № 21 від 20.09.2019 ТОВ "Клевер-Мед" заперечило факт повернення орендарем 22.12.2018 нежитлового приміщення загальною площею 269,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Холодногірська, 45, котре є об'єктом оренди та повідомило про відсутність підстав для дострокового розірвання договору.

Крім того, ТОВ "Клевер-Мед" наголосило на позиції, викладеній у рішенні Господарського суду Сумської області від 22.05.2019 у справі № 920/215/19, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, в яких відповідний позов ТОВ "Клевер-Мед" було задоволено, стягнуто суму заборгованості з позивача на користь відповідача.

Також, у вказаному рішенні суду встановлено, що поданий ПП "Флоріс-С" акт повернення об'єкта оренди від 22.12.2018 не може вважатися належним доказом повернення орендованого за спірним договором нерухомого майна, оскільки підписаний неуповноваженою особою з боку ТОВ "Клевер-Мед". Судом встановлено, що від імені позивача акт підписано Гапченком В.В., діючим на підставі довіреності № 3 від 22.12.2018, в той час як від імені відповідача акт підписав Трофименко М.М., проте докази на підтвердження наявності повноважень на вчинення дій з підписання зазначеного акту Трофименком М.М. в матеріалах справи відсутні, а у ході розгляду судової справи № 920/215/19 представники ТОВ "Клевер-Мед" заперечували факт передачі об'єкта оренди 22.12.2018 та факт надання повноважень вказаній особі на підписання такого акту.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Місцевий господарський суд, пославшись на преюдиціальність обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Сумської області від 22.05.2019 у справі № 920/215/19, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження внесення змін до Договору щодо строку його дії та повернення позивачем відповідачу об'єкта оренди.

Таким чином, поданий відповідачем акт повернення об'єкта оренди від 22.12.2018 не може вважатися належним доказом у справі, оскільки підписаний неуповноваженою особою з боку позивача.

За приписами статей 526, 527, 530, 599, 610 та 629 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідності до статті 509 ЦК України, ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у даному спорі має місце істотна зміна обставин, яка позбавила позивача можливості використовувати спірне нерухоме майно для цілей, якими позивач керувався, укладаючи договір оренди від 08.02.2018.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Водночас, договір у разі істотної зміни обставин може бути розірваним не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити факт зміни істотної обставини, за наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Поняття "істотна зміна обставин" є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абз. 2 частини 1 статті 652 ЦК України, яка визначає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або за виникнення ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень статті 652 ЦК України не підлягає розірванню, як за згодою сторін, так і за рішенням суду.

Отже, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 910/9859/18.

Отже, закон пов'язує можливість зміни або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Проте, позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, як підстави для розірвання договору.

За змістом статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Таким чином, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в позовній заяві.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про те, що у даному спорі має місце істотна зміна обставин, за наявності яких ст. 652 ЦК України, надає можливість розірвати договір, суперечить нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Допущене судом першої інстанції при розгляді справи № 920/1018/19 неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2019 та ухвалення нового рішення про відмову задоволенні позову повністю.

Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Клевер-Мед" судові витрати у вигляді сплаченого судового збору 2 881,50 грн. за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню ПП "Флоріс-С".

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим клопотання відповідача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, яке міститься у матеріалах справи. Докази, долучені до клопотання, підтверджують обсяг наданих послуг, а платіжне доручення № 174 від 24.12.2019 підтверджує понесення відповідачем витрат в сумі 3 500,00 грн., у зв'язку з чим з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер-Мед" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2019 у справі № 920/1018/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2019 у справі № 920/1018/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Флоріс-С" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер-Мед" 2 881,50 грн. судових витрат.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Флоріс-С" (40035, м. Суми, пр. Михайла Лушпи, буд. 7, кв. 38, код 34933234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер-Мед" (40007, Сумська обл., м. Суми, вул. Марко Вовчок, буд. 7, код 31547802) 3 500,00 грн. (три тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

6. Матеріали справи № 920/1018/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді І.А. Іоннікова

С.Я. Дикунська