Постанова

від 26.02.2020 по справі 910/8286/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Справа№ 910/8286/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін

від позивача Панасюк О.В.

від відповідача Костюченко О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уамастер Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 (повний текст складено 20.11.2019)

у справі №910/8286/19(суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адміксер Юа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уамастер Україна"

про стягнення 1 190 130,53 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адміксер Юа" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уамастер Україна" про стягнення 1190130,53 грн, з яких: 708332,74 грн - основний борг, 113550,13 грн - пеня, 70834,27 грн - неустойка, 238182,99 грн - 36% річних, 59230,40 грн - інфляційна складова боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплатити послуг, наданих позивачем на підставі укладеного сторонами договору про надання інформаційних та технічних послуг по використанню системи управління рекламою № D1217-16 від 31.12.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/8286/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уамастер Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адміксер Юа" 708332,74 грн основного боргу, 56201,43 грн пені, 31772,67 грн неустойки, 238130,12 грн 36% річних, 55392,58 грн інфляційних втрат та 16 347,44 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

При ухваленні зазначеного рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем у розмірі 708332,74 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. Частково задовольняючи вимоги про стягнення пені та штрафу, суд вказав на пропуск спеціального строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у справі. Також, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 36% річних, та частково задоволено позовні вимоги в цій частині.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Уамастер Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити частково: задовольнити позов у частині стягнення заборгованості за договором у розмірі 698 541,34 грн, а в іншій частині позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом безпідставно не враховано оплату послуг на суму 25701,40 грн, оскільки позивачем не надано первинних документів, на підтвердження оплати послуг за договором, на суму меншу, ніж вказана в самих платіжних дорученнях. Суд дійшов хибного висновку про розподіл коштів за різними актами наданих послуг. При цьому, акт звірки взаєморозрахунків є лише технічним документом звірки обліку операцій та не підтверджує факт наявності заборгованості. Також, апелянт зазначає, що судом безпідставно прийнято докази (акти наданих послуг), які подані з порушенням встановленого строку для їх подання. Крім того, апелянт вказує про незаконність одночасного стягнення штрафу та пені.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019 по справі №910/8286/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Уамастер Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/8286/19 та призначено до розгляду на 26.02.2020.

19 лютого 2019 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 26.02.2020 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення. Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

31 грудня 2017 року між ТОВ "Адміксер Юа" (виконавець) та ТОВ "Уамастер Україна" (замовник) укладено Договір № D1217-16 про надання інформаційних та технічних послуг по використанню системи управління рекламою (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, останній укладено з метою надання замовнику доступу до використання технічних і функціональних можливостей системи управління рекламою в мережі Інтернет. При цьому, виконавець здійснює технічне обслуговування та інформаційну підтримку з питань роботи з системою.

Система управління рекламою (далі по тексту - система) - це сукупність програмно-апаратних засобів (в тому числі - програмне забезпечення), інтерфейси, алгоритми і системи для підготовки, настройки, зберігання і управління процесами відображення рекламних матеріалів на веб-сайтах, системи обліку статистичних даних, їх відображення та аналізу, комунікаційні сервіси і допоміжний інструментарій. Елементи системи можуть застосовуватися окремо або в комбінаціях.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що невикористання облікового запису протягом 3-х (трьох) календарних місяців з моменту закінчення попередньої оплати за користування системою вважається відмовою від договору і може служити підставою для видалення інформації замовника з системи.

Згідно з п.п. 3.1.5 Договору виконавець зобов`язується надавати акти приймання-передачі та рахунки на оплату.

Відповідно до п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3, 3.3.4 п. 3.3 Договору, замовник зобов`язується:

- своєчасно і повністю виплачувати виконавцю винагороду в розмірі та порядку, встановленому розділом 4 договору;

- надавати виконавцю всю необхідну інформацію для виконання зобов`язань за цим договором, в тому числі по його додатковим запитам (письмовим, надісланим поштою/електронною поштою) в термін не пізніше 3-х робочих днів з моменту надходження вищевказаного запиту;

- своєчасно інформувати про всі істотні зміни, що впливають на виконання договору;

- замовник відшкодовує виконавцю в повному обсязі виставлені на адресу виконавця штрафи та інші утримання, пов`язані з діями замовника.

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник оплачує виконавцю винагороду за надання доступу до системи, відповідно до вартості, погодженої в додатках до договору.

Загальна сума цього договору визначається як загальна вартість послуг, які вказуються в актах, наданих протягом терміну дії цього договору (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що звітним періодом надання послуг встановлюється календарний місяць.

Оплата і нарахування винагороди за послуги здійснюється в національній валюті України - гривні на розрахунковий рахунок виконавця (п. 4.4 Договору).

Згідно з п. 4.5 Договору розрахунок вартості послуг відбувається на підставі статистики системи і відображається в актах. Замовник зобов`язується здійснити оплату послуг виконавця не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа місяця наступного за тим, в якому надавались послуги.

Аналогічний порядок оплати наданих позивачем послуг визначено п. 8 Додатку № 2 до Договору).

На підтвердження надання послуг за цим договором виконавець надає замовнику акт і розрахунок, в яких фіксується факт надання послуг у звітному місяці (далі - акт). Замовник зобов`язаний, протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання акту, підписати його або направити виконавцю мотивовану відмову від підписання акту. Якщо протягом зазначеного строку підписаний акт, або заперечення по ньому до виконавця не надійшли, вважається, що виконавець в звітному місяці належним чином виконав свої зобов`язання, а замовник прийняв надані послуги в повному обсязі відповідно до умов цього договору (п. 4.6 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору, останній набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2018 року (включно). Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, і від обов`язку з виконання прийнятих сторонами на себе за цим договором зобов`язань. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) днів до моменту закінчення строку його дії не заявить письмово про свій намір розірвати договір. Число пролонгацій договору необмежене.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем, в період з січня по листопад 2018 року надано ТОВ "Уамастер Україна" послуги з надання інформаційних та технічних послуг по використанню системи управління рекламою загальною вартістю 1532631,34 грн. Відповідач свої зобов`язання за Договором, в частині оплати належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за надані послуги в розмірі 824298,60 грн, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 708332,74 грн

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 4.5 Договору розрахунок вартості послуг відбувається на підставі статистики системи і відображається в актах. Замовник зобов`язується здійснити оплату послуг виконавця не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа місяця наступного за тим, в якому надавались послуги. Аналогічний порядок оплати наданих позивачем послуг визначено п. 8 Додатку № 2 до Договору).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Твердження апелянта щодо неврахування судом оплати на суму 25701,40 грн, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається з платіжного доручення № 556 від 14.12.2018 на суму 150 000,00 грн, призначенням платежу є "Оплата згідно рах. ЮА-0416-452, ЮА-0516-470, згідно договору № D1217-16 погашення заборгованості в сумі 125 000,00 грн., ПДВ-20% 25 000,00 грн.".

Таким чином, відповідачем під час здійснення оплати послуг чітко визначено порядок розподілу сплачених коштів.

З пояснень позивача вбачається, що грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 556 від 14.12.2018, з урахуванням вказаного призначення платежу зараховані наступним чином:

- 25701,40 грн зараховано в оплату послуг за актами №416-469 від 30.04.2016 та №516-449 від 31.05.2016, складених в межах виконання Договору № 0115-1 від 01.01.2015, а саме: 11301,40 грн за актом № 416-469 від 30.04.2016 та 14400,00 грн. за актом № 516-449 від 31.05.2016.

- 124298,60 грн зараховано в оплату послуг за актом наданих послуг № ЮА-318-376 від 31.03.2018, складеного на виконання договору № D1217-16 від 31.12.2017.

Зазначений розподіл коштів, також підтверджено відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків, який підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Посилання апелянта на те, що акт звірки не є належним доказом наявності заборгованості, колегіє суддів визнано безпідставними, оскільки зазначений акт оцінується судом з врахуванням актів наданих послуг та платіжних дорученнях, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем у розмірі 708332,74 грн. належним чином доведений та документально підтверджений, в зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.4 Договору, у разі порушення строків (термінів) здійснення розрахунків, передбачених договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В той же час, відповідачем в суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування до нарахованої пені спеціального строку позовної давності.

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Місцевим господарським судом встановлено, що заявлена до стягнення пеня за прострочену заборгованість нарахована позивачем з 26.04.2018 на суму 379659,19 грн та з 26.05.2018 на суму 10946,82 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 25.06.2019 тобто, з пропуском строку спеціальної позовної давності, що передбачений ст. 258 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів переревіривши розрахунок пені за період з 26.07.2018 до 26.05.2019 на суму 56201,43 грн, який складено арифметично вірно, дійшла висновку про його обґрунтованість.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що за кожні 10 календарних днів прострочення платежів замовник додатково сплачує виконавцю неустойку в розмірі 10% від суми боргу. Сторони погоджують, що передбачені даним пунктом санкції вважаються іншим видом забезпечення виконання зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 546 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання

Беручи до уваги, що положенням п. 5.5 Договору визначено нарахування штрафних санкцій у розмірі 10% від суми боргу, що відповідає механізму нарахування штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зазначеним пунктом Договору сторони досягли згоди щодо права виконавця послуг, у випадку порушення замовником грошових зобов`язань, на нарахування та стягнення такого виду штрафної санкції як штраф, та визначили розмір та механізм нарахування такого штрафу (за кожні 10 календарних днів прострочення платежів 10% від суми боргу).

Посилання апелянта на неправомірність одночасного стягнення штрафу та пені, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи наведене, погодження сторонами в Договорі відповідальності у вигляді сплати пені за користування коштами попередньої оплати та пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товарів, а також штрафу за допущення прострочення за кожні 10 календарних днів, відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, а також приписам статей 546 ЦК України, статті 231 ГК України, тому одночасне стягнення вказаних штрафних санкцій не суперечить статті 61 Конституції України.

З огляду на викладене та беручи до уваги, пропущення позивачем строку позовної давності щодо штрафу, нарахованого з 26.04.2018 на суму 379659,19 грн та з 26.05.2018 на суму 10946,82 грн, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 31772,67 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 9 Додатку № 2 до Договору сторони погодила встановити інший розмір процентів річних, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, до грошових взаємовідносин сторін. Замовник, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати послуг, зобов`язаний сплатити суму боргу, а також, на письмову вимогу виконавця, 36% річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 36% річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення інфляційних втрат в розмірі 55392,58 грн та 36% річних у розмірі 238 130,12 грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження обставин наведених в клопотанні. Крім того, в апеляційній скарзі не наведено доводів на спростування зазначених висновку суду.

Посилання апелянта на безпідставне прийняття доказів, наданих позивачем, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки відповідні акти наданих послуг додані позивачем до відповіді на відзиву, як докази на яких ґрунтуються заперечення на відзив, відповідно до ч. 6 ст 165 ГПК України. При цьому відповідь на відзив подано в строк, встановлений ухвалою суду від 05.07.2019, в зв`язку з чим, позивачем не порушено норми ч. 8 ст 80 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 по справі №910/8286/19 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уамастер Україна" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 по справі №910/8286/19 без змін.

2.Справу №910/8286/19 передати до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2020.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов