Рішення

від 18.02.2020 по справі 201/13919/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/13919/19

Провадження № 2/201/1258/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,

при секретарі - Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мінтеггіо Корпорейшн про визнання права власності в рахунок погашення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Мінтеггіо Корпорейшн , в якому, з урахуванням уточнень просив суд в рахунок погашення боргу визнати за ним право власності на частину комерційного-торгівельного комплексу літ. А-8, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 64104612101).

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень та заяви про зміну предмету позову ОСОБА_1 зазначив, що 13 грудня 2019 року між ним та ТОВ Мінтеггіо Корпорейшн було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 надав ТОВ Мінтеггіо Корпорейшн позику у розмірі 1000000 грн. до 15 грудня 2019 року. В забезпечення виконання умов зобов`язання за договором позики, 13 грудня 2019 року між позивачем та ТОВ Мінтеггіо Корпорейшн було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, іпотекодавець передав в іпотеку, а іпотекодержатель, прийняв іпотеку в порядку і на умовах, визначених в договорі, нерухоме майно, а саме частину омерційного-торгівельного комплексу літ. А-8, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 64104612101), яка належить ТОВ Мінтеггіо Корпорейшн на праві особистої приватної власності. Свої зобов`язання за договором позики позичальник не виконав, а саме не погасив заборгованість за договором позики, в строк визначений в договорі, тобто до 15 грудня 2019 року, тому позивач був вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Від представника відповідача до суду надійшла заява про визнання позову, в якій останній просив суд розглядати справу без його участі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Частиною 1 статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову.

Підстав для неприйняття визнання позову відповідачем судом не встановлено.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 4 ст.631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що 13 грудня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 (позикодавець) та відповідачем ТОВ Мінтеггю Корпорейшн (позичальник) було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець при укладенні цього договору передав у власність позичальникові строком до 15 грудня 2019 року грошові кошти у сумі 1000000 грн.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Так в забезпечення виконання умов зобов`язання за договором позики від 13 грудня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та відповідачем ТОВ Мінтеггю Корпорейшн (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою В.Ю., реєстровий номер № 664 (а.с.72).

Відповідно до п.1.1 умов договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне іпотекодавцю на праві особистої приватної влансності нерухоме майно, а саме: частину омерційного-торгівельного комплексу літ. А-8, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 64104612101).

Відповідно до п.1.2, умов договору, іпотека за цим договором є засобом забезпечення повернення іпотекодавцем іпотекодержателю грошових коштів у сумі 1000000 грн., згідно договору позики, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем 13 грудня 2019 року.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи свої зобов`язання за договором позики позичальник ТОВ Мінтеггю Корпорейшн не виконало, а саме не погасило заборгованість за договором позики у розмірі 1000000 грн., в строк визначений в договорі, тобто до 15 грудня 2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 4.1. договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ Про іпотеку , у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.1 ст.33 ЗУ Про іпотеку , у разі невиконання боржником основного зобов`язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 37 ЗУ Про іпотеку , Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, той факт, що ТОВ Мінтеггю Корпорейшн ухиляється від добровільного погашення боргу, на момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння щодо наслідків не виконання основного зобов`язання та умов звернення стягнення на предмет іпотеки, оціночна вартість предмета іпотеки спів мірна із зазначеною сумою боргу, тому суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13 , 76, 77, 81 , 82, 89 , 259, 263 , 264 , 265 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мінтеггіо Корпорейшн про визнання права власності в рахунок погашення заборгованості - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частину комерційного-торгівельного комплексу літ. А-8, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 64104612101).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев