Постанова

від 06.04.2021 по справі 201/13919/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/657/21 Справа № 201/13919/19 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О.

за участю секретаря - Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінтеггіо Корпорейшн" про визнання права власності в рахунок погашення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшн" про стягнення грошових коштів за договором позики /а.с. 1-2/.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 01 серпня 2019 року надав відповідачу позику в розмірі 1 000 000 грн., що підтверджується договором позики від 01 липня 2019 року. Згідно договору відповідач повинен був повернути кошти в строк до 15 грудня 2019 року, але своїх зобов`язань не виконав.

26 грудня 2019 року та 07 лютого 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про зміну предмету позову /а.с. 9-10, 74-75/.

07 лютому 2020 року ОСОБА_2 подає уточнену позовну заяву в якій просить стягнути з ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшн" грошових коштів за договором позики в сумі 1 000 000 грн. до якого додає договір позики від 13 грудня 2019 року, строк повернення 15 грудня 2019 року /а.с. 70-71/.

У цей же день 07 лютого 2020 року подає заяву про зміну предмету позову. В своїй заяві посилається на те, що відповідач, замість погашення боргу за договором позики, витратив кошти на придбання іншого майна, що свідчить про ухилення від виконання зобов`язання та призвело до необхідності змінити предмет позову, для ефективного захисту своїх прав.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідач набув право власності на частину комерційно - торговельного комплексу літ. А-8, за адресою АДРЕСА_1 .

За наявною інформацією це майно придбано за 1 000 000 грн., що свідчить про співмірність заборгованості та вартості зазначеного нерухомого майна. Будь-яке інше майно у відповідача відсутнє.

Враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань, а саме повернення боргу, який співмірний з вартістю зазначеного нерухомого майна, позивач просить визнати за ним право власності на частину комерційно-торговельного комплексу А-8 за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 64104612101 /а.с. 74-75/.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано за ним право власності на частину комерційно-торгівельного комплексу А-8 за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 64104612101 /а.с. 77-80/.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 яка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме те, що майно за адресою АДРЕСА_1 , належить їй та ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 10 вересня 2012 року /а.с. 98-102/.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ "Мінтеггіо корпорейшн" про стягнення 1 000 000 грн. за договором позики укладеного 01 серпня 2019 року, строк повернення 15 грудня 2019 року. Договір позики в матеріалах справи відсутній, що підтверджується актом /а.с. 1-2, 4/.

Після цього ОСОБА_2 подає заяву про зміну предмету позову. В своїй заяві посилається на те, що відповідач, замість погашення боргу за договором позики, витратив кошти на придбання іншого майна, що свідчить про його ухилення від виконання зобов`язання та призвело до необхідності змінити предмет позову, для ефективного захисту своїх прав.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідач набув право власності на частину комерційно - торгівельного комплексу літ. А-8, за адресою АДРЕСА_1 . Просить визнати за ним право власності на частину цього комплексу/а.с. 9-10/.

Також в матеріалах справи знаходиться договір купівлі-продажу від 13 грудня 2019 року укладений між ОСОБА_4 , який має право звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені, іпотекодавцями за яким ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та ТОВ "Мінтеггіо корпорейшн" частини комерційно - торгівельного комплексу літ. А-8, за адресою АДРЕСА_1 , який посвідчений нотаріусом ДМНО Виноградовою В.Ю., реєстровий номер 663 /а.с. 53, 54/.

В цей же день, 13 грудня 2019 року ТОВ "Мінтеггіо корпорейшн" укладає договір іпотеки з ОСОБА_2 , де вказано, що предмет іпотеки за домовленістю сторін складає 1 000 000 грн., а іпотека за цим договором є засобом забезпечення повернення Іпотекодавцем цих коштів, згідно договору позики укладеного 13 грудня 2019 року /а.с. 55-56, 57-58/.

У судовому засіданні представник ТОВ "Мінтеггіо корпорейшн" позов визнав у повному обсязі /а.с. 63/.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на частину комерційно - торгівельного комплексу літ. А-8, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 64104612101, суд першої інстанції посилається на те, що ТОВ "Мінтеггіо корпорейшн" не виконало своїх боргових зобов`язань перед ОСОБА_2 та ухиляється від добровільного погашення боргу, що на момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння щодо наслідків не виконання основного зобов`язання та умов звернення стягнення на предмет іпотеки, що оціночна вартість предмета іпотеки співмірна із сумою боргу, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Але з таким висновком суду погодитися не можна.

Нерухоме майно, а саме частина комерційно - торгівельного комплексу А-8, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 10.09.2012 року, реєстровий № 3197, № 3193, 3203 які посвідчені приватним нотаріусом ДМНО Лещенко О.В. /а.с. 109-110, 115-116, 119-120/

Їх право власності підтверджується витягом про державну реєстрацію КП "ДМБТІ" ДОР /а.с. 118, 122, 126/.

Апелянт посилається на те, що оскільки вона, як власник, не надавала згоди на передачу власного нерухомого майна ще у 2013 році в іпотеку, її не було повідомлено про відступлення прав за іпотекою, та в подальшому продаж майна позивачем ОСОБА_4 відповідачу ТОВ "Мінтеггіо корпорейшн", а потім нової іпотеки від 13.12.2019 року, та рішення за цією справою, де власник майна вже той же ОСОБА_4 , всі ці дії свідчать про завуальований перепродаж чужого майна з метою позбавити права власності нерезидентів України. Позивач ОСОБА_4 не мав права відчужувати майно, яке належить апелянту.

У Жовтневому районному суді з цього приводу розглядається цивільна справа про оскарження цих договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду 18.12.2019 року позивач ОСОБА_2 посилається на те, що надав позику ТОВ "Мінтеггіо корпорейшн" 01.08.2019 року, що підтверджується договором позики від 01.07.2019 року, строк повернення 15 грудня 2019 року /а.с. 1/.

26 грудня 2019 року позивач змінює предмет позову посилаючись на те, що відповідач, замість погашення заборгованості за укладеним договором позики, витратив грошові кошти на придбання іншого майна, що свідчить про ухилення від виконання зобов`язання, та просить визнати за ним право власності на частину комерційно - торгівельного комплексу літ. А-8, за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 9-10/.

Також до матеріалів справи додається договір іпотеки укладений 13 грудня 2019 року, згідно якого ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшн" передає ОСОБА_2 належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме частину комерційно - торгівельного комплексу А-8, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , договір посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Виноградовою В.Ю. /а.с. 55-56/.

Керівник ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшн" визнав позовні вимоги в повному обсязі, що підтверджується заявою від 29.01.2020 року /а.с. 63/.

Але не зважаючи на це, 07 лютого 2020 року ОСОБА_2 подає уточнену позовну заяву в якій посилається на те, що саме 13.12.2019 року він надав відповідачу позику в розмірі 1 000 000 грн., що підтверджується договором позики від 13.12.2019 року, яку останній не повертає, та просить стягнути грошові кошти /а.с. 70-72/.

В цей же день надходить заява про зміну предмету позову, в якій позивач вказує, що 13.12.2020 року між сторонами був укладений договір іпотеки на вищевказане майно, з огляду на наявність активних дій з боку відповідача, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, для можливості виконання рішення суду та ефективного захисту прав є визнання права власності на зазначене нерухоме майно, просить визнати за ним право власності частину комерційно - торгівельного комплексу А-8, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 74-75/

В матеріалах справи знаходиться договір іпотеки укладений 13 грудня 2019 року, згідно якого ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшн" передає ОСОБА_2 належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме частину комерційно - торгівельного комплексу А-8, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , договір посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Виноградовою В.Ю. /а.с. 55-56/.

Пунктом 5.1 цього договору передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити Іпотекодавця, відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку", для чого Іпотекодавець надає Іпотепкодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця; укладання окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Керівник ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшн" визнав позовні вимоги в повному обсязі, що підтверджується заявою від 29.01.2020 року /а.с. 63/.

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека, як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне затвердження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками може передбачити: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-який особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Крім того, стаття 37 Закону України "Про іпотеку" не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення нам предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в іншій спосіб, ніж визнння права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц зазначила, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшн" про визнання права власності в рахунок погашення заборгованості не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог .

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 15 000 грн. за апеляційний розгляд справи.

керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2020 року - скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в рахунок погашення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 15 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров