Постанова

від 26.02.2020 по справі 922/135/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. Справа № 922/135/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.,

за участі представників:

позивача - адвокат Полікова С.І. (ордер Серія ОД № 019428, посвідчення № 1266 від 02.06.2004) та адвокат Меняйлік О.О. (ордер Серія ОД № 463604, посвідчення № 1047 від 10.12.2002), які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконфернеції в Господарському суді Одеської області;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Унітех" (вх. № 395 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17 січня 2020 року по справі № 922/135/20 про повернення позовної заяви по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Унітех", селищна рада Таїровська Овідіопольського району Одеської області,

до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", м. Чугуїв Харківської області,

про стягнення 2354300,39 грн,

ВСТАНОВИЛА:

16 січня 2020 року ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Унітех" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" 2354300,39 грн заборгованості з оплати поставленого товару на підставі договорів:

- № УН 06/09-18 від 06.09.2018 на суму 1077403,20 грн, яка складається з: 1062240,00 грн основного боргу та 15163,20 грн пені;

- № УН 18/12-18 від 18.12.2018 на суму 91083,84 грн основного боргу;

- № УН 07/06-19 від 07.06.2019 на суму 151128,00 грн основного боргу;

- № УН 09/04-19 від 09.04.2019 на суму 30816,00 грн основного боргу;

- № УН 15/05-19 від 15.05.2019 на суму 31960,80 грн основного боргу;

- № УН 18/04-19 від 18.04.2019 на суму 72669,60 грн основного боргу;

- № УН 28/08-19 від 28.08.2019 на суму 407407,20 грн основного боргу;

- № УН 30/05-19 від 30.05.2019 на суму 444600,00 грн основного боргу;

та на підставі рахунків:

- № 50 від 08.02.2019 на суму 35687,75 грн основного боргу;

- № 260 від 06.08.2019 на суму 4776,00 грн основного боргу;

- № 265 від 15.08.2019 на суму 3744,00 грн основного боргу;

- № 266 від 15.08.2019 на суму 3024,00 грн основного боргу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого позивачем на підставі вищезазначених договорів та рахунків на оплату. Зазначає, що звернувся до відповідача з претензією від 05.11.2019 № 142-11/19, в якій вимагав погасити заборгованість за поставлений товар, але оплата відповідачем здійснена не була.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2020 у справі № 922/135/20 (суддя Лавренюк Т.А.) зазначену позовну заяву повернуто на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України у з`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог в одній позовній заяві, оскільки позивачем в одній позовній заяві об`єднано дванадцять різних договорів (частина з яких укладена сторонами у спрощений спосіб), що мають різні суттєві умови.

Ухвалу мотивовано тим, що позовні вимоги ґрунтуються на факті неналежного виконання зобов`язань за різними договорами, серед яких є договори, укладені між сторонами у спрощений спосіб, предметом яких є поставка різного товару, різна кількість, ціна, різні строки поставки, тобто різними є суттєві умови договорів, що виключає можливість віднесення їх до аналогічних підстав, як помилково вважає позивач. Таким чином, різними є підстави виникнення позовних вимог. Об`єднання в одній позовній заяві позовних вимог, що ґрунтуються на дванадцяти різних договорах, що мають різні суттєві умови, зокрема щодо строків виконання кожного із зобов`язань, буде не полегшувати, а навпаки ускладнювати розгляд даної справи, не призведене до забезпечення принципу процесуальної економії, а навпаки, ускладнить можливість правильного та оперативного розгляду справи.

Позивач - ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Унітех" 27.01.2010 засобами кур`єрської служби доставки звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду першої інстанції та направити матеріали справи № 922/135/20 на розгляд до Господарського суду Харківської області.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Зазначає, що позовна заява стосується стягнення заборгованості за поставлені товари за аналогічними та однорідними договорами поставки, яка не погашена відповідачем у встановлений позивачем за претензією - вимогою № 142-11/19 від 05.11.2019 строк. Суттєві умови вказаних договорів є ідентичними, зокрема, сторони договору, предмет договору (згідно специфікації), умови поставки (за рахунок постачальника на підставі видаткових накладних), умови оплати (100% вартості товару після отримання товару в безготівковому порядку на підставі рахунків), досудове врегулювання спірних питань. Тобто всі договори постачання об`єднані однаковими фактичними обставинами, на яких ґрунтуються вимоги. Доказами по даній справі є аналогічні первинні документи, які підтверджують постачання товару позивачем та його отримання відповідачем, єдина на всі договори та рахунки на оплату претензія позивача від 05.11.2019 № 142-11/19, в якій позивач вимагав погасити заборгованість за поставлений товар на підставі вказаних договорів та рахунків на оплату, встановивши відповідачу єдиний строк погашення зобов`язання, а також єдиний акт звіряння взаємних розрахунків за період жовтень 2011 року - жовтень 2019 року. Таким чином, як вважає позивач, заявлені ним позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб (позивача та відповідача), пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин поставки товару та його неоплати та об`єднані одним і тим же способом захисту прав позивача - стягнення з відповідача простроченої заборгованості, тому вказані позовні вимоги можуть бути об`єднані в одній позовній заяві і таке об`єднання не матиме наслідком утруднення вирішення спору, надасть можливість уникнути марної трати процесуального часу та штучного навантаження на судову систему, а також надасть можливість уникнути можливої різної правової оцінки обставинам справи та документальної плутанини.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 922/135/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановлено відповідачу строк до 24.02.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено розгляд справи на 27.02.2019 о 10:00 год.

10.02.2020 за вх. № 1229 до Східного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання позивача - ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Унітех" про участь в судовому засіданні по справі № 922/135/20, призначеному на 27.02.2019 о 10:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Одеської області (проспект Шевченка, 29, Одеса, Одеська область, 65119).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі № 922/135/20 задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено Господарському суду Одеської області забезпечити проведення відеоконференції по даній справі.

Представники позивача - ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Унітех" в судовому засіданні 27.02.2019 підтримали апеляційну скаргу.

Представник відповідача - ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" в судове засідання 27.02.2019 не прибув, про причину відсутності в судовому засіданні не повідомив, хоча про місце, день та час розгляду справи був належно повідомлений, що підтверджується поштовим зворотним рекомендованим повідомленням № 6102231144608. До початку судового засідання 24.02.2020 за вх. № 1831 до суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити без змін ухвалу місцевого господарського суду. Зазначає, що з позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що позовні вимоги грунтуються на факті неналежного виконання зобов`язань за різними договорами, серед яких є договори, укладені між сторонами у спрощений спосіб, предметом яких є поставка різного товару, різна кількість, ціна, різні строки поставки, тобто різними є суттєві умови договорів, що виключає можливість віднесення їх до аналогічних підстав, як помилково вважає позивач. Таким чином, як вважає відповідач, різними є підстави виникнення заявлених позивачем вимог. Різними, на думку відповідача, є і докази, що надані позивачем у підтвердження позовних вимог, оскільки зобов`язання, неналежне виконання за якими стало підставою для звернення відповідача з відповідним позовом, виникають на підставі різних договорів. Отже, об`єднання в одній позовній заяві позовних вимог, що грунтуються на дванадцяти різних договорах, що мають різні суттєві умови, в тому числі й щодо строків виконання кожного із зобов`язань, на думку відповідача, є недопустимим та суттєво ускладнить вирішення спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження по справі, а також зважаючи на те, що позицію відповідача викладено у відзиві на апеляційну скаргу, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав позивача щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів апеляйційної інстанції дійшла висновку про можливість перегляду ухвали суду першої інстанції без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи позивача, викладені в апеляційні скарзі та доводи відповідача, викладені в апеляціній скарзі, вислухавши пояснення представників позивача в судовому засіданні, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження та дотримання норм процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 17.01.2020 у справі № 922/135/20, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу).

Порядок об`єднання та роз`єднання позовів визначає ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, не до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Аналогічним є договір, подібний за змістом та своєю правовою природою (у даному випадку - договір постачання). Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу (у даному випадку - договір постачання) та матеріальний зміст (грошова вимога), але не стосується підстави виникнення такої вимоги.

Отже, за замістом ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги: 1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними) та 2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Об`єднання однорідних позовних вимог, що виникли з одних і тих самих або з аналогічних підстав (договорів) і водночас пов`язані між собою одним тим самим способом захисту прав і законних інтересів, дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, проте підпадають під заборони, визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Аналіз норм зазначеної статті в системному зв`язку з приписами п.2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що в разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд, з метою виконання завдання господарського судочинства, може не повертати позовну заяву, а за клотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Тобто, приписи ч. 6 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.

Проте у будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені чч. 4, 5 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Аналогічну правову позицію наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 922/2485/19, від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 та від 17.10.2018 у справі № 910/5233/18.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 2354300,39 грн заборгованості з оплати поставленого товару на підставі однорідних та аналогічних договорів № УН 06/09-18 від 06.09.2018, № УН 18/12-18 від 18.12.2018, № УН 07/06-19 від 07.06.2019, № УН 09/04-19 від 09.04.2019, № УН 15/05-19 від 15.05.2019, № УН 18/04-19 від 18.04.2019, № УН 28/08-19 від 28.08.2019 та № УН 30/05-19 від 30.05.2019, а також однорідних та аналогічних рахунків на оплату № 50 від 08.02.2019, № 260 від 06.08.2019, № 265 від 15.08.2019 та № 266 від 15.08.2019. Суттєві умови вказаних договорів є ідентичними, зокрема, сторони договору, предмет договору (згідно специфікації), умови поставки (за рахунок постачальника на підставі видаткових накладних), умови оплати (100% вартості товару після отримання товару в безготівковому порядку на підставі рахунків), досудове врегулювання спірних питань. Тобто всі договори постачання об`єднані однаковими фактичними обставинами, на яких ґрунтуються вимоги.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого позивачем на підставі вищезазначених договорів та рахунків на оплату, та в якості доказів по даній справі є аналогічні первинні документи, які підтверджують постачання товару позивачем та його отримання відповідачем, єдина на всі договори та рахунки на оплату претензія позивача від 05.11.2019 № 142-11/19, в якій позивач вимагав погасити заборгованість за поставлений товар на підставі вказаних договорів та рахунків на оплату, встановивши відповідачу єдиний строк погашення зобов`язання, а також єдиний акт звіряння взаємних розрахунків за період жовтень 2011 року - жовтень 2019 року.

Тобто заявлені позивачем позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб (позивача та відповідача), пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин поставки товару та його неоплати та об`єднані одним і тим же способом захисту прав позивача - стягнення з відповідача простроченої заборгованості.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що вказані позовні вимоги можуть бути об`єднані в одній позовній заяві, їх сумісний розгляд заявлених вимог не перешкоджатиме встановленню всіх обставин справи, з`ясуванню спірних правовідносин сторін та суттєво прискорить вирішення спору, а також надасть можливість уникнути різної правової оцінки обставинам справи та наданим на їх підтвердження документам, які є однорідними та аналогічними один одному або взагалі є спільними для всіх вимог.

Крім того, місцевий господарський суд не позбавлений права за власною ініціативою самостійно роз`єднати заявлені позивачем позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

За приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Свропейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17.07.1997, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, в рішенні від 04.12.1995 у справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

В рішенні від 13.01.2000 у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та в рішенні від 28.10.1998 у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до чч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи є підставами для скасування ухвали суду як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, розподіл судових витрат (судового збору) за подання апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 129 зазначеного Кодексу.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст.ст. 129, ч. 2 ст. 254, п. 6 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 269, 270, 271, 273, п. 6 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 280, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача - ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Унітех" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17 січня 2020 року по справі № 922/135/20 про повернення позовної заяви задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 17 січня 2020 року по справі № 922/135/20 скасувати.

Справу № 922/135/20 передати на розгляд Господарського суду Харківської області.

Повний текст постанови складено 03.03.2020.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна