Рішення

від 25.02.2020 по справі 910/17494/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 910/17494/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоран Стрім"

3) Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

про визнання недійсними договорів та стягнення майнової шкоди в розмірі 885000,00 грн

за участю представників:

від позивача: Белінський В. А.

від відповідача 1: Єна С. О.

від відповідача 2: не з`явився

від відповідача 3: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоран Стрім", Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда" про визнання недійсними договорів про надання фінансової допомоги № 04/04-16 від 04.04.2016, № 04/12-16 від 04.04.2016, №14/12-16 від 04.04.2016 та стягнення майнової шкоди в розмірі 885000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори про надання фінансової допомоги підлягають визнанню недійсними у судовому порядку на підставі ст. 228, ст. 234 ЦК України. Позивач зазначає, що внаслідок укладення оспорюваних договорів, кошти направлені на сплату заборгованості по кредиту не можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів банку, у зв`язку із чим позивачем заявлено вимогу про стягнення частини майнової шкоди в розмірі 885000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17494/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19.02.2019.

18.02.2019 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 просить позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не доведено обставин порушення прав та законних інтересів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної М.А. внаслідок укладання оспорюваних правочинів. Відповідач-1 зазначає, що оспорювані договори фінансової допомоги ніяким чином не порушують інтересів держави, суспільства та публічного порядку. Окрім того, відповідач-1 вказує на відсутність ознак фіктивності при укладанні договорів фінансової допомоги, оскільки останні були спрямовані на настання реальних наслідків, а саме отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" грошових коштів та їх використання з метою погашення заборгованості перед банком. Також, відповідач-1 посилається на необґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про стягнення з відповідачів збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено до участі у справі Державну організацію (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відкладено підготовче засідання у справі №910/17494/18 на 12.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зобов`язано Головне слідче управління Національної поліції України надати суду оригінали кредитного договору № 65-47/1-14 укладеного 25.07.2014 між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та ТОВ "Мередіан Інвест" та додаткових угод до нього та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" надати суду оригінали кредитного договору № 65-47/1-14 укладеного 25.07.2014 між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та ТОВ "Мередіан Інвест" та додаткових угод до нього.

27.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

28.02.2019 через канцелярію суду від відповідача-3 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-3 проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач-3 посилається на відсутність підстав для визнання договорів фінансової допомоги недійсними та необґрунтованості позову в частині стягнення шкоди.

У судовому засіданні 12.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/17494/18 та відкладено підготовче засідання на 26.03.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

25.03.2019 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 26.03.2019 відкладено підготовче засідання на 16.04.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

08.04.2019 через канцелярію суду від третьої особи на надійшли письмові пояснення, в яких третя особа позовні вимоги ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" підтримала та просила суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 16.04.2019 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та приймаючи до уваги положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відкладено розгляд справи на 16.05.2019.

13.05.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Вказана заява мотивована тим, що позовна заява підписана не уповноваженим представником Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 залишено без розгляду позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоран Стрім", 3) Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда" про визнання недійсними договорів та стягнення майнової шкоди в розмірі 885 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/17494/18.

Постановою Верховного Суду від 18.12.2019 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 травня 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2019 року у справі №910/17494/18 скасовано, справу № 910/17494/18 направлено для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції.

21.12.2019 матеріали справи №910/17494/18 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.12.2019, враховуючи приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, призначив підготовче засідання у справі №910/17494/18 на 22.01.2020.

17.01.2020 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач-1 проти позову заперечив.

20.01.2020 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

24.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимогу у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.01.2020 суд відклав розгляд підготовчого засідання на 04.02.2020.

У судовому засіданні 04.02.2020 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.02.2020.

У судове засідання 25.02.2020 заявилися представники позивача та відповідача-1. Представники відповідачів 2,3 та третьої особи у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у судовому засіданні 25.02.2020 надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.02.2020 надав пояснення по суті заперечень на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 25.02.2020 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "КБ "Хрещатик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" укладений Кредитний договір № 65-47/1-14 - банком відкрито відкличну відновлювану кредитну лінію з лімітом у сумі 103656000,00 грн, строком на 24 місяці, з терміном повернення 22.07.2016 р. (із змінами та доповненнями).

Пунктом 3.1 кредитного договору №65-47/1-14 від 25.07.2014 передбачено, що виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується: іпотекою цілісного майнового комплексу загальною площею 10896,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр-Інвестресурс" заставною вартістю 47112000,00 грн та іпотекою трьох земельних ділянок загальною площею 1,9312 г, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр-Інвестресурс" заставною вартістю 225000000,00 грн.

Згідно із матеріалами справи, 04.04.2016 між Приватним акціонерним товариством "Агрофірма "Троянда" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" (позичальник) укладений договір №04/12-16 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 75581000,00 грн.

Поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню в строк до 03.04.2017 (п.3.1. договору №04/12-16).

У п.8.1 договору №04/12-16 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 03 квітня 2017 року.

04.04.2016 між Приватним акціонерним товариством "Агрофірма "Троянда" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" (позичальник) укладений договір №14/01-16 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 7875016,00 грн.

Поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню в строк до 03.04.2017 (п.3.1. договору №14/01-16).

У п.8.1 договору №14/01-16 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 03 квітня 2017 року.

04.04.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Експоран Стрім" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" (сторона-2) укладений договір №04/04-16 про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі, за умовами якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі у розмірі 44893000,00 грн.

Остаточною датою повернення допомоги вважається 04 квітня 2017 року (п.4.1. договору №04/04-16).

У п.7.1 договору №04/04-16 визначено, що цей договір підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками та вважається укладеним з моменту надання допомоги.

Позивач стверджує, що 04.04.2016 відповідач повністю сплатив заборгованість за кредитним договором за рахунок коштів фінансової допомоги.

Так, за доводами позивача кошти на погашення заборгованості ТОВ "Мередіан Інвест" було отримано наступним чином:

в сумі 44 893 000,00 грн було отримано о 08 год. 39 хв. 05.04.2016 з рахунку НОМЕР_3 ТОВ "Експоран Стрім", яке перерахувало на рахунок позичальника НОМЕР_4 платіж в сумі 44 893 000,00 грн. Призначення платежу: "Надання звороти, фін. допомоги зг. дог. №04/04-16 від 04.04.2016 без ПДВ";

в сумі 75 581 000,00 грн було отримано о 04 год. 52 хв. 05.04.2016 з рахунку № НОМЕР_1 ПрАТ "Агрофірма Троянда", яке перерахувало на рахунок позичальника НОМЕР_4 платіж в сумі 75 581 000,00 грн. Призначення платежу: "Надання фін. допом. зг. дог. №04/12-16 від 04.04.2016 без ПДВ";

в сумі 7 875 016,11 грн було отримано о 06 год. 18 хв. 05.04.2016 з рахунку № НОМЕР_1 ПрАТ "Агрофірма Троянда", яке перерахувало на рахунок позичальника НОМЕР_4 платіж в сумі 7 875 000,00 грн. Призначення платежу: "Надання фін. допом. зг. дог. №14/01-16 від 04.04.2016 без ПДВ".

В свою чергу, як зазначено позивачем, позичальник - ТОВ "Мередіан Інвест" зі свого рахунку в банку НОМЕР_4 погасив:

о 08 год. 39 хв. 05.04.2016 поточну заборгованість за кредитним договором №65-47/1-14 від 25.07.2014 в сумі 116 966 038,75 грн;

о 04 год. 19 хв. 05.04.2016 нараховані відсотки понад 30 днів в доларах США за кредитним договором №65-47/1-14 від 25.07.2014 в сумі 2 285 700,12 грн;

о 04 год. 29 хв. 05.04.2016 заборгованість по відсотках в доларах США за кредитним д. говором №65-47/1-14 від 25.07.2014 в сумі 1 222 390,97 грн;

о 06 год. 02 хв. 05.04.2016 відсотки згідно кредитного договору №65-47/1-14 від 25.07.2014 в сумі 7 875 016,11 грн.

Отже, за доводами позивача перерахування грошових коштів в якості фінансової допомоги та погашення заборгованості відбувалось вже під час дії процедури тимчасової адміністрації.

Зокрема, позивач вказує, що внаслідок укладання договорів фінансової допомоги не здійснювалось дійсне надходження грошових коштів, оскільки фактично перерахування здійснювались в межах одного банку, додаткових коштів до банку не надходило, а було здійснено коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових коштів.

Позивачем вказано, що відповідачі уклали договори фінансової допомоги з метою отримання ТОВ "Експоран Стрім" та ПрАТ "Агрофірма Троянда" грошових коштів, розміщених на їх рахунках, поза чергою, визначеною Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що в свою чергу, призвело до зменшення ліквідаційної маси банку та порушення прав вкладників та кредиторів банку.

З урахуванням вище викладеного, позивач стверджує, що договори поворотної фінансової допомоги підлягають визнанню недійсними у відповідності до приписів статей 203, 228, 234 Цивільного кодексу України, оскільки порушують інтереси держави, суспільства, публічний порядок та є фіктивними. З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладених між відповідачами договорів недійсними та стягнення солідарно шкоди.

Водночас, суд зазначає, що позивачем заявлено про визнання недійсними договорів про надання фінансової допомоги № 04/04-16 від 04.04.2016, № 04/12-16 від 04.04.2016, №14/12-16 від 04.04.2016, в той час як згідно із матеріалів справи та пояснень сторін між відповідачами укладені договори про надання фінансової допомоги № 04/04-16 від 04.04.2016, № 04/12-16 від 04.04.2016, №14/01-16 від 04.04.2016, копії яких наявні у матеріалах справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 по справі № 910/3834/18.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України).

З системного аналізу цивільного законодавства договір позики визначає відносини передання позикодавцем грошових коштів у власність позичальника, а також обов`язок останнього повернути такі кошти у визначений правочином термін.

З урахуванням наведеного, виходячи зі змісту положень ЦК України, договір позики є реальним, тобто таким, який є укладеним саме з моменту передання грошових коштів.

Отже, метою укладання договору позики є саме отримання позичальником відповідної суми грошових активів.

Згідно із наявною у матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку ТОВ "Мередіан Інвест" за період з 01.04.2016по 05.05.2016, виданою ПАТ "КБ "Хрещатик", 04.04.2016 (том 1, арк. 102-103) позивачем здійснено переказ коштів за оспорюваними договорами з банківських рахунків ТОВ "Експоран Стрім" та ПрАТ "Агрофірма Троянда" на банківський рахунок відповідача-1, а саме:

04.04.2016 о 4 год. 52 хв. з рахунку НОМЕР_1 ПрАТ "Агрофірма Троянда" перераховано на рахунок ТОВ "Мередіан Інвест" НОМЕР_4 платіж в сумі 75581000,00 грн з призначення платежу: "Надання фін. допом. зг. дог. №04/12-16 від 04.04.2016 без ПДВ";

04.04.2016 о 7 год. 18 хв. з рахунку № НОМЕР_1 ПрАТ "Агрофірма Троянда" перераховано на рахунок ТОВ "Мередіан Інвест" НОМЕР_4 платіж в сумі 7875000,00 грн з призначення платежу: "Надання фін. допом. зг. дог. №14/01-16 від 04.04.2016 без ПДВ".

04.04.2016 о 8 год. 39 хв. з рахунку № НОМЕР_2 ТОВ "Експоран Стрім" перераховано на рахунок ТОВ "Мередіан Інвест" НОМЕР_4 платіж в сумі 44893000,00 грн з призначення платежу: "Надання звороти, фін. допомоги зг. дог. №04/04-16 від 04.04.2016 без ПДВ".

Згідно із вказаної банківської виписки, 04.04.2016 ТОВ "Мередіан Інвест" зі свого рахунку в банку НОМЕР_4 здійснив погашення заборгованості за кредитним договором №65-47/1-14 від 25.07.2014, а саме:

04.04.2016 о 8 год. 39 хв. здійснено переказ коштів в сумі 116 966 038,75 грн з призначенням платежу: "Погаш. кредиту зг. умов кред. дог. №65-47/1-14 від 25.07.2014";

04.04.2016 о 6 год. 02 хв. здійснено переказ коштів в сумі 7875016,11 грн з призначенням платежу: "Погаш. відсотків згідно кред. дог. №65-47/1-14 від 25.07.2014";

04.04.2016 о 04 год. 19 хв. здійснено переказ коштів в сумі 2285700,12 грн з призначенням платежу: "Погаш. нарах. відсот. понад 30 днів ТОВ "Мередіан Інвест" в дол. США згідно кред. дог. №65-47/1-14 від 25.07.2014";

04.04.2016 о 4 год. 29 хв. здійснено переказ коштів в сумі 1222390,97 грн з призначенням платежу: "Погаш. заборгованості по відс. ТОВ "Мередіан Інвест" в дол. США зг. умов кред. дог. №65-47/1-14 від 25.07.2014".

Отже, банківською випискою по особовому рахунку ТОВ "Мередіан Інвест" підтверджується факт надання ТОВ "Експоран Стрім" та ПрАТ "Агрофірма Троянда" грошових коштів відповідачу-1 на виконання договорів про надання фінансової допомоги №04/04-16 від 04.04.2016, №04/12-16 від 04.04.2016 та №14/01-16 від 04.04.2016.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, судом встановлено, що обставини вчинення відповідачами дій на виконання договорів фінансової допомоги, виключають наявність підстав вважати такі правочини фіктивними у розмінні ст.234 Цивільного кодексу України.

При цьому, вчинення відповідних грошових переказів в межах одного банку жодним чином не впливає на обставини виконання договорів, як доказів наявності волі настання певних правових наслідків.

Позивач всупереч приписів ст.74, ст.76-79 ГПК України не довів, що всі учасники оспорюваних договорів фінансової допомоги не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення спірних правочинів, та відповідно не довів їх фіктивність.

З приводу посилання позивача на приписи ст.228 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Тобто, публічним порядком є публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави, а стаття 228 Цивільного кодексу України визначає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Враховуючи зазначене, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності підстав вважати укладені між відповідачами договори фінансової допомоги такими, що суперечать інтересам держави та порушують публічний порядок.

Більш того, позивачем взагалі жодним чином не обґрунтовано вини, яка б виражалась у намірі сторін оспорюваних правочинів порушити публічний порядок.

З приводу посилань позивача на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду 19 грудня 2017 року по справі №826/20187/16 встановлено нікчемність правочинів про надання фінансової допомоги, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №826/20187/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан інвест" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Експоран Стрім", Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Троянда", Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Інвестресурс", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, оформлене у вигляді протоколу від 03 червня 2016 року № 15 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 42 від 11.04.2016. Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" Костенко Ігоря Івановича від 03.06.2016, яким затверджено протокол від 03.06.2016 №15. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича відновити становище, яке існувало до прийняття наказу від 03.03.2016 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, яким затверджено протокол від 03.06.2016 №15 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду 19 грудня 2017 року по справі №826/20187/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан інвест" відмовлено повністю.

Апеляційним адміністративним судом зазначено, що ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" прийнявши погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів ТОВ "Експоран Стрім" та ПрАТ "Агрофірма "Троянда", надав кредиторам банку переваги у вигляді зміни черговості погашення боргу (товариства отримали можливість отримати кошти позачергово, а мали б отримати у дев`яту чергу згідно з ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що зазначено у п.7 ч.3 ст. 38 Закону. Відповідні дії ТОВ "Мередіан інвест", ТОВ "Експоран Стрім" та ПрАТ "Агрофірма "Троянда", спрямовані на безпідставне та незаконне заволодіння майном держави, а отже висновок Уповноваженої особи про нікчемність транзакцій є обґрунтованим.

Відповідно до частин 4, 7 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Крім того, преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №927/976/17).

Апеляційний адміністративний суд під час перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду 19 грудня 2017 року по справі №826/20187/16 надав оцінку переказам грошових коштів на виконання договорів фінансової допомоги та проведеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан інвест" оплат заборгованості за кредитним договором та дійшов про обґрунтованість доводів Уповноваженої особи про нікчемність транзакцій.

Однак, надана адміністративним судом оцінка обставин щодо проведених трансакцій не має преюдиціального значення у цій справі про визнання договорів фінансової допомоги недійсними.

Суд зазначає, що в межах адміністративного спору встановлювались обставини щодо протиправності та наявності підстав для скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, оформлене у вигляді протоколу від 03 червня 2016 року № 15 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 42 від 11.04.2016, наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" Костенко Ігоря Івановича від 03.06.2016, яким затверджено протокол від 03.06.2016 №15.

Обставини щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів (договорі фінансової допомоги) недійсними на момент їх укладення адміністративним судом не встановлювалося.

Також, судом у межах розгляду цієї справи надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам, що підтверджують здійснення переказів за договорами фінансової допомоги та встановлено відсутність належних доказів наявності у сторін договорів умислу в настанні інших наслідків, ніж обумовлені договорами.

За таких суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду 19 грудня 2017 року по справі №826/20187/16 встановлено нікчемність правочинів про надання фінансової допомоги.

Окрім того, суд відхиляє посилання позивача на те, що ТОВ "Мередіан інвест" не було дотримано умови п.9.2 кредитного договору щодо дострокового погашення кредитної заборгованості, яким передбачено, що позичальник має право достроково погашати Кредит (Кредити) та відсотки, нараховані за користування ним, повідомивши про це Банк за два банківські дні, однак матеріали справи не містять доказів про намір позивача достроково повернути заборгованість, оскільки зазначені обставини стосуються виконання кредитного договору,та жодним чином не впливають на правову оцінку наявності чи відсутності підстав для визнання договорів фінансової допомоги недійсними.

Щодо доводів позивача на те, що внаслідок вчинення спірних договорів, відповідачем-1 було перераховано з рахунків в межах одного банку грошові кошти в рахунок погашення боргу за кредитним договором, проте, фактично Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" нових грошових коштів не отримано, суд зазначає наступне.

Постановою Правління Національного банку України №234 від 05.04.2016 "Про віднесення ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Як встановлено судом вище, перерахування за оспорюваними договорами було вчинено 04.04.2016, тобто до моменту введення тимчасової адміністрації у позивача.

За висновками суду, оспорювані правочини жодним чином не порушують прав та законних інтересів вкладників, що мають право на виплати у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки договори позики та фінансової допомоги мали наслідком отримання відповідачем 1 грошових коштів, за рахунок яких останній здійснив погашення заборгованості перед банком.

Суд зазначає, що фактично у цьому випадку позивачем оспорюється правомірність господарських відносин між відповідачами, в яких банк здійснював розрахункові банківські операції з перерахування коштів, а отже, перебування такого банку у процедурі виведення з ринку не може достеменно підтверджувати обставини наявності у відповідачів дійсного наміру на порушення процедури задоволення вимог кредиторів банку, що визначена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Посилання позивача в обґрунтування позову на обмеження, які було введено постановою правління Національного банку України №231/БТ від 04.04.2016 "Про віднесення ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" до категорії проблемних", суд також вважає необґрунтованими, оскільки вказана постанова є банківською таємницею, а тому її наявність не може свідчити про доведеність факту обізнаності посадових осіб банку, та відповідачів про віднесення позивача до категорії проблемних на час вчинення спірних правочинів, а відтак, свідчити про порушення ними обмежень, встановлених даною постановою.

Погашення заборгованості за кредитним договором шляхом переказу коштів в межах одного банку, за висновками суду не вказує на невідповідність укладених між відповідачами договорів фінансової допомоги вимогам чинного на момент їх укладання законодавства, оскільки введення у банку, який здійснює розрахункові операції між учасниками господарських правовідносин, тимчасової адміністрації не може впливати на правовідносини відповідачів за договорами фінансової допомоги та не позбавляє права відповідача-1 на погашення заборгованості за кредитним договором.

Окрім того, посилання позивача на наявність постанови №565 від 04.04.2016 правління Національного банку України "Про затвердження переліку пов`язаних із банком осіб станом на 01 квітня 2016", згідно до вказаного переліку віднесено ТОВ "Експоран Стрім" та ПрАТ "Агрофірма "Троянда", також не спростовує безпідставності посилань позивача на порушення внаслідок укладання відповідачами оспорюваних договорів обмежень, які було введено постановою правління Національного банку України №231/БТ від 04.04.2016.

З приводу доводів позивача про те, що прийняття виконання від ТОВ "Мередіан інвест" фактично було надано переваги останньому, які прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", то суд відхиляє відповідні посилання в якості обґрунтування позовних вимог, оскільки предметом спору у цій справі є договори фінансової допомоги, які укладено відповідачами, а не правочин з перерахування грошових коштів щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів про надання фінансової допомоги №04/04-16 від 04.04.2016, № 04/12-16 від 04.04.2016, № 14/01-16 від 04.04.2016.

Щодо позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоран Стрім", Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда" солідарно на користь Публічного акціонерного товариства"Комерційний банк "Хрещатик" частини суми майнової шкоди в розмірі 885 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

У розумінні вище наведених норм права, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

З урахуванням вище наведеного, при звернення до суду з позовом про стягнення шкоди солідарно з відповідачів, позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки відповідачів; наявність заподіяної діями вказаних учасників судового процесу шкоди; причинний зв`язок між ними та вину.

Однак, позивачем всупереч приписам ст.13, 74, 76-77 ГПК України, з урахуванням обставин, які було встановлено судом при наданні оцінки укладених між сторонами договорів, не доведено обставин заподіяння Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Хрещатик" діями відповідачів шкоди у сумі 885000,00 грн.

Посилання позивача на те, що на визначену позивачем суму збитків банк не отримав надходжень на погашення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест", з огляду на встановлені судом обставини щодо укладених між сторонами договорів, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджують факту завдання відповідачами позивачу збитків у заявленій до стягнення сум.

Враховуючи вище наведене, суд також відмовляє у задоволенні позовних вимоги про стягнення солідарно з відповідачів майнової шкоди в розмірі 885000,00 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоран Стрім", Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда" про визнання недійсними договорів про надання фінансової допомоги та стягнення майнової шкоди в розмірі 885000,00 грн.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.03.2020.

Суддя О.В. Гулевець