Постанова

від 02.09.2020 по справі 910/17494/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. Справа№ 910/17494/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Кучеренко Ю.В.

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

від третьої особи: Музичук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2020 (повний текст рішення підписано 03.03.2020)

у справі № 910/17494/18 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоран Стрім",

3) Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

про визнання недійсними договорів та стягнення майнової шкоди в розмірі 885 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

В грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" (далі по тексту - ТОВ "Мередіан Інвест"; відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоран Стрім" (далі по тексту - ТОВ "Експоран Стрім"; відповідач-2), Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда" (далі по тексту - ПрАТ "Агрофірма "Троянда"; відповідач-3) про визнання недійсними договорів про надання фінансової допомоги № 04/04-16 від 04.04.2016, №04/12-16 від 04.04.2016, №14/12-16 від 04.04.2016 та стягнення майнової шкоди в розмірі 885 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані договори про надання фінансової допомоги підлягають визнанню недійсними у судовому порядку на підставі статей 228 та 234 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України). Крім цього, позивач зазначає, що внаслідок укладення оспорюваних договорів, кошти направлені на сплату заборгованості по кредиту не можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів банку, у зв`язку із чим позивачем заявлено вимогу про стягнення частини майнової шкоди в розмірі 885 000 грн.

ТОВ "Мередіан Інвест" позов не визнало (у відзиві на позов), пославшись на його необґрунтованість та відсутність правових підстав для його задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2019 за клопотанням позивача до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну організацію (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (третя особа).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної М.А. залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 18.12.2019 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено; вказані судові рішення скасовані, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/17494/18 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що погашення заборгованості за кредитним договором шляхом переказу коштів в межах одного банку, за висновками суду, не вказує на невідповідність укладених між відповідачами договорів фінансової допомоги вимогам чинного на момент їх укладання законодавства, оскільки введення у банку, який здійснює розрахункові операції між учасниками господарських правовідносин, тимчасової адміністрації не може впливати на правовідносини відповідачів за договорами фінансової допомоги та не позбавляє права ТОВ Мередіан Інвест на погашення заборгованості за кредитним договором.

Суд також зазначив, що посилання позивача на наявність постанови №565 від 04.04.2016 правління Національного банку України "Про затвердження переліку пов`язаних із банком осіб станом на 01 квітня 2016", згідно до вказаного переліку віднесено ТОВ "Експоран Стрім" та ПрАТ "Агрофірма "Троянда", також не спростовує безпідставності посилань позивача на порушення внаслідок укладання відповідачами оспорюваних договорів обмежень, які було введено постановою правління Національного банку України №231/БТ від 04.04.2016.

Щодо позовної вимоги про стягнення майнової шкоди суд послався на те, що позивачем всупереч приписам ст.ст. 13, 74, 76-77 ГПК України, з урахуванням обставин, які було встановлено судом при наданні оцінки укладених між сторонами договорів, не доведено обставин заподіяння ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" діями відповідачів шкоди у сумі 885 000 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ПАТ Комерційний банк Хрещатик звернулось до Півнчного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована, серед іншого тим, що згідно з ч.ч. 3, 5, 6 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, є нікчемними. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Також, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі 826/20187/16, яка набрала законної сили і якою встановлена нікчемність договорів фінансової допомоги, укладених між відповідачами, з огляду на те, що дії відповідачів в контексті цих договірних відносин були спрямовані на безпідставне та незаконне заволодіння майном держави.

Отже, на думку скаржника, спірні договори фінансової допомоги укладені з порушенням вимог законодавства (ст.ст. 228, 234 ЦК України, ст. 36, ч. 4 ст. 75 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Позиції інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Мередіан Інвест" заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на відсутність підстав для врахування висновків Київського апеляційного суду, викладених у постанові від 19.12.2019 у справі №826/20187/16, відсутність порушеного права та заінтересованості у позивача, відсутність підстав для визнання договорів недійсними, відсутність порушення інтересів держави та суспільства, відсутність порушення публічного порядку, відсутність фіктивності договорів фінансової допомоги, відсутність порушення обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 04.04.2016 № 231/БТ, необґрунтованість збитків, розміру та підстав для їх нарахування.

Із відзивом на апеляційну скаргу до суду звернувся також Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому підтримує подану позивачем апеляційну скаргу, посилаючись на те, що спірні правочини порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на безпідставне та незаконне заволодіння майном держави, що було встановлено судовим рішенням у справі №826/20187/16, яке набрало законної сили, тому просить суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

ТОВ "Експоран Стрім", ПрАТ "Агрофірма "Троянда" не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 ГПК України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 справу №910/17494/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 клопотання про поновлення пропущеного строку задоволено, поновлено Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Хрещатик" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/17494/18; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17494/18; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 за клопотанням ТОВ "Мередіан Інвест" розгляд справи відкладено 29.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у зв`язку з неявкою представників позивача, відповідачів - 2, 3 та третьої особи розгляд справи відкладено на 02.09.2020.

У судове засідання 02.09.2020 з`явився представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який надав свої пояснення, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судове засідання 02.09.2020 з`явився представник ТОВ "Мередіан Інвест", який надав свої пояснення, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

У судове засідання 02.09.2020 представники ТОВ "Експоран Стрім", ПрАТ "Агрофірма "Троянда" не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з відповідними відмітками. Про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань не надходило.

У судове засідання 02.09.2020 представник ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" не з`явився.

Поштове відправлення (копію ухвали від 29.07.2020) позивачем не отримано та повернуто об`єктом поштового зв`язку відправнику з відміткою вибули .

Слід зазначити, що судові ухвали про вчинення процесуальних дій надсилались скаржнику на поштову адресу, зазначену в його апеляційній скарзі та адресу його місця реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, відомості про наявність у скаржника інших засобів зв`язку у суду відсутні. У такому разі повернення поштового відправлення підприємством зв`язку з посиланням на вибуття є належним повідомленням адресата про місце, дату і час судового розгляду.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

25.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "КБ "Хрещатик" (кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" (позичальником) укладено кредитний договір від № 65-47/1-14, за умовами якого позичальнику відкрито відкличну відновлювану кредитну лінію з лімітом у сумі 103 656 000,00 грн., строком на 24 місяці, з терміном повернення 22.07.2016 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 3.1 кредитного договору виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується: іпотекою цілісного майнового комплексу загальною площею 108 96,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр-Інвестресурс" заставною вартістю 47112000,00 грн. та іпотекою трьох земельних ділянок загальною площею 1,9312 г, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр-Інвестресурс" заставною вартістю 225 000 000,00 грн.

04.04.2016 між ПрАТ "Агрофірма "Троянда", як позикодавцем, та ТОВ "Мередіан Інвест", як позичальником, укладено два договори №№ 04/12-16, 14/01-16 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, за умовами яких ТОВ Мерідіан Інвест надано поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 75 581 000,00 грн. та 7 875 016, 11 грн. відповідно.

За умовами п. 2.2. цих договорів, вся сума грошових коштів поворотної безвідсоткової фінансової допомоги надається позикодавцем протягом десяти календарних днів з моменту підписання сторонами договору шляхом перерахування позикодавцем грошових коштів із свого поточного рахунку на поточних рахунок позичальника, зазначених в договорі.

Також, 04.04.2016 між ТОВ "Експоран Стрім" та ТОВ "Мередіан Інвест" укладено договір № 04/04-16 про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі, за умовами якого ТОВ Мередіан Інвест надано безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі у розмірі 44 893 000,00 грн.

Згідно п.п. 3.2., 3.3. зазначеного договору, допомога надається шляхом переказу платіжним дорученням безготівкових грошових коштів на поточним рахунок сторони-2 (ТОВ Мередіан Інвест ); допомога вважається наданою з моменту списання грошових коштів з поточного рахунку сторони-1 (ТОВ "Експоран Стрім") в банківській установі, що її обслуговує.

Зокрема, перерахування коштів відбувалось наступним чином:

- суму 44 893 000,00 грн було перераховано о 08 год. 39 хв. 05.04.2016 з рахунку ТОВ "Експоран Стрім" на рахунок ТОВ Мередіан Інвест з призначенням платежу: "Надання звороти, фін. допомоги зг. дог. №04/04-16 від 04.04.2016 без ПДВ";

- суму 75 581 000,00 грн було перераховано 04 год. 52 хв. 05.04.2016 ПрАТ "Агрофірма Троянда" на рахунок ТОВ Мередіан Інвест з призначенням платежу: "Надання фін. допом. зг. дог. №04/12-16 від 04.04.2016 без ПДВ";

- суму 7 875 016,11 грн було перераховано о 06 год. 18 хв. 05.04.2016 з рахунку ПрАТ "Агрофірма Троянда" на рахунок ТОВ Мередіан Інвест з призначенням платежу: "Надання фін. допом. зг. дог. №14/01-16 від 04.04.2016 без ПДВ".

В свою чергу, як зазначено позивачем, позичальник - ТОВ "Мередіан Інвест" зі свого рахунку в банку погасив:

о 08 год. 39 хв. 05.04.2016 поточну заборгованість за кредитним договором №65-47/1-14 від 25.07.2014 в сумі 116 966 038,75 грн;

о 04 год. 19 хв. 05.04.2016 нараховані відсотки понад 30 днів в доларах США за кредитним договором №65-47/1-14 від 25.07.2014 в сумі 2 285 700,12 грн;

о 04 год. 29 хв. 05.04.2016 заборгованість по відсотках в доларах США за кредитним д. говором №65-47/1-14 від 25.07.2014 в сумі 1 222 390,97 грн;

о 06 год. 02 хв. 05.04.2016 відсотки згідно кредитного договору №65-47/1-14 від 25.07.2014 в сумі 7 875 016,11 грн.

Отже, за доводами позивача, перерахування грошових коштів в якості фінансової допомоги та погашення заборгованості відбувалось вже під час дії процедури тимчасової адміністрації.

Правлінням Національного банку України 04.04.2016 було прийнято постанову "Про віднесення ПАТ "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" до категорії проблемних" № 231/БТ, пунктом 2 якої для ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" були встановлені обмеження в його діяльності, зокрема:

- не вивільняти отримане ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" забезпечення за кредитними операціями до повного погашення позичальниками заборгованості перед ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК";

- не здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих витрат, та за відсотковими ставками, вищими, ніж середні по банківській системі;

- не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

На підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" до категорії неплатоспроможних" від 05.04.2016 № 234, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.04.2016 прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" № 463, згідно з яким з 05.04.2016 розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенка І.І. строком на один місяць з 05.04.2016 по 04.05.2016 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 № 560 продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з 05.05.2016 по 04.06.2016 включно. Відповідно до цього рішення, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Костенка І.І. з 05.05.2016 по 04.06.2016 включно.

За результатами засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 42 від 11.04.2016 складено протокол від 03.06.2016 № 15, відповідно до якого, комісія вирішила:

1. Затвердити результати перевірки, якою виявлено, що наступний правочин (договір), має ознаки нікчемності згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

- правочин переказу коштів в якості фінансової допомоги, здійснений банком 04.04.2016 за договором фінансової допомоги №04/04/-16 від 04.04.2016, укладеним ТОВ Еспоран Стрім з ТОВ Мередіан Інвест (переказ з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 );

- правочин переказу коштів в якості фінансової допомоги, здійснений банком 04.04.2016 за договором фінансової допомоги №04/04/-16 від 04.04.2016, укладеним ПрАТ Агрофірма Троянда з ТОВ Мередіан Інвест (переказ з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок НОМЕР_2 );

- правочин переказу коштів в якості фінансової допомоги, здійснений банком 04.04.2016 за договором фінансової допомоги №14/-01/16 від 04.04.2016, укладеним ПрАТ Агрофірма Троянда з ТОВ Мередіан Інвест (переказ з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок НОМЕР_2 );

2. Правочин щодо погашення заборгованості ТОВ " Мередіан Інвест ", здійснений банком 04.04.2016 за кредитним договором №65-47/1-14 від 25.07.2014 в частині перерахування коштів в сумі 128349016,11 грн. містить передбачені чинним законодавством ознаки нікчемності правочинів.

03.06.2016 відповідно до протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 42 від 11.04.2016 та визнання нікчемними договорів видано наказ № 194/12 Про поновлення в бухгалтерському обліку операцій за договорами, визнаних нікчемними .

Не погодившись з рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання правочинів з перерахування коштів, ТОВ "Мередіан Інвест" оскаржило його у судовому порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 826/20187/16, яка набрала законної сили, в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Мередіан інвест" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка І.І., треті особи: ТОВ "Експоран Стрім", ПрАТ "Агрофірма "Троянда", ТОВ "Центр-Інвестресурс", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено повністю.

Підставою для прийняття зазначеної постанови став висновок апеляційного адміністративного суду про нікчемність розрахункових операцій з перерахування коштів між поточними банківськими рахунками клієнтів банку та незаконне заволодіння майном держави.

До такого висновку суд дійшов виходячи з того, що:

- перерахування грошових коштів з рахунків пов`язаних із банком юридичних осіб (ТОВ "Експоран Стрім", ПрАТ "Агрофірма "Троянда") відбувалось в день запровадження процедури тимчасової адміністрації 05.04.2016, тобто у період дії заборони на задоволення вимог кредиторів, що є порушенням вимог п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ;

- погашення кредитної заборгованості ТОВ "Мередіан інвест" відбулось в межах банку виключно за рахунок грошових коштів, що надійшли від інших клієнтів (кредиторів) банку - ТОВ "Експоран Стрім" та ПрАТ "Агрофірма "Троянда";

- внаслідок проведення банком операцій з погашення кредитів за рахунок коштів ТОВ Експоран Стрім та ПрАТ Агрофірма Троянда банк відмовився від власних майнових вимог до позичальника, що зазначено у п.1 ч.3 ст. 38 Закону, як ознака нікчемності правочину;

- банк, прийнявши погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів ТОВ Експоран Стрім та ПрАТ Агрофірма Троянда , надав своїм кредиторам переваги у вигляді зміни черговості погашення боргу (товариства отримали можливість отримати кошти позачергово, а мали б отримати у дев`яту чергу згідно з ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ), прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що зазначено у п.7 ч.3 ст. 38 Закону;

- всупереч вимогам ч. 4 ст. 75 Закону України Про банки і банківську діяльність , здійснивши перерахування коштів не через кореспондентський рахунок відкритий в НБУ, банк фактично здійснив таке погашення власними активами без надходження ліквідних коштів на кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, що свідчить про те, що відображення коштів на рахунку банку відбулось шляхом коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку зобов`язань;

- вивільнення з-під обтяження майна, яке виступало забезпеченням виконання зобов`язань ТОВ "Мередіан інвест" за кредитним договором відбулось раніше, ніж було здійснено виконання платіжних доручень із перерахування грошових коштів з поточного рахунку ТОВ "Мередіан інвест" на рахунки обліку кредитної заборгованості.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач позивач посилається на те, що внаслідок укладання договорів фінансової допомоги не здійснювалось дійсне надходження грошових коштів, оскільки фактично перерахування здійснювались в межах одного банку, додаткових коштів до банку не надходило, а було здійснено коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових коштів. Відповідачі уклали договори поворотної фінансової допомоги з метою отримання ТОВ "Експоран Стрім" та ПрАТ "Агрофірма Троянда" грошових коштів, розміщених на їх рахунках, поза чергою, визначеною Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що в свою чергу, призвело до зменшення ліквідаційної маси банку та порушення прав вкладників та кредиторів банку.

Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для визнання договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги недійсними у судовому порядку, як таких, що порушують інтереси держави, суспільства, публічний порядок та є фіктивними, а також стягнення солідарно з відповідачів заподіяної позивачу частини майнової шкоди. Матеріально-правовою підставою позову визначені ст.ст. 22, 228, 234 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Така правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 910/1485/18.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У цьому висновку колегія звертається до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15, Верховного Суду від 10.03.2020 у справі 910/24075/16, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19.

З урахуванням вищенаведеного та виходячи з аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів, обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку не встановлено.

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Місцевим господарським судом у цьому зв`язку взято до уваги правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 по справі №910/3834/18, згідно з якою фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладених у постановах від 05.02.2020 у справі № 905/2550/17, від 10.05.2020 у справі № 911/1671/19.

Матеріалами справи підтверджено факт перерахування коштів на виконання укладених відповідачами договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, оспорювані договори спрямовані на реальне (фактичне) настання правових наслідків, задля яких їх було укладено, а подальше використання отримувачем коштів на власний розсуд жодним чином не дає підстав кваліфікувати спірні договори, як фіктивні.

В той же час, апеляційний господарський суд зважає на посилання скаржника на те, що згідно з ч.ч. 3, 5, 6 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, є нікчемними.

Так, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" до категорії неплатоспроможних" від 05.04.2016 № 234, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 5 квітня 2016 року прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" № 463, згідно з яким з 05.04.2016 розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенка І.І. строком на один місяць з 05.04.2016 по 04.05.2016 включно.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Пунктом другим частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що під виведенням неплатоспроможного банку з ринку слід розуміти заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

У частині 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час укладення договору факторингу від 19.05.2016 № 1905) встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Прийнявши погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів ТОВ Експоран Стрім та ПрАТ Агрофірма Троянда , банк надав своїм кредиторам переваги у вигляді зміни черговості погашення боргу (товариства отримали можливість отримати кошти позачергово, а мали б отримати у дев`яту чергу згідно з ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ), прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону.

Внаслідок погашення заборгованості за кредитним договором ТОВ Експоран Стрім та ПрАТ Агрофірма Троянда отримали право вимоги до позичальника ТОВ Мередіан Інвест , при цьому, ТОВ Мередіан Інвест набуло право на звільнення від обтяження іпотекою нерухомого майна, переданого в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Отже, внаслідок проведення банком операцій з погашення кредитів за рахунок коштів ТОВ Експоран Стрім та ПрАТ Агрофірма Троянда банк відмовився від власних майнових вимог до позичальника, що зазначено у п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , як ознака нікчемності правочину.

Відповідні розрахункові операції проводилися шляхом перерахування коштів з поточних рахунків ТОВ Експоран Стрім , ПрАТ Агрофірм Троянда відкритих в банку, на поточний рахунок ТОВ Мередіан Інвест , відкритого також в банку шляхом безготівкових переказів.

Перерахування грошових коштів з рахунків пов`язаних із банком юридичних осіб (ТОВ "Експоран Стрім", ПрАТ "Агрофірма "Троянда") відбувалось в день запровадження процедури тимчасової адміністрації 05.04.2016, тобто у період дії заборони на задоволення вимог кредиторів, що є порушенням вимог п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до довідки відповідача від 25.01.2017, станом на 04.04.2016 залишок коштів в гривні на кореспондентському рахунку ПАТ КБ ХРЕЩАТИК в Національному банку України становив 29 260641,96 грн., що виключає можливість проведення операції з погашення заборгованості, яка відбулася 05.04.2016 на суму 128 349 016,11 грн.

Тобто, всупереч вимогам ч. 4 ст. 75 Закону України Про банки і банківську діяльність , здійснивши перерахування коштів не через кореспондентський рахунок відкритий в НБУ, банк фактично здійснив таке погашення власними активами без надходження ліквідних коштів на кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, що свідчить про те, що відображення коштів на рахунку банку відбулось шляхом коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку зобов`язань.

Наведені обставини, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 826/20187/16, яка набрала законної сили, мають преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі та не потребують повторного доказування (згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такі способи захисту, як встановлення нікчемності правочину і визнання недійсним нікчемного правочину, не є способами захисту прав та інтересів, установленими законом. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

При цьому згідно з частиною другою ст. 5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладено у низці постанов Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

З огляду на зазначене визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що при встановленні факту нікчемності правочинів, визнання недійсними таких правочинів в силу приписів ч. 2 ст. 215 ЦК України не вимагається. В той же час, підстав, з якими ст.ст. 228, 234 ЦК України пов`язують недійсність правочинів, позивачем не доведено, а відтак, підстав для задоволення позову в цій частині в даному випадку не вбачається.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно частини суми майнової шкоди в розмірі 885 000,00 грн., колегія зазначає наступне.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК України і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК України), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

У розумінні вище наведених норм права, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

З урахуванням вище наведеного, при зверненні до суду з позовом про стягнення шкоди солідарно з відповідачів, позивачу належить довести, зокрема, протиправність поведінки відповідачів; наявність заподіяної діями вказаних учасників судового процесу шкоди; причинний зв`язок між ними та вину.

Однак, позивачем всупереч приписам ст.ст. 13, 74, 76-77 ГПК України, з урахуванням обставин, які були встановлені при наданні оцінки укладених між сторонами договорів, не доведено обставин заподіяння позивачу діями відповідачів шкоди у сумі 885 000,00 грн.

Посилання позивача на те, що на визначену позивачем суму збитків банк не отримав надходжень на погашення зобов`язань ТОВ "Мередіан Інвест", з огляду на встановлені судом обставини щодо укладених між сторонами договорів, колегія вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджують факту заподіяння відповідачами позивачу збитків у заявленій сумі.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення солідарно з відповідачів майнової шкоди в розмірі 885 000,00 грн.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).

Враховуючи те, що порушення господарським судом норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанцій підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/17494/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик".

4. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/17494/18.

5. Матеріали справи № 910/17494/18 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 07.09.2020.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко