Постанова

від 26.02.2020 по справі 910/9010/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/9010/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представників учасників справи

позивача - Гармаш К.Г.,

відповідачів: 1. Харабара Т.І., 2. Федоручук О.В.,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019

(головуючий суддя - Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018

(суддя Ярмак О.М.)

у справі №910/9010/17

за позовом Первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету

до 1. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, 2. Фонду державного майна України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідачів - Державне підприємство "Електронмаш"

про визначення частки трудового колективу, визнання частково недійсними наказу та статуту,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У червні 2017 року Первинна профспілкова організація Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі Профспілкового комітету (далі -Профспілка) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) та Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) про зобов`язання відповідачів вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) "Електронмаш" у майні Державного підприємства "Електронмаш" (далі - ДП "Електронмаш") та визнання недійсним у частині збільшення статутного капіталу наказу Мінекономрозвитку від 28.09.2016 №1621 (далі - спірний наказ) та статуту ДП "Електронмаш", затвердженого цим наказом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 06.08.2018).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ у частині збільшення статутного капіталу державного підприємства не містить пояснень щодо джерела такого формування (збільшення), додаткові кошти на рахунках підприємства відсутні, а тому, на думку позивача, збільшення здійснено за рахунок власності трудового колективу ДНВП "Електронмаш" (64 675 000,00 грн), що є порушенням прав трудового колективу, від імені та в інтересах якого діє позивач.

За твердженням позивача, такі дії Мінекономрозвитку можуть призвести до суттєвого порушення прав та законних інтересів трудового колективу державного підприємства, з огляду на розпочату процедуру приватизації підприємства шляхом продажу єдиного майнового комплексу на аукціоні, що позбавить можливості реалізувати своє право власності трудовому колективу підприємства.

Окрім цього, скасування пункту 1 спірного наказу тягне за собою і скасування статуту, який затверджений зазначеним наказом, оскільки пунктом 6.1 статуту встановлено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок майна, переданого йому уповноваженим органом управління, доходу підприємства та інших не заборонених законодавством джерел створюється статутний капітал підприємства, який становить 108 183 000,00 грн. Водночас, попередній статут ДНВП "Електронмаш" у редакції 2009 року, який діяв до затвердження статуту ДП "Електронмаш" спірним наказом, передбачав, що статутний фонд підприємства становить 43 118 тис. грн.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. Постановою Ради Міністрів СРСР від 14.08.1986 №964 (наказ Міністерства приладобудування засобів автоматизації та систем Управління СРСР від 29.08.1986 № 420) Київське виробниче об`єднання "Електронмаш" правонаступником якого є ДНВП "Електронмаш" з 01.01.1987 переведено на повний господарський розрахунок.

Листом заступника Міністра приладобудування засобів автоматизації та систем Управління СРСР Смірнова С. Б. від 10.03.1988 №ЕС-50/1944 поінформовано Київське виробниче об`єднання "Електронмаш", що як експеримент з огляду на підвищення продуктивності праці надано дозвіл закріпляти відповідно до трудового внеску кожному працівнику частку прибутку, використаної на поповнення основних фондів з наступним нарахуванням доходу.

Дозвіл на самостійне визначення порядку закріплення частки вартості основних фондів було надано заступником міністра Радіопромисловості СРСР (лист від 21.11.1989 № Эф-4016).

Також зазначені правові норми були закріплені в статутах підприємства, зокрема:

- у статуті Київського виробничого об`єднання "Електронмаш" у редакції 1989 року в пункті 14 передбачено, що дохід, який залишається після розрахунків з бюджетом, переходить у власність членів трудового колективу;

- у статуті Київського виробничого об`єднання "Електронмаш" у редакції від 13.03.1991 в пункті 12 закріплено, що частина чистого прибутку передається у власність трудового колективу підприємства;

- у статуті Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин у редакції від 20.11.1991 у пункті 4.2 закріплено, що частина чистого прибутку, після сплати податків відповідно до законодавства України передається у власність трудового колективу підприємства, розподіляється і використовується за рішенням конференції трудового колективу;

- у статуті Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин у редакції від 30.06.1993 у п.7.2 було закріплено, що чистий прибуток підприємства, який залишається після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці, оплати відсотків за кредитами банків, внеску, передбачених законодавством України податків та інших платежів до бюджету, відрахувань в інноваційний фонд, фонд конверсії та інші фонди, обумовлені законодавством та постановами Уряду України, є власністю членів трудового колективу. Згідно з п. 4.3 цього ж статуту майно, придбане колективом підприємства за час роботи в умовах госпрозрахунку і самофінансування за власний прибуток, є особистою власністю членів трудового колективу і закріплюється на особистих рахунках працівників.

Аналогічні норми зафіксовані також в редакції статуту 1998 року.

2.2. Наказом-постановою Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин (ВУМ) від 26.07.1989 №291/53, який погоджено на Конференції трудового колективу, затверджено Положення про розподіл госпрозрахункового доходу колективу заводу електронних обчислювальних та управляючих машин.

Зазначеним Положенням передбачено, що члени трудового колективу стають власниками частини основних фондів, придбаних за рахунок прибутку підприємства з моменту переходу його на повний госпрозрахунок та самофінансування, засоби, накопичені на особових рахунках працівників підприємства, починаючи з 01.01.1995 будуть оформлені, як цінні папери.

2.3. Позивачем додано до матеріалів справи витяг з особових рахунків працівників ДНВП "Електронмаш", які працювали в умовах повного госпрозрахунку і самофінансування та отримали частку доходу згідно з вказаним Положенням за період з 01.01.1989 по 01.04.1994, відповідно до якого в переліку значиться 10 645 осіб, загальна сума 64 675 291,57 грн.

2.4. З 1994 року розпочалася процедура приватизації державного підприємства - заводу електронних обчислювальних та управляючих машин, що підтверджується протоколом загальних зборів членів трудового колективу державного підприємства - заводу електронних обчислювальних та управляючих машин НВО "Електронмаш" від 24.02.1994.

Позивач вказує, що розпочатий процес приватизації у спосіб випуску цінних паперів, який тривав з 1994 року постійно залишався нереалізованим через те, що органи, компетентні з питань приватизації, з тих або інших підстав зупиняли процедуру приватизації, а ДП "Електронмаш" не вжило достатньо заходів для доведення процесу приватизації до завершення.

Позивач стверджує, що державні органи, зокрема, орган управління (Мінпромполітики) та ФДМУ, визнавали право членів трудового колективу на частку власності в майні підприємства, що підтверджується такими документами: планом-графіком виконання додаткових заходів предприватизаційної підготовки по ДНВП "Електронмаш", затвердженого головою ФДМУ та Міністра промислової політики України у 2001 році та уточненим планом-графіком виконання додаткових заходів предприватизаційної підготовки по ДНВП "Електронмаш" від 04.07.2002, затвердженого головою ФДМУ та Міністром промислової політики України. Проте приватизація ДНВП "Електронмаш" так і не відбулася.

2.5. Наказом ФДМУ від 27.07.2009 №1168 прийнято рішення про приватизацію об`єкта - ДНВП "Електронмаш" шляхом продажу акцій у сумі 43 118 тис. грн, які належать державі у господарських товариствах.

Пунктом №2 зазначеного наказу доручено Департаменту реформування власності протягом місяця подати на затвердження проект наказу про створення комісії з приватизації зазначеного підприємства, проте, за твердженням позивача, вказаний наказ, як і приватизація ДНВП "Електронмаш", реалізовані знову не були.

2.6. У 2014 році згідно з актом приймання-передачі ДНВП "Електронмаш" (ідентифікаційний код 14312789) зі сфери управління Міністерства промислової політики України, ДНВП "Електронмаш" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який підписано 24.10.2014, ДНВП "Електронмаш" передано зі сфери управління Міністерства промислової політики до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України" зі статутним капіталом 43 508 000,00 грн.

2.7. 28 вересня 2016 року Мінекономрозвитку наказом №1621 "Про збільшення статутного капіталу ДНВП "Електронмаш", перейменування ДНВП "Електронмаш" і затвердження статуту ДП "Електронмаш" збільшило статутний капітал ДНВП "Електронмаш" на 65 065 000,00 грн (пункт 1 наказу), перейменувало ДНВП "Електронмаш" у ДП "Електронмаш" (пункт 2 наказу), затвердило статут ДП "Електронмаш", що додається (пункт 3 наказу).

Зазначені обставини і ситали підставою для виникнення спору у цій справі.

3. Стислий виклад змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/9010/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.

3.1.1. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що за відсутності статусу юридичної особи трудовий колектив не наділений процесуальною правоздатністю. Відповідно, Профспілка не може виступати представником трудового колективу у позовах про визнання права власності, адже не можна представляти в суді довірителя, який не наділений процесуальною правоздатністю. Отже, Профспілка діє від власного імені як позивач.

3.1.2. За висновком судів, Профспілка не довела невідповідності пункту 1 спірного наказу чинному законодавству станом на час його прийняття та з порушенням його компетенції, а також порушення права та охоронюваних законом інтересів Профспілки.

Судами відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним статуту ДП "Електронмаш", затвердженого зазначеним наказом, як похідних.

3.1.3. Щодо частини вимог позивача про зобов`язання вчинити дії для визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) "Електронмаш" в майні ДП "Електронмаш" судом зазначено, що Профспілка не є суб`єктом корпоративних правовідносин, оскільки вказані правовідносини виходять за межі трудових та пов`язаних з ними соціально-економічних відносин, повноваження щодо яких покладено на Профспілку відповідно до норм чинного законодавства.

3.1.4. Відмовляючи у задоволенні позову, суди керувалися, в тому числі, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.05.2018 у цій справі.

4. Стислий виклад змісту вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись із зазначеними вище рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, Профспілка звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що знайшли свій прояв у такому.

4.2. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки порушенню місцевим господарським судом норм процесуального права. Так, на думку скаржника, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, оскільки підготовче провадження не було проведено у встановлений строк; розгляд справи по суті здійснено в одному судовому засіданні, що фізично унеможливлює надання належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам; місцевий суд необґрунтовано надав відповідачам додатковий строк для подання відзиву; не надав належної оцінки експертизі, наявній у матеріалах справи; не постановив ухвалу про зміну предмета позову; не дотримався принципів господарського судочинства щодо рівності перед законом і судом та верховенства права.

4.3. На думку позивача, посилання судів попередніх інстанцій на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9010/17, є намаганням обмежити доступ до правосуддя всьому трудовому колективу ДНВП "Електронмаш". На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку, що за відсутності статусу юридичної особи трудовий колектив не наділений процесуальною правоздатністю, оскільки згідно з приписами чинного законодавства профспілки мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів.

4.4. Скаржник звертає увагу, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою той факт, що протоколом конференції трудового колективу від 18.07.1989 № 53 трудовий колектив НПО "Електронмаш", у зв`язку з припиненням роботи Ради трудового колективу делегував повноваження щодо представництва інтересів трудового колективу Профспілковому комітету.

Крім цього, скаржник стверджує, що позивач у цій справі не звертався з позовом про визнання права власності, а звернувся з вимогою щодо зобов`язання відповідачів вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) "Електронмаш" в майні ДП "Електронмаш". На думку скаржника, позовна заява, подана у цій справі, не зобов`язує відповідачів виділити належну членам трудового колективу частку власності, а лише вчинити певний комплекс дій щодо оцінки вартості цієї частки сформованої у період 1989-1994 років.

Скаржник наголошує, що альтернативою створення трудовим колективом ДНВП (ДП) "Електронмаш" юридичної особи було створення у 1994 році, відповідно до угоди про спільну діяльність від 28.02.1994, товариства покупців членів трудового колективу державного підприємства - заводу електронних обчислювальних та управляючих машин. Зазначене товариство покупців було зареєстровано наказом ФДМУ від 01.03.1993 № 7 -ТП, про що видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію № 115, а тому всі передбачені чинним на той час законодавством заходи для участі трудового колективу в процесі приватизації підприємства були вжиті.

Крім цього, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не надано жодного аргументованого висновку щодо механізму збільшення статутного капіталу, джерел його збільшення та невідповідності розміру статутного капіталу в спірному наказі та статуті підприємства.

4.5. У відзиві на касаційну скаргу Мінекономрозвитку просить залишити її без задоволення, а рішення та постанову, що оскаржуються, - без змін. Відповідач стверджує, що Профспілка не є суб`єктом приватизації, здійснює захист трудового колективу у трудових відносинах, а що стосується приватизації, то законодавством про приватизацію передбачено захист інтересів трудового колективу в процесі приватизації підприємства лише шляхом участі у роботі конкурсної комісії.

Мінекономрозвитку наголошує, що Профспілка не є суб`єктом корпоративних відносин, оскільки зазначені правовідносини виходять за межі трудових та пов`язаній з ними соціально-економічних відносин, повноваження щодо яких покладено на профспілку відповідно до норм чинного законодавства.

4.6. ДП "Електронмаш" у відзиві на касаційну скаргу просить рішення і постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на правомірність висновків судів попередніх інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК України).

5.2. Щодо руху справи у суді касаційної інстанції

5.2.1. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Профспілки на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018.

5.2.2. Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2019 задоволено заяву суддів Волковицької Н.О., Могила С.К., Случа О. В. про самовідвід у справі №910/9010/17.

5.2.3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/9010/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі головуючий суддя - Ткач І.В., судді Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2019.

5.2.4. Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2019 справу разом із касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 302 ГПК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 29, 30 постанови від 23.05.2018 у справі №910/9010/17. А саме, відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що профспілка може представляти інтереси члена трудового колективу лише на підставі довіреності, оскільки представництво у ситуації, що розглядається, здійснюється на підставі закону (п.29 постанови від 23.05.2018) та про те, що при зверненні з позовом в інтересах трудового колективу Профспілка вважається такою, що діє від власного імені (п.30 постанови від 23.05.2018).

5.2.5. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 справу №910/9010/17 повернуто до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду, оскільки, за висновком Великої Палати Верховного Суду, підстав для передачі цієї справи на її розгляд немає.

При цьому, в ухвалі зазначено, що "… у цій справі предметом розгляду було вирішення питання щодо визначення юрисдикції спору у відповідності до характеру спірних правовідносин та суб`єктного складу сторін спору. При цьому Великою Палатою Верховного Суду спір по суті заявлених позовних вимог не розглядався та відповідні висновки не викладались ".

5.3. Щодо суті касаційної скарги

5.3.1. Спір у справі стосується питання правомірності збільшення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України статутного капіталу ДП "Електронмаш" за рахунок 64 675 000,00 грн, які, за твердженням Профспілки, є власністю трудового колективу підприємства, а також зобов`язання відповідачів вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу у майні ДП "Електронмаш".

5.3.2. Для правильного вирішення спору у цій справі необхідно дослідити та проаналізовати нормативно-правове регулювання правовідносин, пов`язаних з набуттям у власність членами трудового колективу державних підприємств частини чистого прибутку підприємства та особливості розпорядження ним.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 14.08.1986 №964 (наказ Міністерства приладобудування засобів автоматизації та систем Управління СРСР від 29.08.1986 №420) Київське виробниче об`єднання "Електронмаш", правонаступником якого є ДНВП "Електронмаш", з 01.01.1987 було переведено на повний господарський розрахунок.

Листом заступника Міністра приладобудування засобів автоматизації та систем Управління СРСР Смірнова С. Б. від 10.03.1988 №ЕС-50/1944 поінформовано Київське виробниче об`єднання "Електронмаш", що як експеримент з огляду на підвищення продуктивності праці надано дозвіл закріпляти відповідно до трудового внеску кожному працівнику частку прибутку, використаного на поповнення основних фондів з наступним нарахуванням доходу.

Починаючи з 1989 року до 2009 року, у статуті Київського виробничого об`єднання "Електронмаш" було передбачено положення, суть якого зводиться до того, що дохід, який залишається після покриття усіх витрат, передається у власність трудового колективу підприємства , розподіляється і використовується за рішенням конференції трудового колективу.

Наказом-постановою Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин (ВУМ) від 26.07.1989 №291/53, який погоджено на Конференції трудового колективу, затверджено Положення про розподіл госпрозрахункового доходу колективу заводу електронних обчислювальних та управляючих машин. Положенням передбачено, що члени трудового колективу стають власниками частини основних фондів , придбаних за рахунок прибутку підприємства з моменту переходу його на повний госпрозрахунок та самофінансування, засоби, накопичені на особових рахунках працівників підприємства, починаючи з 01.01.1995 будуть оформлені, як цінні папери.

Правовідносини, про які йдеться, цілком відповідали нормам законодавства, чинного на момент їх виникнення.

Так, згідно з ч.1 ст.3 Закону СРСР "Про державне підприємство (об`єднання)" від 30.06.1987 №7284-X госпрозрахунковий доход колективу є джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства, оплати праці, перебуває в розпорядженні підприємства, використовується самостійно і вилученню не підлягає. Підприємство може використовувати, зокрема, форму господарського розрахунку, засновану на нормативному розподілі прибутку. З прибутку провадяться розрахунки з бюджетом і вищестоящим органом, виплачуються проценти за кредит. Залишковий прибуток, що утворився після цих розрахунків, надходить у розпорядження трудового колективу.

Аналогічне за змістом положення було відображено і в ст.25 Закону СРСР "Про власність в СРСР" від 06.03.1990 №1305-І, згідно з ч.1 якої прибуток, який залишається у державного підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у розпорядження трудового колективу підприємства . Частина цього прибутку передається у власність членів трудового колективу в порядку і розмірах, що визначаються законодавчими актами.

Стаття 20 Закону УРСР "Про власність" №697-XII від 07.02.1991 визначала трудовий колектив суб`єктом права колективної власності, підстави виникнення якої були наведені у ст.21 цього ж законодавчого акту.

Тобто чинні на той час норми законодавства наділяли трудові колективи певною правосуб`єктністю, зокрема у питанні розподілу чистого (залишкового) прибутку підприємства.

5.3.3. У Законі СРСР "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями" від 17.06.1983 №9500-Х (чинному на час розгляду справи) визначено, що трудовий колектив підприємства, установи, організації - об`єднання всіх працівників , які здійснюють спільну трудову діяльність на державному, громадському підприємстві, в установі, організації, в колгоспі та іншій кооперативній організації.

Аналогічне за змістом положення закріплено і у ч.8 ст.65 ГК України, згідно з якою трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.

Згідно з приписами ст.19 Закону СРСР "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями" повноваження трудових колективів здійснюються безпосередньо загальними зборами (конференціями) трудових колективів підприємств, установ, організацій. У період між зборами повноваження трудових колективів здійснюються у тому числі профспілковими та іншими громадськими організаціями, які діють у трудових колективах, відповідно до їх статутів і радянських законів.

5.3.4. Відповідно до наявної у матеріалах справи копії протоколу конференції трудового колективу Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин (ВУМ) від 18.07.1989 №53 трудовий колектив НПО "Електронмаш" делегував повноваження щодо представництва інтересів трудового колективу Профспілковому комітету.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок станом на час розгляду справи судами визначає Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". У розумінні зазначеного Закону професійною спілкою (профспілкою) є добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Згідно з приписами ст.19 зазначеного Закону профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян. У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. Профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів , Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об`єднаннями громадян (ст. 243 КЗпП).

У розумінні ст. 252-1 КЗпП України усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, утворюють трудовий колектив підприємства .

Правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що трудовий колектив не має статусу юридичної особи, відтак і не наділений самостійною процесуальною правоздатністю у розумінні сучасних норм права.

Водночас, трудовий колектив, як вже неодноразово зазначалося вище, складають працівники підприємства, права та інтереси яких і представляє профспілка згідно з приписами ст.25 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", зокрема і в ході приватизації об`єктів державної та комунальної власності. Стаття 19 цього ж Закону наділяє профспілки правом представництва інтересів своїх членів під час реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів. При цьому, у питаннях колективних інтересів працівників профспілки здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

Тобто профспілка наділена правом на звернення до суду з метою захисту порушеного права чи інтересу необмеженого кола осіб, не переслідуючи при цьому власного інтересу. Протилежний висновок судів суперечить як суті заявлених позовних вимог, так і суті правовідносин, які призвели до виникнення спору у цій справі, про що детально описано вище.

Помилковим є посилання судів попередніх інстанцій на висновки Великої Палати Верховного Суду, відображені у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9010/17, оскільки, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 13.01.2020, у цій постанові вирішувалося лише питання щодо юрисдикції спору, а висновки щодо суті правовідносин не викладалися (п. 5.2.5 цієї постанови).

Отже, зважаючи на викладене, без дослідження обставин, що стосуються суті позовних вимог, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову Профспілці у задоволенні позову.

5.3.5. Звернувшись з позовом у цій справі, Профспілка стверджує, що у майні ДП "Електронмаш" є частка трудового колективу цього підприємства, тобто частка у майні, яка належить працівникам підприємства, які працювали у період з 1989 по 1994 роки, та складає 64 675 000,00 грн. Протягом розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій Профспілка надавала ряд доказів, які, на її думку, ці обставини підтверджують, зокрема і звіти про фінансовий стан підприємства, у яких відображено суму 64 675 000,00 грн як внесок до незареєстрованого статутного капіталу ДП "Електронмаш".

Представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у своїх поясненнях, наявних у справі, не заперечують, що збільшення статутного капіталу відбулося саме за рахунок цих коштів. На думку позивача, це є незаконним, оскільки ці грошові кошти належать представникам трудового колективу ДП "Електронмаш", що і стало підставою для звернення з позовом у цій справі.

Проте внаслідок хибності своєї позиції щодо правового статусу Профспілки у цій справі, суди попередніх інстанцій належної оцінки поданим позивачем доказам не надали. Скаржник обґрунтовано зазначає про те, що господарські суди не досліджували механізму збільшення статутного капіталу, джерел його збільшення та невідповідності розміру статутного капіталу в спірному наказі та статуті підприємства.

5.3.6. Суд касаційної інстанції також зазначає, що позовні вимоги, викладені у позові, сформульовані Профспілкою як зобов`язання відповідачів вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) "Електронмаш" у майні державного підприємства. Тобто позов не про визнання права на частку у майні державного підприємства за конкретними фізичними особами членами трудового колективу. Профспілка просить зобов`язати відповідачів вчинити дії, спрямовані на оцінку загальної вартості цієї частки, сформованої у період з 1989 по 1994 рік, з метою подальшого її врахування під час розпочатої процедури приватизації ДП "Електронмаш" (п.4.4 постанови). Водночас, суди не надали оцінки правильності обраного позивачем способу захисту, а обмежившись висновком, що Профспілка діє від власного імені, залишили поза увагою подані позивачем доказам у підтвердження його доводів про набуття трудовим колективом ДП "Електронмаш" частки у майні підприємства. Отже, висновки судів за результатами вирішення спору у цій справі є передчасними.

5.3.7. Згідно з приписами ч. ч. 2, 5 ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, які б підтвердили чи спростували доводи позивача.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до ч.3 ст.310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч.4 ст.310 ГПК України).

6.2. Зважаючи на зазначене вище у розділі 5.3 цієї постанови, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги позивача та необхідність скасування постанови та рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.3. Під час нового розгляду справи господарським судам необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним застосуванням норм матеріального права та відповідно до положень процесуального права.

7. Судові витрати

7.1. Враховуючи, що судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/9010/17 скасувати. Справу №910/9010/17 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко