Рішення

від 25.02.2020 по справі 922/3425/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3425/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України" (№ 100), с. Темнівка про стягнення коштів в розмірі 252809,95 грн. за участю представників сторін:

позивача - Коваленко С.В., адвокат;

відповідача - Смірнов О.А., дов. № 22/7/14-23П/Фд-20 від 20.01.2020.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України" (№ 100), с. Темнівка, про стягнення заборгованості за договором № 2216/16-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2015, в розмірі 252809,95 грн., з яких: 90048,76 грн. - основна заборгованість, 48970,33 грн. - пеня, 20042,47 грн. - 3% річних, 93748,39 грн. - інфляційні. Підставою нарахування даної суми заборгованості стало порушення відповідачем умов даного договору щодо оплати за отриманий природний газ. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду від 25.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/3425/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11.11.2019 об 11:30 год.

15.11.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позовну заяву (вх. № 27696), в якому проти позову заперечував. Посилається на те, що оскільки він мав заборгованість перед позивачем за спірним договором, ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України" (№ 100), с. Темнівка, зверталось до позивача з листом від 25.10.2016 за вих. № 7/9/764/Фд щодо отримання довідки про заборгованість. На це звернення відповідач отримав від НАК Нафтогаз України відповідну довідку, складену станом на 01.10.2016, відповідно до якої за відповідачем рахується заборгованість за договором № 2216/16-ТЕ-32 в розмірі 264849,76 грн.

Відповідач зазначає, що Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), покладено на НАК Нафтогаз України обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення.

Обов`язок щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії покладається на НАК Нафтогаз України на період до 1 квітня 2017 року за умов, зокрема, надання НАК Нафтогаз України та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 року з розбивкою за всіма договорами з НАК Нафтогаз України ), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК Нафтогаз України , а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо). При цьому графіки погашення заборгованості, подані виробниками теплової енергії та прийняті НАК Нафтогаз України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) використовується для цілей цього Положення та не підлягають зміні або коригуванню, крім випадків участі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у процедурі врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, визначений Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , в частині реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ.

Відповідач зазначає, що ним виконано обов`язок щодо надання НАК Нафтогаз України графіка погашення заборгованості, складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої постачальником реалізації газу позивача. Даним графіком погоджено строк оплати та суму оплати заборгованості за спожитий газ по спірному договору починаючи з листопада 2016 року по грудень 2020 року.

Відповідач вказує, що станом на 01.11.2019, відповідно до графіку погашення заборгованості по договору №2216/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, сплатив суму заборгованості у розмірі 190692,00 грн. та залишок відповідно до наданого графіку погашення заборгованості на 01.11.2019 складає 74157,76 грн.

Відповідач вважає, що підписання графіку погашення заборгованості по договору постачання природного газу № 2216/16-ТЕ-32, часткові оплати заборгованості за даним графіком, є належним виконанням зобов`язання і не є порушенням його виконання.

На переконання відповідача, позивач всупереч законодавству та письмових домовленостей з відповідачем, намагається стягнути борг з відповідача, застосовуючи положення договору а не письмового графіку погашення заборгованості, що вже врегулював таке погашення.

Щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені відповідач також заперечує, на підставі того, що графік погашення заборгованості передбачений абз.7 п.17 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), за своєю природою є перенесенням строків сплати зобов`язання, та своєчасна сплата за даним графіком є перенесенням строків оплати, а тому позивач безпідставно здійснює нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені на суму боргу, що була зафіксована в графіку погашення заборгованості та сплачувалась відповідачем відповідно до графіку погашення заборгованості без прострочення платежів.

Відповідач стверджує, що сплачує заборгованість за спожитий газ відповідно до графіку погашення заборгованості. У даному конкретному випадку задоволення позовних вимог призведе до подвійної оплати відповідачем вартості отриманого природного газу, оскільки відповідач здійснює розрахунки з постачальником за спожитий природний газ відповідно до обсягів його фактичного споживання, що суперечило б засадам цивільного законодавства.

Натомість, в разі задоволення судом заявлених позовних вимог, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, зазначивши про скрутне фінансове становище підприємства відповідача. Також відповідач наголосив, що за даних обставин, зважаючи на те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, пеня в повному розмірі 48970,33 грн. занадто велика для відповідача, та враховуючи те, що збитків позивачу завдано не було, а сплата заборгованості за договором №2216/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, відбувається відповідно до графіку погашення заборгованості складеного до цього договору, своєчасно та без прострочень, зазначає про наявність підстав для задоволення судом клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Ухвалою господарського суду від 17.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 25 січня 2020 року. Відкладено підготовче засідання на 20.01.2020 об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3425/19 до судового розгляду по суті на 27.01.2020 о 12:30 год.

Протокольною ухвалою від 27.01.2020 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.02.2020, в порядку ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 25.02.2020 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Заперечував проти задоволення поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.02.2020 проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.02.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник, позивач) та Державним підприємством Підприємство Темнівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№100) (споживач, відповідач) 21.12.2015 укладено договір № 2216/16-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (договір).

Згідно п.2.1 цього договору, постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) природний газ обсягом до 198,0 тис.куб.м., у тому числі за місяцях (тис.куб.м.): січень - 81,0; лютий - 63,0; березень - 54,0. (всього 1 квартал - 198,0).

Постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4 договору).

Згідно п.5.1 договору, регульована ціна на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758,

У пункті 5.2 договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.12.2015, сторони визначили, що ціна за 1000 куб.м. газу в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) становить 1770,74 грн., крім того податок на додану вартість (20%), збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ 2133,53 грн.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу (п.6.1 договору).

При невиконанні споживачем вимог, передбачених у п.6.1 цього договору, постачальник має право обмежити або припинити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору або розірвати договір в односторонньому порядку (п.6.2 договору).

Згідно п.8.2 договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1 договору, постачальник зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п.10.3 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 264849,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані до позову.

Як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору.

Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 90048,76 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області, заявивши до стягнення з відповідача пеню у розмірі 48970,33 грн., 3% річних у розмірі 20042,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 93748,39 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право зокрема на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила постачання природного газу), підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; постачальник зобов`язаний забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього; споживач має право на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов.

За положенням ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу положень ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності умов та вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що сторонами підписано без заперечень акти приймання-передачі газу до договору № 2216/16-ТЕ-32 від 21.12.2015:

- від 31.01.2016 (за січень 2016 року) на обсяг газу 68,098 тис.куб.м., всього на суму - 145288,99 грн. з ПДВ;

- від 29.02.2016 (за лютий 2016 року) на обсяг газу 42,262 тис.куб.м., всього на суму 90167,16 грн. з ПДВ;

- від 31.03.2016 (за березень 2016 року) на обсяг газу 13,777 тис.куб.м., всього на суму 29393,61 грн. з ПДВ.

Таким чином, на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 264849,76 грн.

Як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, та має суму простроченого та несплаченого основного боргу перед позивачем за договором № 2216/16-ТЕ-32 від 21.12.2015 в розмірі 90048,76 грн.

Натомість, під час розгляду даного спору, судом встановлено, що відповідачем була частково сплачена сума основної заборгованості за договором від 21.12.2015, та, станом на 10.02.2020, у Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№100) існує кредиторська заборгованість перед Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за спожитий природний газ відповідно за договором поставки природного газу від 21.12.2015 №2216/16-ТЕ-32 у розмірі 63563,76 грн. Зазначене підтверджується листом АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 13.02.2020 до Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№100) щодо реалізації положень Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Таким чином, в частині стягнення основного боргу у розмірі 26485,00 грн. (90048,76 грн. - 63563,76 грн.) суд вважає за необхідне закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору, на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, з покладенням на відповідача судових витрат в цій частині.

З огляду на викладене, позовні вимоги НАК Нафтогаз України про стягнення з Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№100) суми основного боргу за отриманий природний газ підлягають задоволенню у сумі 63563,76 грн.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що позивач, всупереч законодавству та письмових домовленостей з відповідачем, намагається стягнути борг з Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№100), застосовуючи положення договору, а не письмового графіку погашення заборгованості, що вже врегулював таке погашення.

Суд зазначає, що наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, встановлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу. При цьому, графіки погашення заборгованості, подані виробниками теплової енергії та прийняті НАК Нафтогаз України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) використовується для цілей цього Положення та не підлягають зміні або коригуванню, крім випадків участі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у процедурі врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, визначений Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , в частині реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ. Про це прямо зазначено як у постанові Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), так і у постанові Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 (чинної на теперішній час).

В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до договору поставки природного газу від 21.12.2015 №2216/16-ТЕ-32 в частині порядку розрахунків за поставлений природний газ, умови договору не містять відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий природний газ. Виконання умов цього договору сторонами не було поставлено у залежність від виконання будь-яких зобов`язань за ним з боку третіх осіб.

Матеріали справи також не містять доказів участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, визначений Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії в частині реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ.

НАК Нафтогаз України , забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, НАК Нафтогаз України як підприємство державного сектору економіки є суб`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Відповідачем не спростовано і матеріалами справи підтверджено порушення взятих на себе грошових зобов`язань за договором поставки природного газу від 21.12.2015 №2216/16-ТЕ-32, що є підставою для настання правових наслідків, встановлених законом та умовами цього договору.

На підставі пункту 8.2 договору, а також ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачеві за неналежне виконання останнім умов договору:

- пеню у розмірі 48970,33 грн.;

- 3% річних у розмірі 20042,47 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 93748,39 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача вказані суми пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до положень ст. ст. 610 та 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Здійснивши перевірку періоду нарахування заявлених до стягнення пені, річних та інфляційних з урахуванням встановлених п. 6.1 договору строків оплати та строків фактичної сплати відповідачем вартості отриманого газу, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача у заявленому до стягнення розмірі.

Отже, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 48970,33 грн.; 3% річних у розмірі 20042,47 грн.; інфляційні втрати у розмірі 93748,39 грн.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90%, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання, враховуючи фактичні обставини справи.

Відповідно до проведеного заявником фінансового аналізу діяльності, на ДП Підприємство ДКВС України (№100) , склалося скрутне фінансове становище, а саме:

1. Відповідно до звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) г чистий фінансовий прибуток за 9 місяців 2019 року склав 47370,00 грн.

2. Відповідно до балансу (звіт про фінансовий стан) на 01.10.2019, підприємство являється збитковим та має непокритий збиток у розмірі 2517000 грн.

3. ДП "Підприємство ДКВС України (№100)" сплачує з частини чистого прибутку 47370,00 грн. 50% дивідендів до державного бюджету України у розмірі 23685,00 грн., що підтверджується розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету України державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями.

4. ДП "Підприємство ДКВС України (№100)" від зазначеної суми в 47370,00 грн. сплатило по 4263,00 грн. авансового внеску, у зв`язку з виплатою дивідендів. Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємства на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) становить 18 відсотків від суми сплачених дивідендів, що підтверджується Податковою декларацією з податку на прибуток підприємства та розрахунком авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів. Таким чином, сума коштів, які у підприємства залишаються на розвиток та сплату можливих будь-який штрафних санкцій, які можуть виникнути під час господарської діяльності, по результатам роботи за 9 місяців 2019 року, після сплати дивідендів та авансових платежів у зв`язку з виплатою дивідендів, то це складає 19422,00 грн.

5. Також у ДП Підприємство ДКВС України (№100) наявний борг по сплаті податку на додану вартість, сплата якого розстрочена на 5 років ухвалою Харківського окружного адмістративного суду від 22.12.2014 по справі 2а-4805/12/2070, де щомісячний платіж в даний час складає 65000,00 грн., де останній платіж повинен бути сплачений в січні 2020 року.

6. Діяльність підприємства відповідача, крім виконання основної функції, значно зменшує навантаження на державний бюджет, так, як в результаті залучення засуджених до праці на підриємствах Державної кримінально-виконавчої служби України - отримується (в основному прибутків) певна продукція, реалізація якої дає отримувати кошти, які на ряду з коштами державного бюджету (в їх заміщення, а саме поповнення спецфонду) спрямовуються на утримання засуджених.

Враховуючи усе вищевказане, суд частково задовольняє клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшує розмір нарахованої відповідачеві пені на 50%, у зв`язку з чим, на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 24485,17 грн.

Вказана правова позиція суду узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду, що були викладені у постановах: від 31.10.2019 у справі № 911/874/19 та від 07.11.2019 у справі № 920/437/19.

Відповідно ст. ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 100" (62493, Харківська область, с. Темнівка, вул. Харківська, 3, код ЄДРПОУ 08680906) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 2216/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, в розмірі: 63563,76 грн. - основна заборгованість, 24485,17 грн. - пеня, 20042,47 грн. - 3% річних, 93748,39 грн. - інфляційні втрати, а також судові витрати в розмірі 3792,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 26485,00 грн. суми основної заборгованості - закрити провадження у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720);

Відповідач - Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 100" (62493, Харківська область, с. Темнівка, вул. Харківська, 3, код ЄДРПОУ 08680906).

Повне рішення складено 04.03.2020.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3425/19