Рішення

від 28.02.2020 по справі 346/4946/17

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/4946/17

Провадження № 2/342/14/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гайдич Р.М.

секретаря судового засідання Лукасевич М.М.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідачів Чеботар В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконними та скасування рішення Коломийської міської Ради Івано-Франківської області та про визнання недійсними договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася 30.10.2017 року з вищенаведеним позовом до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до розпорядження голови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.10.2018 року дану цивільну справу передано з Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області на розгляд до Городенківського районного суду Івано-Франківської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 року дану справу розподілено судді Гайдич Р.М.

В поданій до суду позовній заяві від 30.10.2017 року позивачка просить: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Коломийської міської ради № 1906-46/2014 від 18.09.2014 про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1479,0 кв.м на АДРЕСА_1 та рішення Коломийської міської ради № 1907-46/2014 від 18.09.2014 про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4388,0 кв.м на АДРЕСА_1 ;

2)визнати недійсним договір оренди землі від 1 вересня 2017 року, що укладений між Коломийською міською радою Івано-Франківської області та гр. ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2610600000:18:001:0220 для будівництва і обслуговування інших будівель, громадської забудови (обслуговування викупленого нежитлового приміщення) в АДРЕСА_1 площею 0,1479 га (в т.ч. з земельними угіддями: капітальна одноповерхова - 0,01194 га, під проїздами, проходами та площадками 0,1285 га) та договір оренди землі від 1 вересня 2017 року, що укладений між Коломийською міською радою Івано-Франківської області та гр. ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2610600000:18:001:0231 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 площею 0,4388 га (в т.ч. з земельними угіддями: капітальна одноповерхова - 0,0,0885 га, під проїздами, проходами та площадками 0,03503 га); стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати по справі та витрати на юридичну допомогу.

Позовні вимоги мотивовані ОСОБА_1 тим, що: вона стверджує про перебування в неї та відповідачів по справі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в ідеальних долях, як в співвласників, нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 . Відповідно їй в них належить 572/10000 частин, що стверджується біржовою угодою купівлі-продажу майна від 9.12.2002 та витягом про реєстрацію нерухомого майна від 1.11.2005 виданого Коломийським МБТІ та 5410/10000 частин, що стверджується свідоцтвом про право власності від 13.09.2012 та витягом про державну реєстрацію прав від 2.10.2012 виданого Коломийським МБТІ. ОСОБА_4 належить в цих приміщеннях 290/10000 частин, ОСОБА_5 належало в цих приміщеннях 3526/10000 частин, а далі її частка зменшилась у зв`язку з відчуженням і складає 3452/10000 згідно відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.09.2013.

В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачки та відповідачів власність в цьому майні саме зареєстрована, як часткова співвласність в ідеальних долях. Попередньо приміщення були складовою єдиного цілісного майнового комплексу Міністерства Оборони України відповідно до свідоцтва про право власності на це майно від 30.05.2002 та відчужувалось з його дозволу на користь інших осіб.

Між співвласниками нежитлових приміщень ніколи не відбувалось реального розподілу майна. Приміщення цілісного майнового комплексу розташовані на земельній ділянці, матеріали інвентаризації якої, ще 24.03.1998 затверджені рішенням Коломийської міської Ради № 243 та передані в користування дирекції № 2 військторгу № 45 для обслуговування адміністративно-виробничого та торгового комплексу, що стверджується архівним витягом від 27.03.2006. Дане має суттєве значення, адже вся земельна ділянка на якій розташовані приміщення колишнього цілісного майнового комплексу мала своє цільове призначення для обслуговування будівель на ній і ніколи не перебувала в землях запасу, не була вільною, а навпаки обтяженою цими будівлями. Придбані нежитлові приміщення позивачка єдина використовує, як підприємець для торгівельної діяльності і повинна забезпечити його функціонування за таким цільовим призначенням (підїздні шляхи, комунікації, дотримання вимог будівельних та пожежних норм). Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбані приміщення не використовують взагалі, приміщення не відремонтовані, не функціонують.

Земельна ділянка на якій розташовані придбані ними приміщення належить до комунальної власності міста. Як співвласники майна, позивачка та відповідачі виявили бажання отримати в оренду земельну ділянку на якій розташовані приміщення, при цьому при наданні земельних ділянок законно зобов`язував Коломийську міську раду дотримуватись принципу пропорційності, як передбачено ст.120 ЗК України. Коломийська міська рада вказане питання виносила на розгляд узгоджувальної комісії з земельних спорів і первинно погоджувалась з вимогами ч. 4 ст.120 ЗК України, що при переході права власності на будівлю і споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, що стверджується листом ради на ім`я позивачки від 3.08.2006. Однак, в подальшому Коломийська міська рада свідомо допустила порушення законодавства і прав позивачки, як співвласника майна та землекористувача. 18.09.2014 Коломийська міська рада прийняла незаконні рішенння № 1906-46/2014 про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1479 кв.м на АДРЕСА_1 та за № 1907-46/2014 про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4388 кв.м на АДРЕСА_1 . В проектах відведення земельних ділянок - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та позивачки є накладка земельних ділянок один на одного, що виключає відособлене користування цими ділянками і призведе до порушення правил добросусідства, адже сторони будуть встановлювати тверді межі на місцевості. При розроблені проектів відведення земельної ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не дотримано принципу пропорційності часток співвласників в майні, як того вимагає ст.120 ЗК України. Тобто, порушуються права позивачки на набуття земельної ділянки в користування розміром, що гарантовано їй законодавством та необхідністю обслуговувати свої приміщення за ціллю їх функціонування, в т.ч. торгівельною.

Прийняті Коломийською міською радою рішення № 1906-46/2014 та № 1907-46/2014 від 18.09.2014 про надання дозволу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в АДРЕСА_1 є незаконними, як такі що не набрали необхідної кількості голосів депутатів відповідно до регламенту Коломийської міської ради, що затверджені рішенням міської ради 26.01.2011 № 90-2/2011, чинного на даний час. Відповідно до п.4 ст.2.6 Регламенту рішення міської ради вважається прийнятим, якщо на пленарному засіданні за нього проголосувала більшість від загального складу міської ради. Проект рішення, який не отримав необхідної кількості голосів на підтримку вважається відхиленим. Після прийняття Радою 18.09.2014 оскаржуваних позивачкою рішень було виявлено, що не голосували на сесії з вищевказаних питань велика кількість депутатів, які власноручно підписались про даний факт. Натомість в протоколі 46 сесії Коломийської міської ради шостого демократичного скликання від 18.09.2014 містяться протилежні відомості про 100% голосуванння депутатами за прийняття рішення № 1907-46/2014 та № 1906-46/2014. Після виявленого порушення позивачка відразу написала заяву до міської ради про дані обставини, депутати на черговому засіданні Ради цей факт підтвердили. Рішення Ради позивачка оскаржувала судовим порядком. Оскарження в судовому порядку рішень Коломийської міської ради та в силу вимог ст. 161 ЗК України призупиняє їх виконання, що Коломийською міською радою проігноровано. Так, 17.08.2017 в черговий раз Коломийська міська рада порушила закон і прийняла рішення № 1835/24/2017 № Про надання в оренду земельних ділянок . При цьому при прийнятті даного рішення Коломийська міська рада знову посилалась на проекти землеустрою та на оскаржені судовим порядком свої ж рішення № 1906-46/2014 та 1907-46/2014 від 18.09.2014. До уваги відповідачем не прийняті заяви позивачки від 15.08.2017 до голови міської ради, до сесії міської ради про неможливість розгляду на сесії міської ради питання затвердження проектів землеустрою гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що є предметами незавершеного судового спору та порушуються права позивачки спів землекористувача, співвласника будівель та приватного підприємця. Позивачка знову була вимушена звернутися до господарського суду Івано-Франківської області з питання оскарження вже цього рішення. 30.08.2017 відкрито провадження по справі № 909/842/17 і призначено первинно до розгляду 12.09.2017. Однак, відповідач цей факт проігнорував і вже після відкритого провадження уклав 1.09.2017 року з гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 договори оренди землі на земельні ділянки в АДРЕСА_1 . На запит адвоката відповідач надав копії договорів оренди земельної ділянки та до господарського суду представив копії проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки вищевказаним громадянам. Виявилось , що проекти землеустрою є старими і не поновлені у звязку із змінами в законодавстві, вказані частки сторін у власності приміщень вказано не вірно, не має згоди позивачки, як співвласника майна та землекористувача на погодження меж землекористування спільної земельної ділянки, що обслуговує приміщення, які на ній розташовані. Між співвласниками майна - позивачкою, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не визначено порядок користування земельною ділянкою, її реального розподілу не здійснювалось, принципу пропорційності в наданні земельної ділянки в користування не дотримано, кадастрова нумерація земельних ділянок не здійснювалась і на неї, як обовязкова не розроблялась технічна документація попередньо, має місце накладка земельнихділянок між собою і на частину ділянки, якою користується позивач і по якій проходять комунікації, що обмежить її доступ до неперешкодного користування ними. За наслідками передачі земельної ділянки в оренду (як наслідок її огородження) обмежуються підїзні шляхи до приміщень позивачки габаритним транспортом, адже позивачка єдина використовує це майно за цільовим призначенням у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності - торгівлі. Місце розташування земельних ділянок, які відводиться за оскаржуваними позивачкою рішеннями міської ради на користь третіх осіб не знаходяться біля місця розташування їх будівель. Крім того, придбані третіми особами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 приміщеннями за своїм цільовим призначенням є гаражем та складськими приміщеннями, які до закладу торгівлі не належать. Зі слів представників відповідачів позивачці стало відомо, що вони на спірній земельній ділянці намірені збудвати житлові будинки і аж ніяк не використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням. Згода позивачки на суміжне землекористування є обов`язковою, адже частина земельної ділянки, яка обслуговує частину її приміщень вже належить позивачці приватно, що стверджується Державним актом про право власності на землю. Крім того, рішенням Коломийського міськрайонного суду від 20.12.2007 по справі № 2-151/2007 за позовом позивачки до фірми Західтранссервіс , третя особа Коломийська міська рада та відділ земельних ресурсів визначено порядок користування земельною ділянкою. Тобто, земельна ділянка, яка обслуговує інші приміщення всіх співвласників є меншою, як на час придбання цих приміщень. Це суттєво впливало на підтвердження розміру спільної земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 , а відтак і на дотримання принципу пропорційності при визначенні розміру земельних ділянок, яка могла передаватись сторонам до користування. Вищевказані договори оренди земельної ділянки укладені на підставі порушень законодавства і незаконних рішень, що лягли в основу їх прийняття. Позивачка, як заінтересована особа, заперечує його дійсність і він може бути визнаний судом недійсним. До міської ради позивачка неодноразово зверталась з заявми про необхідність дотримуватись законодавства та про врахування і її інтересів, як співвласника та землекористувача земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 , що проігноровано.

01 грудня 2017 року позивачкою було подано доповнення до позовної заяви, з додатковими позовними вимогами, а саме позивачка просить суд ще і - визнати незаконним та скасувати рішення Коломийської міської ради № 1835/24/2017 від 17.08.2017 Про надання в оренду земельних ділянок , яким затверджено: - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду ОСОБА_4 площею 0,1479 по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 2610600000:18:001:0220 терміном оренди на 50 років для будівництва та обслуговування інших будівель торгівлі за рахунок земель міської ради з встановленням орендної плати відповідно до ст.288 ПК України та Положення про оренду земельних ділянок у м. Коломиї та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки; - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду ОСОБА_5 площею 0,4388 по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 2610600000:18:001:0231 терміном оренди на 50 років для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови (обслуговування викупленого нежитлового приміщення) за рахунок земель міської ради з встановленням орендної плати відповідно до ст.288 ПК України та Положення про оренду земельних ділянок у м. Коломиї та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки з підстав зазначених в доповненні до позовної заяви. З посиланням на те. що при прийнятті даного рішення Коломийська міська Рада посилаласбь на проекти землеустрою та на оскаржені судовим порядком свої ж рішення. До уваги відповідачем не прийняті її заяви від 15.08.2017 до голови міської ради, до сесії міської ради про неможливість розгляду на сесії міської ради питання затвердження проектів землеустрою гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що є предметами незавершеного судового спору та порушують її права співземлекористувача та співвласника будівель та приватного підприємця. (т.1 а.с.198-204)

Представником позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 12.02.2018 року ще подано до Коломийського міськрайонного суду доповнення до позовної заяви з якого вбачається, що позивачка первинний позов та доповнення до нього підтримує в повному об`ємі та відповідно до ст.ст. 43,49 ЦПК України збільшує об`єм позовних вимог, що стосується обгрунтування підстав заявленого позову. А саме, позивачка зазначає, що приміщеннями цілісного майнового комплексу (частину з яких вона викупила в подальшому) вона користується ще з 1999 року на умовах договору оренди від 10.03.1999 року, укладеного позивачкою з ДП МОУ Управління військової торгівлі ПрикВО . Приміщення знаходились на балансі дирекції військторгу № 45 і в розрахунок її орендної плати входив податок з орендованої площі землі, яку військторг сплачував на рахунок міської ради. При розгляді даного спору суд повинен врахувати вищевказані вимоги процесуального закону та обставини, що встановлені Коломийським міськрайонним судом в справі № 2-151/2007 на документально підтверджених доказах. Зазначає також, що в поданій справі за ухвалою суду були проведені: судова земельно-технічна експертиза висновок № 29 г 1 від 26.12.2006 та додаткова судова земельно-технічна експертиза висновок № 12.12.07 від 12.12.2007, які є допустимими доказами по справі і якими дано обгрунтування визнаного землекористування фірмою Західтранссервіс земельною ділянкою в цілому площею 9428,9 кв.м по АДРЕСА_1 . Докази визнаного і підтвердженого землекористування фірмою Західтранссервіс земельною ділянкою площею 9428,9 кв.м по АДРЕСА_1 мають значення для вирішення даного спору, адже позивачка та відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 набули в ідеальних долях право власності на приміщення цілісного майнового комплексу, а відтак набули і право землекористування на земельну ділянку відповідно до ЗК України. (т.2 а.с.124-131)

12.02.2018 року від представника відповідача Коломийської міської ради міського голови І.Слюсар до Коломийського міськрайонного суду поступив відзив на позов. В поданому відзиві міський голова І.Слюсар просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Коломийської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень Коломийської міської ради від 17.08.2017 № 1835/24/2017 в повному обсязі. Коломийська міська рада вважає, що позов поданий ОСОБА_1 є безпідствним та не підлягає до задоволення з підстав зазначених у даному відзиві. У відзиві зазначають, що ними приймались рішення згідно вимог законодавства. Що вони вправі розпоряджатись землями комунальної власності. Перехід права на земельну ділянку до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбувся на сформовану земельну ділянку на попереднього власника майна фірму Західтранссервіс з кадастровим номером 2610600000:18:001:0220. З приводу накладки земельних ділянок зазначають, що у проекті відведення є позитивні висновки управління Держземагенства в Коломийському районі без зауважень. (т.2 а.с. 10-13).

28.03.2018 від представника відповідачів Війтенко ОСОБА_6 .В. та ОСОБА_5 , ОСОБА_7 до Коломийського міськрайонного суду поступив відзив. З поданого відзиву вбачається, що представник відповідачів ОСОБА_7 вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної заяви з підстав наведених ним у даному відзиві. Та рішення які прийняті Коломийською міською радою на користь його довірителів не порушують права позивачки.

У відзиві зазначено, що Військторг 45 ніколи не мав у постійному користуванні земельної ділянки площею 7500 кв.м. А на цій земельній ділянці знаходились тільки нежитлові приміщення що належали колись МО України. ОСОБА_1 придбавши частину будівлі не набула права на земельну ділянку за цією цивільно-правовою угодою, як власник частини будівлі, а придбала земельну ділянку вже в Коломийської міської ради на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 572,05 кв.м. тобто вона набула земельну ділянку не на підставі ст.120 ЗК України, а на підставі звернення до Коломийської міської ради, як до органу який вправі розпоряджатись належними йому землями в межах населеного пункту. Це все відбувалось після винесення рішення Коломийського міськрайонного суду від 20.12.2007 року. Та підтверджує, що виключно міська рада має право розпоряджатись своїми землями. Також і фірма Західтрансервіс , як і МО України, ніколи не набувала у власність чи користування земельної ділянки згідно ст.120 ЗК України.

Ще позивачкою не доведено порушення прав позивача при прийнятті оскаржуваних нею рішень Коломийською міською радою належними доказами, а є її припущеннями. І позивачка не довела належними доказами підстав для автоматичного застосування ч.4 ст. 120 ЗУ України. (т.2 а.с.48-54).

05.10.2018 позивачкою подано до Коломийського міськрайонного суду заперечення по відзиву на позов Коломийської міської ради. В даному запереченні позивачка зазначає, що позиція відповідача на сьогодні, що викладена у відзиві на позов протирічить вимогам законодавства і конституційному обовязку (ст.19 Конституції України) діяти в рамках існуючих законів. (т.2 а.с.216-220)

04.12.2018 позивачкою подано до Городенківського районного суду заперечення по відзиву на відзив адвоката Чеботаря В.В., який здійснює представництво інтересів відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . З даного заперечення слідує, що позивачка вважає, що позиція представника відповідачів не базується на вимогах законодавства, не вірно витлумачено законодавство щодо наслідків припинення права користування земельною ділянкою за наслідками припинення самої юридичної особи, посилання представника відповідачів, що всі власники будівель не набули права землекористування, бо відсутні державні акти на право користуванння чи власності на землю голослівне, також безпідставним є тлумачення представника відповідачів, що з боку міської ради не допущено порушення вимоги ст.161 ЗК України, бо в законодавстві не визначено порядку виконання рішення із земельних спорів органів місцевого самоврядування та безпідствним є твердження представника відповідачів, що затвердження відповідачам проектів землеустрою здійснено законно з підстав зазначених у даному запереченні. ( т.3 а.с. 4-10).

Ухвалою суду від 06.12.2018 року по даній справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - управління Держгеокадастру у Коломийському районі.

03.01.2019 до суду від представника відповідачів-адвоката Чеботаря В.В. поступило заперечення на відповідь на відзив. З даного заперечення вбачається, що представник відповідачів-адвокат Чеботар В.В. вважає, що жодного права чи інтересу ОСОБА_1 зі сторони Коломийської міської ради при прийнятті рішень та укладенні з відповідачами договорів оренди порушено не було, а тому відсутні законні підстави для задоволення позовної заяви (т.3 а.с.30-38).

Позивачкою 05.02.2019 року подано до суду доповнення до відповіді (заперечень) по відзиву на позов адвоката Чеботаря В.В. оскільки вважає за необхідне доповнити свою відповідь на відзив, оскільки представником відповідачів спотворюються деякі факти по обставинам справи та має місце підміна понять по термінам і нормам законодавства, на які посилається позивачка. (т.3 а.с.75-79)

Ухвалою суду від 13.02.2019 року клопотання начальника міськрайонного управління у Коломийському районі та м. Коломиї - задоволено та замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - управління Держгеокадасту у Коломийському районі по справі на Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

28.02.2019 року до суду, через поштове відділення, від представника Головного управління (за довіреністю) С.Безхлібяк поступили пояснення по даній справі. З пояснення вбачається, що Головне управління при прийнятті рішення покладається на розсуд суду та просить проводити розгляд даної справи без участі уповноваженого представника Головного управління (т.3 а.с.105-108).

В судовому засіданні позивачка та її представники позовну заяву та доповнення до позовної заяви підтримали. Просять задовольнити з підстав зазначених в позові та доповненнях до позовної заяви.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судові засіданні призначені по справі не з`явилися з невідомих суду причин. про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями при матеріалах справи.

Представник відповідачів Війтенко Б.В., ОСОБА_5 , ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав зазначених ним у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Представник Коломийської міської ради в судові засідання призначені по справі не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи Коломийська міська рада була повідомлена у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями при матеріалах справи.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області були присутні в судових засіданнях 11.09.2019 року та 08.10.2019 року. В наступні судові засідання призначені по справі представник третьої особи не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи Головне управлінння Держгеокадастру в Івано-Франківській області було повідомлене у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями при матеріалах справи.

Суд, вислухавши учасників справи, допитавши свідка ОСОБА_8 , 06.06.2019 року, дослідивши письмові докази по справі та переглянувши диски з відеозаписом сесій Коломийської міської ради, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що:

Позивачка ОСОБА_1 стала власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 572/10000 та 5410/10000. При набутті права власності на нерухоме майно в документах про таке набуття права власності на майно відсутня інформація про кадастровий номер, розмір та належність земельної ділянки на якій розміщене нерухоме майно.

Вона набула у власність земельну ділянку кадастровий номер якої 2610600000:18:001:0111 розміщеної за вказаною адресою в розмірі 572,05 кв.м., шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.03.2009 року. З призначенням - для комерційного використання (обслуговування промтоварного магазину). Що підтверджується державним актом серії ЯЖ №983915.

Цю земельну ділянку позивачка придбала після винесення рішення Коломийського міськрайонного суду від 20.12.2007 року. І дана земельна ділянка розміщена із протилежної сторони будівлі, яка належить позивачці, від земельних ділянок які орендують відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Що не спростовано учасниками справи під час розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_4 є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 290/10000. Згідно рішення Коломийської міської ради йому надано в оренду земельна ділянка площею 0,1479 га. кадастровий номер 2610600000:18:001:0220 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (обслуговування викупленого нежитлового приміщення) за рахунок земель міської ради.

Також відповідач ОСОБА_5 є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 3526/10000. Згідно рішення Коломийської міської ради від їй надано в оренду земельна ділянка площею 0,4388 га. кадастровий номер 2610600000:18:001:0231 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель міської ради.

Відповідачі отримуючи нерухомість у власність від фірми Західтранссервіс на підставі договорів дарування від 26.04.2013 року - ОСОБА_4 , та 05.09.2013 року - ОСОБА_5 у договорах дарування зазначали, що набуте ними майно розміщено на земельній ділянці кадастровий номер 2610600000:18:001:0220. І вже після набуття права власності на майно вони звертались до Коломийської міської ради про отримання земельних ділянок за адресою б АДРЕСА_1 в оренду.

Тобто і позивач ОСОБА_1 стала власником частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки і відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримала в оренду земельні ділянки за цією адресою, шляхом укладення договорів оренди із Коломийською міською радою, а не на підставі набуття права на земельну ділянки згідно вимог ч.4 ст.120 ЗК України.

Дані факти ніким не спростовано під час розгляду справи.

Позивачка звернулась до суду з даним позовом оскільки не згідна із передачею відповідачем - Коломийською міською радою відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельних ділянок в оренду в розмірах визначених згідно рішень міської ради від 18.09.2014 року про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та зазначених в договорах оренди від 01.09.2017 року укладених згідно рішень міської ради від 17.08.2017 року, тому просить скасувати дані рішення міської ради та визнати недійсними договори оренди даних земельних ділянок, які прийняті із порушенням її прав.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України) За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Частиною першою статті 10 Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 25 Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України.

Відповідно до положень статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Вказаними вище нормами встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад вирішувати питання у галузі земельних відносин, зокрема, приймати рішення щодо безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

З аналізу наведеного вище вбачається, що у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта незаконним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній Законом компетенції органу, який видав цей акт.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до переконання, що доводи позивачки про те, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебувала раніше у користуванні попередніх власників майна спочатку ДП Міністерства оборони України Управління торгівля Західного оперативного командування , а пізніше фірми Західтранссервіс і порядок користування якою було встановлено між нею та фірмою Західтранссервіс на підставі рішення Коломийського міськрайсуду від 20.12.2007 року та згідно ст. 120 ЗК України перейшла до неї та до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в ідеальних частках, як до набувачів нерухомого майна, що було розміщене на ній, пропорційно до розміру частки в нерухомому майні яке вони придбали, не заслуговують на увагу. Оскільки з аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Будь-яких доказів щодо надання у користування чи у власність земельної ділянки за адресою б- АДРЕСА_1 , попереднім власникам нерухомого майна придбаного ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , позивачкою та її представниками під час розгляду справи - не надано, а відтак виникнення у позивачки правомірного права користування земельною ділянкою в тому розмірі в якому вона зазначає, а саме в ідеальних долях відповідно до частки в придбаному майні, під час розгляду справи не встановлено.

Оскільки право користування земельною ділянкою, залежно від часу виникнення такого права, виникає на підставі чітко визначених земельним законодавством документів, відтак твердження позивачки про добросовісне, правомірне користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 в тому розмірі в якому зазначено нею обґрунтовуючи позов, не може вважатися допустимим доказом виникнення у неї такого права.

Таким чином, всі доводи позивачки щодо фактичного користування нею земельною ділянкою та про факт користування нею попередніми власниками майна, у зв`язку із чим вона набула права користування ділянкою в розмірі пропорційному до розміру придбаного нерухомого майна і мають бути розподілені згідно вимог ч.4 ст.120 ЗК України не є належним доказом у даній справі.

Зокрема про це зазначено в Постанові ВГС України від 27.12.2016 року в справі №909/1168/14 за позовом ОСОБА_1 з приводу земельної ділянки, з наданням частин якої відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Коломийською міською радою вона не згідна. Цією постановою було скасовано постанову Львіського апеляційного господарського суді від 27.10.2016 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2015 року у справі №909/1168/14. Провадження у справі №909/1168/14 припинено.

Дана постанова була змінена Постановою ВСУ від 04.10.2017 року тільки в частині виключення з неї висновку про підвідомчість адміністративного спору ФОП - підприємця ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, треті особи, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконними рішень Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 18.09.2014 року №1906-46/2014 і 1907-46/2014. А в іншій частині вона була залишена без змін. В цій справі брали участь ті самі особи, що і в даній справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та Коломийська міська рада. Що має враховуватись при вирішенні даної справи згідно вимог ч.4 ст.82 ЦПК України.

А саме в Постанові ВГС України зазначено, що : Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ні у позивача, ні у третіх осіб, цивільних прав, посвідчених відповідним чином, стосовне земельних ділянок, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо яких надано спірними рішеннями, ще не виникло ні в зазначеному вище загальному порядку, визначеному ст.ст. 116,122 ЗК України, ні в порядку закріпленому приписами ст.120 ЗК України, адже на вказану земельну ділянку не було виготовлено технічної документації, не встановлено меж в натурі, не оформлено правовстановлюючих документів попереднім, фактичним землекористувачем - ДП Міністерства оборони України Управління торгівля Західного оперативного командування , не виділено окремих земельних ділянок жодному із власників нерухомого майна, що на ній розташовано, із присвоєнням їм окремих кадастрових номерів .

Також не надано позивачкою і під час даного розгляду справи доказів виділення попереднім власникам земельної ділянки на якій розміщене її нерухоме майно та майно відповідачів, відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема не надано технічної документації виготовленої попередніми власниками, не надана і інформації про встановлення меж в натурі та інформації про виготовлення ними правовстановлюючих документів, відповідно до вимог чинного законодавства, яке діяло на момент перебування у власності нерухомого майна яке вони придбали в подальшому.

Тобто факт звернення попередніх власників майна сторін до відповідних органів про отримання дозволу на виготовлення технічної документації не є підставою для визнання за особою права користування земельною ділянкою, оскільки тільки вказує на намір особи на вчинення відповідних дій. А вони отримавши дозвіл на виготовлення документації будь-яких дій з цього приводу не здійснили. Належних та допустимих доказів з цього приводу позивачкою не наведено.

А згідно правової позиції, що висловлена Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа № 21-1391а16).

Також не є підтвердженням права власності (оренди) земельною ділянкою попереднім власником ДП Міністерства оборони України Управління торгівля Західного оперативного командування , майно котрого придбали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , з покликанням на рішення Коломийського міськрайонного суду від 20.12.2007 року. Оскільки даним рішенням тільки встановлено право користування земельною ділянкою між ОСОБА_1 та фірмою Західтранссервіс , у котрої в подальшому і придбали нерухоме майно відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . І після винесення даного рішення ОСОБА_1 набула у власність частину земельної ділянки, яка розміщена перед приміщенням яким вона володіє, розміром 572,05 м.кв., шляхом її викупу в Коломийської міської ради, а не набула права власності на частину земельної ділянки згідно вимог ст.120 ЗК України.

Крім іншого в даному судовому рішенні зазначено, що на момент розгляду справи Коломийським міськрайонним судом Доказів передачі спірної земельної ділянки із комунальної власності у державну власність не здобуто . З чого слід зробити висновок, що станом на 20.12.2007 року спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності і нею має право розпоряджатися виключно відповідач - Коломийська міська рада.

Також позивачкою ОСОБА_1 не надано доказів, що Коломийською міською радою їй відмовлено в наданні земельної ділянки в користування в тому розмірі який їй необхідний для обслуговування її нерухомого майна.

Безпідставним є і покликання позивачки та її представників, мотивуючи позовні вимоги, на безумовне застосування ч.4 ст.120 ЗК України, якою передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Оскільки позивачка ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не набули у власність одного спільного житлового будинку, будівлі або споруди, як зазначено в цій статті. А вони набули у власність різні споруди які колись належали, як цілісний майновий комплекс, одному власнику який перестав функціонувати із його ліквідацією в 2002 році. Вони знаходяться на земельній ділянці право розпоряджатися якою надано відповідачу - Коломийській міській раді. Слід зазначити, що відповідачі отримали земельні ділянки в оренду не ті на яких розміщене нерухоме майно, а ті що розміщені поряд, що не спростовано позивачкою та її представниками.

Крім іншого майно колись одного цілісного майнового комплексу, як і земельна ділянка на котрому він розміщувався раніше, з часу набуття у власність нерухомого майна учасниками справи не використовується за тим цільовим призначенням, що використовувався раніше попереднім власником, як і земельна ділянка на якому вони розміщені.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також не доведеним є твердження позивачки про те, що надання земельних ділянок в оренду відповідачам ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 є перешкодою в належному користуванні нею своєю власністю розміщеної за адресою б- АДРЕСА_1 . Бо нею не надано будь-якого доказу на підтвердження даного факту. Також нею не надано доказу, що в разі необхідності користуватись суміжними земельними ділянками та майном, що розміщене на них, між ними виникають чи виникали будь-які конфліктні ситуації з цього приводу.

Не підтверджує позовні вимоги позивачки і її твердження з приводу того, що вона не погоджувала меж земельних ділянок із відповідачами ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 .

Бо погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами .

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Ненадання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. А під час розгляду справи встановлено, позивачка ОСОБА_1 на час надання в оренду земельних ділянок відповідачам ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 не була суміжним землекористувачем відповідно до діючих норм чинного законодавства, цих земельних ділянок. І як вона ствердила, є власником земельної ділянки яка розміщена з лицьової сторони будівлі якою володіє і яка не межує безпосередньо із земельними ділянками відповідачів, що розміщені з іншої сторони будівлі.

Що є підтвердженням того, що Коломийська міська рада виносячи рішення про передачу в оренду земельних ділянок відповідачам ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 жодним чином не порушила прав позивачки на користування земельною ділянкою на якій розміщено її нерухоме майно.

Суд також критично оцінює покликання позивача та її представників і на те, що підтвердженням їхнього позову в частині неправомірного прийняття рішень відповідачем Коломийською міською радою є показання свідків допитаних в судовому засіданні та показання яких надано ними під час допиту в кримінальній справі. Оскільки ними не надано рішення про винесення кінцевого рішення по даній кримінальній справі з покликанням на обставини встановлені за участю цих свідків, які б будь-яким чином могли впливати на права позивачки. А показання свідка ОСОБА_9 допитаного в судовому засіданні, який був депутатом Коломийської міської ради під час голосування за спірні земельні рішення, то суд приходить до висновку, що ним була висловлена його особиста думка з приводу голосування і він не надав безумовних підтверджень прийняття рішення Коломийської міської ради з порушенням прав позивачки.

Також не є таким підтвердженням порушення прав позивачки досліджені і відео (аудіо) записи сесій Коломийської міської ради на яких приймались оскаржувані нею рішення, які на переконання позивачки прийняті з порушенням її прав. Бо ні показанням зазначених вище осіб ні відеозаписом не встановлено прийняття рішень міською радою із порушенням саме прав позивачки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому суд приходить до переконання, що виключно орган місцевого самоврядування в праві приймати рішення про передачу земельних ділянок у власність чи користування, що і було здійснено Коломийською міською радою приймаючи рішення про надання в оренду земельних ділянок відповідачам ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , та враховуючи, що твердження позивачки про виділення їй та відповідачам ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 в розмірі пропорційно до часток у придбаному спільном у майні не доведено нею під час розгляду справи належними та допустимими доказами, як і не доведено нею порушення її прав при прийнятті рішень Коломийською міською радою, що оскаржуються нею і які вона просить скасувати, а тому посилання позивачки та її представників про порушення її прав чи охоронюваного законом інтересу в наслідок прийняття зазначених рішень є необґрунтованими і їх прийняття міською радою жодним чином не порушує прав позивачки на користування належного їй майна, тому в задоволенні позову слід відмовити бо з урахуванням викладених обставин, підстав для задоволення позову судом не встановлено, він є недоведеним та не обґрунтованим.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконними та скасування рішень Коломийської міської Ради Івано-Франківської області та про визнання недійсними договорів оренди землі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Городенківський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 .

Місцезнаходження відповідача Коломийської міської ради - проспект Грушевського,1, м. Коломия, Івано-Франківська область.

Місце проживання відповідача ОСОБА_4 - АДРЕСА_4 .

Місце проживання відповідача ОСОБА_5 - АДРЕСА_5

Місцезнаходження третьої особи, яка не заявляє амостійних вимог на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області - вул. Сахарова,34, м. Івано-Франківськ.

Повне судове рішення складене 04.03.2020 року.

Суддя: Гайдич Р. М.