Постанова

від 04.03.2020 по справі 2-714/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року

м. Черкаси

справа № 2-714/11 провадження № 22-ц/821/292/20 категорія на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Василенко Л.І. , Карпенко О.В.

секретар: Анкудінов О.І.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 ;

заінтересовані особи: ТОВ ОТП Факторинг Україна ;

ПАТ ОТП Банк

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 2-714/11, заінтересовані особи: ТОВ ОТП Факторинг Україна , ПАТ ОТП Банк , в складі: головуючого судді Мельник І.О., повний текст ухвали виготовлено 22 грудня 2019 року.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що 08 серпня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д. М. вручив ОСОБА_1 за адресою її власності: нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 , висновок ПП Ажіо (дата оцінки 02.08.2019 року, дата складання звіту 05.08.2019 року) про оцінку вказаного майна, з якого вбачалось, що: 01 серпня 2019 року було відкрито якесь виконавче провадження; 01 серпня 2019 року винесена постанова (напевне вказаним приватним виконавцем) про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання за виконавчим провадженням від 01 серпня 2019 року; 26 липня 2019 року винесена постанова про опис та арешт майна.

12 серпня 2019 року у приміщені приватного виконавця заявник ознайомилась з матеріалами виконавчих проваджень, серед яких було виконавче провадження № 59363933 відкрите 14 червня 2019 року, згідно виконавчого листа № 2-714/11, виданого 07 лютого 2014 року Соснівським районним судом м. Черкаси (суддя Мельник І.О.) про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованості у сумі 119570,97 дол. США, що еквіваленті складає 955730,76 грн. (за кредитним договором № СМ-SMEF00/015/2008 від 18.03.2008 року) та за заявою представника ТОВ ОТП Факторинг Україна .

Зазначала, що з матеріалів виконавчих проваджень 59364184 та В/П 59363933, які були зведені в одне за № 59365411, заявниця дізналась, що 09 серпня 2019 року приватним виконавцем Недоступ Д.М. вже подано заявку за № 1369 до директора Черкаської філії ДП Сетам щодо реалізації належного її нерухомого майна - арештованого шляхом проведення електронних торгів.

Також ОСОБА_1 дізналася про арешт належного їй нерухомого майна, призначення суб`єкта оціночної діяльності, про виготовлену оцінку її нежитлового приміщення та про те, що належна їй нерухомість вже буде продаватись з аукціону через ДП Сетам . Однак, жодних повідомлень про заміну кредитора або заміну сторони у виконавчому провадженні на юридичну особу ТОВ ОТП Факторинг Україна їй не надходило.

Вказувала, що приватним виконавцем зазначене виконавче провадження було відкрито згідно виконавчого листа № 2-714/11 від 07 лютого 2014 року, у прийнятті якого стягувачу ТОВ ОТП Факторинг Україна ще 27 квітня 2015 року було відмовлено Соснівським відділом ДВС ГТУЮ в Черкаській області з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Окрім того, стягувач подавши у квітні 2015 року даний виконавчий лист до виконавчого органу влади, пропустив строк його подачі для виконання, оскільки строк пред`явлення виконавчого листа встановлений до 12 листопада 2014 року.

Просила суд визнати виконавчий лист № 2-714/11 виданий 07 лютого 2014 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованості у сумі 119570,97 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 955730,76 грн. таким, що з 13.11.2014 року не підлягає виконанню;

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступна Д.М. повернути виконавчий лист № 2-714/11 до Соснівського районного суду м. Черкаси, який його видав.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документи таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки доказів щодо виконання рішення суду від 29.10.2013 року у справі № 2-714/11 заявником не надано, інших процесуальних та матеріально-правових підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню судом не встановлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 17 грудня 2019 року.

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси про визнання виконавчого листа № 2-714/11 виданого 07.02.2014 року Соснівським районним судом м. Черкаси (суддя Мельник І.О.) таким, що з 13.11.2014 року не підлягає виконанню та постановити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для подальшого її розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказана ухвала є незаконною, та такою, що винесена з грубим порушенням норм процесуального права, та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції не застосував закони, які повинен був застосувати при розгляді заяви ОСОБА_1 , не з`ясував усіх обставин справи, не встановив відсутність у період з 28 лютого 2014 року по 15 червня 2015 року документів виконавчих проваджень у Соснівському та Центральному ВДВС та проігнорував факт пропуску стягувачем строку для пред`явлення оспорюваних виконавчих проваджень до виконання.

Якщо у 2014 році були відкриті зазначені виконавчі провадження за оспорюваними виконавчими листами, то на момент набрання чинності Наказу МУЮ від 05 серпня 2016 року № 2432/5 Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження , зазначені виконавчі провадження не були знищені та повинні були бути сканованими та зберігатися 10 років у електронному архіві та системою сформовано здавальний опис завершених, повернутих без прийняття до виконання, однак ні у 2014 році, ні у 2015 році оспорюваних листів у Соснівському ВДВС не існує, оскільки на три письмових запити ОСОБА_2 .М. відповіді надано не було і судом витребувано теж не було.

Вважає, що виконавчі листи були пред`явлені стягувачем 15 червня 2015 року з пропуском строку для їх пред`явлення до виконання, що судом першої інстанції проігноровано.

Ніяких здавальних описів завершених у 2014 році або 2015 році, повернутих без прийняття до виконання відповідно до вимог ЗУ Про виконавче провадження вказаних виконавчих проваджень, переданих до електронного архіву у Центральному та Соснівському ВДВС не існує, що судом першої інстанції встановлено не було.

Також зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про витребування доказів, обмежився загальними фразами та в порушення вимог ст. 263 ЦПК України не обґрунтував свою ухвалу, оскільки не навів жодного доказу, що такі документи перебували в іншому виконавчому органі, а не у Соснівському ВДВС, не обґрунтував, що вказані заявником документи виконавчих проваджень або факт їх відсутності не доведе заявлене заявником, не спростував того факту, що вказані в клопотанні документи не мають відношення до порядку та способу формування виконавчих проваджень та дотримання ведення діловодства виконавчим органом влади.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

При цьому, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України)

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 2 ст. 432 ЦПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.

В постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц зазначено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

При цьому пред`явлення до виконання виконавчих листів вже після закінчення строку їх пред`явлення, не може бути безумовною підставою для їх скасування, оскільки згідно з 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. У разі пред`явлення виконавчого документа до виконання з пропуском строку для його пред`явлення, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, що робить недоцільним визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2013 року у цивільній справі № 2-714/11 задоволено позов ПАТ ОТП Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП Карат-2000 та стягнуто з відповідачів солідарно на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість у сумі 119570,97 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 955730,76 грн.

На виконання цього судового рішення Соснівським районним судом м. Черкаси 07.02.2014 виданий виконавчий лист № 2-714/11 (а.с. 6).

Постановою державного виконавця Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ від 28 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-714/11, виданого 07.02.2014 року (а.с. 67)

Постановою державного виконавця Соснівського відділу ДВС ЧМУЮ від 10.10.2014 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-714/11 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби). ( а.с. 68).

Постановою державного виконавця Соснівського відділу ДВС ЧМУЮ від 29.10.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-714/11, виданого 07.02.2014 року (а.с. 69).

Постановою державного виконавця Соснівського відділу ДВС ЧМУЮ від 27.04.2015 року виконавчого листа № 2-714/11 повернути стягувану на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47, ст.. 50 ЗУ Про виконавче провадження (а.с. 70).

Постановою державного виконавця Соснівського відділу ДВС ЧМУЮ від 15.06.2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-714/11, виданого 07.02.2014 року (а.с. 71).

Постановою головного державного виконавця Соснівського відділу ДВС ГТУЮ від 14.05.2019 року виконавчий документ № 2-714/11 повернуто стягувану (а.с. 72).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступна Д.М. від 14.06.2019 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-714/11 виданого 07.02.2014 року (а.с. 74).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступна Д.М. від 20.09.2019 року виконавчий документ та невикористаний авансовий внесок повернуто стягувану, у зв`язку з подачею стягувачем заяви про повернення виконавчого документа (а.с. 76).

Пунктами 5 та 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404 VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, є підстави для застосування як ЗУ Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606 ХІV, так і ЗУ Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404 VIII.

Частиною 1 ст. 22 ЗУ Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606 ХІV, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 22 ЗУ Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606 ХІV визначено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються, зокрема, для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

При цьому, ч. 1 ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404 VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Статтею 23 ЗУ Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606 ХІV, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Звертаючись до суду із даною заявою, ОСОБА_1 зазначала, що стягувач, пред`явив виконавчий лист від 07 лютого 2014 року до виконання лише у квітні 2015 року, тому пропустив строк його подачі для виконання, оскільки строк пред`явлення виконавчого листа, встановлений до 12 листопада 2014 року.

Посилання ОСОБА_2 на те, що 27 квітня 2015 року Соснівським ВДВС ГТУЮ в Черкаській області відмовлено у прийнятті до виконання виконавчого листа 07 лютого 2014 року з підстав пропуску стягувачем строку для подачі виконавчих документів є безпідставними, оскільки 27 квітня 2015 року виконавчий документ № 2-714/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованості в сумі 955730,76 грн. повернуто стягувачу (а.с. 70).

При цьому, в указаній постанові зазначено причиною повернення вказаного виконавчого листа п. 5 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (чинної на час винесення постанови), а саме: повернення виконавчого документу стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Апеляційний суд звертає увагу, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (чинної на час винесення постанови від 27 квітня 2015 року), не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Щодо посилань заявниці ОСОБА_2 на порушення, зокрема, порядку як вчинення виконавчих дій, так і формування, ведення та зберігання виконавчих проваджень, та інші наведені в заяві підстави, то апеляційний суд зазначає, що у відповідності до ст. 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Аналогічні положення містить і ст. 447 ЦПК України чинної редакції.

Дані дії вчиняються у спосіб та час визначений цивільним процесуальним законодавством.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів, в якому вона просила витребувати у Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУІО в Черкаській області оригінали документів згідно переліку, апеляційний суд враховує наступне.

У відповідності до ст. 84 ЦПК України, у клопотанні про витребування доказів зазначається, який доказ витребовується, обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа.

Подане ОСОБА_1 клопотання (а.с. 36-41) містило значний перелік документів, однак нею не обґрунтовано, як саме витребувані документи можуть вплинути на встановлення обставини пропуску стягувачем строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, чим саме підтверджується, що вірно було зазначено судом першої інстанції.

Крім того, з поданого ОСОБА_1 клопотання вбачається, що вона просила витребувати документи, які, на її думку, наявні у внутрішньому документообігу Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУІО в Черкаській області та підтвердять порушення порядку проведення виконавчих дій, що знову ж таки може бути підставою для подачі скарги на дії ДВС.

А також посилання заявника на ту обставину, що виконавче провадження закінчено в зв`язку з повним фактичним виконанням, а тому вона не може бути двічі притягнена до відповідальності, також не знайшло свого об`єктивного підтвердження.

Підставою виконання рішення суду ОСОБА_1 вказує реалізацію переданого нею в іпотеку банку майна на прилюдних торгах. Проте, встановлено, що прилюдні торги з реалізації іпотечного майна відбулися 21.11.2012 року за виконавчим написом нотаріуса від 29.10.2009 року, які в подальшому рішенням апеляційної інстанції від 10.12.2014 року визнанні недійсними. Доказів щодо виконання рішення суду від 29.10.2013 року у справі № 2-714/11 заявником не надано.

Таким чином, при відмові в задоволенні заяви, суд першої інстанції встановив відсутність підстав, визначених законом, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відмови у задоволенні заяви, оскільки заявником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог та не доведено наявності правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 2-714/11, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 374 та статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 2-714/11, заінтересовані особи: ТОВ ОТП Факторинг Україна , ПАТ ОТП Банк залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст виготовлено 04 березня 2020 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді Л.І. Василенко

О.В. Карпенко