Постанова

від 04.03.2020 по справі 314/3981/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 314/3981/15-ц

провадження № 61-22044св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - Сільськогосподарський виробничий кооператив Вільнянськ ,

відповідачі (за первісним позовом) : ОСОБА_1 , Фермерське господарство Форт ,

позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі (за зустрічним позовом) : Сільськогосподарський виробничий кооператив Вільнянськ , Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільнянськ на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2015 року у складі судді Капітонова Є. М. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року у складі колегії суддів: Панкеєва О. В., Кухаря С. В., Осоцького І. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Сільськогосподарський виробничий кооператив Вільнянськ (далі - СВК Вільнянськ ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Форт (далі - ФГ Форт ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування реєстрації та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява СВК Вільнянськ мотивована тим, що між ним та

ОСОБА_1 01 липня 2004 року укладено договір оренди, який був зареєстрований 22 січня 2009 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис. Вказував, що строк перебігу договору оренди починає свій відлік з моменту його державної реєстрації, тому термін його дії (10 років) спливає у 2019 році.

Однак 17 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ Форт укладено договір оренди тієї ж земельної ділянки, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, чим порушено права та інтереси СВК Вільнянськ .

На підставі викладеного СВК Вільнянськ з урахуванням уточнених позовних вимог просило: визнати недійсним укладений 17 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ Форт договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області; скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та

ФГ Форт ; усунути перешкоди у користуванні вищевказаною земельною ділянкою.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до СВК Вільнянськ , Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції (далі - РС Вільнянського РУЮ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування реєстрації.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що укладений між нею та

СВК Вільнянськ договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2004 року суперечить вимогам закону, оскільки не містить істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі . Крім того, вказаний правочин суперечить статтям 4-6, 11, 17, 19 Закону України Про оренду землі .

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір оренди, укладений 01 липня 2004 року між СВК Вільнянськ та ОСОБА_1 , зареєстрований 22 січня 2009 року у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру ; скасувати державну реєстрацію вищевказаного договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2015 року в задоволенні первісного позову СВК Вільнянськ та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди між

СВК Вільнянськ та ОСОБА_1 укладено 01 липня 2004 року строком

на 10 років, тому він закінчив свою дію 01 липня 2014 року. Правовідносини за договором оренди землі від 01 липня 2004 року, укладеного між

ОСОБА_1 та СВК Вільнянськ припинилися, отже позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом звернулись до суду за відсутності правовідносин оренди земельної ділянки.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що договір оренди, укладений 01 липня 2004 року між

СВК Вільнянськ та ОСОБА_1 , припинив свою дію 01 липня 2014 року. Оскільки орендарем СВК Вільнянськ у місячний термін з власником землі не була укладена додаткова угода про поновлення договору оренди землі, то спірний договір оренди землі не поновився на законних підставах. Оспорюваний позивачем за первісним позовом договір оренди від 17 квітня 2014 року не порушує його прав та обов`язків, визнання недійсним цього договору не поновлює права СВК Вільнянськ щодо спірної земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі СВК Вільнянськ просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ОСОБА_1 не оскаржує судові рішення в касаційному порядку, тому вони не є предметом касаційного перегляду в частині вирішення зустрічних позовних вимог відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у пункті 43 договору оренди

від 01 липня 2004 року сторони цього правочину погодили, що він набирає чинності після його державної реєстрації, тому суди дійшли помилкового висновку, що вказаний договір набув чинності з часу його підписання, а не державної реєстрації.

Оскільки договір оренди від 01 липня 2004 року зареєстрований у 2009 році, то термін його дії спливає у 2019 році, відповідно, укладений між відповідачами договір оренди від 17 квітня 2014 року порушує права та інтереси позивача.

Крім того, акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт прийому-передачі земельної ділянки були підписані між СВК Вільнянськ та

ОСОБА_1 лише 14 березня 2006 року.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2016 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

17 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею

11,24 га, яка знаходиться на території Московської сільської Ради Вільнянського район Запорізької області (кадастровий № 2321585000:01:003:0012).

Між СВК Вільнянськ та ОСОБА_1 01 липня 2004 року був укладений договір оренди землі належної їй на праві власності земельної ділянки площею 11,24 га, яка знаходиться на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області строком на 10 років. Вказаний договір 22 жовтня 2009 року був зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру .

Відповідно до акта визначення меж земельної ділянки в натурі та акта прийому-передачі від 14 березня 2006 року, на підставі договору

від 01 липня 2004 року земельна ділянка була передана на зберігання орендарю - СВК Вільнянськ .

Між відповідачами 17 квітня 2014 року укладено письмовий договір оренди, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала ФГ Форт в оренду

у користування спірну земельну ділянку.

Крім того, між відповідачами 03 вересня 2015 року укладено письмовий договір оренди, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в оренду у користування спірну земельну ділянку ФГ Форт . В цей же день ОСОБА_1 за актом прийому передачі передала земельну ділянку в оренду ФГ Форт . Договір оренди був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав

03 лютого 2016 року.

Відповідно до додаткової угоди від 21 січня 2016 року, ОСОБА_1 та

ФГ Форт розірвали договір оренди від 17 квітня 2014 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 28 січня 2016 року, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 17 квітня

2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Форт , скасована 22 січня 2016 року.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 травня 2016 року у справі № 314/3220/16 визнано припиненим договір оренди землі, укладений 01 липня 2004 року між ОСОБА_1 та СВК Вільнянськ .

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2016 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 травня 2016 року залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини другої статті 124 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору оренди від 01 липня 2004 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині четвертій статті 124 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору оренди від 17 квітня 2014 року).

Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору оренди від 01 липня 2004 року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статтею 125 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору оренди від 17 квітня 2014 року) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 18, 20 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження

№ 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року в справі

№ 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19), від 15 січня 2020 року в справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19).

Таким чином, на час укладення між ОСОБА_1 та ФГ Форт договору оренди від 17 квітня 2014 року був чинним укладений між СВК Вільнянськ та ОСОБА_1 договір оренди від 01 липня 2004 року, тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для скасування оспорюваного правочину.

Отже висновки судів про припинення договору оренди, укладеного 01 липня 2004 року між СВК Вільнянськ , з 01 липня 2014 року у зв`язку з початком перебігу строку оренди з дати укладення договору, а не з моменту його державної реєстрації, не ґрунтується на вказаних нормах Закону та положеннях договору.

При цьому, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ФГ Форт подав до суду додаткову угоду від 21 січня 2016 року про розірвання договору оренди від 17 квітня 2014 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 , а також інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформовану 28 січня 2016 року, відповідно до якої державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та

ФГ Форт , скасована 22 січня 2016 року.

Також представник ФГ Форт подав до апеляційного суду копію договору оренди від 03 вересня 2015 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в оренду спірну земельну ділянку ФГ Форт .

При цьому на час звернення до суду з первісним позовом договір оренди від 17 квітня 2014 року був чинним.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати

в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, то укладення між відповідачами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна під час розгляду справи, про що наголошувала ОСОБА_1 , не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження

№ 12-112гс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19).

З огляду на це Верховний Суд погоджується з доводами СВК Вільнянськ про порушення його права на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оскарженого договору недійсним. Вирішуючи вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 17 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ Форт , Верховний Суд виходить з наявності підстав для її задоволення.

При цьому, Верховним Судом враховано, що судові рішення у справі

№ 314/3220/16 про визнання припиненим договору оренди землі, укладеного 01 липня 2004 року між ОСОБА_1 та СВК Вільнянськ , набрали законної сили після вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій.

У поданому до суду позові СВК Вільнянськ просило також скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Форт .

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору.

Такі самі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження

№ 11-377апп18), від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц (провадження № 14-74цс19), від 02 жовтня 2019 року у справі

№ 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19).

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 28 січня 2016 року, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 17 квітня

2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Форт , скасована 22 січня 2016 року.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захисту підлягають не теоретичні або примарні права,

а права практичні та ефективні. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Оскільки оскаржувана державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Форт , скасована 22 січня 2016 року, а задоволення зазначених позовних вимог не призведе до відновлення порушених прав позивача за первісним позовом, то у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Також, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог

СВК Вільнянськ до ОСОБА_1 , ФГ Форт про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер ділянки 2321585000:01:003:0012).

Відповідно до статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Статтею 396 ЦПК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Так, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області

від 16 березня 2017 року у справі № 314/863/17, яке відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 28 березня

2017 року, визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, прощею 11,24 га, кадастровий

№ 2321585000:01:003:0012, розташовану на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що належала ОСОБА_1 та є предметом спору у справі.

Додатковим рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2017 року у справі № 314/863/17, яке відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 25 квітня

2017 року, припинено попередню державну реєстрацію права власності та речові права, похідні від права власності (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки) за ОСОБА_1 .

Отже, на час вирішення цієї справи Верховним Судом земельна ділянка (кадастровий номер ділянки 2321585000:01:003:0012) належить

ОСОБА_2 , тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог СВК Вільнянськ до ОСОБА_1 , ФГ Форт про усунення перешкод у користуванні цією земельною ділянкою.

Отже, фактичні обставини у справі встановлено, проте суди не правильно застосували норми матеріального права, що є підставою для ухвалення нового судового рішення про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки від 17 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Форт . У задоволенні позовних вимог СВК Вільнянськ про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні вищевказаною земельною ділянкою слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню в частині вирішення первісних позовних вимог з ухваленням

у цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних вимог частково, яким задовольнити вимогу про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки. В задоволенні решти первісних позовних вимог необхідно відмовити.

В частині зустрічних позовних вимог судові рішення в касаційному порядку ОСОБА_1 не оскаржує, тому вони не є предметом касаційного перегляду в частині вирішення зустрічних позовних вимог відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільнянськ задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року скасувати в частині вирішення позовних вимог Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільнянськ до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Форт про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування реєстрації та усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, прийняти у цій частині нову постанову про задоволення вказаних вимог частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, укладений 17 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Форт .

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільнянськ до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Форт про скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Форт , усунення перешкод у користуванні вищевказаною земельною ділянкою, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська