Постанова

від 03.03.2020 по справі 520/98/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 р.Справа № 520/98/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представника позивача: Боровської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу "Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради Харківської області" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О.) по справі № 520/98/20

за позовом Комунального закладу "Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради Харківської області"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад "Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради Харківської області" (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0214845704 від 13.12.2019 року.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії податкового повідомлення-рішення № 0214845704 від 13.12.2019 року Головного управління ДПС у Харківській області про застосування до Комунального закладу "Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради Харківської області" штрафу в сумі 242861,79 грн. до вирішення справи і набранням судовим рішенням законної сили.

Зазначена заява обґрунтована, тим, що Комунальний заклад "Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради Харківської області" є закладом позашкільної освіти, що повністю утримується за рахунок бюджету м. Харкова. Застосування до позивача штрафу в сумі 242861,79 грн. є непомірним тягарем , який неможливо виконати з підстав відсутності коштів на бюджетному рахунку, а для оплати штрафу позивач має отримати зміни до кошторису та відповідні асигнування за загальним фондом бюджету міста. Таким чином вважає, що застосування штрафу до закладу є очевидною ознакою протиправності рішення суб`єкта владних повноважень та порушень прав та інтересів юридичної особи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 р. у задоволенні заяви Комунального закладу "Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради Харківської області" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалу суду мотивовано відсутністю підстав, що вказують на необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу суду від 29.11.2019р., як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність встановлених підстав для забезпечення адміністративного позову. Зазначає, що судом не взято до уваги, що позивачу після сплати штрафу доведеться звернутися до Харківської міської ради для внесення змін у кошторис Палацу, який фінансується з бюджету м. Харкова та після цього Управління Державної казначейської служби України зможе повернути на рахунок позивача необґрунтовано стягнені штрафні санкції. Проте весь час, необхідний для повернення грошей на рахунок позивача може призвести до зупинення діяльності комунального закладу з надання позашкільної освіти.

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач) правом на подання відзиву не скористалось.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, приймаючи рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує правомірність винесення ГУ ДПС у Харківській області податкового повідомлення-рішення від 13.12.2019 р. №0214845704, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 242 861, 79 грн.

Отже, саме незгода позивача із прийнятими рішеннями, стала підставою для звернення до суду із позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до ч.1ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною 1 ст.151 КАС України встановлено види забезпечення позову, а саме, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа № 826/8556/17), від 25.04.2019 (справа №826/10936/18), від 29.01.2020 (справа № 640/9167/19).

В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

Отже, надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що мотиви, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову, не свідчать про реальний характер загрози правам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б переважали пов`язані із цим наслідки, й могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Колегія суддів зауважує, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Отже, надаючи оцінку доводам заявника, стосовно необхідності вжиття заходів забезпечення позову з підстав, зокрема, передбачених у пункті 2 частини другої статті 150 КАС України слід враховувати, що виходячи з конструкції зазначеної правової норми процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов`язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

В той же час, значення вжитого законотворцем поняття очевидні ознаки необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.

Названі ж заявником аргументи в підтримку вимог заяви про забезпечення позову вищезгаданим критеріям не відповідають, оскільки потребують детальної оцінки з перевіркою їх доказами за процедурою, передбаченою нормами процесуального закону в межах адміністративного процесу.

Тобто, в даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості заяви про забезпечення позову та як наслідок, відсутності правових підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для її задоволення.

Керуючись ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального закладу "Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради Харківської області" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 року по справі № 520/98/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 05.03.2020 року