Постанова

від 12.01.2021 по справі 520/98/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 р.Справа № 520/98/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 10.02.20 року по справі № 520/98/20

за позовом Комунального закладу "Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради Харківської області" в особі директора Боровської Світлани Василівни

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунального закладу "Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради Харківської області", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0214845704 від 13.12.2019.

В обґрунтування позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0214845704 від 13.12.2019 є незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020р. адміністративний позов Комунального закладу "Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради Харківської області" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0214845704 від 13.12.2019.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи пп. б п. 198.5 ст.198, п. 120 .1 ст. 120 Податкового кодексу України. Зазначає, що положеннями Порядку № 1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню Отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю. Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зведені податкові накладні складенні з метою нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та податкові накладні складені для операцій відповідно до яких податкові накладні які не надаються отримувачу (покупцю) звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до статті 197 ПК України є тотожними поняттями. Також суд не надав оцінку посиланням відповідача на правову позицію Верховного Суду, наведеній у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18, яка є аналогічною зі справою яка розглядається у межах даного. Не врахування вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин даної справи, а судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача. На підставі наведеного, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 по справі № 520/98/2020, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Від Комунального закладу "Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради Харківської області", до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню. Також позивачем до суду надані додаткові пояснення по справі в порядку ст. 44 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що із зведених податкових накладних вбачається, що позивач звільнений від оподаткування та обсяги постачання товарів оподатковуються за нульовою ставкою.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській області проведена камеральна перевірка КЗ ХПДЮТ з питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за період 2017 рік, грудень 2018 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 18.11.2019 №664/20-40-18/22684588 якою встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу порушено терміни реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних на загальну суму ПДВ 242 861,79 гривень, а саме: ПН № 53 від 28.02.2017 року, ПН № 53 від 28.04.2017 року, ПН № 35 від 30.06.2017 року, ПН № 55 від 30.09.2017 року, ПН № 56 від 30.11.2017 року, ПН № 64 від 31.03.2017 року, ПН № 47 від 31.05.2017 року, ПН № 36 від 31.07.2017року, ПН № 44 від 31.08.2017 року, ПН № 56 від 31.10.2017року, ПН № 58 від 29.12.2017 року, ПН № 69 від 29.12.2017 року, розрахунок коригування № 61 від 29.12.2017 року, № 68 від 29.12.2017 року, № 67 від 29.12.2017 року, № 64 від 29.12.2017 року, № 60 від 29.12.2017 року, № 66 від 29.12.2017 року, № 59 від 29.12.2017 року, № 63 від 29.12.2017 року, № 62 від 29.12.2017 року, № 65 від 29.12.2017 року, № 82 від 31.12.2018.

Виходячи з наведеного, ГУ ДПС у Харківській області винесено ППР №0214845704 від 13.12.2019 року та застосовано штрафну санкцію на загальну суму ПДВ 242 861,79 гривень за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН:

- у розмірі 10% за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст. 201 та згідно зі ст. 120 Податкового кодексу України в сумі 14 186,98 грн.;

- у розмірі 40% за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів в сумі 30 338,75 грн.;

- у розмірі 50% за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в сумі 198 336,06 грн.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 14.1.60 пункту 14.1.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що єдиним реєстром податкових накладних є реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.5 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порядок заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267)

Пункт 8 Порядку № 1307 передбачає, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Отже, положеннями Порядку № 1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.11 Порядку 5 N 1307 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X".

У таких зведених податкових накладних у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Порядок заповнення табличної частини податкових накладних встановлений пунктом 16 Порядку 1307.

Відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачена статтею 120-1 Податкового Кодексу України.

Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового Кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу, зокрема, в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, Порядку № 1307 дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, що не надається отримувачу (покупцю) та складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 816/1488/17, від 07.02.2019 у справі №808/3250/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем не було вчасно зареєстровано податкові накладні, однак суд зазначає, що позивачем у податкових накладних/розрахунках коригування ПН № 53 від 28.02.2017 року, ПН № 53 від 28.04.2017 року, ПН № 35 від 30.06.2017 року, ПН № 55 від 30.09.2017 року, ПН № 56 від 30.11.2017 року, ПН № 64 від 31.03.2017 року, ПН № 47 від 31.05.2017 року, ПН № 36 від 31.07.2017року, ПН № 44 від 31.08.2017 року, ПН № 56 від 31.10.2017року, ПН № 58 від 29.12.2017 року, ПН № 69 від 29.12.2017 року, розрахунок коригування № 61 від 29.12.2017 року, № 68 від 29.12.2017 року, № 67 від 29.12.2017 року, № 64 від 29.12.2017 року, № 60 від 29.12.2017 року, № 66 від 29.12.2017 року, № 59 від 29.12.2017 року, № 63 від 29.12.2017 року, № 62 від 29.12.2017 року, № 65 від 29.12.2017 року, № 82 від 31.12.2018 року було відображено, що такі накладні не надаються отримувачу послуг та складені на операції, які звільнені від оподаткування ПДВ.

Тобто, оскільки податкові накладні складені позивачем по операціям, що звільнені від оподаткування, такі податкові накладні не надаються отримувачу (покупцю). Наведене свідчить про наявність визначених Податковим кодексом України підстав для звільнення від відповідальності за їх несвоєчасну реєстрацію.

В суді апеляційної інстанції сторони надали узгоджені пояснення стосовно того, що спірні податкові накладні не надаються отримувачу послуг та складені на операції, які звільнені від оподаткування ПДВ.

За таких обставин, суд першої інстанції вірного дійшов висновку про застосування до позивача штрафних санкцій із порушенням пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, що свідчить про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 по справі №807/68/18, оскільки в межах розгляду вказаної справи встановлено, що Товариством у податкових накладних/розрахунках коригування було відображено, що такі накладні не надаються отримувачу послуг та складені на операції, які звільнені від оподаткування ПДВ, фактичні обставини у справах є різними.

З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги щодо правомірності податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0214845704 від 13.12.2019 є помилковими.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року по справі № 520/98/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 18.01.2021 року