Постанова

від 04.03.2020 по справі 640/18844/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18844/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Спецбуд про стягнення податкового боргу у розмірі 35 353,48 грн. з рахунків в банках та за рахунок готівки,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у м.Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Спецбуд , в якому просить стягнути з ТОВ Лідер-Спецбуд податковий борг в сумі 35 53,48 грн з рахунків у банках, що обслуговують такого платника та за рахунок готівки на суму податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 35 353,48 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2019 р. адміністративний позов задоволено. Стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Спецбуд в обслуговуючих банках на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 35 353,48 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові, що стосується стягнення податкового боргу за рахунок готівки та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що обумовлено тим, що позивач звернувся до суду в порядку ст. 95 ПК України. Заходи зазначені в цій статті надають право контролюючому органу здійснювати стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків.

Тому вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що контролюючим органом не доведено факту наявності у відповідача готівки, за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду є помилковим.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг на суму 35 353,48 грн. з податку на додану вартість, який виник внаслідок несплати самостійно визначеного грошового зобов`язання у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року від 20 квітня 2018 року №9073081142 (граничний строк сплати - 30 квітня 2018 року) та пені, нарахованої відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, що підтверджується розрахунком податкового боргу.

Позивач звернувся до суду в порядку ст. 95 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) із позовом про стягнення податкового боргу.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наявні у справі докази підтверджують, що спірна заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 35 353,48 грн. виникла внаслідок несплати ТОВ Лідер-Спецбуд суми податкового зобов`язання, самостійно визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року від 20 квітня 2018 року №9073081142 на нарахованої контролюючим органом пені.

Разом з тим, оскільки відповідачем не доведено факту наявності у відповідача готівки, за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду, або доказів на підтвердження здійснення платником податків в своїй діяльності розрахунків в готівковій формі, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення податкового боргу за рахунок готівки було відмовлено.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

За визначенням пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пп. 95.2 цієї статті).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач надіслав на адресу відповідача податкову вимогу від 05.05.2018 року № 86279-17, яка, згідно з відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення, повернулась за закінченням терміну зберігання.

Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункту 95.4 цієї статті).

За встановлення у судовому процесі обставин наявності у відповідача суми податкового боргу, який виник внаслідок самостійного узгодження сум податкового зобов`язання із податку на додану вартість, отримання відповідачем суми податкової вимоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог, проте дійшов помилкового висновку щодо неможливості стягнення податкового боргу за рахунок готівки.

Норми п. 95.4 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким нормативно-правовим актом є Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1244, який визначає механізм стягнення готівки, належної платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Суть спору полягає в правомірності заявлених вимог щодо стягнення грошових коштів, що перебувають на рахунках підприємства, а також готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу.

В той же час, норми п. 95.4 ст. 95 ПК України та постанови Кабінету Міністрів України № 1244 не ставлять у залежність можливість задоволення позову про стягнення коштів з рахунків платника, або готівкових коштів в рахунок погашення податкового боргу з самим фізичним існуванням таких коштів.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 05.11.2019 р. у справі № 808/2619/16, від 28.05.2019 р. у справі № 808/2916/16.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, що стосуються стягнення податкового боргу за рахунок готівки.

Суд визнає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 260, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Спецбуд (код ЄДРПОУ 39076454) на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість в сумі 35 353,48 (тридцять п`ять тисяч триста п`ятдесят три) гривні 48 копійок з рахунків у банках, що обслуговують такого платника та за рахунок готівки на суму податкового боргу.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

О.Є.Пилипенко