Постанова

від 04.03.2020 по справі 640/6221/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6221/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

представника позивача Бисько М.Г.,

представника відповідача Фіщук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фермерського господарства ВАНОК-4 та Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства ВАНОК-4 до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство ВАНОК-4 звернулось до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправними дії Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо анулювання з 30 серпня 2016 року реєстрації позивача як платника податку на додану вартість;

- визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 30 серпня 2016 року про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві направити Державній податковій службі України документи щодо відміни анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість та поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з 15 березня 2007 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України відновити реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з моменту реєстрації - 15 березня 2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що анулювання його реєстрації як платника ПДВ відбулось внаслідок недобросовісних дій його колишнього керівника, при цьому, контролюючий орган, приймаючи відповідне рішення вчинив дії з порушенням норм чинного законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого, визнано протиправними дії Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо анулювання з 30 серпня 2016 року реєстрації Фермерського господарства ВАНОК-4 як платника податку на додану вартість. Зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві направити Державній податковій службі України документи щодо відміни анулювання реєстрації Фермерського господарства ВАНОК-4 як платника податку на додану вартість, для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість та поновлення реєстрації Фермерського господарства ВАНОК-4 як платника податку на додану вартість з 15 березня 2007 року. Зобов`язано Державну податкову службу України відновити реєстрацію Фермерського господарства ВАНОК-4 як платника податку на додану вартість з моменту реєстрації - 15 березня 2007 року.

При цьому, у позові про визнання протиправним та скасування рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 30 серпня 2016 року про анулювання реєстрації Фермерського господарства ВАНОК-4 як платника податку на додану вартість - відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Свої доводи обґрунтовує тим, що відмовляючи у задоволенні позову в частині, суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість не приймалось, а лист від 31.08.2016 № 8629/10/10-02-08-01 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні приписів КАС України.

Головне управління ДФС у м. Києві також не погодилось із судовим рішенням і подало апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої вказує на правомірність дій контролюючого органу та наголошує, що в даному випадку реєстрацію платника податку на додану вартість ФГ ВАНОК-4 анульовано Білоцерківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області 30.08.2016 за результатами розгляду відповідної заяви за формою № 3-ПДВ поданої у паперовому вигляді 30.08.2016 згідно пп. а п. 184.1 ст. 184 ПК України.

Сторонами подано відзиви на апеляційні скарги опонентів, в яких вони заперечують проти викладених в них доводів.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача вимоги своїх апеляційних скарг підтримали, наполягали на її задоволенні, а проти задоволення апеляційних скарг опонентів заперечували.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явились, що є правом сторони і не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 30.08.2016 Білоцерківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з подальшим виключенням останнього з відповідного Реєстру.

Підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість стала подана 30.08.2016 колишнім керівником Фермерського господарства ВАНОК-4 ОСОБА_1 заява за формою № 3-ПДВ.

Про прийняте рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача було повідомлено листом від 31.08.2016 № 8629/10/10-02-08-01.

Не погоджуючись із вказаними діями та рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повноваження щодо розгляду заяви позивача про анулювання реєстрації платника ПДВ були відсутні, що свідчить про протиправність таких дій. Водночас, суд вказав, що рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не приймалось, а лист від 31.08.2016 № 8629/10/10-02-08-01 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні приписів КАС України, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Колегія суддів не може повною мірою погодитись із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту а пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 ПК України, за умови сплати суми податкових зобов`язань у випадках, визначених цим розділом.

Питання процедури анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено у розділі V ПК України та Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130 (далі - Положення № 1130).

Відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Пунктом 184.2 статті 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

За змістом пункту 5.5 розділу V Положення № 1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти б - з пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Згідно з пунктом 5.6 розділу V Положення № 1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Для анулювання реєстрації платник ПДВ подає до контролюючого органу за місцем перебування на обліку заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою № 3-ПДВ (додаток 3 до Положення). Таку заяву платники ПДВ, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Якщо в заяві про анулювання реєстрації не зазначені обов`язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника (за наявності), не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису такої заяви від особи, яка прийняла рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ, то в десятиденний строк від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про анулювання реєстрації (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника ПДВ приймається контролюючим органом протягом 10 календарних днів. Дані про розгляд заяви та анулювання реєстрації платника ПДВ уносяться до журналу анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою № 3-РЖ (додаток 4 до Положення).

Згідно із приписами пункту 5.4 розділу V Положення контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника ПДВ, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, та за умови проведення розрахунків із бюджетом за податковими зобов`язаннями останнього податкового періоду для випадків, визначених підпунктами а , б цього пункту Кодексу. Дата анулювання реєстрації визначається згідно з пунктом 5.11 цього розділу.

Про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган письмово повідомляє особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

У разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ або якщо особа відповідає критеріям, згідно з якими реєстрація платником ПДВ є обов`язковою, контролюючим органом протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника ПДВ про анулювання реєстрації надається письмове пояснення (відмова в анулюванні реєстрації).

У разі якщо платником ПДВ, яким подано заяву про анулювання реєстрації у випадках, визначених підпунктами а , б пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України, не проведено розрахунків із бюджетом за податковими зобов`язаннями останнього податкового періоду, контролюючий орган протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника ПДВ про анулювання реєстрації звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про анулювання реєстрації після проведення розрахунків із бюджетом.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що, анулювання реєстрації платника податку за заявою останнього на підставі підпункту а пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе, зокрема, у випадку відповідності такого платника податку вимогам пункту 184.1 ПК України та здійснення ним усіх розрахунків з бюджетом за податковими зобов`язаннями останнього звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними АІС Податковий блок , у 2016 році за результатами перевірочного заходу контролюючим органом було встановлено порушення позивачем положень статті 120 ПК України, у зв`язку із чим складено акт від 12.04.2016 № 00017/21-11-15/34660938, на підставі якого прийнятого податкове повідомлення-рішення від 13.04.2016 № 0000421200 про сплату грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 340,00 грн.

З огляду на викладене, за наявності податкового зобов`язання, не сплаченого позивачем, неприйнятними є доводи контролюючого органу щодо наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на підставі підпункту а пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Також, судом встановлено, що анулюванню реєстрації позивача платником ПДВ передувала зміна останнім місцезнаходження.

Зокрема, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.03.2019 № 1005145022, станом на 19.02.2016 місцезнаходженням ФГ ВАНОК-4 було: 75600 , Херсонська обл., місто Гола Пристань, вул. 1-го Травня, буд. 15.

Натомість, починаючи з 29.08.2016 позивачем змінено адресу власного місцезнаходження на: 09100, Київська обл ., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 32.

У відповідності до пункту 183.15 статті 183 ПК України та пункту 4.1 розділу IV Положення перереєстрація платника ПДВ проводиться, зокрема, у разі зміни даних про платника ПДВ, які стосуються податкового номера, та/або найменування (прізвища, імені, по батькові), та/або місцезнаходження (місця проживання) платника ПДВ, і якщо зміни не пов`язані із припиненням платника ПДВ, крім випадків, коли платник проходить процедуру перетворення.

Для перереєстрації платник ПДВ подає до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку, додаткову реєстраційну заяву з позначкою Перереєстрація . У реєстраційній заяві платник ПДВ зазначає дані станом на дату заповнення заяви, у тому числі критерії, за якими станом на дату заповнення заяви особа відповідає статусу платника ПДВ згідно з розділом V ПК України. У разі перереєстрації дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою перереєстрації є останній день строку у 3 робочих дні від дня отримання додаткової реєстраційної заяви з позначкою Перереєстрація . За бажанням та згідно із заявою платника ПДВ датою перереєстрації може бути встановлено день до закінчення строку у 3 робочих дні від дня отримання додаткової реєстраційної заяви з позначкою Перереєстрація . При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою перереєстрації є бажана дата перереєстрації платником ПДВ (пункт 4.2 розділу IV Положення).

Статтею 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб`єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

За змістом п. 66.3 ст. 66 ПК України у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

За приписами п. 183.15 ст. 183 ПК України у разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого контролюючого органу зняття такого платника з обліку в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 62 глави 5, статей 63-68 глави 6 розділу II, пункту 133.3 статті 133, пунктів 153.13, 153.14 статті 153 розділу III, пункту 335.2 статті 335 розділу XVIII Податкового кодексу України та підпункту 64 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 446, наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, відповідно до пункту 10.13 якого, у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1) у такому випадку одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи - підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

За встановленими обставинами справи, до 13.03.2016 включно позивач перебував на обліку в Цюрупинській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Херсонській області (Голопристанське відділення).

Наведене свідчить, що позивач, після зміни свого місцезнаходження, до 31.12.2016 включно продовжував перебувати на обліку в Цюрупинській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Херсонській області (Голопристанське відділення) як платник податку.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що станом на час виникнення спірних правовідносин повноваженнями щодо розгляду заяви позивача про анулювання реєстрації платника ПДВ була наділена саме Цюрупинська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області (Голопристанське відділення), а у Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відповідні повноваження були відсутні.

При цьому, як вбачається зі змісту додатку № 3 до Положення № 1130, у разу анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі пп. а п. 184.1 ст. 184 ПК України, податковий орган у розділі 4 заяви за формою № 3-ПДВ, проставляє відмітку прийнято рішення про анулювання реєстрації .

Тобто, у разу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі пп. а п. 184.1 ст. 184 ПК України, рішення податковим органом про анулювання реєстрації не оформлюється окремим документом, а безпосередньо викладається в розділі 4 заяви за формою № 3-ПДВ у відповідності до вимог пункту 5.3 Положення № 1130.

За приписами п. 5.4 Положення № 1130 контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника ПДВ, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, та за умови проведення розрахунків із бюджетом за податковими зобов`язаннями останнього податкового періоду для випадків, визначених підпунктами "а", "б" цього пункту Кодексу. Дата анулювання реєстрації визначається згідно з пунктом 5.11 цього розділу.

Про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган письмово повідомляє особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Отже, сам по собі лист Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 31.08.2016 № 8629/10/10-02-08-01 не є рішенням контролюючого органу про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, а є засобом інформування про таке рішення, яке окремим документом не оформляється, проте, у разі визнання його протиправним, має бути скасовано.

Отже, доводи апелянта-позивача заслуговують на увагу, а тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення таких позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві про недотримання строків звернення до суду, позаяк про прийняте рішення позивач був обізнаний ще в 2016 році, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2018 року відбулись зміни в складі членів та керівництва позивача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Після цього позивачеві стало відомо про прийняте 30.08.2016 Білоцерківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Отже, на переконання суду, саме з цієї дати позивач дізнався про порушення своїх прав, що свідчить про відсутність підстав стверджувати про недотримання строку на звернення до суду.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. Згідно із пп. 36 п. 4 Положення ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.

Приписами абз. 1 п. 2.3 Положення № 1130, визначено, що формування та ведення реєстру платників податку на додану вартість здійснює Державна фіскальна служба України.

Враховуючи те, що ведення реєстру платників податку на додану вартість належить до повноважень Державної фіскальної служби України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання Державної податкової служби України (як правонаступника ДФС України) поновити реєстрацію Фермерського господарства ВАНОК-4 як платника податку на додану вартість з моменту реєстрації - 15 березня 2007 року.

Таким чином, анулювавши реєстрацію платника податку на додану вартість, відповідач позбавив позивача у підтвердженні права на мирне володіння його майном, що призводить до значних втрат у господарській діяльності позивача та не узгоджується із закріпленими в Україні, як у правовій державі, принципами юридичної визначеності та законних (легітимних) очікувань.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади /рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)/.

Європейським судом з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) було зазначено, що затримки у відшкодуванні ПДВ можна вважати втручанням у право на мирне володіння своїм майном, а постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів, порушує "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Дана правова позиція Європейського суду з прав людини свідчить на користь висновку, що в контексті податкових спорів позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності.

Отже, створення перешкод чи встановлення обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у праві вільно розпоряджатись накопиченим за наслідками розрахунків з бюджетом від`ємним значенням з податку на додану вартість є формою втручанням у право на мирне володіння своїм майном.

Доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, натомість апеляційна скарга позивача містить доводи в спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення № СВ02732517/1 від 21 грудня 2019 року позивачем було сплачено 2 881, 50 грн судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача понесених витрат зі сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою в розмірі 2 881, 50 грн.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що судовий збір, сплачений позивачем при збільшенні позовних вимог за квитанцією №СВ02133084/1 від 10.09.2019, з відповідача не може бути стягнутий, оскільки є зайво сплаченим за похідними позовними вимогами.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 250, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фермерського господарства ВАНОК-4 - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року - скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 30 серпня 2016 року про анулювання реєстрації Фермерського господарства ВАНОК-4 як платника податку на додану вартість.

Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А; ідентифікаційний код: 39393260) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Фермерського господарства ВАНОК-4 (04053, м. Київ, вул. Вознесеньський узвіз, буд. 14; ідентифікаційний код: 34660938) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 881, 50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 50 коп.).

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 05 березня 2020 року.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова