Постанова

від 04.03.2020 по справі 140/1611/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1611/19 пров. № 857/13568/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Марцинковської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року (суддя - Плахтій Н.Б., час ухвалення - 16:41 год., місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - 13.09.2019 року),

в адміністративній справі №140/1611/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ігро-Ленд до Головного управління ДФС у Волинській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У травні 2019 року позивач ТзОВ Ігро-Ленд звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДФС у Волинській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Волинській області), в якому просив: 1) визнати протиправними дій відповідача по передчасному прийняттю та направленню позивачу податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019р.: №0000541202, №0000551202, №0000561202, без надання позивачу Акту від 13.03.2019р. №4469/03-20-12-02/35599985, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Ігро-Ленд з питань правомірності формування від`ємного значення податку на додану вартість за липень-грудень 2015 року та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2018 року; 2) зобов`язати відповідача направити позивачу примірник Акту від 13.03.2019р. №4469/03-20-12-02/35599985, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Ігро-Ленд з питань правомірності формування від`ємного значення податку на додану вартість за липень-грудень 2015 року та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2018 року, у порядку та спосіб, що передбачені ст.ст. 42, 58, 86 ПК України; 3) визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 19.04.2019р.: - №0000541202, яким визначено позивачу суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2031556 грн. та суму штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 507889 грн.; - №0000551202, яким визначено позивачу суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 250000 грн. та суму штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 62500 грн.; - №0000561202, яким позивачу визначено суму завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 87500 грн..

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 19.04.2019 року №№0000541202, 0000551202, 0000561202. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнено на користь ТзОВ Ігро-Ленд за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 19210 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції від 03.09.2019 року частково не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, є необгрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджується реальність господарської операції між позивачем та контрагентом ТзОВ С.К.С. , не надаючи при цьому загальної оцінки сукупності таких доказів. Зокрема, за даними ІС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних у ТзОВ С.К.С. відсутні власні чи орендовані виробничі потужності. Крім того, згідно з проведеним аналізом даних ІС Податковий блок підсистеми Архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДФС України встановлено відсутність придбання по ланцюгу продажу товарно-матеріальних цінностей (неможливо встановити походження олії соняшникової сирої нерафінованої), яка в подальшому реалізована ТзОВ Ігро-Ленд та встановлено певну схему руху товарно-матеріальних цінностей придбаного у ТзОВ С.К.С. . Також, зазначає апелянт, що ТзОВ С.К.С. та ТзОВ ЛКО Груп не є виробниками чи імпортерами реалізованих товарів, а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливлює його рух за ланцюгами всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема до ТзОВ Ігро-Ленд . В свою чергу, позивач шляхом оформлення первинних документів по господарських операціях з суб`єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, формує за рахунок цього податковий кредит, заявив до відшкодування ПДВ по декларації за грудень в сумі 2031556 грн.. Крім того, зазначає апелянт, що відповідно до інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, ТзОВ С.К.С. та ТзОВ ЛКО Груп фігурують в ряді кримінальних проваджень. З цього приводу зазначає апелянт, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом злочину стосовно фіктивності підприємництва, що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах, не може бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Крім цього, звертає увагу апелянт на те, що згідно додатку №1 від 31.10.2018р. до договору поставки №31/10/20181 від 31.10.2018р., здійснити поставку зобов`язаний був саме постачальник, тобто ТзОВ С.К.С. , однак 01.11.2018р. позивач укладає договір перевезення №1-01/11/2018 з ТзОВ Бєл-Транс , відповідно до умов якого має самостійно здійснити поставку товару. При цьому, за даними бухгалтерського обліку ТзОВ Ігро-Ленд станом на 01.11.2018р. та на 30.11.2018р. розрахунки з ТзОВ Бєл-Транс відсутні. Також, звертає увагу апелянт на те, що придбана позивачем у ТзОВ С.К.С. олія соняшникова не підтверджена посвідченням про якість продукції, так як свідоцтво не відповідає діючим стандартам. Крім того, зазначений у посвідченні про якість вид продукції не відповідає виду продукції відправленому на експорт. Таким чином, встановити реальне походження олії неможливо. Також звертає увагу апелянт на те, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТзОВ С.К.С. у вересні-жовтні 2018 року не отримував послуг по переробці насіння соняшника від ТзОВ Ізмаїл-Трансбалктермінал , що ставить під сумнів достовірність наданого позивачем до перевірки посвідчення якості №488 від 01.10.2018р.. Стосовно твердження позивача про те, що ТзОВ Ігро-Ленд відповідає лише за господарські операції, безпосереднім учасником яких він є, то апелянт зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій. Таким чином, відповідачем встановлено порушення ТзОВ Ігро-Ленд вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме завищення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТзОВ С.К.С. . Тому, на думку апелянта, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019 року ГУ ДФС у Волинській області діяло в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 03.09.2019 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В решті рішення суду від 03.09.2019 року залишити без змін.

Позивач ТзОВ Ігро-Ленд подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 03.09.2019 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем ГУ ДФС у Волинській області, відповідно до наказу від 18.02.2019р. №603 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки , у період з 25.02.2019р. по 05.03.2019р. (термін перевірки продовжувався на підставі Наказу від 01.03.2019р. №835), проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТзОВ Ігро-Ленд з питань правомірності формування від`ємного значення податку на додану вартість за липень-грудень 2018 року та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2018 року, за результатами якої складено Акт перевірки №4469/03-20-12-02/35599985 від 13.03.2019 р. (а.с. 126-144 Т.1).

Відповідно до висновків вказаного Акту від 13.03.2019р. встановлено порушення позивачем: - п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого ТзОВ Ігро-Ленд за листопад 2018 року завищено суму податкового кредиту (рядок 10.1) на 2369056 грн. та відповідно суму від`ємного значення (рядок 19) на 2369056 грн., в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 21) за листопад 2018 року у розмірі 2119056 грн.; - п.198.1, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.4, п.200.14 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого ТзОВ Ігро-Ленд завищено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку по декларації за листопад 2018 року (рядок 20.2.1) в розмірі 250000 грн., по декларації за грудень 2018 року (рядок 20.2.1) в розмірі 2031556 грн., та суму від`ємного значення за грудень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 21) на 87500 грн.; - п.п. б п.187.1 ст.187 ПК України та розділ V Порядок заповнення податкової декларації Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 року №21, внаслідок чого ТзОВ Ігро-Ленд занижено рядок 2 декларації за грудень 2018 року на суму 1853703,12 грн..

Також, 13.03.2019 року працівниками ГУ ДФС у Волинській області складено Акт №163/03/20-12-02/35599985 про відсутність посадових осіб ТзОВ Ігро-Ленд , у зв`язку з чим станом на 13.03.2019р. неможливо вручити другий примірник Акту перевірки №4469/03-20-12-02/35599985 від 13.03.2019р., тому його направлено поштовим зв`язком через кур`єрську доставку (а.с. 145, 146 Т.1, 19 Т.3).

За результатами розгляду заперечення ТзОВ Ігро-Ленд від 02.04.2019р. вих.№02/04 на висновки Акту перевірки від 13.03.2019р., ГУ ДФС у Волинській області листом від 16.04.2019р. №13020/10/03-20-12-02 надано відповідь про відсутність підстав для задоволення вимог викладених у цьому запереченні від 02.04.2019р.( а.с. 27-29, 37-38 Т.1).

На підставі висновків Акту перевірки від 13.03.2019 року відповідачем винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 19.04.2019 року: - №0000541202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2031556 грн. за грудень 2018 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 507889 грн.; - №0000551202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі в розмірі 250000 грн. за листопад 2018 р. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 62500 грн.; - №0000561202 про зменшення суми розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 87500 грн. за грудень 2018 р. (а.с. 17-18, 19-20, 21-22 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає ПК України.

Так, відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до п.п. а п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів також зазначає, що згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Частиною 1 ст.9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом першої інстанції вірно враховано, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 27.10.2015р. (справа №21-1555а15) та від 22.09.2015 р. (№21-1526а15) та у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року (справа №814/328/15).

Відповідно до абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України).

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Відповідно до п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.4 ст.200 ПК України).

Із змісту Акту податкової перевірки від 13.03.2019 року та матеріалів адміністративної справи видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, що мало наслідком винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019 року, ґрунтуються на тому, що позивач ТзОВ Ігро-Ленд завищено податковий кредит по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТзОВ С.К.С. за листопад 2018 року на 2369056 грн. та відповідно суму від`ємного значення на 2369056 грн., в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2018 року у розмірі 2119056 грн., і як наслідок платником завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2018 року на суму 2031556 грн. та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2018 року у розмірі 87500 грн.. На думку відповідача, контрагент ТзОВ С.К.С. здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди для позивача з метою штучного формування податкового кредиту, без реального здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності вищевказаних тверджень відповідача.

З цього приводу колегія суддів враховує, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваними господарськими відносинами і об`єктивність інформації в первинних документах підтверджується матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи видно, що 31.10.2018р. між ТзОВ С.К.С (Постачальник) та ТзОВ Ігро-Ленд (Покупець) було укладено договір поставки №31/10/2018І, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. На кожну партію товару постачальник передає покупцеві наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, копії товарно транспортних накладних про приймання товару, копія сертифіката або посвідчення якості на товар, виданий заводом або виробником продукції. Ціна одиниці товару обумовлюється в додатках на кожну партію товару. Оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунку-фактури (а.с. 161-163 Т.1).

Додатком №1 до договору поставки №31/10/2018І від 31.10.2018р. визначено, що продавець продає, а покупець купує наступний товар: олія соняшникова сира, нерафінована, українського походження. Кількість товару 650 тонн. Ціна за тонну складає 21250 грн., в тому числі ПДВ 20%. Загальна вартість товару складає 13812500,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на умовах EXW м.Ізмаїл Одеська область. Відвантаження товару зі складу можливе протягом 90 календарних днів з дати видаткової накладної. Зберігання товару до моменту фактичного вивозу здійснюється за рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату за товар протягом 90 днів з моменту його поставки (а.с. 164 Т.1).

Видатковими накладними за листопад 2018 року підтверджується поставка ТзОВ С.К.С позивачу олії соняшникової сирої, нерафінованої в кількості 668,91 т. на загальну суму поставки 11845281 грн., в тому числі ПДВ - 2369056,24 грн. (а.с. 165-182 Т.1).

Оплата вартості придбаного товару ТзОВ Ігро-Ленд підтверджується платіжними дорученнями за листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року (а.с. 123-131 Т.2).

Також матеріалами справи підтверджується факт транспортування товару, а саме: - копією договору надання послуг з перевезення вантажу №І-01/11/2018 від 01.11.2018р., укладеного між ТзОВ БЄЛ-ТРАНС (Виконавець) та ТзОВ Ігро-Ленд (Замовник) (а.с. 49, 183-188 Т.1); - копіями товарно-транспортних накладних за листопад 2018 року, у яких пункт навантаження товару вказано м.Ізмаїл Одеської області, пункт розвантаження - м.Миколаїв, термінал ТзОВ Евері (а.с. 191-211 Т.1); - копіями листів ТзОВ Евері від 26.03.2019р. за вих.№244 та BIEL-TRANS-EUROPE Sp.z.o.o від 26.03.2019р. №26/03-1, щодо надходження товару від ТзОВ Ігро-Ленд на термінал ТзОВ Евері (а.с. 74-75 Т.1); - копією Акту №ОУ-0003751 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.12.2018р. (а.с. 190 Т.1); - копією рахунку-фактури від 05.12.2018р. (а.с. 189 Т.1); - копією платіжного доручення від 17.01.2019р. (а.с. 132 Т.2).

Крім того, з матеріалів справи видно, що придбаний ТзОВ Ігро-Ленд товар олія соняшникова сира, нерафінована був експортований до Республіки Польща згідно з митною декларацією №UA504120/2019/100377 від 12.01.2019р. на підставі зовнішньоекономічного контракту №572182, укладеного між ТзОВ Ігро-Ленд як продавцем та BIEL-TRANS-EUROPE Sp.z.o.o як покупцем (а.с. 60-64, 77-79 Т.2).

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарські операції позивача по придбанню у ТзОВ С.К.С товару олії соняшникової сирої, нерафінованої та подальшої його реалізації на експорт, відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності цього платника податків, а тому твердження податкового органу про те, що операції з придбання позивачем вказаного вище товару фактично не відбувались і такі договори носять нікчемний характер є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі.

Крім цього, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що з матеріалів справи видно, що ГУ ДФС у Волинській області, всупереч вимогам п.78.2 ст.78 ПК України, повторно включило до питань документальної позапланової виїзної перевірки, питання достовірності нарахування ТзОВ Ігро-Ленд сум бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2018 року, яке вже було предметом проведеної відповідачем камеральної перевірки, оформленої довідкою від 18.01.2019 року №989/03-20-12-02/35599985 (а.с. 117-123 Т.3).

Відповідно до висновків вказаної довідки від 18.01.2019 року ГУ ДФС у Волинській області, камеральною перевіркою не встановлено порушень ТзОВ Ігро-Ленд вимог Кодексу в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку у декларації за листопад 2018 року.

Серед операцій, які перевірялись ГУ ДФС у Волинській області на предмет дотримання ТзОВ Ігро-Ленд вимог ПК України, в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку у декларації за листопад 2018р. в сумі 519367 грн., також була господарська операція вчинена на виконання умов договору поставки №31/10/2018І від 31.10.2018р., укладеного між ТзОВ С.К.С та ТзОВ Ігро-Ленд щодо поставки товару олії соняшникової сирої, нерафінованої .

Відносно доводів апеляційної скарги про те, що відповідно до отриманої інформації ГУНП в Волинській області за листопад 2018 р. у системі комплексу відеофіксації транспортних засобів Відеоконтроль-Рубіж відсутні відомості про проходження окремими транспортними засобами, що здійснювали перевезення олії соняшникової, за маршрутом: м.Ізмаїл Одеської області - м.Миколаїв, термінал ТзОВ Евері , то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки до ІС Відеоконтроль-Рубіж вноситься інформація щодо транспортних засобів боржників на підставі виконавчих проваджень, наданими підрозділами ДВС МЮ України та на підставі постанов про оголошення в розшук, наданими правоохоронними органами.

До вищевказаної бази ІС Відеоконтроль-Рубіж також вноситься інформація про транспортні засоби, які містяться в базі Угон . Записи про розшукувані транспортні засоби зберігаються у ІС Відеоконтроль-Рубіж до зняття з обліку.

Також не спростовують здійснення перевезень товару олії соняшникової сирої, нерафінованої , доводи апеляційної скарги про те, що перевізником ТзОВ БЄЛ-ТРАНС згідно з поданою звітністю на 4 квартал 2018 р. не проводились нарахування та виплата будь-яких доходів власникам транспортних засобів, якими здійснювались перевезення.

Крім цього, судом першої інстанції вірно зазначено, що контролюючим органом в ході перевірки не досліджувалось питання правомірності використання ТзОВ БЄЛ-ТРАНС у своїй господарській діяльності транспортних засобів, які належать фізичним особам, наявність чи відсутність договірних відносин між даним перевізником та фізичними особами - власниками транспортних засобів.

З цього приводу судом першої інстанції також вірно враховано, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. (далі - Правила №363), товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил №363 передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 р. (справа №826/13058/15).

Відносно доводів апеляційної скарги про те, що придбана позивачем ТзОВ Ігро-Ленд у ТзОВ С.К.С. олія соняшникова не підтверджена посвідченням про якість продукції, то колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів справи видно, що 05.09.2018р. між ТзОВ С.К.С. (Замовник) та ТзОВ Ізмаїл-Трансбалктермінал (Виконавець) укладено договір №05/09-18 про виконання робіт з виготовлення готової продукції, відповідно до розділу 4 Порядок виконання, передачі й приймання виконаних робіт передбачено, що після отримання повідомлення від виконавця про дату закінчення обробки сировини і готовності обсягу готової продукції замовник має забезпечити повне фактичне вивезення такої продукції зі складів/ємкостей протягом 15 календарних днів. Сторони домовились, що з моменту підписання уповноваженим представником замовника акту приймання-передачі готової продукції така вважається переданою виконавцем та прийнятою замовником за кількістю та якістю (а.с. 65-73 Т.2).

Здійснення господарської операції за вказаним договором №05/09-18 про виконання робіт з виготовлення готової продукції від 05.09.2018 року підтверджується наступними копіями документів: - специфікацією №04/09 від 26.09.2018р. щодо переробки сировини - насіння соняшнику загальною вагою 350 метричних тон в строк не пізніше ніж до 06.12.2018р. та актами приймання-передачі сировини на переробку за вересень 2018 року щодо передачі на переробку сировину у зазначеній в специфікації №04/09 від 26.09.2018р. кількості (а.с. 74-77 Т.2); - специфікацією №05/10 від 01.10.2018р. щодо переробки сировини - насіння соняшнику загальною вагою 4600 метричних тон в строк не пізніше ніж до 04.12.2018р. та актами приймання-передачі сировини на переробку за жовтень 2018 року про передачу на переробку сировину у зазначеній в специфікації №05/10 від 01.10.2018р. кількості (а.с. 78-99 Т.2); - специфікацією №06/11 від 01.11.2018р. щодо переробки сировини - насіння соняшнику загальною вагою 1850 метричних тон в строк не пізніше ніж до 06.12.2018р. та актами приймання-передачі сировини на переробку за листопад 2018 року про передачу на переробку сировину у зазначеній в специфікації №06/11 від 01.11.2018р. кількості (а.с. 100-113 Т.2); - актом приймання-передачі готової продукції від 30.11.2018р. після переробки насіння соняшника у кількості 6670 т. 239 кг., зокрема, олії соняшникової загальною вагою 2801 т. 500 кг. (а.с. 114 Т.2); - актом надання послуг №105 від 30.11.2018р., щодо виконання робіт по переробці насіння соняшника у кількості 6670,239 т. на загальну суму 5681242,66 грн., в тому числі ПДВ 946873,79 грн. (а.с. 117 Т.2); - рахунком на оплату №87 від 30.11.2018р. виписаним ТзОВ Ізмаїл-Трансбалктермінал в адресу ТзОВ С.К.С (а.с. 116 Т.2); - податковою накладною №122 від 30.11.2018р. на суму постачання ПДВ 946873,79 грн., яка зареєстрована в ЄРПН 14.12.2018 р. (а.с. 115 Т.2).

З врахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт надання ТзОВ Ізмаїл-Трансбалктермінал контрагенту позивача ТзОВ С.К.С послуг по переробці насіння соняшника впродовж вересня-листопада 2018 року.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що відповідно до укладеного договору №05/09-18 про виконання робіт з виготовлення готової продукції від 05.09.2018р. передбачено вивезення замовником готової продукції по мірі її виготовлення, а основна готова продукція повинна відповідати вимогам ДСТУ 4492:2005 Олія соняшникова. Технічні умови .

Крім цього, коригування ТзОВ Ізмаїл-Трансбалктермінал податкових зобов`язань по податковій накладній №92 від 28.09.2018р., виписаній в адресу ТзОВ С.К.С , не впливають на дійсність виконання робіт по переробці насіння соняшника, оскільки в подальшому ТзОВ Ізмаїл-Трансбалктермінал виписано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №122 від 30.11.2018 р. на весь обсяг господарської операції.

Також з матеріалів справи видно, що ТзОВ Ізмаїл-Трансбалктермінал видало посвідчення про якість №488 на олію соняшникову, дата виготовлення 01.10.2018р., масою 650,00 МТ, згідно з яким вказано відповідність даної продукції вимогам ДСТУ 4492-2017, який вступив в дію з 01.01.2019р. (а.с. 160 Т.1).

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.02.2019р. (справа №813/123/16).

Таким чином, надання позивачем до перевірки посвідчення якості товару з окремими дефектами у ньому не є доказом наявності складу податкового правопорушення, якщо іншими дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджується реальність господарської операції.

Стосовно доводів апелянта (відповідача) про те, що за даними ЄРПН контрагент позивача ТзОВ С.К.С не має власних чи орендованих виробничих потужностей для зберігання, транспортування олії соняшникової та насіння соняшнику, здійснював придбання вказаної продукції у ТзОВ ЛКО Груп , у якого за даними ЄРПН єдиним постачальником олії соняшникової та насіння соняшнику є його ж покупець ТзОВ С.К.С , що свідчить про ризиковість даних господарських операцій, не дає змогу встановити реальне походження товару (олії) та ставить під сумнів реальність господарських операцій по всьому ланцюгу реалізації товару, то судом першої інстанції вірно зазначено, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов`язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов`язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов`язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Крім цього, порушення продавцем товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента.

Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано будь-яких доказів того, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і, що йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій із ТзОВ С.К.С було одержання позивачем податкової вигоди.

З цього приводу судом першої інстанції також вірно враховано висновки викладені в рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі Інтерсплав проти України про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним підприємством або товариством, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що відповідно до інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, ТзОВ С.К.С. та ТзОВ ЛКО Груп фігурують в ряді кримінальних проваджень, то суд апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями ТзОВ С.К.С .

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт наявності кримінальних проваджень, у яких фігурантами є ТзОВ С.К.С та ТзОВ ЛКО Груп , не спростовує реальність правових наслідків господарських операцій, проведених між позивачем та ТзОВ С.К.С .

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що посилання відповідача (апелянта) на відкриті кримінальні провадження, про що свідчать ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 01.11.2018р. у справі №752/21908/18 про призначення судово-економічної експертизи та ухвала слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 25.09.2018р. у справі №759/14883/18 про надання доступу до установчих документів, зокрема ТзОВ С.К.С (а.с.153-156 Т.1), є необґрунтованими, оскільки вказані ухвали не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає непідтвердженими доводи апелянта (відповідача) про те, що контрагент ТзОВ С.К.С. здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди для позивача ТзОВ Ігро-Ленд з метою штучного формування податкового кредиту, без реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019 р. та необхідність їх скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції від 03.09.2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Волинській області по передчасному прийняттю та направленню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень без надання позивачу акту перевірки від 13.03.2019р. №4469/03-20-12-02/35599985 та про зобов`язання ГУ ДФС у Волинській області направити ТзОВ Ігро-Ленд примірник акту перевірки від 13.03.2019р. №4469/03-20-12-02/35599985 - позивачем ТзОВ Ігро-Ленд не оскаржено в апеляційному порядку, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції не являється предметом апеляційної перевірки.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року в адміністративній справі №140/1611/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ігро-Ленд до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 05.03.2020 року