Ухвала

від 10.04.2020 по справі 140/1611/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 квітня 2020 року

Київ

справа №140/1611/19

адміністративне провадження №К/9901/10186/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року

у справі № 140/1611/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ігро-Ленд

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

у с т а н о в и в :

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 140/1611/19.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.

Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, скаржнику необхідно сплатити за подання касаційної скарги судовий збір в сумі 38420,00 гривень.

Окрім того, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

На думку скаржника судами попередніх інстанцій невірно застосовано приписи статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що судами попередніх інстанцій не було враховано постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах.

Податковий орган вказує, що позиція стосовно необхідності перевірки факту реального руху активів по всьому ланцюгу постачання та з`ясуванні; обставин ким і коли вироблялися придбані товари та чи вироблялися взагалі викладена в постановах від 26.02.2019 у справі №811/748/14 та від 12.03.2019 у справі №803/386/14.

Позиція стосовно того, що така обставина як наявність кримінального провадження навіть попри відсутність вироку, не може бути не врахована судом, викладена в постановах від 28.08.2018 у справі №810/3952/16, від 25.09.2018 у справі №802/1233/16-а, від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а.

Позиція стосовно того факту, що хоча сам по собі сертифікат якості не є первинним документом, разом із тим, характер придбаної продукції, особливі умови її постачання вказують на необхідність дослідження ГОСТУ (ТУ) за їх наявності і як наслідок документів якими визначенні параметри відповідності та транспортування, викладена в постанові від 02.10.2018 у справі №816/506/17.

Позиція стосовно, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування, викладена в постановах від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 27.03.2018 у справі №826/1588/13-а.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №814/1145/18, за наявності аналогічних як і у даній справі обставин, вказано, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливості встановити походження товарно- матеріальних цінностей (виробника) та їх якісні характеристики, відсутність сертифікату якості та наявність кримінального провадження відносно контрагентів, суд дійшов висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача із контрагентами.

Суд зазначає, що в наведених постановах Верховним Судом застосовані норми до спірних правовідносин та здійснена оцінка доказів щодо реальності (нереальності) господарських операцій в залежності від фактичних обставин справ. Натомість тотожність (подібність) правовідносин заявником касаційної скарги та висновки стосовно застосування конкретної норми (норм) податковим органом не зазначені, вказано виключно на наявність таких постанов.

Суд зазначає, що у випадку посилання скаржником на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у саме подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд визнає, що посилання виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухвалені постанови самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Окрім того, Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 38420,00 гривень на рахунок для зарахування сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102. рахунок отримувача: UA678999980000031219207026007, код ЄДРПОУ: 38004897. Код банку отримувача: 899998, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходу бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)" та навести підстави, на яких подається касаційна скарга, зазначивши конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено та навівши доводи, в яких підтверджується, що суд апеляційної інстанції застосував норми права зазначені податковим органом без врахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, саме у подібних правовідносинах, довівши подібність правовідносин.

Керуючись статтями 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 140/1611/19 - залишити без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 5 днів з моменту закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер