Рішення
від 25.02.2020 по справі 905/1838/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1


Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.2020 Справа № 905/1838/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34Б, офіс 7; код ЄДРПОУ 33536263)

до відповідача: державного підприємства «Селидіввугілля» (85310, Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41; код ЄДРПОУ 33426253)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 30; код ЄДРПОУ: 37471933)

про стягнення 16 199 849,11 грн., з яких: основна сума боргу - 13 193 582,23 грн., 3% річних - 262 095,00 грн., пеня - 2 370 523,44 грн., інфляційні втрати - 373 648,42 грн., зобов`язання визнання кредиторської вимоги, шляхом її включення до передавального акту у сумі збільшеній на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 006 266,86 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення 16 199 849,11 грн., з яких: основна сума боргу - 13 193 582,23 грн., 3% річних - 262 095,00 грн., пеня - 2 370 523,44 грн., інфляційні втрати - 373 648,42 грн, зобов`язання визнання кредиторської вимоги, шляхом її включення до передавального акту у сумі збільшеній на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 006 266,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договорами № 1/341-18МТП від 17.08.2018, №1/351-18 МТП від 23.08.2019, № 1/361-18МТП від 29.08.2018, № 1/364-18МТП від 03.09.2018, №1/368-18МТП від 04.09.2018, № 1/370-18МТП від 05.09.2019, № 1/373-18МТП від 06.09.2019, № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Т1/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018 та № 8/236-2018 від 21.12.2018, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 13 193 582,23 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних, пені, інфляційних втрат та заявлення вимоги щодо зобов`язання ДП «Селидіввугілля» в особі голови комісії з припинення (реорганізації) або ліквідатора Кобиляцького Сергія Васильовича визнати кредиторську вимогу ТОВ «ТД «Контракт-Енерго» у повному обсязі, шляхом її включення до передавального акту ДП «Селидіввугілля» у сумі збільшеній на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 006 266,86грн.

Представник позивача протягом розгляду справи позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити у повному обсязі. Під час розгляду даної справі від відповідача надішли пояснення по справі, згідно яких Мінпаливенерго листом від 25.10.2019 № 01/12-9915 повідомило про часткове визнання кредиторських вимог на загальну суму 13 899 478,13 грн., яку враховано в бухгалтерському обліку та яка підлягає включенню до передавального акту, та відмовлено в частині включення до вказаного акту штрафних санкцій у розмірі 3 006 266,86 грн., з яких: 3% річних - 262 095,00 грн., пеня - 2 370 523,44 грн., інфляційні втрати - 373 648,42 грн. Позивач наголошував на тому, що листом № 1/959 від 30.10.2019 відповідач відмовив у визнанні кредиторських вимог на суму пені та штрафних санкцій з посиланням на п. 6 ст. 232 ГК України.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

23.08.2018 між державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (далі - постачальник) було укладено договір на постачання продукції № 1/351-18МТП (далі-договір № 1), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця бензин А-92 у кількості 2 170 л на загальну суму 62 930,00 грн. з ПДВ (згідно специфікації № 1 до даного договору), а покупець зобов`язується прийняти поставлену в його власність продукцію, своєчасно сплатити її вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів, не за рахунок бюджетних коштів, з дня отримання товару покупцем і підписання видаткової накладної, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Згідно п. 6.2. договору при порушенні строків оплати за поставлену продукцію, згідно п. 4.2 цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018 (п. 10.1. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на постачання продукції № 1/351-18МТП від 23.08.2018 постачальником поставлено на матеріальний склад покупця Бензин А-92 у кількості 2 170 л на загальну суму 62 930,00 грн. з ПДВ.

Вказаний товар був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на видатковій накладній № 864 від 23.08.2018 без зауважень та заперечень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

29.08.2018 між державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (далі - постачальник) було укладено договір на постачання продукції № 1/361-18МТП (далі-договір № 2), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця Бензин А-92 у кількості 6 895 л на загальну суму 199 955,00 грн. з ПДВ (згідно специфікації № 1 до даного договору), а покупець зобов`язується прийняти поставлену в його власність продукцію, своєчасно сплатити її вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів, не за рахунок бюджетних коштів, з дня отримання товару покупцем і підписання видаткової накладної, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Згідно п. 6.2. договору при порушенні строків оплати за поставлену продукцію, згідно п. 4.2 цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018 (п. 10.1. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на постачання продукції № 1/361-18МТП від 29.08.2018 постачальником поставлено на матеріальний склад покупця Бензин А-92 у кількості 6 895 л на загальну суму 199 955,03 грн. з ПДВ.

Вказаний товар був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на видатковій накладній № 873 від 29.08.2018 без зауважень та заперечень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

03.09.2018 між державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (далі - постачальник) було укладено договір на постачання продукції № 1/364-18МТП (далі-договір № 3), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця Бензин А-92 у кількості 2 170 л на загальну суму 62 930,00 грн. з ПДВ (згідно специфікації № 1 до даного договору), а покупець зобов`язується прийняти поставлену в його власність продукцію, своєчасно сплатити її вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів, не за рахунок бюджетних коштів, з дня отримання товару покупцем і підписання видаткової накладної, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Згідно п. 6.2. договору при порушенні строків оплати за поставлену продукцію, згідно п. 4.2 цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018 (п. 10.1. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на постачання продукції № 1/364-18МТП від 03.09.2018 постачальником поставлено на матеріальний склад покупця Бензин А-92 у кількості 2 170 л на загальну суму 62 930,00 грн. з ПДВ.

Вказаний товар був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на видатковій накладній № 884 від 03.09.2018 без зауважень та заперечень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

04.09.2018 між державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - покупець) та товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (далі - постачальник) було укладено договір на постачання продукції № 1/368-18МТП (далі-договір № 4), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця Бензин А-92 у кількості 6 895 л на загальну суму 199 955,00 грн. з ПДВ (згідно специфікації № 1 до даного договору), а покупець зобов`язується прийняти поставлену в його власність продукцію, своєчасно сплатити її вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів, не за рахунок бюджетних коштів, з дня отримання товару покупцем і підписання видаткової накладної, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Згідно п. 6.2. договору при порушенні строків оплати за поставлену продукцію, згідно п. 4.2 цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018 (п. 10.1. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на постачання продукції № 1/368-18МТП від 04.09.2018 постачальником поставлено на матеріальний склад покупця Бензин А-92 у кількості 6 895 л на загальну суму 199 955,00 грн. з ПДВ.

Вказаний товар був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на видатковій накладній № 885 від 04.09.2018 без зауважень та заперечень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

05.09.2018 між державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (далі - постачальник) було укладено договір на постачання продукції № 1/370-18МТП (далі-договір № 5), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця дизельне пальне у кількості 4 944 л на загальну суму 138 432,00 грн. з ПДВ (згідно специфікації № 1 до даного договору), а покупець зобов`язується прийняти поставлену в його власність продукцію, своєчасно сплатити її вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів, не за рахунок бюджетних коштів, з дня отримання товару покупцем і підписання видаткової накладної, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Згідно п. 6.2. договору при порушенні строків оплати за поставлену продукцію, згідно п. 4.2 цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018 (п. 10.1. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на постачання продукції № 1/370-18МТП від 05.09.2018 постачальником поставлено на матеріальний склад покупця дизельне паливо у кількості 4 944 л на загальну суму 138 432,00 грн. з ПДВ.

Вказаний товар був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на видатковій накладній № 887 від 05.09.2018 без зауважень та заперечень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

06.09.2018 між державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (далі - постачальник) було укладено договір на постачання продукції № 1/373-18МТП (далі-договір № 6), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця Бензин А-92 у кількості 2170 л на загальну суму 62 930,00 грн. з ПДВ (згідно специфікації № 1 до даного договору), а покупець зобов`язується прийняти поставлену в його власність продукцію, своєчасно сплатити її вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів, не за рахунок бюджетних коштів, з дня отримання товару покупцем і підписання видаткової накладної, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Згідно п. 6.2. договору при порушенні строків оплати за поставлену продукцію, згідно п. 4.2 цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018 (п. 10.1. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на постачання продукції № 1/373-18МТП від 06.09.2018 постачальником поставлено на матеріальний склад покупця дизельне паливо у кількості 2 170 л на загальну суму 62 930,00 грн. з ПДВ.

Вказаний товар був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на видатковій накладній № 890 від 06.09.2018 без зауважень та заперечень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

07.09.2018 між державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (далі - постачальник) було підписано договір поставки № Т1/75-2018, укладений за результатами проведення процедури закупівлі бензину А-92 (або еквівалент), дизельного палива (або еквівалент) ЄЗС ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (далі-договір № 7), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 та паливо дизельне ЄВРО, літнє, сорт С, екологічного класі К5 всього на суму 23 400 000,00 грн. з ПДВ (згідно специфікації № 1 до даного договору), а покупець зобов`язується прийняти поставлену в його власність продукцію, своєчасно сплатити її вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за узгоджену партію товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з моменту постачання товару.

Згідно п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 01.07.2019, а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного та належного їх виконання (п. 10.1. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № Т1/75-2018 від 07.09.2018 постачальником поставлено на матеріальний склад покупця наступний товар:

- за видатковою накладною № 910 від 07.09.2018 на загальну суму 1 385 709,62 грн. з ПДВ: дизельне паливо у кількості 18 954 л та бензин А-92 у кількості 29 665 л;

- за видатковою накладною № 929 від 20.09.2018 на загальну суму 878 142,74 грн. з ПДВ: дизельне паливо у кількості 4944 л та бензин А-92 у кількості 25 545 л;

- за видатковою накладною № 943 від 28.09.2018 на загальну суму 136 956,72 грн. з ПДВ: дизельне паливо у кількості 4 945 л;

- за видатковою накладною № 944 від 29.09.2018 на загальну суму 263 030,04 грн. з ПДВ: бензин А-92 у кількості 9 065 л;

- за видатковою накладною № 957 від 10.10.2018 на загальну суму 154 252,80 грн. з ПДВ: бензин А-92 у кількості 4 944 л;

- за видатковою накладною № 959 від 12.10.2018 на загальну суму 647 400 грн. з ПДВ: бензин А-92 у кількості 20 750 л;

- за видатковою накладною № 960 від 12.10.2018 на загальну суму 226 230,00 грн. з ПДВ: дизельне паливо у кількості 7 541 л;

- за видатковою накладною № 985 від 26.10.2018 на загальну суму 296 550,00 грн. з ПДВ: паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 у кількості 9 885 л;

- за видатковою накладною № 988 від 27.10.2018 на загальну суму 604 344,00 грн. з ПДВ: бензин А-92 у кількості 19 370 л.

Вказаний товар був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на видаткових накладних № 910 від 07.09.2018, № 929 від 20.09.2018, № 943 від 28.09.2018, № 944 від 29.09.2018, № 957 від 10.10.2018, № 959 від 12.10.2018, №960 від 12.10.2018, № 985 від 26.10.2018, № 988 від 27.10.2018 без зауважень та заперечень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

17.09.2018 між державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (далі - постачальник) було підписано договір поставки № Т1/76-2018, укладений за результатами проведення процедури закупівлі профілю типу СВП-27 (або еквівалент) ЄЗС ДК 021:2015 - 44330000-2 Будівельні прути, стрижні, дроти та профілі (далі-договір № 8), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця профіль типу СВП-27 у кількості 118 т на суму 4 007 280,00 з ПДВ (згідно специфікації до даного договору), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту постачання товару.

Згідно п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 01.08.2019, а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного та належного їх виконання (п. 10.1. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №Т1/76-2018 від 17.09.2018 постачальником поставлено на матеріальний склад покупця наступний товар:

- за видатковою накладною № 925 від 18.09.2018 на загальну суму 2 135 744,40 грн. з ПДВ: профіль СВП-27 ПС СТ5ПС КАТ.2 С1;

- за видатковою накладною № 926 від 18.09.2018 на загальну суму 737 203,68 грн. з ПДВ: профіль СВП-27 міра;

- за видатковою накладною № 927 від 18.09.2018 на загальну суму 737 203,68 грн. з ПДВ: профіль СВП-27 міра;

- за видатковою накладною № 1012 від 16.11.2018 на загальну суму 397 128,24 грн. з ПДВ: профіль кріплення гірничих виробок СВП 27, міра, Ст5ПС.

Вказаний товар був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на видаткових накладних № 925 від 18.09.2018, № 926 від 18.09.2018, № 927 від 18.09.2018, № 1012 від 16.11.2018 без зауважень та заперечень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

29.10.2018 між державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (далі - постачальник) було підписано договір поставки № Т1/97-2018, укладений за результатами проведення процедури закупівлі профілю типу СВП-27 (або еквівалент) ЄЗС ДК 021:2015 - 44330000-2 Будівельні прути, стрижні, дроти та профілі (далі-договір № 9), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця профіль типу СВП-27 у кількості 1240 т на суму 42 036 000,00 з ПДВ (згідно специфікації до даного договору), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту постачання товару.

Згідно п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 01.09.2019, а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного та належного їх виконання (п. 10.1. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №Т1/97-2018 від 29.10.2018 постачальником поставлено на матеріальний склад покупця наступний товар:

- за видатковою накладною № 983 від 16.11.2018 на загальну суму 341 094,24 грн. з ПДВ: профіль кріплення гірничих виробок СВП 27, міра, Ст5ПС L - 12000,00 мм;

- за видатковою накладною № 984 від 16.11.2018 на загальну суму 652 337,64 грн. з ПДВ: профіль кріплення гірничих виробок СВП 27, міра, Ст5ПС;

- за видатковою накладною № 1013 від 16.11.2018 на загальну суму 330 091,20 грн. з ПДВ: профіль кріплення гірничих виробок СВП 27, міра, Ст5ПС L - 12000,00 мм;

- за видатковою накладною № 1029 від 16.11.2018 на загальну суму 561 596,52 грн. з ПДВ: профіль кріплення гірничих виробок СВП 27, міра, Ст5ПС L - 12000,00 мм;

Вказаний товар був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на видаткових накладних № 983 від 16.11.2018, № 984 від 16.11.2018, № 1013 від 16.11.2018, № 1029 від 16.11.2018 без зауважень та заперечень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

29.10.2018 між державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (далі - постачальник) було підписано договір поставки № Т1/98-2018, укладений за результатами проведення процедури закупівлі роликоопор ЄЗС ДК 021:2015 - 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання (далі-договір № 10), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця роликоопору РЛ-100 (127*360) у кількості 528 од., роликоопору РЛ-80 (127*280) у кількості 300 од., роликоопору РКМ-100 (у комплекті з клинами) у кількості 666 од. на загальну суму 2 868 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з моменту постачання товару.

Згідно п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 01.04.2019, а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного та належного їх виконання (п. 10.1. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №Т1/98-2018 від 29.10.2018 постачальником поставлено на матеріальний склад покупця наступний товар:

- за видатковою накладною № 982 від 30.10.2018 на загальну суму 2 862 002,65 грн. з ПДВ: роликоопора РЛ 100 (127*360) у кількості 528 шт., роликоопора РЛ80 (127*280) у кількості 300 шт., роликоопора РКМ100 (у комплекті з клинами) у кількості 663 шт.;

- за видатковою накладною № 986 від 30.10.2018 на загальну суму 6 000 грн. з ПДВ: роликоопора РКМ 100 (у комплекті з клинами) у кількості 3 шт.;

Вказаний товар був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на видаткових накладних № 982 від 30.10.2018, № 986 від 30.10.2018 без зауважень та заперечень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

21.12.2018 між державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (далі - постачальник) було підписано договір на виконання робіт з капітального ремонту обладнання № 2/236-2018 (далі - договір № 11), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи з капітального ремонту барабана натяжного 2ЛТ-100, (далі- обладнання), згідно з вимогами Стандарту Міністерства вугільної промисловості України СОУ -10.1.00174071.003:2008 Порядок здавання гірничошахтного устаткування у капітальний ремонт та приймання з капітального ремонту та СОУ 10.1.00186022.001:2018 Правила контролю відремонтованого гірничошахтного устаткування та його окремих складових частин , затверджених наказом Мінуглепрому України від 05.06.2008 № 232 Про затвердження та надання чинності стандартам СОУ 10.1.00174071.003:2008 та СОУК 10.1.00186022.0011:2008 відповідно до затвердженої кошторисної документації робіт (калькуляції) і специфікації, які є невідємною частиною цього договору.

Загальна вартість робіт за цим договором становить 175 000,00 грн. (сто сімдесят п`ять тисяч грн. 00 коп.) з урахуванням ПДВ (п. 3.1. договору).

Згідно п. 3.3. договору розрахунки за ремонт здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт з капітального ремонту та повернення обладнання з ремонту на адресу замовника, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Оплата здійснюється замовником на підставі наданого виконавцем рахунка.

Відповідно до п. 6.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передачену чинним законодавством України та даним договором.

Згідно п. 9.1. договору він набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язання сторонами - до повного та належного виконання.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

В матеріалах справи наявний акт № 1041 приймання-передачі виконаних робіт від 27.12.2018 до договору на виконання робіт з капітального ремонту обладнання № 8/236-2018 від 21.12.2018 , яким засвідчено факт прийому замовником роботи, виконаної виконавцем, на суму 175 000,00 грн. з ПДВ.

Як зазначає позивач, відповідачем було несвоєчасно та не в повному обсязі погашено заборгованість за отриманий товар та надані послуги за договорами № 1/351-18МТП від 23.08.2018, № 1/361-18МТП від 29.08.2018, № 1/364-18МТП від 03.09.2018, № 1/368-18МТП від 04.09.2018, № 1/370-18МТП від 05.09.2018, № 1/373-18МТП від 06.09.2018, № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Т1/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018 та № 8/236-2018 від 21.12.2018.

Так, заборгованість за договорами № 1/351-18МТП від 23.08.2018, № 1/361-18МТП від 29.08.2018, № 1/364-18МТП від 03.09.2018, № 1/368-18МТП від 04.09.2018, № 1/370-18МТП від 05.09.2018, № 1/373-18МТП від 06.09.2018, № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Т1/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018 та № 8/236-2018 від 21.12.2018 підтверджується підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками актами звірки розрахунків станом на 09.01.2019, а саме:

- за договором № 1/351-18МТП від 23.08.2018 на суму 62 930,00 грн.;

- за договором № 1/361-18МТП від 29.08.2018 на суму 138 342,06 грн.;

- за договором № 1/364-18МТП від 03.09.2018 на суму 62 930,00 грн.;

- за договором № 1/368-18МТП від 04.09.2018 на суму 199 955,00 грн.;

- за договором № 1/370-18МТП від 05.09.2018 на суму 138 432,00 грн.;

- за договором № 1/373-18МТП від 06.09.2018 на суму 62 930,00 грн.;

- за договором № Т1/75-2018 від 07.09.2018 на суму 4 092 615,92 грн.;

- за договором № Т1/76-2018 від 17.09.2018 на суму 4 007 280,00 грн.;

- за договором № Т1/97-2018 від 29.10.2018 на суму 1 885 119,60 грн.;

- за договором № Т1/98-2018 від 29.10.2018 на суму 2 868 002,65 грн.;

- за договором № 8/236-2018 від 21.12.2018 на суму 175 000,00 грн.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 № 1019-р «Про утворення державного підприємства «Національна вугільна компанія» у перелік державних підприємств, які реорганізуються шляхом приєднання до державного підприємства «Національна вугільна компанія» включено державне підприємство «Селидіввугілля» .

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 557 від 07.11.2018 вирішено реорганізувати державне підприємство «Селидіввугілля» шляхом приєднання до державного підприємства «Національна вугільна компанія» .

Пунктом 2 та 3 зазначеного наказу утворено комісію з реорганізації підприємства та затверджений її персональний склад, а також затверджений План заходів з реорганізації.

На підставі вищезазначеного наказу державним реєстратором Селидівської міської ради Донецької області 16.11.2018 проведено відповідну реєстраційну дію щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення державного підприємства «Селидіввугілля» в результаті реорганізації.

Відповідна інформація була розміщена на сайті Міністерства юстиції України в розділі «Оприлюднення відомостей з ЄДРР» в підрозділі «Оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи з ЄДР за період з 16.11.2018 по 16.11.2018» та зазначено строк заявлення вимог кредиторами - до 17.01.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявами від 17.01.2019 № 17/01/19-1, № 17/01/19-2, № 17/01/19-3, № 17/01/19-4, № 17/01/19-5, № 17/01/19-6, № 17/01/19-7, № 17/01/19-8, № 17/01/19-9, № 17/01/19-10, № 17/01/19-11 (т.1, а.с. 61-82), та повторними заявами № 26/02/19-7 від 26.02.2019, № 26/02/19-6 від 26.02.2019, № 26/02/19-5 від 26.02.2019, № 26/02/19-2 від 26.02.2019, № 26/02/19-10 від 26.02.2019, № 26/02/19-4 від 26.02.2019, № 26/02/19-8 від 26.02.2019, № 26/02/19-12 від 26.02.2019, № 26/02/19-11 від 26.02.2019, № 26/02/19-3 від 26.02.2019, № 26/02/19-9 від 26.02.2019, про визнання вимог кредитора на загальну суму основної заборгованості в розмірі 13 693 537,25 грн. за договорами № 1/351-18МТП від 23.08.2018, № 1/361-18МТП від 29.08.2018, № 1/364-18МТП від 03.09.2018, № 1/368-18МТП від 04.09.2018, № 1/370-18МТП від 05.09.2018, №1/373-18МТП від 06.09.2018, № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Т1/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018 та № 8/236-2018 від 21.12.2018 (т.1, а.с. 10),

У відповідь на вищевказані заяви державне підприємство Селидіввугілля листом №1/232 від 11.03.2019 (т.1, а.с. 127-128) повідомило позивача про те, що у зв`язку із зупиненням дії актів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в частині проведення реорганізації державного підприємства Селидіввугілля були відсутні будь-які юридичні повноваження щодо управління справами підприємства, в тому числі щодо розгляду заявлених кредиторами вимог.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19.02.2019 № 61 внесено зміни до складу комісії з реорганізації та призначено головою комісії ОСОБА_1 . 21.02.2019 проведено відповідну реєстраційну лію щодо внесення вказаних відомостей до ЄДР. Таким чином, фактично лише з 21.02.2019 комісія з реорганізації ДП Селидіввугілля розпочала свою роботу.

Також у вищезазначеному листі повідомлено позивача про те, що усі заяви кредиторі будуть розглянуті найближчим часом, про що буде додатково повідомлено.

Листом № 10/755 від 18.07.2019 ДП Селидіввугілля , у особі Голови комісії з реорганізації повідомило про те, що згідно бухгалтерського обліку кредиторська заборгованість підприємства перед ТОВ ТД Контракт-Енерго в сумі 13 693 537,25 грн. підтверджується та включено до передавального акту підприємства .

Також в матеріалах справи наявний лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 02/12-6966 від 19.07.2019 (т.1, а.с.142-144), згідно якого кредиторська заборгованість державного підприємства перед ТОВ ТД Контракт-Енерго відповідно до заяв товариства від 17.01.2019 про визнання вимог кредиторів, що надійшли на адресу ДП Селидіввугілля (вх. № 193 від 22.01.2019) підтверджена та включена до передавального акту підприємства.

02.08.2019 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців оприлюднено повідомлення щодо припинення юридичної особи, а саме внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи абоо уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації шляхом приєднання ДП Селидіввугілля . Строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог, встановлено до 03.10.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою вих. № 357 від 25.09.2019, в якій просив визнати в повному обсязі кредиторську вимогу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Контракт-Енерго шляхом її включення до передавального акту (проміжного ліквідаційного балансу) в загальному розмірі 13 693 537,25 грн. за договорами № 1/351-18МТП від 23.08.2018, №1/361-18МТП від 29.08.2018, № 1/364-18МТП від 03.09.2018, № 1/368-18МТП від 04.09.2018, № 1/370-18МТП від 05.09.2018, № 1/373-18МТП від 06.09.2018, № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Т1/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018 та № 8/236-2018 від 21.12.2018 (т.1, а.с. 164-170).

Також позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання вимог кредитора (з уточненням) № 363 від 30.09.20119, в якій просив визнати у повному обсязі кредиторську вимогу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Контракт-Енерго шляхом її включення до передавального акту (проміжного ліквідаційного балансу) за договорами № 1/351-18МТП від 23.08.2018, №1/361-18МТП від 29.08.2018, № 1/364-18МТП від 03.09.2018, № 1/368-18МТП від 04.09.2018, № 1/370-18МТП від 05.09.2018, № 1/373-18МТП від 06.09.2018, № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Т1/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018 та № 8/236-2018 від 21.12.2018 (т.1, а.с. 164-170) в загальному розмірі 16 199 849,09 грн., з яких: 3 006 266,86 грн. - штрафні санкції, 13 193 582,23 грн.

Згідно відстеження поштового відправлення із сайту державного підприємства Укрпошта вказана заява була отримана відповідачем 03.10.2019.

Листом № 1/959 від 30.10.2019 відповідач відмовив у визнанні кредиторських вимог на суму пені та штрафних санкцій з посиланням на п. 6 ст. 232 ГК України, у зв`язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань і застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення нарахованих 3% річних, пені та інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів постачання №1/351-18МТП від 23.08.2018, № 1/361-18МТП від 29.08.2018, № 1/364-18 МТП від 03.09.2018, № 1/368-18МТП від 04.09.2018, № 1/370-18МТП від 05.09.2018, № 1/373-18МТП від 06.09.2018, № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Тт/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018, та договору № 8/236-2018 від 21.12.2018 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Отже, в контексті зазначених норм укладені між позивачем та відповідачем договори постачання №1/351-18МТП від 23.08.2018, № 1/361-18МТП від 29.08.2018, № 1/364-18 МТП від 03.09.2018, № 1/368-18МТП від 04.09.2018, № 1/370-18МТП від 05.09.2018, № 1/373-18МТП від 06.09.2018, № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Тт/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018, та договір № 8/236-2018 від 21.12.2018 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених їх умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За змістом п. 4.2. договорів № 1/351-18МТП від 23.08.2018, № 1/361-18МТП від 29.08.2018, № 1/364-18МТП від 03.09.2018, № 1/368-18МТП від 04.09.2018, № 1/370-18МТП від 05.09.2018 та № 1/373-18МТП розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів, не за рахунок бюджетних коштів, з дня отримання товару покупцем і підписання видаткової накладної, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Відповідно до умов п. 4.1. договорів № Т1/76-2018 від 17.09.2018 та № Т1/97-2018 від розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту постачання товару.

Згідно п. 4.1. договорів № Т/75-2018 від 07.09.2018 та № Т1/98-2018 від 29.10.2018 розрахунки за узгоджену партію товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з моменту постачання товару.

Відповідно до п. 3.3. договору № 8/236-2018 від 21.12.2018 розрахунки за ремонт здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт з капітального ремонту та повернення обладнання з ремонту на адресу замовника, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Отже, за висновками суду, строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України , тобто оплата товару за накладними пов`язана з моментом його прийняття.

З огляду на викладене, відповідач остаточно повинен був розрахуватись протягом календарних днів, вказаних у відповідних договорах, з моменту прийняття товару за видатковими накладними, та актом надання послуг.

Окрім того, відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставлених товарів та не повідомив продавця про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару та послуг за договорами постачання №1/351-18МТП від 23.08.2018, № 1/361-18МТП від 29.08.2018, № 1/364-18 МТП від 03.09.2018, № 1/368-18МТП від 04.09.2018, № 1/370-18МТП від 05.09.2018, № 1/373-18МТП від 06.09.2018, № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Тт/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018, та договору № 8/236-2018 від 21.12.2018 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання, у відповідача виникло зобов`язання з його оплати.

Сплату вищевказаної суми заборгованості у повному обсязі боржником не здійснено, доказів остаточного перерахування коштів на користь позивача суду не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договорами постачання №1/351-18МТП від 23.08.2018, № 1/361-18МТП від 29.08.2018, № 1/364-18 МТП від 03.09.2018, № 1/368-18МТП від 04.09.2018, № 1/370-18МТП від 05.09.2018, № 1/373-18МТП від 06.09.2018, № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Тт/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018, та договором № 8/236-2018 від 21.12.2018 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання щодо оплати поставленого товару та отриманих послуг в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 13 193 582,23 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за загальний період з 10.01.2019 по 31.08.2019 нараховано 3 % річних в сумі 262 095,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 373 648,42 грн. за загальний період з січня 2019 по липень 2019.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно не вірним з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту п. 4.1. договорів № Т1/76-2018 від 17.09.2018 та № Т1/97-2018 від 29.10.2018 розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту постачання товару.

Згідно п. 4.1. договорів № Т/75-2018 від 07.09.2018 та № Т1/98-2018 від 29.10.2018 розрахунки за узгоджену партію товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з моменту постачання товару.

Відповідно до п. 3.3. договору № 8/236-2018 від 21.12.2018 розрахунки за ремонт здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт з капітального ремонту та повернення обладнання з ремонту на адресу замовника, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Отже, дата остаточного розрахунку за кожним із вказаних договорів визначається окремо за кожною поставкою товару та актом виконаних робіт.

Виходячи зі змісту вищезазначених договорів, кінцовою датою розрахунків, з якої відповідач є таким, що прострочив, є :

- за договором № 1/351-18МТП від 23.08.2018 - з 25.09.2018;

- за договором № 1/361-18МТП від 29.08.2018 - з 29.09.2018;

- за договором № 1/364-18МТП від 03.09.2018 - з 04.10.2018;

- за договором № 1/368-18МТП від 04.09.2018 - з 05.10.2018;

- за договором № 1/370-18МТП від 05.09.2018 - з 06.10.2018;

- за договором № 1/373-18МТП від 06.09.2018 - з 07.10.2018;

- за договором № Т1/75-2018 від 07.09.2018: за накладною від 07.09.2018 № 910 - з 07.12.2018, за накладною від 20.09.2018 № 929 - з 20.12.2018, за накладною від 28.09.2018 № 943 - з 28.12.2018, за накладною № 944 від 29.09.2018 - з 29.12.2018, за накладною № 957 від 10.10.2018 - з 09.01.2019, за накладною № 959 від 12.10.2018 - з 11.01.2019, за накладною № 960 від 12.10.2018 - з 11.01.2019, за накладною № 985 від 26.10.2018 - з 25.01.2019, за накладною № 988 від 27.10.2018 - з 26.01.2019;

- за договором № Т1/76-2018 від 17.09.2018:- за накладною № 925 від 18.09.2018 - з 29.10.2018, за накладною № 926 від 18.09.2018 - з 29.10.2018, за накладною № 927 від 18.09.2018 - з 29.10.2018, за накладною № 1012 від 16.11.2018 - з 27.12.2018;

- за договором № Т1/97-2018 від 29.10.2018 - з 27.12.2018;

- за договором № Т1/98-2018 від 29.10.2018 - з 29.01.2019;

- за договором № 8/236-2018 від 21.12.2018 - з 27.01.2019.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, позивачем здійснено нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат починаючи з 10.01.2019, тобто з наступного дня після підписання представниками сторін актів звірки за спірними договорами. Між тим, як встановлено судом, строк оплати за частиною накладних за договором № Т1/75-2018 від 07.09.2018 (за накладними № 959 від 12.10.2018, № 960 від 12.10.2018, № 985 від 26.10.2018, № 988 від 27.10.), за договором № Т1/98-2018 від 29.10.2018 та за договором № 8/236-2018 від 21.12.2018 настав пізніше.

У урахуванням вищевикладеного судом здійснено за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних, згідно якого сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 238 403,94 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за загальний період з січня 2019 по серпень 2019 в розмірі 373 648,42 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що позивачем під час здійснення розрахунку інфляційних втрат не було враховано, що строк оплати за частиною накладних за договором № Т1/75-2018 від 07.09.2018 (за накладними № 959 від 12.10.2018, № 960 від 12.10.2018, № 985 від 26.10.2018, № 988 від 27.10.), за договором № Т1/98-2018 від 29.10.2018 та за договором № 8/236-2018 від 21.12.2018 настав пізніше. Таким чином, позивач безпідставно збільшив період нарахування інфляційний втрат, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають 324 655,12 грн. за загальний період з січня 2019 по серпень 2019.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню за загальний період з 10.01.2019 по 10.07.2019 в сумі 2 370 523,44 грн.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку, яка випливає із закону та з договору. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення, за який вона стягується і конкретний її розмір.

Як вже зазначалося, згідно п. 6.2. договорів № 1/351-18МТП від 23.08.2018, № 1/361-18МТП від 29.08.2018, № 1/364-18МТП від 03.09.2018, № 1/368-18МТП від 04.09.2018, № 1/370-18МТП від 05.09.2018 та № 1/370-18МТП від 06.09.2018 при порушенні строків оплати за поставлену продукцію, згідно п. 4.2 цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана до суду 26.09.2019, про що свідчить відповідний штамп пошти на конверті, в якому вона надійшла. Під час розгляду даної справи судом встановлено прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості:

- за договором № 1/373-18МТП від 06.09.2018 - з 07.10.2018;

- за договором № 1/370-18МТП від 05.09.20118 - з 06.10.2018;

- за договором № 1/368-18МТП від 04.09.2018 - з 05.10.2018;

- за договором № 1/364-18 МТП від 03.09.2018 - з 04.10.2018;

- за договором № 1/361-18МТП від 29.08.2018 - з 29.09.2018;

- за договором № 1/351-18 МТП від 23.08.2018 - з 25.09.2018.

Разом із тим, згідно наданого позивачем розрахунку, останнім безпідставно збільшено період нарахування пені, оскільки частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено обмежений шестимісячний строк від дня, коли зобов`язання мало бути виконано для нарахування пені. Між тим, позивачем здійснено розрахунок позовних вимог щодо стягнення пені за вищезазначеними договорами з 10.01.2019 по 10.07.2019, тобто з наступного дня після підписання акту звірки взаємних розрахунків, а не з моменту виникнення прострочення зобов`язання.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вищевказаними договорами, становить 27 505,68 грн. за загальний період з 10.01.2019 по 07.04.2019.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за договорами № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Т1/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018 та за договором № 8/236-2018 від 21.12.2018 з огляду на наступне.

Як вбачається з п. 7.1. договорів № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Т1/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018 та за договором № 8/236-2018 від 21.12.2018 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

В даному випадку в договорі сторонами не було передбачено нарахування пені у разі прострочення відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас за змістом статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією .

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій , частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , частиною другою статті 36 Закону України Про телекомунікації .

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Відповідно, відсутні підстави для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 по справі № 904/4156/19.

Оскільки умовами договорів № Т1/75-2018 від 07.09.2018, № Т1/76-2018 від 17.09.2018, № Т1/97-2018 від 29.10.2018, № Т1/98-2018 від 29.10.2018 та договору № 8/236-2018 від 21.12.2018 не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція у даному випадку, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог про зобов`язання державного підприємства «Селидіввугілля» в особі голови комісії з припинення (реорганізації) або ліквідатора Кобиляцького Сергія Васильовича визнати кредиторську вимогу товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» у повному обсязі, шляхом її включення до передавального акту ДП Селидіввугілля у сумі, збільшеній на суму штрафних (фінансових) санкцій - 3 006 266,86 грн. суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що державне підприємство Селидіввугілля припиняє свою діяльність шляхом приєднання до державного підприємства Національна вугільна компанія .

Правове регулювання питань порядку припинення юридичної особи здійснюється главою 7 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Статтею 107 Цивільного кодексу України передбачено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.

Згідно приписів вищезазначеної статті кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 Цивільного кодексу України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (ст. ст. 104 - 109 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.07.2012 у справі № 6-65цс12.

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачений порядок виконання рішення про припинення юридичної особи, а саме: учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяці (п.п. 3,4,5 ст. 105 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6 цієї статті зазначено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Нормами частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Ухилення від розгляду кредиторських вимог, за нормою частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України, є окремою підставою для звернення кредитора до суду із відповідним позовом. Суд, розглядаючи спір, вирішує питання про обґрунтованість кредиторських вимог та про наявність підстав для їх включення до проміжного ліквідаційного балансу. Вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено вважаються погашеними (частина 5 статті 112 Цивільного кодексу України).

Оскільки ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України передбачено, що до передавального акту включаються усі положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами, відповідач зобов`язаний їх включити до передавального акту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині зобов`язання державного підприємства «Селидіввугілля» визнати та включити до передавального акту кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» на загальну суму 13 784 146, 97 грн., з яких заборгованість в сумі 13 193 582,23 грн., пеню в сумі 27 505,68 грн., 3% річних в сумі 238 403,94 грн., інфляційні втрати в сумі 324 655,12 грн.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення 16 199 849,11 грн., з яких: основна сума боргу - 13 193 582,23 грн., 3% річних - 262 095,00 грн., пеня - 2 370 523,44 грн., інфляційні втрати - 373 648,42 грн, зобов`язання визнання кредиторської вимоги, шляхом її включення до передавального акту у сумі збільшеній на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 006 266,86 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Селидіввугілля» (85310, Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41; код ЄДРПОУ 33426253) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34Б, офіс 7; код ЄДРПОУ 33536263) заборгованість в сумі 13 193 582,23 грн., пеню в сумі 27 505,68 грн., 3% річних в сумі 238 403,94 грн., інфляційні втрати в сумі 324 655,12 грн., судовий збір в сумі 208 683,34 грн.

Зобов`язати державне підприємство «Селидіввугілля» (85310, Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41; код ЄДРПОУ 33426253) визнати та включити до передавального акту кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Контракт-Енерго» (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34Б, офіс 7; код ЄДРПОУ 33536263) на загальну суму 13 784 146, 97 грн., з яких заборгованість в сумі 13 193 582,23 грн., пеню в сумі 27 505,68 грн., 3% річних в сумі 238 403,94 грн., інфляційні втрати в сумі 324 655,12 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 25.02.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення25.02.2020
Оприлюднено06.03.2020
Номер документу88025542
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —905/1838/19

Ухвала від 12.08.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Ухвала від 12.08.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Рішення від 13.05.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Рішення від 13.05.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Ухвала від 29.04.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Рішення від 25.02.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Рішення від 25.02.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Ухвала від 22.01.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Ухвала від 26.12.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Ухвала від 09.12.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні