Рішення

від 13.05.2020 по справі 905/1838/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2020 Справа № 905/1838/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Лисих О.С., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "Контракт-Енерго" вих. № 124 від 16.04.2020 про ухвалення додаткового рішення

по справі за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "Контракт-Енерго" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34Б, офіс 7; код ЄДРПОУ 33536263)

до відповідача: державного підприємства "Селидіввугілля" (85310, Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41; код ЄДРПОУ 33426253)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 30; код ЄДРПОУ: 37471933)

про стягнення 16 199 849,11 грн., з яких: основна сума боргу - 13 193 582,23 грн., 3% річних - 262 095,00 грн., пеня - 2 370 523,44 грн., інфляційні втрати - 373 648,42 грн., зобов`язання визнання кредиторської вимоги, шляхом її включення до передавального акту у сумі збільшеній на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 006 266,86 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.02.2020 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "Контракт-Енерго" до державного підприємства "Селидіввугілля" про стягнення 16 199 849,11 грн., з яких: основна сума боргу - 13 193 582,23 грн., 3% річних - 262 095,00 грн., пеня - 2 370 523,44 грн., інфляційні втрати - 373 648,42 грн, зобов`язання визнання кредиторської вимоги, шляхом її включення до передавального акту у сумі збільшеній на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 006 266,86 грн. задоволено частково .

Стягнуто з державного підприємства "Селидіввугілля" на товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "Контракт-Енерго" заборгованість в сумі 13 193 582,23 грн., пеню в сумі 27 505,68 грн., 3% річних в сумі 238 403,94 грн., інфляційні втрати в сумі 324 655,12 грн., судовий збір в сумі 208 683,34 грн.

Зобов`язано державне підприємство "Селидіввугілля" визнати та включити до передавального акту кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "Контракт-Енерго" на загальну суму 13 784 146, 97 грн., з яких заборгованість в сумі 13 193 582,23 грн., пеню в сумі 27 505,68 грн., 3% річних в сумі 238 403,94 грн., інфляційні втрати в сумі 324 655,12 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статею 244 цього Кодексу.

Позивачем у доповненнях до позовної заяви було заявлено про віднесення на відповідача орієнтовних витрат на правничу допомогу в сумі 192 000,00 грн.

21.04.2020 на адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "Контракт-Енерго" надійшла заява вих. № 124 від 16.04.2020 про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 29.04.2020 вищезазначену заяву призначено до розгляду на 13.05.2020.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши вищевказану заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 01.07.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "Контракт-Енерго" (далі - клієнт) та адвокатським об`єднанням "Ем Джи Груп" (далі - об`єднання ) було укладено договір про надання правової допомоги № 98 (далі - договір), відповідно до п. 1.2. якого клієнт доручив, а об`єднання прийняло на себе зобов`язання надавати професійну юридичну допомогу, здійснювати захист, представництво та надавати будь-які інші види правової допомоги, в обсязі та на умовах, передбачених домовленістю сторін, перед усіма та будь-якими третіми особами, органами державної влади, судовими, правоохоронними, контролюючими, фіскальними, антимонопольними органами, органами державної виконавчої служби (державними виконавцями) та приватними виконавцями, установами, організаціями, міністерствами, відомствами, органами місцевого самоврядування, службовими та посадовими особами, а клієнт прийняв на себе зобов`язання здійснити повну та своєчасну оплату наданої правової допомоги та узгоджених документально підтверджених витрат необхідних для виконання цього договору.

Згідно п. 2.1.2. договору об`єднання за завданням (дорученням) клієнта у межах погодженого сторонами обсягу правової допомоги здійснює надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання будь-яких документів, правочинів, позовів, претензій, клопотань, вимог, відзивів, заперечень, заяв, скарг, апеляційних та касаційних, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Об`єднання за завданням (дорученням) клієнта у межах погодженого сторонами обсягу правової допомоги здійснює представництво інтересів та захист прав клієнта в кримінальному, цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, з усіма передбаченими законодавством правами стороні будь-якого судочинства та будь-якого провадження (у тому числі, наказного, позовного, окремого, втраченого, провадження у справах за участю іноземних осіб, апеляційного, касаційного, провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражі, тощо), у будь-яких судах, місцевих, апеляційних, касаційному суді (Верховному Суді), у виконавчому провадженні з усіма правами сторін виконавчого провадження, стягувача, боржника, іншого учасника виконавчого провадження, у будь-якому іншому прямо не вказаному провадженні чи в інших державних органах і органах місцевого самоврядування з будь-якого питання та на будь-якій стадії, а також перед фізичними та юридичними особами, посадовими та службовими особами, правоохоронними, контролюючими органами, податковими, фіскальними, антимонопольними органами, а також органами опіки та піклування (п. 2.1.3. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору об`єднання має право та надає клієнту будь-які інші види правової та юридичної допомоги, які прямо не зазначені у п. 2.1. цього договору, але є необхідними та доцільними на розсуд об єднання для професійного виконання покладеного законодавством обов`язку з надання правової допомоги. Сторони можуть додатково обумовити надання об`єднанням інших видів послуг, не передбачених п. 2.1. цього договору.

Згідно п. 3.2.1. договору об`єднання (її уповноважені працівники) мають право представляти інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції (загальних і спеціалізованих судах), у місцевих, апеляційних, Верховному Суді, Європейському суді з прав людини та третейських судах України з усіма правами, наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, апелянту, касатору, потерпілому, у тому числі з правом пред`явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову повністю або частково, зміни підстав або предмета позову, засвідчення копій документів, укладення мирової угоди, оскарження рішень/ухвал, постанов судів, брати участь у розгляді, дослідженні доказів, заявляти відводи, подавати пояснення, заяви, клопотання, заперечення щодо суті позовних вимог, отримувати оригінали процесуальних документів, знайомитись з матеріалами справи, знімати з них копії, користуватись іншими правами відповідно до законодавства.

Гонорар складається з суми вартості робіт (послуг), за тарифами, які узгоджені сторонами та викладені в додатках до цього договору (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору розрахунки між сторонами здійснюються на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до п. 4.3. договору порядок, умови, вартість послуг за цим договором визначаються сторонами окремо в додаткових угодах.

Згідно умов п. 5.1. договору надання об`єднанням допомоги може здійснюватися на підставі:

5.1.1. додаткових угод, що укладаються сторонами в межах цього договору, чи

5.1.2 за письмовим завданням (заявкою) клієнта.

Після отримання клієнтом результатів надання об`єднанням правової допомоги та інших юридичних послуг і їх повної оплати сторони складають про це двосторонній акт приймання-передання (виконання робіт) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. При цьому сторони погодились, що цей акт прийому-передачі підписується об`єднанням і направляється клієнту протягом 5 (п`яти) днів. Для цілей цього договору сторони погодились, що моментом оплати гонорару за надані послуги вважається момент надходження грошових коштів на банківський рахунок об`єднання, зазначений у цьому договорі (п. 5.7. договору).

Згідно п. 5.8. договору клієнт зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати одержання від об`єднання акту приймання-передання (виконання робіт) підписати його або направити письмову відмову від прийняття виконаних робіт та підписання акту приймання передання, із зазначенням переліку зауважень та виявлених недоліків у виконаних роботах. У своїх мотивованій відмові клієнт має право визначити строк для усунення зазначених ним недоліків. При цьому визначений клієнтом строк є обов`язковим для об`єднання.

Відповідно до п. 9.1. договору він набирає чинності і вважається укладеним на невизначений строк з моменту його підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін та діє до повного його виконання.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що при зверненні з заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката сторона повинна документально довести, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату вищевказаних послуг, розрахунок таких витрат.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що серед наданих позивачем документів на підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 192 000,00 грн. відсутні акти прийому-передачі виконаних робіт, складання яких передбачено п. 5.7. договору про надання правової допомоги № 98 від 01.07.2019. Надані позивачем звіти про результати і обсяг наданої правової допомоги з захисту прав та законних інтересів підписані одноособово адвокатським об`єднанням, що унеможливлює підтвердження факту прийняття зазначених у них послуг позивачем.

Проте, судом в судових засіданнях встановлено, що адвокатським об`єднанням "Ем Джи Груп" здійснювалась правнича допомога, зокрема, підготовлено та надано до суду позовну заяву та доповнення до позовної заяви вих. № 418 від 07.11.2019.

Також судом встановлено, що адвокати Чорний І.В., Дубина Н.В. та Реутов О.Є. брали участь у судових засіданнях 18.11.2019, 09.12.2019, 26.12.2019, 22.01.2020 та 17.02.2020, що відображено у відповідних протоколах судових засідань.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, з огляду на зміст пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним, тобто не повинен бути явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За висновком суду, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 192 000,00 грн. не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді. Зокрема, суд вважає явно завищеною у порівнянні зі звичайними цінами за участь адвоката в одному судовому засіданні заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу суму 21 827,18 грн. в якості забезпечення участі в 1 судовому засіданні по справі № 905/1838/19 (поїздка до суду, добові, зарплата адвоката, нарахування ЄСВ, транспортні послуги по м. Харкову та м. Києву, послуги зв`язку). Матеріали справи не містять будь-яких документів, які вказували б на значний обсяг витраченого адвокатом часу зі здійснення означених дій чи б іншим чином обґрунтовували таку їх вартість, а великий обсяг матеріалів, на підставі яких було складено позовну заяву, обумовлений не складністю справи, а наявністю 11 договорів, які є однотипними, у зв`язку з чим позивачем було зазначено про доцільність об`єднання вимог за кожним договором в одне провадження.

Крім того, суд при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу враховує, що останній є державним підприємством та, відповідно, фінансується з Державного бюджету України. Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що державне підприємство "Селидіввугілля" припиняє свою діяльність шляхом приєднання до державного підприємства "Національна вугільна компанія".

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд, з огляду на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 87 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з державного підприємства "Селидіввугілля" (85310, Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41; код ЄДРПОУ 33426253) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "Контракт-Енерго" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34Б, офіс 7; код ЄДРПОУ 33536263) витрати на правову допомогу в сумі 87 000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.05.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 18.05.2020.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.В. Бокова