Ухвала

від 05.03.2020 по справі 911/560/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/560/20

Суддя Бабкіна В.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" про забезпечення позову у справі

за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива Будтрейд (08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Молодіжна, 74, кв. 43)

та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 288518,37 грн. заборгованості за кредитним договором № ID6058700 від 01.03.2019 р., у тому числі - 229165,98 грн. основного боргу, 0,16 грн. відсотків, 44775,00 грн. комісії, 14577,23 грн. пені (у т.ч. штрафу).

Без виклику представників учасників процесу

встановив:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 26.02.2020 р. (вх. № 578/20 від 02.03.2020 р.) Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива Будтрейд та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 288518,37 грн. заборгованості за кредитним договором № ID6058700 від 01.03.2019 р., у тому числі - 229165,98 грн. основного боргу, 0,16 грн. відсотків, 44775,00 грн. комісії, 14577,23 грн. пені (у т.ч. штрафу).

Разом із позовною заявою до господарського суду Київської області АТ "ТАСКОМБАНК" було подано заяву б/н від 26.02.2020 р. (вх. № 39/20 від 04.03.2020 р.) про забезпечення позову, відповідно до якої товариство просило суд у даній справі вжити заходів забезпечення вказаного вище позову, а саме - накласти арешт на банківські рахунки відповідачів, на все рухоме та нерухоме майно відповідачів, що належить на праві власності ТОВ Перспектива Будтрейд та ОСОБА_1 , зокрема, і на транспортний засіб - VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2007 року випуску, 3597 об`єм двигуна, дата реєстрації 21.03.2019 р., який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву АТ "ТАСКОМБАНК" б/н від 26.02.2020 р. (вх. № 39/20 від 04.03.2020 р.) про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

У вказаній заяві АТ "ТАСКОМБАНК" стверджує про необхідність застосування заходів забезпечення поданого ним позову. В обґрунтування підстав для застосування таких заходів товариство посилається на те, що умови кредитного договору позичальником ТОВ Перспектива Будтрейд не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті. Як наслідок, станом на 22.01.2020 р. заборгованість позичальника за кредитним договором № ID6058700 від 01.03.2019 р. становить 288518,37 грн. Заборгованість тривалий час не погашається та існує ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника за рахунок наявного у нього майна, у зв`язку із цим позивач змушений звернутися до суду із заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника та кошти, що знаходяться на рахунках в банках. На переконання АТ "ТАСКОМБАНК", у даному випадку застосування обраних заявником заходів забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.

Заявник переконаний, що з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що заявлений позивачем захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно та кошти взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, АТ "ТАСКОМБАНК" зазначило, що вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав заявника на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду, та навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

З урахуванням викладеного, заявник вважає, що права останнього можуть бути захищені за допомогою вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі - особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єктів, та накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, а також рухоме майно, яке належить відповідачу 2.

Слід зазначити, що приписами ст.ст. 1, 14 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За приписами чинного процесуального законодавства особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин , з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Поряд з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Слід зазначити також, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами, відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають, зокрема, обов`язковість подання заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Суд відзначає, що предметом позову у даній справі є стягнення 288518,37 грн. грошових коштів, у той час як заявник, серед іншого, просить накласти арешт на належне відповідачам рухоме та нерухоме майно, зокрема, VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2007 року випуску, 3597 об`єм двигуна, дата реєстрації 21.03.2019 р.

Проте, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову саме у вигляді накладення арешту на автотранспортний засіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів позивача, за яким він звернувся до суду. Водночас, не надано і доказів неспроможності відповідачів виконати судове рішення взагалі.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Стосовно вимог заявника про забезпечення позову в частині накладення арешту на банківські рахунки відповідачів суд зазначає, що при зверненні з вказаною вимогою заявником не доведено необхідності застосування даного виду забезпечення позову та не надано доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема - обставин вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). При цьому, як зазначалося раніше, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, слід зазначити, що позивачем до заяви про забезпечення позову не надано будь-яких доказів неспроможності відповідачів виконати рішення суду про стягнення грошових коштів.

Відтак, оцінивши обґрунтованість доводів АТ ТАСКОМБАНК щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням критеріїв розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви АТ ТАСКОМБАНК б/н від 26.02.2020 р. (вх. № 39/20 від 04.03.2020 р.) про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК б/н від 26.02.2020 р. (вх. № 39/20 від 04.03.2020 р.) про забезпечення позову.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено 05.03.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна