Рішення

від 14.12.2020 по справі 911/560/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/560/20

за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Будтрейд» (08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Молодіжна, 74, кв. 43)

та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 288518,37 грн. заборгованості за кредитним договором № ID6058700 від 01.03.2019 р., у тому числі - 229165,98 грн. основного боргу, 0,16 грн. відсотків, 44775,00 грн. комісії, 12114,51 грн. пені, 2462,72 грн. штрафу,

секретар судового засідання: Павлюк В.Г.

Представники сторін:

від позивача: Семенов М.М. (довіреність № 86 від 02.03.2020 р., свідоцтво №м 7791/10 від 05.06.2019 р.);

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Міхліченко В.В. (ордер АА № 1032208 від 11.06.2020 р.)

Обставини справи:

Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі - АТ «ТАСКОМБАНК» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Будтрейд» (далі - ТОВ «Перспектива Будтрейд» , відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення 288518,37 грн. заборгованості за кредитним договором № ID6058700 від 01.03.2019 р., у тому числі - 229165,98 грн. основного боргу, 0,16 грн. відсотків, 44775,00 грн. комісії, 12114,51 грн. пені, 2462,72 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов`язань за кредитним договором № ID6058700 від 01.03.2019 р. щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків. Поряд з цим, як зазначає позивач, у забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним вище договором, АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № Т05.10.2018І6622 від 01.03.2019 р., відповідно до якого відповідач 2 поручився за виконання зобов`язань ТОВ «Перспектива Будтрейд» за вказаним кредитним договором. Оскільки згідно умов кредитного договору № ID6058700 від 01.03.2019 р. позивач надав кредит відповідачу 1, проте ТОВ «Перспектива Будтрейд» не виконало належним чином свої зобов`язання за зазначеним договором, укладеним з позивачем, у визначені строки не погасило заборгованість із повернення кредитних коштів, зі сплати відсотків за користування кредитом, то позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 229165,98 грн. основного боргу, 0,16 грн. відсотків, 44775,00 грн. комісії, 12114,51 грн. пені, 2462,72 грн. штрафу, а також судові витрати.

Разом із позовною заявою до господарського суду Київської області АТ «ТАСКОМБАНК» було подано заяву б/н від 26.02.2020 р. (вх. № 39/20 від 04.03.2020 р.) про забезпечення позову, відповідно до якої товариство просило суд у даній справі вжити заходів забезпечення вказаного вище позову, а саме - накласти арешт на банківські рахунки відповідачів, на все рухоме та нерухоме майно відповідачів, що належить на праві власності ТОВ «Перспектива Будтрейд» та ОСОБА_1 , зокрема, і на транспортний засіб - VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2007 року випуску, 3597 об`єм двигуна, дата реєстрації 21.03.2019 р., який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2020 р. було відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» б/н від 26.02.2020 р. (вх. № 39/20 від 04.03.2020 р.) про забезпечення позову.

Поряд з цим, за приписами ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Згідно з ч. 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

05.03.2020 р. господарський суд Київської області звернувся до Виконавчого комітету Боярської міської ради із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

27.03.2020 р. до господарського суду Київської області від Виконавчого комітету Боярської міської ради надійшов лист № 02-10/898-11 від 18.03.2020 р. (вх. № 6699/20 від 27.03.2020 р.), за змістом якого останній повідомляв, що реєстраційно-облікові документи Києво-Святошинським РВ УДМС України в Київській області та житлово-комунальними органами про ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не передавались.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2020 р. позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» б/н від 26.02.2020 р. (вх. № 578/20 від 02.03.2020 р.) було залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.06.2020 р.

Підготовче засідання відкладалось.

16.06.2020 р. на запит господарського суду Київської області від Департаменту з питань громадянства, паспортизації, та реєстрації Державної міграційної служби України надійшов лист № 6.2-5659/6-20 від 10.06.2020 р. (вх. № 11943/20 від 16.06.2020 р.), за змістом якого останній зазначає, що згідно з відомостями Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області місце проживання ОСОБА_1 17.09.2005 р. зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

07.08.2020 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшов відзив б/н від 06.08.2020 р. (вх. № 16680/20 від 07.08.2020 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_1 зазначає, що позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів 288518,37 грн. заборгованості за кредитним договором № ID6058700 від 01.03.2019 р., у тому числі - 229165,98 грн. основного боргу, 0,16 грн. відсотків, 44775,00 грн. комісії, 12114,51 грн. пені, 2462,72 грн. штрафу. При цьому, умовами п. 3.3 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку лише пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення, а відтак, умовами вказаного кредитного договору взагалі не передбачена сплата штрафу та не встановлений порядок визначення його розміру.

Натомість, ОСОБА_1 наголошує, що позивачем заявлено вимогу про сплату штрафу у розмірі 2462,72 грн. та включено його до пені, що саме по собі суперечить вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки штраф і пеня є самостійними різновидами неустойки.

Окрім того, відповідач 2 вказує, що як на одну з підстав для задоволення позову позивач посилається на вимоги Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК» . При цьому, до позовної заяви, надісланої ОСОБА_1 , не було долучено зазначених Правил, а відтак, на думку відповідача 2, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, які саме Правила є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме з положеннями цих Правил був ознайомлений відповідач 1, підписуючи заяву-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів від 09.01.2019 р. та від 01.03.2019 р. Також відповідач 2 вказує, що АТ «ТАСКОМБАНК» не надано Правил в редакції, чинній станом на день укладання договору, не надано доказів щодо дати їх публікації та набрання чинності, а також розміщення саме цих Правил на сайті у загальному доступі та копії локального акту позивача про їх затвердження та введення в дію.

Поряд з цим, ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується із заявленим розміром судових витрат, які позивач поніс та очікує понести, з огляду на їх неспівмірність з ціною позову та складністю даної справи.

21.09.2020 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь б/н від 21.09.2020 р. (вх. № 20003/20 від 21.09.2020 р.) на відзив відповідача 2, за змістом якої позивач просить суд задовольнити позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» у повному обсязі, вважаючи твердження відповідача 2 щодо необґрунтованості позовних вимог формальним та таким, що не підтверджується належними доказами. Окрім того, позивач зазначає, що посилання відповідача 2 на практику Верховного Суду щодо Правил обслуговування корпоративних клієнтів є некоректним, оскільки зазначена відповідачем практика стосується іншого кредитного продукту іншого банку, що має значні відмінності. До того ж, позивач вказує, що, підписавши договір № ID6058700 від 01.03.2019 р., позичальник погодився із зазначеними умовами кредитування, форматом та складовими договору, діючими на той час.

09.10.2020 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшло заперечення б/н від 07.10.2020 р. (вх. № 21962/20 від 09.10.2020 р.) на відповідь на відзив, в якому відповідач 2 зазначає, що позивач не був позбавлений можливості подати копію Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК» разом з позовною заявою, до того ж, питання щодо встановлення додаткового строку на подання вказаного доказу ним не порушено. Окрім того, відповідач 2 вважає, що витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК» , долучений до відповіді на відзив, не відповідає вимогам допустимості та вірогідності, що визначені ст.ст. 77, 79 ГПК України .

У судовому засіданні 22.10.2020 р. присутні представники позивача та відповідача 2 заявили суду про подання всіх наявних доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2020 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2020 р.

У судовому засіданні 19.11.2020 р. представники позивача та відповідача 2 були присутніми; представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2020 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 14 грудня 2020 р.

У судовому засіданні 14.12.2020 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідач 2 проти позову заперечував. Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 14.12.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до заяви-договору від 09.01.2019 р. про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів, ТОВ «Перспектива Будтрейд» підтвердило свою обізнаність та проінформованість відносно запропонованих банком умов надання банківських послуг та надало відповідну згоду щодо них шляхом підписання зазначеної заяви-договору.

01.03.2019 р. між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перспектива Будтрейд» (позичальник) укладено заяву-договір № ІD6058700 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого за умови наявності вільних коштів банк зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «ТАСКОМБАНК» з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес (п. 1.2 договору).

У розділі ІІ договору сторони обумовили умови надання кредиту, а саме: розмір кредиту та його валюту - 250000,00 грн.; валюта кредиту - гривня; розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001 % річних; розмір комісійної винагороди - 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної стави - фіксована; термін і порядок повернення кредиту - згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до графіку погашення кредиту, який є додатком № 1 до кредитного договору, сума платежу за кредитом щомісяця становить 15392,02 грн., з яких: 10417,00 грн. - основна заборгованість за кредитом; 4975,00 грн. - комісія за управління кредитом. Крім того, у додатку визначені проценти за користування кредитом, а саме - 0,01, 0,02 та 0,00.

Зазначені заяви було підписано АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Перспектива Будтрейд» із використанням електронного цифрового підпису.

Водночас, 01.03.2019 р. між АТ «ТАСКОМБАНК» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № Т05.10.2018І6622 (далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ «Перспектива Будтрейд» зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі заяви-договору № ІD6058700 від 01.03.2019 р., що укладений між кредитором та боржником зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

У п. 1.2 договору поруки сторони, зокрема, домовились, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором.

У випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник, в тому обсязі, що й боржник (п. 2.1 договору поруки).

Договір поруки підписано 01.03.2019 р. АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 із використанням електронного цифрового підпису.

Факти підписання заяв-договорів, і, відповідно, укладення кредитного договору, а також укладення договору поруки учасниками процесу не заперечувались.

На виконання умов кредитного договору, банком надані позичальнику кредитні кошти у розмірі 250000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 01.03.2019 р. по 30.01.2020 р.

Водночас, із змісту вказаної виписки вбачається, що позичальником було здійснено погашення кредиту лише в сумі 20834,02 грн.

10.12.2019 р. банк звернувся до боржника та поручителя із повідомленнями-вимогами б/н від 10.12.2019 р., в яких вимагав достроково повністю повернути кредит, а саме: 229166,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 0,12 грн. простроченої заборгованості за процентами, 11559,29 грн. - простроченої пені, 39800,00 грн. - простроченої комісії протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45-ти календарних днів з дати направлення банком повідомлення.

Зазначені повідомлення-вимоги не були отримані боржником та поручителем та повернулися на адресу банку, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення, на яких міститься відмітка за закінченням встановленого строку зберігання .

Враховуючи те, що відповідачі у добровільному порядку не сплатили банку відповідну заборгованість, останній і звернувся до суду з даним позовом, предметом якого є вимога банку про солідарне стягнення з відповідачів 229165,98 грн. основного боргу, 0,16 грн. відсотків, 44775,00 грн. комісії, 12114,51 грн. пені, 2462,72 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписанта відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Як вбачається із змісту кредитного договору, останній підписаний за допомогою електронного цифрового підпису з одного боку АТ «ТАСКОМБАНК» та з іншого - ТОВ «Перспектива Будтрейд» .

Відповідно до п.п. 8, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Згідно ч. 4 ст. ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.

Проаналізувавши зазначене та наданий позивачем витяг з он-лайн сервісу перевірки кваліфікованого електронного підпису, суд дійшов висновку, що сторонами підписано відповідний кредитний договір із дотриманням вищевказаних положень Закону, а тому договір є таким, що укладений у письмовій формі.

Крім того, судом встановлено, що за своєю правовою природою кредитний договір (заява) є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи кредитного договору та договору приєднання, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку - АТ «ТАСКОМБАНК» ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17; у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 р. у справі № 916/548/19.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із змісту укладеного позивачем та відповідачем 1 кредитного договору вбачається, що при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови договору, а саме - сума кредитних коштів, які надаються відповідачу 1, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів та комісійної винагороди, а також відповідальність за порушення строків погашення кредиту у вигляді пені.

Як зазначалося вище, позивач 01.03.2019 р. виконав взяті на себе договірні зобов`язання та надав відповідачу 1 кредитні кошти у розмірі 250000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.

Водночас, як зазначалось вище, у п. 2.5 кредитного договору позивач та відповідач 1 домовились, що погашення кредиту здійснюється згідно графіку погашення кредиту, зазначеного у додатку № 1 до кредитного договору.

Проаналізувавши зазначене та додаток № 1 до кредитного договору, суд дійшов висновку, що відповідач 1 був зобов`язаний здійснювати погашення кредиту рівними частинами 1-го числа кожного місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначалось вище, відповідач 1 взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів виконав лише частково, на загальну суму 20834,02 грн.

Доказів протилежного учасниками справи надано не було.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що відповідач 1 допустив прострочення погашення отриманого кредиту, суд дійшов висновку, що у позивача наявне право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Водночас, як встановлено судом, між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем (відповідач 2) перед кредитором (позивач) за виконання боржником (відповідач 1) зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до приписів ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі; якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Таким чином, ОСОБА_1 відповідає солідарно із ТОВ «Перспектива Будтрейд» перед АТ «ТАСКОМБАНК» за невиконані відповідачем 1 зобов`язання за кредитним договором.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, представник відповідача 2 факту наявності заборгованості відповідача 1 перед позивачем не заперечував, а відповідачем 1 доказів належного виконання обов`язків з погашення кредиту у повному обсязі та у встановлені строки до матеріалів справи надано не було.

Отже, оскільки відповідач 1 взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів виконав лише частково та повернув кредитні кошти у загальному розмірі 20834,02 грн., то в останнього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 229165,98 грн.

Враховуючи те, що своєчасне повернення відповідних коштів є одним з основних обов`язків відповідачів, належне виконання якого вимагається законом та договорами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 229165,98 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 0,16 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як зазначалось вище, у пп. 2.3.1 п. 2.3 та п. 2.5 кредитного договору сторони погодили розмір процентної ставки за користуванням кредиту - 0,0001% річних, яка повинна сплачуватись щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів позивальнику.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу кредитні кошти 01.03.2019 р., а відтак, відповідач 1 зобов`язаний сплачувати проценти 1-го числа кожного місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків у розмірі 0,16 грн., суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим вимога банку про солідарне стягнення з відповідачів відсотків у вказаному розмірі підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів комісійну винагороду у розмірі 44775,00 грн.

Так, ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (абз. 1 ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Як зазначалось вище, у пп. 2.3.2 п. 2.3 кредитного договору сторони домовились про сплату відповідачем 1 позивачу комісійної винагороди у розмірі 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості з комісійної винагороди у розмірі 44775,00 грн., вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим вимога банку про солідарне стягнення з відповідачів комісійної винагороди у вказаному розмірі підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з останніх пеню у загальному розмірі 12114,51 грн., з яких: 8198,85 грн. - пеня нарахована на основну заборгованість, 3915,66 грн. - пеня, нарахована на заборгованість по комісії за період з 21.07.2019 р. по 21.01.2020 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 3.3 кредитного договору, сторони погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань при реалізації права банку, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що пеня була нарахована позивачем з дотриманням вимог законодавства та в узгодженому договором розмірі.

За вказаних обставин суд дійшов висновку щодо обгрунтованості позовної вимоги про солідарне стягнення з відповідачів загалом 12114,51 грн. пені, у тому числі - 8198,85 грн. пені, нарахованої на основну заборгованість, 3915,66 грн. пені, нарахованої на заборгованість по комісії.

Поряд з цим, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідачів штраф у розмірі 2462,72 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

АТ «ТАСКОМБАНК» , в обґрунтування наявності у нього права на нарахування та стягнення штрафу, посилається на п. 18.2.1.5 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» , які позивачем долучено до відповіді на відзив.

Проте, позивачем не було подано до суду доказів, у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, того, що саме ці Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» у поданій банком до суду редакції розумів відповідач 1 та ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи кредитний договір.

Крім того, позивачем також не було подано доказів того, що вказані Правила на момент отримання відповідачем 1 кредитних коштів містили положення щодо сплати штрафу.

При цьому, роздруківка позивачем Правил із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни у Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» .

Крім того, суд зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 р. у справі № 916/2755/18.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що ті Правила, які були надані АТ «ТАСКОМБАНК» , та які не містять підпису відповідача 1, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.03.2019 р. шляхом підписання заяви-договору № ІD6058700 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» .

За таких обставин, оскільки заява-договір № ІD6058700 від 01.03.2019 р. не містить узгодженої сторонами умови щодо сплати штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору щодо відповідальності позичальника, яка встановлена у формі сплати штрафу за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відтак, підстави для задоволення позовної вимоги банку про стягнення з відповідачів штрафу в сумі 2462,72 грн. є відсутніми.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 заявлених до стягнення сум.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідачів в рівних частинах по 2145,42 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Будтрейд» (08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Молодіжна, 74, кв. 43, код 39860585) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код 09806443) 229165 (двісті двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 98 коп. основного боргу, 0 грн. 16 коп. відсотків, 44775 (сорок чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп. комісії, 8198 (вісім тисяч сто дев`яносто вісім) грн. 85 коп. пені, нарахованої на основну суму заборгованості, 3915 (три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 66 коп. пені, нарахованої на заборгованість по комісії.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Будтрейд» (08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Молодіжна, 74, кв. 43, код 39860585) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код 09806443) 2145 (дві тисячі сто сорок п`ять) грн. 42 коп. судового збору.

4. Стягнути з Кожедуба Артема Леонідовича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код 09806443) 2145 (дві тисячі сто сорок п`ять) грн. 42 коп. судового збору.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.12.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна