Рішення

від 24.02.2020 по справі 914/2570/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2020 справа № 914/2570/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань Толочко І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом : Червоноградської міської ради, м. Червоноград,

до відповідача : Приватного підприємства СТО-ВП , м. Львів

про зобов`язання демонтувати самовільно розміщену стаціонарну тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності

За участю представників:

від позивача: Коблик Л.А. - представник,

від відповідача: Карташев І.С. - заст. Директора.

Суть спору: Червоноградська міська рада, м. Червоноград, звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про зобов`язання Приватного підприємства СТО-ВП , м. Львів, демонтувати самовільно розміщену стаціонарну тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності орієнтовними лінійними розмірами у плані 2,0 х 2,95 м та по зовнішньому контуру орієнтовною площею 5,9 кв. м на орендованій земельній ділянці на вул. Сокальській, 30 а , в м. Червонограді Львівської області (кадастровий номер 4611800000:02:005:0045).

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач стверджує, що в порушення п. 14 Договору оренди землі, який укладено між сторонами у справі, відповідачем на орендованій земельній ділянці позивача встановлено стаціонарну тимчасову споруду.

Позивач звертався до відповідача з листом, у якому просив демонтувати самовільно встановлену тимчасову стаціонарну споруду. Відповідач проти демонтажу споруди заперечив, зазначивши, що він не порушує умов Договору, оскільки спірна споруда не належить до стаціонарних тимчасових споруд.

На думку позивача, встановлена відповідачем споруда, відповідно до приписів ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять (п. 6.38), п. 3.3.1 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 24.10.2005 р. № 327, Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, є стаціонарною тимчасовою спорудою, а не передбаченим п. 14 Договору пересувним елементом вуличної торгівлі овочами та фруктами (лотком). Така позиція позивача обумовлена тим, що встановлена відповідачем на земельній ділянці споруда має закрите приміщення для перебування людей, вона на ніч не розбирається.

Позивач посилається також на те, що згідно з п. 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011р. (далі - Порядок), підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди. Такий паспорт прив`язки тимчасової споруди у відповідача відсутній, тому споруда встановлена відповідачем самовільно і підлягає демонтажу.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на норми ст. 143 Конституції України, ст. ст. 5, 12, 83 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 386, ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України, п.п. п.п. 2.20-2.21, 2.30-2.31 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності №244 від 21.10.2011 року, п. 25 Договору оренди землі № 24 від 24.06.2019 р.

Позивач вважає, що його право на використання відповідачем орендованої земельної ділянки у відповідності до мети, обумовленої договором, відповідачем порушено і підлягає захисту в судовому порядку.

Стислий виклад заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що ним на орендованій у позивача земельній ділянці розміщено не тимчасову стаціонарну споруду, а лоток на колесах (візок, автопричіп).

Відповідач посилається на приписи п.п. 3 та 8 Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.96 N 369. Відповідач вважає, що відповідно до наведених правових норм, спірна конструкція, яка ним розміщена на земельній ділянці позивача, не підпадає під поняття споруди чи будівлі.

Відповідач зазначає, що він обмежений в отриманні паспорту прив`язки для встановлення тимчасової споруди, оскільки щодо орендованої ним земельної ділянки встановлено обмеження, зумовлені наявністю охоронних зон тепломережі, газопроводу, каналізації. На цій ділянці забороняється встановлювати стаціонарну тимчасову споруду.

Відповідач у відзиві посилається на норми статті першої Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97 ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , ст. ст. 42, 43, 55 Конституції України, ст. ст. 15, 319 ЦК України, ст. 44 ГК України,

Стислий виклад відповіді позивача на відзив та письмових пояснень у справі.

Позивач наполягає, що розміщена відповідачем на орендованій земельній ділянці споруда не є лотком.

Позивач додатково посилається на п. 3.3.1. Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 24.10.2005 р. № 327.

Позивач вважає, що сама по собі наявність коліс не свідчить про пересувний характер споруди, оскільки пересувна тимчасова споруда не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей. Ця риса відрізняє її від стаціонарної тимчасової споруди.

Позивач зазначає, що у спірних правовідносинах він діє як сторона договору оренди землі - орендодавець та власник земельної ділянки. Спір між сторонами у справі виник при виконанні умов договору оренди землі від 24.06.2019 р. При цьому позивач посилається на пункти 21, 23, 26 Договору.

Позивач також посилається на п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 р. № 127.

Стислий виклад додаткових пояснень відповідача до відзиву за позовом.

Відповідач наводить детальний перелік функцій, завдань та повноважень Інспекції з благоустрою (структурного підрозділу міської ради).

Відповідач зазначає, що інспектором з благоустрою не було вчинено жодних дій, які б свідчили про наявність правопорушення по вул. Сокальській, 30 а в м. Червонограді. Інспектором не складався протокол про адміністративне правопорушення та на розгляд комісії міської ради не направлявся.

Відповідач наводить детальний перелік встановлених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні та Регламентом виконавчого комітету Червоноградської міської ради повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідач посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України та інші, а також на приписи статей 202, 509, 510, 511, 611, 626 ЦК України.

Відповідач вважає, що орендована земельна ділянка ним використовується відповідно до її цільового призначення, а саме для будівництва і обслуговування будівель торгівлі .

Відповідач вважає, що спір у справі належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16.12.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні, призначеному на 27.01.2020 р., оголошувалась перерва до 10.02.2020 р.

Ухвалою суду від 10.02.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Мотивувальна частина рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами у справі та заперечення відповідача проти позову, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування: факту укладення між сторонами у справі Договору оренди землі, досягнення сторонами у справі у цьому договорі згоди щодо умов та обмежень (обтяжень) використання земельної ділянки, взаємних прав та обов`язків сторін договору; факту порушення відповідачем умов договору в частині заборони розміщення на орендованій земельній ділянці елемента вуличної торгівлі, який не є лотком; належність спору у справі справи до публічно-правових спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства або ж спростування наявності наведених вище обставин учасником справи, який має у справі протилежний процесуальний інтерес.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, зазначено ними у додатках до позовної заяви, поданих клопотаннях та заявах по суті справи і заявах з процесуальних питань.

Суд визнає встановленими або спростованими з огляду на вірогідність наявних у матеріалах справи доказів, такі обставини, що є предметом доказування у справі.

Між територіальною громадою в особі Червоноградської міської ради та відповідачем 14 червня 2019 р. укладено договір оренди землі № 24, що підтверджується наявним у матеріалах справи договором та визнається сторонами.

Сторони у пунктах 1, 14, 21, 23, 26 договору № 24 погодили, що позивач надає, а відповідач приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування будівель торгівлі , яка розташована у м. Червоноград по вул. Сокальська, 30 а . Земельна ділянка передана в оренду для розміщення пересувного елемента вуличної торгівлі овочами та фруктами (лотка), без права встановлення стаціонарної тимчасової споруди. На орендовану земельну ділянку встановлено обмеження, охоронна зона тепломережі КП Червоноградтеплокомуненерго , охоронна зона газопроводу ПАТ Львівгаз та охоронна зона каналізації КП Червоноградводоканал , територія ділянки з просіданням поверхні землі внаслідок підробленості території до 0,1 м, на земельній ділянці забороняється встановлювати стаціонарну тимчасову споруду.

Сторони домовились, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Обмеження, про які йдеться у п. 21 Договору, підтверджуються й відомостями кадастрового плану земельної ділянки.

Про наявність таких обмежень йшлося у назві лоту, який виставлявся на земельні торги у формі аукціону, з продажу права оренди земельної ділянки, що підтверджується Протоколом № 302 повторних земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 24 червня 2019 р.

Інформаційною Довідкою 191397274, сформованою 04.12.2019 р., з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджується та обставина, що позивач є власником земельної ділянки по вул. Сокальскій, 30 а, у м. Червоноград, яку він передав в оренду відповідачу на підставі Договору № 24.

Факт встановлення відповідачем на орендованій у позивача, на підставі Договору оренди землі № 24, земельній ділянці об`єкта, який за своєю формою та зовнішнім виглядом відповідає тому, що зображений на додатку до Претензії № 3/13-6280/2-16 від 06.09.2019 р. та на додатку до Акту перевірки самовільного розміщення стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на орендованій земельній ділянці від 04.09.2019 р., відповідачем та його представником не заперечено, визнано у заявах по суті справи та у відповіді на претензію від 18.09.2019 р. Таким чином, вказана обставина, у тому числі й в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України, не потребує додаткового доказування.

Спір між сторонами у справі фактично виник щодо визначення правової природи цього об`єкта. Позивач вважає його стаціонарною тимчасовою спорудою, а відповідач - лотком, пересувною яткою на колесах, елементом вуличної торгівлі овочами та фруктами.

Відповідно до приписів п.п. 1.3. та 1.4. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 за N 244 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1330/20068), пересувною тимчасовою спорудою торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності є споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей, у якій може бути розміщене торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності.

Стаціонарною тимчасовою спорудою торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності є споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв. м.

Згідно з п. 6.38 Національного стандарту України Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять ДСТУ 4303:2004 , затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 5 липня 2004 року за N 130, лоток це торговельний об`єкт для організації роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їхнього викладання відкритого пристосовання складанно-розбірної конструкції, легкопереміщуваної з місця на місце.

Відповідно до наявного у Академічному тлумачному словнику української мови значення слова лоток - це відкритий прилавок або переносний столик, ящик для торгівлі на вулиці.

Наведене вище свідчить про те, що характерними ознаками лотка є наявність відкритої складанно-розбірної конструкції для викладання товарів та легкість його переміщення з місця на місце. Характерною ознакою стаціонарної тимчасової споруди є наявність у ній закритого приміщення, в якому можуть перебувати люди.

Долучені до матеріалів справи фотографії спірного об`єкта, зроблені як позивачем так і відповідачем, свідчать про те, що така ознака як легкість переміщення цього об`єкта - відсутня. Для переміщення встановленого відповідачем об`єкта з місця на місце необхідно залучати декілька людей, або спеціальні технічні засоби (транспортні засоби, кран тощо).

Вказаний об`єкт не має відкритого пристосування у формі складано-розбірної конструкції для викладання товарів роздрібного продажу. Товари розміщені у внутрішньому об`ємі цього об`єкта, за захисними огороджувальними конструкціями (стінами, стелею, вікном, дверима та підлогою). Об`єкт має можливість входу до його внутрішнього об`єму і виходу звідтіля, оскільки має вхідні двері.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спірний об`єкт, який відповідачем розміщено на орендованій земельній ділянці позивача, не є пересувним елементом вуличної торгівлі овочами та фруктами - лотком, а належить до стаціонарних тимчасових споруд.

Розміщення такого об`єкта є порушенням відповідачем умов п. 14, 21 та 26 Договору оренди землі № 24 і порушує, передбачене п. 23 Договору та ст. 24 Закону України Про оренду землі , право позивача на використання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди. Наведене обмежує позивача у здійсненні права власності. Вказане право підлягає захисту в судовому порядку.

Такого висновку суд дійшов на підставі норм статей 2, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 327, 391, 627, 628, 629 ЦК України, ст. 13 Закону України Про оренду землі . Відповідно до згаданих правових норм, територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування - Червоноградської міської ради Львівської області є суб`єктом права комунальної власності та власником земельної ділянки, яка є предметом Договору оренди землі № 24. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог згаданого Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі вищенаведеного, аргументи відповідача щодо порушення позивачем його права на мирне володіння своїм майном, щодо непропорційного втручання позивача у права відповідача, щодо порушення позивачем принципу належного урядування , щодо обов`язку позивача діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність дій державних органів та мінімізують ризик помилок, сприятимуть юридичній визначеності у цивільних відносинах, очевидно не відносяться до предмета спору, не спростовують факту порушення відповідачем умов договору, прав і охоронюваних законом інтересів позивача та не свідчать про наявність обставин, за яких суд вправі відмовити у задоволенні позову.

Аргументи відповідача про те, що спір у справі належить до спорів, які підлягають розгляду судами адміністративної юрисдикції, суд вважає необґрунтованими в зв`язку з таким.

Спір у справі виник між власником земельної ділянки (орендодавець) та орендарем (відповідач у справі) цієї земельної ділянки щодо належного виконання відповідачем взятих на себе за договором обов`язків та дотримання відповідачем при використанні земельної ділянки умов її використання, які погоджено сторонами у п. 14 Договору оренди земельної ділянки № 24. Позивач на обґрунтування своїх позовних вимог посилається на порушення відповідачем права власності, яке не пов`язане із позбавленням володіння власністю.

Суспільні відносини щодо права власності, захисту права власності, виконання сторонами взятих на себе за господарськими договорами зобов`язань, регулюються нормами, у тому числі, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Ці кодекси регулюють особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими учасниками та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (стаття 1 ЦК України та стаття 1 ГК України).

В силу приписів статей 1 та 2 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, згаданим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Наведене свідчить про те, що договір оренди землі є звиклим цивільно-правовим або господарським договором, залежно від суб`єктного складу його сторін та характеру використання орендарем земельної ділянки (у підприємницькій чи іншій діяльності). Договір оренди землі не є адміністративним договором в розумінні п. 16 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Позивач у справі, будучи стороною господарського договору (Договір оренди земельної ділянки № 24) не виступає у спірних правовідносинах в якості суб`єкта владних повноважень, в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються зокрема Цивільним кодексом України, а також договором оренди землі. В силу приписів ст. ст. 1 та 627 ЦК України ці відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Ці правовідносини не побудовані на принципі владного підпорядкування одного учасника правовідносин іншому учаснику цих правовідносин. Договір оренди землі укладався між сторонами у справі на підставі їхнього вільного волевиявлення.

Відповідачем не наведено правових норм Конституції та законів України, якими встановлено право позивача у таких випадках звертатись за захистом порушеного права власності територіальної громади виключно до адміністративного суду.

За наведених обставин, у суду немає підстав для закриття провадження у справі.

Судовий збір у справі на підставі вимог статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Червоноградської міської ради Львівської області (80100, м. Червоноград Львівської області, проспект Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 26269722) до Приватного підприємства СТО-ВП (79008, м. Львів, пл. Соборна, 2а, код ЄДРПОУ 36026552) задовольнити повністю.

Зобов`язати Приватне підприємство СТО-ВП (79008, м. Львів, пл. Соборна, 2а, код ЄДРПОУ 36026552) демонтувати самовільно розміщену стаціонарну тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності орієнтовними лінійними розмірами у плані 2,0 х 2,95 м та по зовнішньому контуру орієнтовною площею 5,9 кв. м на орендованій земельній ділянці на вул. Сокальській, 30 а в м. Червонограді Львівської області (кадастровий номер 4611800000:02:005:0045).

Стягнути з Приватного підприємства СТО-ВП (79008, м. Львів, пл. Соборна, 2а, код ЄДРПОУ 36026552) на користь Червоноградської міської ради Львівської області (80100, м. Червоноград Львівської області, проспект Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 26269722) 1921 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.03.2020 р.

Суддя Бортник О.Ю.