Постанова

від 08.09.2020 по справі 914/2570/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

cправа № 914/2570/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Червоноградської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020

у справі № 914/2570/19

за позовом Червоноградської міської ради

до Приватного підприємства "СТО-ВП"

про зобов`язання демонтувати самовільно розміщену стаціонарну тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року Червоноградська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "СТО-ВП" про зобов`язання демонтувати самовільно розміщену стаціонарну тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності, посилаючись на порушення умов договору оренди землі № 24 від 24.06.2019.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2020 (суддя Бортник О.Ю.) позов задоволено повністю. Зобов`язано відповідача демонтувати самовільно розміщену стаціонарну тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності орієнтовними лінійними розмірами у плані 2,0 х 2,95м та по зовнішньому контуру орієнтовною площею 5,9 м 2 на орендованій земельній ділянці на вул. Сокальській, 30 "а" в м. Червонограді Львівської області (кадастровий номер 4611800000:02:005:0045).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 (колегія суддів у складі: Скрипчук О.С. - головуючий, Данко Л.С., Мирутенко О.Л.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що між Територіальною громадою в особі Червоноградської міської ради (орендодавцем) (далі - міська рада) та Приватним підприємством "СТО ВП" (орендарем) (далі - ПП "СТО ВП") 24.06.2019 укладено договір оренди землі № 24, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку код КВЦПЗ 03.07 "для будівництва і обслуговування будівель торгівлі", з кадастровим номером 4611800000:02:005:0045, яка розташована у м. Червоноград, вул. Сокальська, 30 "а", загальною площею 0,0012 га.

Відповідно до п. 8 договору, його укладено на 10 років.

За умовами п. 14 договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення пересувного елемента вуличної торгівлі овочами та фруктами (лотка), без права встановлення стаціонарної тимчасової споруди.

Згідно з п. 21 договору на орендовану земельну ділянку встановлюються обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: встановлюється обмеження, охоронна зона тепломережі КП "Червоноградтеплокомуненерго", охоронна зона газопроводу ПАТ "Львівгаз" та охоронна зона каналізації КП "Червоноградводоканал", проекти будинків і споруд, які будуються на цій земельній ділянці необхідно розробляти на гірничо-геологічному обґрунтуванні (підзона ГЕО-2.1- територія з просіданням поверхні землі внаслідок підробленості території до 0,1 м), а також забороняється встановлювати стаціонарну тимчасову споруду.

Сторони домовились, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Заступником начальника управління містобудування та архітектури Червоноградської міської ради Тимощук Ю.Б., головним спеціалістом інспекції з благоустрою м. Червонограда управління житлово-комунального господарства Червоноградської міської ради Піхотський В.Г. та інспектором муніципальної варти Гладаш В.І. 04.09.2019 з виїздом на місце складено акт перевірки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на орендованій земельній ділянці ПП "СТО ВП" в якому зазначено, що останнім самовільно розміщено тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності (орієнтовними лінійними розмірами у плані 2,0 х 2,95 м та по зовнішньому контуру орієнтовною площею 5,9 м 2 на орендованій земельній ділянці на вул. Сокальській, 30 "а" в м. Червонограді Львівської області (кадастровий номер 4611800000:02:005:0045).

Виконавчим комітетом Червоноградської міської ради було надіслано на адресу ПП "СТО ВП" претензії № 3/13-6280/2-16 від 06.09.2019 та № 3/22-8732/2-3 від 28.10.2019 з вимогою демонтувати стаціонарну тимчасову споруду самовільно розміщену на орендованій земельній ділянці. У відповіді на претензію № 3/13-6280/2-16 від 06.09.2019 відповідач повідомив, що вважає її безпідставною, оскільки розміщена споруда на орендованій земельній ділянці не є стаціонарною тимчасовою спорудою та ним дотримано всіх передбачених договором умов використання земельної ділянки.

Пізніше, 04.12.2019 заступником начальника управління містобудування та архітектури Червоноградської міської ради Тимощук Ю.Б., головним спеціалістом інспекції з благоустрою м. Червонограда управління житлово-комунального господарства Червоноградської міської ради Піхотський В.Г. та головним спеціалістом управління містобудування та архітектури Червоноградської міської ради Сивенькою Т.П. з виїздом на місце складено акт перевірки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на орендованій земельній ділянці ПП "СТО ВП" про те, що ПП "СТО ВП" не виконало вимог претензій № 3/13-6280/2-16 та № 3/22-8732/2-3 та не демонтовано самовільно розміщену стаціонарну тимчасову споруду.

Вимоги міської ради про демонтаж тимчасової споруди відповідачем не були виконані, що і стало причиною звернення до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що спірний об`єкт, який відповідачем розміщено на орендованій земельній ділянці, не є пересувним елементом вуличної торгівлі овочами та фруктами (лотком), а належить до стаціонарних тимчасових споруд. Розміщення такого об`єкта є порушенням умов п. 14, 21 та п. 26 договору оренди землі і порушує п. 23 договору та ст. 24 Закону України "Про оренду землі".

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлений відповідачем на орендованій земельній ділянці об`єкт містить ознаки пунктів некапітальної забудови, не має торгівельного залу для споживачів і належить до пересувної тимчасової споруди на колесах. Крім цього, оскільки предметом спору у цій справі є недотримання орендарем умов договору щодо використання земельної ділянки яка передана відповідачу за договором оренди землі та, як наслідок, демонтаж розміщеної тимчасової споруди, відтак між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності, що виключає кваліфікацію правовідносин сторін у цій справі як таких, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, цей позов не має визначених КАС України ознак адміністративного спору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального (п. 1.4 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011) у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо визначення характерних ознак стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності для її розмежування від лотків, автопричепів та інших пересувних елементів вуличної торгівлі. На думку скаржника, сама по собі наявність коліс на спірному об`єкті торгівлі не свідчить про пересувний характер споруди, оскільки він має закрите приміщення для перебування людей (продавця), що свідчить про належність до стаціонарної тимчасової споруди.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2020 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.09.2020 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 21.08.2020.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.08.2020 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на його подання, розглянувши яке Суд дійшов висновку про його прийняття. Так у відзиві відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін і закрити провадження у справі, посилаючись на те, що на відміну від суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд не з`ясував правову природу об`єкта торгівлі та дійшов передчасного висновку про те, що розміщений відповідачем пересувний елемент вуличної торгівлі є стаціонарною тимчасовою спорудою. Відповідач встановив пересувну ятку на колесах, яка не завдає шкоди території з просіданням поверхні землі та не порушив обмеження використання земельної ділянки, встановлені договором. Крім цього, досудове врегулювання спору було здійснене із порушенням встановленого порядку, а саме претензію про демонтаж самочинно розміщеної стаціонарної тимчасової споруди відповідачу надіслав виконавчий комітет Червоноградської міської ради, а не Червоноградська міська рада та вказана претензія підписана не міським головою, а першим заступником міського голови, що є порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламенту виконавчого комітету Червоноградської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 25.02.2011 № 58. Також апелянт вважає, що суд ухвалив рішення із застосуванням правового наслідку порушення зобов`язання, який не передбачений ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України.

До Верховного Суду 07.09.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги без його представника.

Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 24 та 25 Закону "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

При укладанні договору оренди землі у п. 14 сторони погодили, що земельна ділянка передається відповідачу для розміщення пересувного елемента вуличної торгівлі овочами та фруктами (лотка), без права встановлення стаціонарної тимчасової споруди.

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Відповідно до приписів п.п. 1.3. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно з п. 1.4 Порядку пересувна ТС - споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей, у якій може бути розміщене торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності. Стаціонарна ТС - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв. м.

Відповідно до п. 3.3, 3.3.1, 3.3.2 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 327 від 24.10.2005, торгівля поза магазинами (уключаючи пересувну мережу) - сукупність нестаціонарних, пересувних пунктів з продажу товарів, які пристосовані для тривалої роздрібної торгівлі товарами населенню на розвіз або рознос (лотки, розкладки, стенди, палатки, автомагазини, автофургони тощо), через торгові автомати, а також роздрібна торгівля, що здійснюється комівояжерами, через каси неторгових підприємств, зі складів, поштою, за допомогою Інтернету, телефону, телебачення тощо. Лотки (розкладки, стенди, палатки) - нестаціонарні пункти продажу товарів на вулиці, на ринках, у підземних переходах, приміщеннях кінотеатрів, магазинів тощо, які, як правило, на ніч розбираються. Автомагазини, автофургони - різновид мережі пересувної роздрібної торгівлі, призначений для продажу товарів населенню за допомогою автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 3 Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.1996 № 369, роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу є однією із форм позамагазинного продажу товарів, при якій приміщення не мають торговельного залу для споживачів. Продаж товарів здійснюється через: пункти некапітальної забудови - кіоски, ларі, ларки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати; до засобів пересувної мережі - автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.

Проаналізувавши вищенаведені нормативно-правові акти, матеріали справи та долучені фотографії спірного об`єкта, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлений відповідачем на орендованій земельній ділянці об`єкт містить ознаки пунктів некапітальної забудови, не має торгівельного залу для споживачів і належить до пересувної тимчасової споруди на колесах.

Колегія суддів Верховного Суду, враховуючи встановлені судами обставини та беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, погоджується з тим, що спірний об`єкт торгівлі не є стаціонарною тимчасовою спорудою.

З огляду на обрані позивачем позовні вимоги - зобов`язання демонтувати стаціонарну тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності орієнтовними лінійними розмірами у плані 2,0 х 2,95м та по зовнішньому контуру орієнтовною площею 5,9 м 2 , - оскільки спірний об`єкт торгівлі не є стаціонарною тимчасовою спорудою, Суд не вбачає необхідності надавати оцінку до якого саме об`єкта торгівлі він відноситься.

В свою чергу, суд не є органом, який наділений повноваженнями доповнювати визначені нормативно-правовими актами ознаки тимчасових споруд або встановлювати додаткові критерії щодо їх розмежування, у зв`язку з чим колегія суддів не має законних повноважень з визначення характерних ознак стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності для її розмежування від лотків, автопричепів та інших пересувних елементів вуличної торгівлі, окрім тих, які зазначені у відповідних нормативно-правових актах.

Інші доводи скаржника висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, встановлених ст. 300 ГПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд вважає, що постанова апеляційного господарського суду у цій справі ухвалена без порушення норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Червоноградської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 914/2570/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.