Рішення

від 02.03.2020 по справі 908/2747/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/166/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2020 справа № 908/2747/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Профіт» (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Кошевого Олега, буд. 6)

до відповідача Розівської районної ради Запорізької області (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Каштанова, буд. 14)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. комунальне некомерційне підприємство «Розівська центральна районна лікарня» Розівської районної ради Запорізької області (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Центральна, буд. 122)

2. Розівський заклад загальної середньої освіти № 1 І-ІІІ ступенів Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Центральна, буд. 34)

3. Розівський заклад загальної середньої освіти № 2 І-ІІІ ступенів Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Пушкіна, буд. 72)

про стягнення 240005,42 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Гришин С.В., ордер АР № 1001688 від 26.09.2019

від відповідача: Єрмоленко Л.В., ордер ЗП № 115099 від 24.12.2019

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з Розівської районної ради Запорізької області 240005,42 грн. різниці тарифів за надані комунальні послуги.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2019 справу № 908/2747/19 передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища - Левкут В.В.).

Ухвалою суду від 28.10.2019, враховуючи усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, відкрито загальне позовне провадження у справі №908/2747/19, присвоєно справі номер провадження 18/166/19, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача - 1. Розівську центральну районну лікарню, 2. Розівську загальноосвітню школу № 1 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області, 3. Розівську загальноосвітню школу № 2 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області; підготовче засідання призначено на 26.11.2019. Ухвалою від 26.11.2019 строк підготовчого провадження продовжувався, підготовче засідання відкладалось на 15.01.2020; у судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.01.2020.

Ухвалою від 21.01.2020 здійснено процесуальне правонаступництво, замінивши третю особу-1 - Розівську центральну районну лікарню на її правонаступника - комунальне некомерційне підприємство «Розівська центральна районна лікарня» Розівської районної ради Запорізької області; замінено назву третьої особи-2 - Розівської загальноосвітньої школи № 1 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області на Розівський заклад загальної середньої освіти № 1 І-ІІІ ступенів Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області; замінено назву третьої особи-3 - Розівської загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області на Розівський заклад загальної середньої освіти № 2 І-ІІІ ступенів Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області.

Ухвалою від 28.01.2020 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 18.02.2020.

В судовому засіданні 18.02.2020 судом прийнято додаткові пояснення відповідача та задоволено клопотання про долучення доказів; оголошено про початок розгляду справи по суті; за клопотанням позивача щодо надання пояснень по розрахунку судом оголошено перерву до 26.02.2020; в судовому засіданні 26.02.2020 у зв`язку з наданням позивачем додаткових пояснень по розрахунку та додаткових доказів до розрахунку оголошено перерву до 02.03.2020.

В судовому засіданні 02.03.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне. ТОВ Агрос Профіт є юридичною особою, одним з видів економічної діяльності якої є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. У зв`язку з необхідністю врегулювання питань здійснення позивачем господарської діяльності 01.10.2018 Розівською районною радою Запорізької області прийнято рішення № 18 Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос Профіт , яким затверджено вартість 1 Гкал теплової енергії на рівні: 2177,45 грн. для Розівської загальноосвітньої школи № 1 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області; 2255,12 грн. для Розівської загальноосвітньої школи № 2 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області; 2050,14 грн. для Розівської центральної районної лікарні Запорізької області. На час прийняття вказаного рішення Розівською районною радою позивач не мав статусу платника податку на додану вартість, внаслідок чого тарифи розраховані та затверджені без урахування ПДВ. Після реєстрації 21.01.2019 ТОВ Агрос Профіт в якості платника податку на додану вартість, 24.01.2019 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження тарифів на послуги теплопостачання, що надаються ТОВ Агрос Профіт з урахуванням ПДВ, а саме: 2612,94 грн. для Розівської загальноосвітньої школи № 1 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області; 2702,14 грн. для Розівської загальноосвітньої школи № 2 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області; 2460,17 грн. для Розівської центральної районної лікарні Запорізької області. Рішенням Розівської районної ради Запорізької області № 30 Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос Профіт від 20.02.2019 залишено вартість 1 Гкал для об`єктів спільної власності на рівні затверджених тарифів рішенням сесії від 01.10.2018 № 18. На виконання вимог ч. 6 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивачем укладено низку договорів з постачання теплової енергії: договори з постачання теплової енергії з Розівською центральною районною лікарнею № 10 від 29.01.2019 та № 27/03 від 27.03.2019; договори з постачання теплової енергії з Розівською загальноосвітньою школою № 1 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області № 3 від 19.02.2019 та № 6 від 09.04.2019; договори з постачання теплової енергії з Розівською загальноосвітньою школою № 2 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області № 4 від 19.02.2019 та № 5 від 09.04.2019. За доводами позивача, внаслідок рішення Розівської районної ради Запорізької області № 30 Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос Профіт від 20.02.2019 позивач був змушений на виконання укладених договорів з постачання теплової енергії здійснювати економічно невигідну діяльність та нести додаткові витрати у розмірі 20% прибутку. Через різницю в тарифах, що утворилась, внаслідок неправомірної відмови Розівської районної ради Запорізької області у затверджені тарифів з урахуванням ПДВ, позивачем недоотримано доходу у загальному розмірі 240005,42 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. ст.ст. 15, 16, 626, 629, 652 Цивільного кодексу України, ст. 20 ГК України, Закону України Про житлово-комунальні послуги , ст. 20 Закону України Про теплопостачання , ст.ст. 181, 193 Податкового кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві та наданих суду додаткових поясненнях.

У відзиві на позов відповідач зазначив наступне. На виконання статті 20 Закону України Про теплопостачання та відповідно до Порядку розрахунку середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання, затвердженого КМУ від 06.09.2017 № 679 головою Держенергоефективності 26.12.2018 затверджено середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням газу, для потреб, зокрема, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання у розмірі: 1629,79 грн./1 Гкал на теплову енергію без ПДВ для Запорізької області; 78,49 грн./1 Гкал без ПДВ - на транспортування теплової енергії; 8,23 грн. /1 Гкал без ПДВ - на постачання теплової енергії. На момент прийняття рішення № 18 від 01.10.2018 діяли затверджені головою Держенергоефективності 25.09.2018 середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання у розмірі; 1765,43 грн./1 Гкал на теплову енергію без ПДВ для Запорізької області; 68,39 грн./1 Гкал без ПДВ - на транспортування теплової енергії; 7,10 грн. /1 Гкал без ПДВ - на постачання теплової енергії. На звернення позивача щодо затвердження тарифу на теплову енергію з урахуванням ПДВ для потреб шкіл та лікарні, що фінансуються з місцевого бюджету у розмірі 2612,94 грн., 2702,14 грн., 2460,17 грн., (з ПДВ) за 1 Гкал Розівською районною радою 20.02.2019 прийнято рішення № 30 "Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос Профіт , яким тарифи на послуги теплопостачання залишені на рівні попередньо затверджених рішенням Розівської районної ради від 01.10.2018 №18. Отже, тарифи вважаються такими, що вступили в дію 20.02.2019 і їх розмір відповідає затвердженим головою Держенергоефективності 26.12.2018 середньозваженим тарифам. Розівською районною радою затверджені тарифи на теплову енергію для лікарні та шкіл, що фінансуються з місцевого бюджету, не нижче граничного рівня цін встановлених Держенергоефективності, тобто не нижче порогу 90 % середньозваженого тарифу за 1 Гкал без ПДВ, який складає 1466,80 грн. (1629,79*90%). Відповідач відзначив, що різниця в тарифах передбачає відшкодування із бюджету суми грошей за невідповідність тарифів, тобто, коли затверджений тариф не покриває реальних витрат, а як вбачається з розрахунку доходу за послуги тарифи були встановлені із рентабельністю в 15% і позивач отримував дохід. Про результати розгляду на сесії районної ради клопотання ТОВ Агрос Профіт про затвердження тарифів на послуги теплопостачання позивач був проінформований, проте, правом оскарження рішення не скористався. Після прийняття рішення укладено низку договорів, предметом яких є забезпечення виконавцем (позивачем) надання послуг з постачання теплової енергії з тарифами на теплову енергію, залишеними рішенням сесії від 20.02.2019 № 30 на рівні затверджених тарифів рішенням від 01.10.2018 №18 Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос профіт . Встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги є повноваженням (компетенцією) Розівської районної ради, а не її господарським зобов`язанням перед позивачем. Відповідач вважає, що затверджені тарифи на вказаний у позові період були економічно обґрунтованими, тому покладення на раду обов`язку з компенсації різниці у тарифах, передбаченого ч. 4 ст. 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги , поза межами порядку, визначеного цією статтею є передчасним. Також передчасним відповідач вважає стягнення заявлених позивачем коштів у якості недоотриманих доходів або збитків, оскільки протиправної поведінки або незаконності дій/бездіяльності Розівської районної ради та причинний зв`язок позивачем не доведено. Просить в позові відмовити.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що на час прийняття Розівською районною радою Запорізької області рішення від 01.01.2018 № 18 Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос Профіт позивач не мав статусу платника податку на додану вартість, внаслідок чого тарифи розраховані та затверджені без урахування ПДВ. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.10.2019 по справі № 917/1324/18 та від 03.07.2019 по справі № 917/2094/17 встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію на рівні, який покриває всі витрати собівартості цих послуг, є вимогою чинного законодавства України. У таких правовідносинах підлягають застосуванню тарифи, які встановлені на підставі економічно обґрунтованих витрат надавача цих послуг. Відповідачем при винесені рішення № 30 Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос Профіт не враховано збільшення адміністративних витрат позивача, які мають бути включені до розрахунку тарифів, внаслідок чого, відповідач, залишивши вартість 1 Гкал для об`єктів спільної власності на рівні затверджених тарифів рішенням сесії від 03.10.2018 № 18, необґрунтовано зменшив розмір рентабельності послуг з теплопостачання, чим порушив імперативну норму пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 ПК України, оскільки тарифи на послуги теплопостачання встановлені Розівською районною радою Запорізької області без ПДВ. Щодо укладених ТОВ Агрос Профіт договорів з постачання теплової енергії та посилання відповідача на те, що рішення про встановлення тарифів позивачем було прийнято та виконувалось, позивач відзначив, що предметом укладених позивачем договорів є забезпечення виконавцем надання послуг з постачання теплової енергії за тарифами затвердженими рішеннями Розівської районної ради Запорізької області і укладені вони до відмови відповідача у встановлені нових тарифів. Водночас, позивач розраховував на виконання відповідачем вимог законодавства та включення податку на додану вартість до складу вартості тарифів на послуги теплопостачання. Крім того, зміна вартості послуг з теплопостачання безпосередньо у договорі є порушенням вимог законодавства. Оскільки рішенням Розівської районної ради Запорізької області Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос Профіт № 30 від 20.02.2019 відмовлено у затверджені тарифів на послуги теплопостачання з урахуванням ПДВ, позивач був позбавлений можливості змінити істотні умови Договорів. Позивачем належним чином виконувались вимоги законодавства та положення укладених договорів і рахунки за надані послуги виставлялись у сумі, обумовленій договором, згідно затверджених рішенням Розівської районної ради Запорізької області тарифів, оскільки позивач був позбавлений можливості змінити в односторонньому порядку умови договорів. За доводам позивача, надання споживачам послуг за тарифами, які не відшкодовують фактичних витрат підприємства, призводить до обмеженості коштів підприємства для здійснення розрахунків за спожиті енергоносії, виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та обов`язкових платежів до бюджету тощо, і як наслідок, погіршується фінансово-економічний стан підприємства, знижується якість послуг, що надаються населенню, бюджетним установ і організаціям. Вважає, що прийняття неправомірних рішень по встановленню занижених тарифів на послуги теплопостачання, зокрема, невиконання відповідачем імперативних вимог податкового законодавства про включення ПДВ до ціни послуги, та утворення різниці між затвердженою Розівською районною радою ціною на вказані послуги і економічно обґрунтованою ціною перебувають у причинному зв`язку та свідчить про наявність вини відповідача в недоотриманні позивачем доходу.

Відповідач 24.12.2019 надав заперечення на відповідь на відзив, в яких наголосив, що питання за клопотанням позивача щодо затвердження тарифу на теплову енергію з урахуванням ПДВ було винесено на розгляд відповідної комісії, яка запропонувала позивачу надати вичерпну інформацію щодо здійснення ліцензованої діяльності підприємства та фактичних витрат на виробництво та постачання теплової енергії по кожному об`єкту. Не маючи обґрунтованих розрахунків, 20.02.2019 Розівською районною радою прийнято рішення № 30, яким тарифи на послуги теплопостачання залишені на рівні попередньо затверджених. Після прийняття вказаного рішення позивачем укладено ще ряд договорів з Розівською загальноосвітньою школою № 1 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області, Розівською загальноосвітньою школою № 2 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області та Розівською центральною районною лікарнею Запорізької області, що свідчить про згоду позивача з визначеними договорами умовами та тарифами. Відзначив, що боргові зобов`язання по наданим позивачем актам здачі-прийняття робіт за період люти-квітень 2019 року відсутні.

Від відповідача 11.01.2020 надійшло клопотання про витребування від позивача доказів, а саме: розрахунків фактичних витрат на паливо, воду, електроенергію, фонду праці, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати в розрізі споживачів Розівської загальноосвітньої школи № 1 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області, Розівської загальноосвітньої школи № 2 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області та Розівської центральної районної лікарні Запорізької області окремо по місяцям за лютий, березень, квітень 2019 року; інформації щодо встановлення рентабельності у розмірі 15% та розрахунки рентабельності з урахуванням фактичних витрат.

Суд клопотання відповідача залишив без задоволення, оскільки розрахунки по наведеним відповідачем витратам узгоджені умовами укладених із зазначеними споживачами договорів і фактичні витрати позивача їх не перевищують, жодні зауваження з цього приводу споживачами у спірний період не висловлені, акти здачі-прийняття робіт підписані без зауважень.

Від позивача 27.01.2020 надійшли письмові пояснення та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів: письмовий висновок приватної аудиторської фірми «Лінара - Аудит» вих. № 03 від 02.01.2020 на підтвердження відповідності розрахунку тарифу позивача (з ПДВ) вимогам законодавства, а також правомірності і необхідності включення ПДВ до складу тарифу. Клопотання позивача про приєднання доказів судом задоволено.

Від відповідача 14.02.2020 надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач заперечив прийняття судом до розгляду висновку приватної аудиторської фірми «Лінара - Аудит» та відзначив, що цей висновок не розкриває змісту нарахованої різниці в тарифах в розмірі 240004,42 грн. і не входить у предмет доказування у справі, тому є неналежним доказом. Також, у наданих 14.02.2020 додаткових поясненнях по суті заявлених вимог відповідач вказав на укладення позивачем договорів із третіми особами у справі вже після затвердження тарифів і тим самим позивач погодився на визначені цими договорами умови. Рішення про встановлення тарифів у судовому порядку не оскаржувалось.

Від позивача 26.02.2020 надішли письмові пояснення та додаткові докази, в яких позивач вказав, що поведінка відповідача та його заяви під час розгляду справи відносно невідповідності встановлених рішенням Розівської районної ради № 18 від 01.10.2018 тарифів критерію економічної обґрунтованості не відповідають його попередній поведінці та заявам, суперечать конституційним принципам та загальним принципам права. Посилаючись на те, що в ході розгляду справи у судовому засіданні 18.02.2020 виникли питання щодо розрахунку позовних вимог та об`єму наданих послуг, позивач надав помісячні розрахунки по споживачам з відповідним актами здачі-прийняття робіт та просив долучити письмові пояснення та надані докази до матеріалів справи.

Господарським судом 02.03.2020 отримано від позивача клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, в якому позивач просить взнати причини пропуску строку на подання доказів поважними та долучити до матеріалів справи копію листа Міністерства розвитку громад та територій України № 7/10.1/2530-20 від 12.02.2020 та копію листа НКРЕКП від 24.01.2020. Позивач зазначив, що на направлені адвокатські запити відповідь Міністерства розвитку громад та територій України отримано 02.03.2020 о 12:20.

Від відповідача 02.03.2020 надійшли письмові пояснення щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, в яких відповідач проти прийняття доказів заперечив. Вважає, що позивачем не надано доказів щодо неможливості подання цих письмових доказів з позовом.

Частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд також не може продовжити строк понад встановлений цим Кодексом строк. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 року у справі №904/5995/16.

Разом з тим, в аспекті зазначеного Верховний Суд вважав за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має виходити з наведених вище відмінностей між поновленням та продовженням процесуальних строків, враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.

За приписами частин 1, 2, 3, 4, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зі змісту статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною на стадії розгляду справи по суті, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

Суд враховує, що необхідність надання додаткових доказів та пояснень щодо розрахунку виникла у зв`язку з наданими представником відповідача запереченнями у судовому засіданні 18.02.2020. До цього часу з боку відповідача ані письмових ані усних заперечень щодо розміру заявленої до стягнення суми та наданого позивачем розрахунку не надходило.

Крім того, спірним у даній справі є питання правомірним чи неправомірним є збільшення вартості наданих послуг з постачання теплової енергії на суму податку на додану вартість (чи входить ПДВ в ціну постуги). Відносно виконання сторонами договорів про постачання теплової енергії, які є предметом дослідження, спір відсутній. Жодних зауважень щодо виконання позивачем своїх зобов`язань за цими договорами з боку споживачів не надходило. Також сторонами підтверджено відсутність заборгованості за отримані послуги з боку споживачів.

Відправлення на адресу позивача у відповідь на адвокатський запит листа Міністерства розвитку громад та територій України № 7/10.1/2530-20 від 12.02.2020 лише 27.02.2020 підтверджується копією конверта. Отже, раніше позивач не мав можливості надати ці докази.

З огляду на викладене, з огляду на приписи ст. 80 ГПК України, обґрунтування позивачем причин неподання доказів, для правильного вирішення спору, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи подані докази приймаються судом.

Крім того, від позивача 02.03.2020 отримано клопотання про стягнення судових витрат, до яких позивачем віднесено 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження розміру цих витрат позивачем надано копію додаткової угоди № 17/02/20 від 17.02.2020 до договору про надання правової допомоги від 10.09.2019 та акт наданих послуг № 1 від 02.03.2020. Вказане клопотання направлено позивачем на адресу інших учасників справи 02.03.2020, тому суд, з метою забезпечення рівними правими учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та надання можливості відповідачу висловити свою позицію щодо заявлених до стягнення 20000,00 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката, вирішення цього питання відкладає. Також суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів понесення цих витрат. За умовами договору про надання правової допомоги від 01.09.2019 (п. 6.3 договору) витрати на здійснення правової допомоги оплачуються протягом 5 днів з дня підписання акту наданих послуг, отже строк сплати не настав. Разом з тим, вирішення питання віднесення цих витрат до судових витрат без надання відповідних доказів їх понесення є завчасним. Розподіл судових втрат щодо надання професійної правової допомоги буде вирішено судом шляхом винесення додаткового рішення після отримання відповідних доказів.

Представники третіх осіб-1, 2, 3 у судове засідання не з`явились, їх явка у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Третя особа-1 (комунальне некомерційне підприємство «Розівська центральна районна лікарня» ) у наданих суду письмових поясненнях зазначила, що без затвердження Розівською районною радою Запорізької області тарифів з урахуванням ПДВ Розівська ЦРЛ не мала права змінити вартість 1 Гкал, оскільки вона не є договірною.

Від третьої особи-2 (Розівський заклад загальної середньої освіти № 1 І-ІІІ ступенів Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області) та третьої особи-3 (Розівський заклад загальної середньої освіти № 2 І-ІІІ ступенів Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області) надійшли однакові за змістом письмові пояснення про суті спору, в яких зазначено, що кошторис видатків, розмір орендної плати та вартість 1 Гкал теплової енергії для школи встановлюється Розівською районною радою Запорізької області і є обов`язковими для виконання.

Зважаючи на належне повідомлення всіх учасників справи про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників третіх осіб.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Агрос Профіт є юридичною особою, одним з видів економічної діяльності якої є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (КВЕД 35.30)

Розівською районною радою Запорізької області 01.10.2018 прийнято рішення № 18 Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос Профіт , яким затверджено вартість 1 Гкал теплової енергії на рівні:

- 2177,45 грн. для Розівської загальноосвітньої школи № 1 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області;

- 2255,12 грн. для Розівської загальноосвітньої школи № 2 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області;

- 2050,14 грн. для Розівської центральної районної лікарні Розівської районної ради Запорізької області.

На час прийняття вказаного рішення № 18 від 01.10.2018 ТОВ Агрос Профіт не мав статусу платника податку на додану вартість, внаслідок чого тарифи розраховані та затверджені без урахування ПДВ.

ТОВ Агрос Профіт 21.01.2019 зареєстрований як платник податків на додану вартість, що підтверджується витягом № 1908184500001 з реєстру платників податку на додану вартість.

У зв`язку з набуттям статусу платника ПДВ ТОВ Агрос Профіт 24.01.2019 звернулось до Розівської районної ради Запорізької області з клопотанням про затвердження тарифів на послуги теплопостачання, що надаються ТОВ Агрос Профіт з урахуванням ПДВ, а саме:

- 2612,94 грн. для Розівської загальноосвітньої школи № 1 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області;

- 2702,14 грн. для Розівської загальноосвітньої школи № 2 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області;

- 2460,17 грн. для Розівської центральної районної лікарні Розівської районної ради Запорізької області.

Рішенням Розівської районної ради Запорізької області Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос Профіт № 30 від 20.02.2019 залишено вартість 1 Гкал для об`єктів спільної власності на рівні затверджених тарифів рішенням сесії від 01.10.2018 № 18.

На виконання вимог ч. 6 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ТОВ Агрос Профіт укладено низку договорів з постачання теплової енергії, які є аналогічними за змістом, а саме:

- з Розівською центральною районною лікарнею договори з постачання теплової енергії № 10 від 29.01.2019 та № 27/03 від 27.03.2019;

- з Розівською загальноосвітньою школою № 1 І-ІІ1 ступенів Розівської районної ради Запорізької області № 3 від 19.02.2019 та № 6 від 09.04.2019;

- з Розівської загальноосвітньою школою № 2 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області № 4 від 19.02.2019 та № 5 від 09.04.2019.

На виконання зазначених договорів позивачем в період з лютого по квітень 2019 року, включно, надавались послуги з постачання теплової енергії згідно затверджених тарифів.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо споживача Розівської центральної районної лікарні за період лютий-квітень 2019 року об`єм наданих ТОВ Агрос Профіт послуг склав 298,37 Гкал на загальну суму 611700,27 грн.

Щодо споживача Розівської загальноосвітньої школи № 1 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період лютий-квітень 2019 року об`єм наданих ТОВ Агрос Профіт послуг склав 136,9 Гкал на загальну суму 298092,91 грн.

По споживачу Розівська загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період лютий-квітень 2019 року об`єм наданих ТОВ Агрос Профіт послуг склав 128,7 Гкал на загальну суму 290233,94 грн.

Стосовно виконання наведених договорів спір відсутній, заборгованості за наведеним договорами не обліковується. Вказане підтверджується всіма учасниками справи.

Позивач вважаючи, що після набуття ним статусу платника податку на додану вартість виникла різниця в тарифах з постачання теплової енергії у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості послуг до тарифів, які затверджені органом місцевого самоврядування, оскільки тарифами не враховується ПДВ, просить стягнути з відповідача 240005,42 грн. різниці в тарифах за надані ТОВ Агрос Профіт послуги відповідно до договорів з постачання теплової енергії № 10 від 29.01.2019, № 27/03 від 27.03.2019, № 3 від 19.02.2019, № 6 від 09.04.2019, № 4 від 19.02.2019, № 5 від 09.04.2019.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини у сфері постачання теплової енергії регулюються Законом України Про теплопостачання , у преамбулі якого зазначено, що ним визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та врегульовано відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії

Згідно із статтею 15 Закону України Про теплопостачання діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню.

Відповідно до приписів статті 20 Закону України Про теплопостачання тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Отже, встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію на рівні, який покриває всі витрати собівартості цих послуг, є вимогою чинного законодавства України.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги ; відповідно до названого Порядку:

- цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води (пункт 1);

- цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів (пункт 2).

Відповідно до п. 11 цього Порядку, у разі зміни протягом строку дії тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і достачання гарячої води, обсягу окремих витрат, пов`язаних із провадженням ліцензованої діяльності та наданням комунальних послуг, з причин, що не залежать від ліцензіата (суб`єкта господарювання), зокрема збільшення або зменшення податків і зборів (обов`язкових платежів), мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, орендної плати та амортизації, підвищення або зниження пін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, зміни обсягу фінансових витрат, складової частини планованого прибутку, у тому числі внаслідок зміни курсу валют за наявності в ліцензіата кредитних зобов`язань перед міжнародними фінансовими організаціями, може проводитися коригування тарифів.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що планування витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов`язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

Згідно пункту 42 Порядку розрахунок тарифів постачання теплової енергії включає в себе адміністративні витрати. Абзацом 10 п. 22 Порядку закріплено, що до складу адміністративних витрат включаються витрати, пов`язані із сплатою податків і зборів та інших передбачених законодавством обов`язкових платежів.

Відповідно до п. 9.1.3 ст. 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на додану вартість.

За визначенням п. 188.1 ст. 188 цього Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною (п. 194.1 ПК України). Податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (п. 194.1.1 ПК України).

Як вбачається з наведених норм законодавства, ціноутворення щодо виробництва, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 917/2094/17, від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18.

При цьому, податок на додану вартість (20% бази оподаткування) додається до ціни товарів/послуг.

За положеннями пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції чинній на час спірних правовідносин) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (стаття 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Згідно зі статтею 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869.

Частиною 2 цієї статті визначено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

За визначенням ч. 3 ст. 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги , органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Відповідно до частини 4, 7, 8, 9 статті 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги , у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов`язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов`язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.

Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку.

Як встановлено судом, позивач 24.01.2019 звернувся до Розівської районної ради з клопотанням про затвердження нових тарифів на послуги теплопостачання для застосування з моменту реєстрації підприємства платником податку на додану вартість з 21.01.2019. До клопотання надавався розрахунок витрат та розрахунок тарифів.

Розівська районна рада, розглянувши клопотання ТОВ Агрос Профіт , 20.02.2019 прийняла рішення № 30, яким вирішено інформацію щодо перегляду тарифів на послуги теплопостачання взяти до уваги, залишити вартість 1 Гкал для об`єктів спільної власності на рівні затверджених тарифів рішенням сесії від 01.10.2018 № 18 Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос Профіт .

Таким чином, ТОВ Агрос Профіт і після набуття ним статусу платника ПДВ надавало послуги з постачання теплової енергії споживачам за договорами з постачання теплової енергії № 10 від 29.01.2019, № 27/03 від 27.03.2019, № 3 від 19.02.2019, № 6 від 09.04.2019, № 4 від 19.02.2019, № 5 від 09.04.2019 за тарифами, яким податок на додану вартість не враховувався.

У постанові НКРЕКП від 24.03.2016 № 377 Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води визначено, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - це вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата та планованого прибутку.

У таких правовідносинах підлягають застосуванню тарифи, які встановлені на підставі економічно обґрунтованих витрат надавача цих послуг (ТОВ Агрос Профіт ).

Відповідно до положень частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно із статтями 189, 191 Господарського кодексу України та статтями 10, 11 Закону України Про ціни і ціноутворення суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Отже, згідно із положеннями зазначених норм права тарифи на послуги з постачання теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін.

Таким чином, вартість послуг теплопостачання не є договірною, а тариф на постачання теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України Про ціни і ціноутворення є державною регульованою ціною.

Разом з тим, встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію на рівні, який покриває всі витрати собівартості цих послуг є вимогою чинного законодавства України.

Відтак, позивачем доведено, що у спірний період (лютий-квітень 2019 року) діяли економічно необґрунтовані тарифи, які не покривали витрат ТОВ Агрос Профіт , як виконавця послуг постачання теплової енергії. І як наслідок, з огляду на неналежне виконання відповідачем визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні та Законом України Про житлово-комунальні послуги повноважень щодо встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів на надання послуг постачання теплової енергії, які надаються позивачем, у відповідача виникло зобов`язання по відшкодуванню різниці між затвердженим розміром тарифів і економічно обґрунтованими витратами позивача у спірний період.

Відносно доводів відповідача щодо ненадання позивачем доказів в обґрунтування розрахунку нових тарифів на послуги теплопостачання та доказів понесених витрат позивача необхідно зазначити, що рішенням Розівської районної ради від 01.10.2018 № 18 Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос Профіт затверджено вартість 1 Гкал теплової енергії для споживачів - Розівської загальноосвітньої школи № 1 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області, Розівської загальноосвітньої школи № 2 І-ІІІ ступенів Розівської районної ради Запорізької області та Розівської центральної районної лікарні Розівської районної ради Запорізької області на рівні - 2177,45 грн., 2255,12 грн. та 2050,14 грн., відповідно, і ці тарифи були визначені без врахування податку на додану вартість. Отже, прийнятим рішенням відповідач погодився з тим, що зазначені тарифи були економічно обґрунтованими і збільшення тарифів лише на суму податку на додану вартість не потребує додаткових розрахунків та доказів понесення позивачем витрат на паливо, воду, електроенергію, фонду праці, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо. Жодна із врахованих у рішенні № 18 від 01.10.2018 статей витрат позивача, крім доданої статті витрат по сплаті ПДВ, не змінилась.

Доводи відповідача про відсутність доказів понесення витрат по сплаті податку на додану вартість спростовуються матеріалами справи, які містять копії виписок по рахункам ТОВ Агрос Профіт щодо сплати ПДВ за період з лютого по квітень 2019 року, а також копії податкових накладних ТОВ Агрос Профіт за спірний період.

Також поряд з іншими доказами суд приймає до уваги письмовий висновок приватної аудиторської фірми «Лінара - Аудит» вих. № 03 від 02.01.2020, яким підтверджується відповідність розрахунку тарифу позивача (з ПДВ) вимогам законодавства, а також правомірності і необхідності включення ПДВ до складу тарифу.

Крім того, в листі Міністерства розвитку громад та територій України № 7/10.1/2530-20 від 12.02.2020, який відповідно до Положення про Міністерство розвитку громадян та територій України від 30.01.2014 (в редакції постанови КМУ від 25.09.2019 № 80) є головним органом в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства, надано роз`яснення, що орган місцевого самоврядування має встановити тариф на комунальні послуги, який буде застосовуватися до кінцевого споживача, з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідач зауважив, що укладенням із споживачами договорів на постачання теплової енергії вже після прийняття рішення від 20.02.2019 № 30, яким тарифи на послуги теплопостачання залишені на рівні затверджених тарифів рішенням від 01.10.2018 № 18 Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для ТОВ Агрос Профіт , фактично погодився з затвердженими тарифами та умовами договорів. Проте, як вже зазначалося вище, умови договорів щодо вартості/тарифу на послуги з постачання теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін, тому позивач був позбавлений можливості змінити істотні умови договорів і рахунки за надані послуги виставлялись у сумі, обумовленій договором, згідно затверджених рішенням Розівської районної ради Запорізької області тарифів.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Питання щодо заявлених позивачем до стягнення 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено шляхом винесення додаткового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Розівської районної ради Запорізької області (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Каштанова, буд. 14, ідентифікаційний код 20478910) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Профіт» (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Кошевого Олега, буд. 6, ідентифікаційний код 37966236) 240005,42 грн. (двісті сорок тисяч п`ять грн. 42 коп.) різниці в тарифах за надані послуги з теплопостачання та 3600,08 грн. (три тисячі шістсот грн. 08 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 04.03.2020.

Суддя В.В. Левкут