Рішення

від 25.02.2020 по справі 914/1732/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2020 р. Справа № 914/1732/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіномедія» , м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Леосвіт» , м. Львів

про стягнення 158 784 грн. 00 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

за участю секретаря Бенко В.М.

Представники сторін:

від позивача: Клочай Н.І. - адвокат

від відповідача: Білан П.В. - представник

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіномедія» до Приватного підприємства «Леосвіт» про стягнення 158 784 грн. 00 коп. заборгованості, з яких: 108 018 грн. 00 коп. - основного боргу, 14 200 грн. 56 коп. - пені, 8 087 грн. 71 коп. - 3% річних, 28 477 грн. 86 коп. - інфляційного збільшення, за договором №04/01/16 від 04 січня 2016 р.

Ухвалою суду від 10.09.2019 р. (після усунення позивачем недоліків на виконання ухвали суду від 28.08.2019 р. про залишення позовної заяви без руху) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 08.10.2019 р., повідомлено учасників справи, що їх явка в судове засідання не є обов`язковою; встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

07.10.2019 р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення від 03.10.2019 р. до позовної заяви, в яких позивач зазначив, що відзиву на його адресу не надходило, та що позовні вимоги у даній справі підтримує повністю. Також повідомив, що розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу згідно договору №12/08-2019 від 12.08.2019 р. складає 15 000,00 грн. Обсяг наданих послуг підтверджує актом приймання-передачі наданих послуг від 22.08.2019 р., проведену оплату - випискою банку по особовому рахунку.

Ухвалою суду від 08.10.2019 р. розгляд справи по суті відкладено на 05.11.2019 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.11.2019 р. надав суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи, призначений на 05.11.2019 р., також повідомив, що ним підготовлено відзив на позовну заяву, який раніше подати не мав змоги, оскільки ухвалу від 10.09.2019 р. про відкриття провадження у справі не було отримано та лише 18.10.2019 р. відповідач ознайомився з матеріалами справи, у зв`язку з чим просить суд продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позов (після судового засідання клопотання про відкладення та відзив на позов зареєстровані в діловодстві документообігу суду).

Ухвалою суду від 05.11.2019 р., врахувавши клопотання відповідача та те, що ухвалу від 10.09.2019 р. про відкриття провадження у справі не було отримано відповідачем в поштовому відділенні (поштова кореспонденція з ухвалою повернулася на адресу суду) і відповідач не встиг скористатись своїм правом на подання відзиву на позов, суд ухвалив продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву у справі №914/1732/19; перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/1732/19 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначити на 03.12.2019 р.

02.12.2019 р. позивач надіслав на електронну адресу суду заяву про розгляд справи, розгляд якої призначено на 03.12.2019 р., за відсутності позивача (підписана електронним цифровим підписом), в якій додатково зазначено, що позивач в повному обсязі підтримує позовні вимоги, а також що на адресу позивача не надходив відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.12.2019 р. подав заяву (клопотання) про застосування строків позовної давності від 03.12.2019 р., в якому посилаючись на ст. ст. 256, 258, 267 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, просить суд застосувати до позовної вимоги щодо стягнення 14 200,56 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні даної вимоги (після судового засідання клопотання зареєстровано в діловодстві документообігу суду за вхідним №50531/19).

Ухвалою суду від 03.12.2019 р., оскільки станом на дату підготовчого засідання позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 28.01.2020 р.

21.12.2020 р. від позивача на адресу суду надійшла відповідь від 19.12.2019 р. на відзив на позовну заяву, в якій позивач повністю заперечує проти аргументів відповідача, вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам та просить позов задоволити повністю.

27.01.2020 р. відповідач подав на адресу суду клопотання від 22.01.2020 р.(з додатками) про долучення до матеріалів справи описів вкладення, квитанцій про оплату поштового відправлення та накладних, які посвідчують факт надсилання та отримання позивачем відзиву на позовну заяву та обставини описані в даному клопотанні.

Ухвалою суду від 28.01.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.02.2020 р.

Судове засідання 25.02.2020 р., за клопотанням ТзОВ «Кіномедія» , проведено в режимі відеоконференції, участь в якому ТзОВ «Кіномедія» забезпечувалась Оболонським районним судом міста Києва .

В судовому засіданні 25.02.2020 р. представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та з посиланням на матеріали справи. Також представник позивача в судовому засіданні перед початком судових дебатів в порядку ст. 221 ГПК України заявила що має намір подати заяву про додаткові судові витрати на відшкодування послуг адвоката на суму 5 000,00 грн., за представництво позивача в судових засіданнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві, просив застосувати строк позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені, у позові відмовити.

Суд заслухавши думку представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обом сторонам у справі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, взявши до уваги встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки розгляду справи, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Позиція позивача:

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач на виконання умов договору №04/01/16 від 04.01.2016 р. та укладених до нього додатків надав відповідачу послуги з розміщення рекламних матеріалів відповідача на загальну суму 108 018,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт. Оскільки відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг, позивач з метою мирного врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією від 15.03.2019 р. №121, якою вимагав протягом десяти днів з моменту отримання претензії оплатити дебіторську заборгованість в розмірі 108 018,00 грн. (докази надіслання претензії на поштову адресу: 79017, м. Львів, вул. Джерельна, 38/101, яка зазначена в договорі, додаються). Однак станом на дату звернення з позовом до суду відповідач не виконав взятих на себе за договором грошових зобов`язань, виниклу заборгованість не оплатив. За неналежне виконання договірних зобов`язань та прострочення платежу позивач у відповідності до ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 8 087,71 грн., інфляційні втрати в розмірі 28 477,71 грн. та на підставі п. 8.2. договору пеню в розмірі 14 200,56 грн., які просить стягнути.

Позиція відповідача:

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву посилається на пункт 10.2 договору, яким погоджено, що у випадку виникнення непорозумінь та спору за договором сторони вирішують це питання шляхом взаємних переговорів. Так відповідач наголошує, що позивач своїми діями та власним волевиявленням здійснив прощення частину боргу на суму штрафних санкцій, оскільки направивши відповідачу претензію від 15.03.2019 р. про оплату суми дебіторської заборгованості у розмірі 108 018,00 грн. визнав, що станом на 15.03.2019 р. загальний розмір дебіторської заборгованість відповідача складає не більше, як 108 018,00 грн. Відповідач вважає, що оскільки позивач особисто визнав, що станом на 15.03.2019 р. нарахування штрафних санкцій не здійснювалось, то це прямо вказує, що позивачем було здійснено прощення боргу на суму штрафних санкцій, тому є не зрозумілим підстави їх нарахування. Також відповідач подав заяву (клопотання) про застосування строків позовної давності, в якій посилаючись на ст.ст. 256, 257, 258 ЦК України, просить суд застосувати до позовної вимоги щодо стягнення пені в розмірі 14 200,56 грн. наслідки спливу строку позовної давності.

Обставини встановлені судом:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіномедія» (виконавцем) та Приватним підприємством «Леосвіт» (замовником) 04.01.2016 року укладено договір №04/01/16 за умовами якого: (п. 2.1) виконавець (позивач) бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги з розміщення Рекламних матеріалів замовника та/або клієнтів замовника, а замовник (відповідача) зобов`язується приймати ці послуги та оплачувати їх на умовах, передбачених договором та додатками до нього. Умови розміщення Рекламних матеріалів замовника (назва, час, вартість і порядок оплати, термін підготовки Рекламних матеріалів та ін.) містяться в додатках до договору, які становлять його невід`ємну частину; (п. 2.2) засвідченням факту належного виконання Рекламних послуг за цим договором є Акт виконаних робіт/послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 5.1 договору визначено, що вартість та види послуг виконавця зазначаються в додатках, що є невід`ємною частиною договору. Пунктом 5.2 договору визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури. Пунктом 5.3 договору визначено, що не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дати закінчення рекламної кампанії за відповідним додатком виконавець складає, підписує та надає замовнику Акт виконання робіт/наданих послуг. Не пізніше ніж через 8 робочих днів з дати отримання виконавцем Акта виконаних робіт/наданих послуг, належно оформленого у відповідності з п. 2.2 договору, Замовник повинен підписати Акт виконаних робіт/наданих послуг або надати свої письмові зауваження про допущенні виконавцем недоліки та спосіб їх усунення.

Пунктами 12.1, 12.2 визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2016 р., а в частині невиконаних зобов`язань до повного їх виконання. Якщо жодна сторона за 30 календарних днів до закінчення договору, не заявить про намір його розірвати, відносини договором продовжується на тих самих умовах до 31.12.2017 р.

Додатком №9 від 28.11.2016 р. до договору №04/01/16 від 04.01.2016 р. сторони погодили, що позивач надає відповідачу послуги з розміщення рекламних роликів у період з 01.12.2016 р. по 31.12.2016 р. вартістю 28 210,00 грн. та строком оплати до 31.12.2016 р. Факт надання послуг, визначених Додатком №9, позивач підтверджує підписаним та скріпленим печатками сторін без жодних зауважень Актом №ОУ-0000098 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.12.2016 р.

Додатком №10 від 28.12.2016 р. до договору №04/01/16 від 04.01.2016 р. сторони погодили, що позивач надає відповідачу послуги з розміщення рекламних роликів у період з 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р. вартістю 28 210,00 грн. та строком оплати до 31.01.2017 р. Факт надання послуг, визначених Додатком №10, позивач підтверджує підписаним та скріпленим печатками сторін без жодних зауважень Актом №ОУ-0000008 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2017 р.

Додатком №11 від 01.02.2017 р. до договору №04/01/16 від 04.01.2016 р. сторони погодили, що позивач надає відповідачу послуги з розміщення рекламних роликів у період з 02.02.2017 р. по 28.02.2017 р. вартістю 24 570,00 грн. та строком оплати до 28.02.2017 р. Факт надання послуг, визначених Додатком №11, позивач підтверджує підписаним та скріпленим печатками сторін без жодних зауважень Актом №ОУ-0000016 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2017 р.

Додатком №11-1 від 01.03.2017 р. до договору №04/01/16 від 04.01.2016 р. сторони погодили, що позивач надає відповідачу послуги з розміщення рекламних роликів у березні 2017 р. вартістю 27 028,00 грн. та строком оплати до 31.03.2017 р. Факт надання послуг, визначених Додатком №11-1, позивач підтверджує підписаним та скріпленим печатками сторін без жодних зауважень Актом №ОУ-0000024 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.03.2017 р.

В матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками сторін Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2017 р., згідно якого заборгованість на користь ТзОВ «Кіномедія» станом на 30.09.2017 р. складає 108 018,00 грн.

Оскільки відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався, позивач з метою мирного врегулювання спору надіслав відповідачу претензію №121 від 15.03.2019 р. з вимогою оплатити протягом десяти днів з моменту отримання претензії дебіторську заборгованість в розмірі 108 018,00 грн., що виникла за договором №04/01/16 від 04.01.2016 р. (претензія та докази її надіслання додано). Проте вказана заборгованість залишилась відповідачем не погашеною. Доказів протилежного суду не надано.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором по своєчасній оплаті наданих послуг з розміщення реклами, відтак позивач звернувся до господарського суду із вимогою стягнути з відповідача 108 018 грн. 00 коп. - основного боргу, 14 200 грн. 56 коп. - пені, 8 087 грн. 71 коп. - 3% річних, 28 477 грн. 86 коп. - інфляційного збільшення, а також судових витрати, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» ).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язання -це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач підписавши Акт звірки взаємних розрахунків підтвердив, що станом на 30.09.2017 року його заборгованість перед позивачем за договором №04/01/16 становила 108 018,00 грн., доказів погашення вказаної заборгованості на дату судового засідання відповідач суду не надав, відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 108 018 грн. 00 коп. є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГПК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку 3% річних, здійсненого позивачем по Додатку №9 за період з 01.01.2017 р. по 13.08.2019 р., по Додатку №10 за період з 01.02.2017 р. по 13.08.2019 р., по Додатку №11 за період з 01.03.2017 р. по 13.08.2019 р. та по додатку №11-1 за період 01.04.2017 р. по 13.08.2019 р., в сумі складають 8 087 грн. 71 коп., то перевіривши правильність їх нарахування, суд дійшов висновку, що дана сума розрахована відповідно до ст. 625 ЦК України, і позовна вимога про її стягнення є обґрунтованою.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, які відповідно до розрахунку інфляційних нарахувань, здійсненого позивачем по Додатку №9 за період з 01.01.2017 р. по 13.08.2019 р., по Додатку №10 за період з 01.02.2017 р. по 13.08.2019 р., по Додатку №11 за період з 01.03.2017 р. по 13.08.2019 р. та по додатку №11-1 за період 01.04.2017 р. по 13.08.2019 р., в сумі складають 28 477 грн. 86 коп., то перевіривши правильність їх нарахування, суд дійшов висновку, що дана сума розрахована відповідно до ст. 625 ЦК України, і позовна вимога про її стягнення є обґрунтованою.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у випадку прострочення замовником оплати виконавець вправі стягнути з нього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Щодо нарахованої пені, яка відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем по Додатку №9 за період з 01.01.2017 р. по 01.07.2017 р., по Додатку №10 за період з 01.02.2017 р. по 01.08.2017 р., по Додатку №11 за період з 01.03.2017 р. по 01.09.2017 р. та по додатку №11-1 за період 01.04.2017 р. по 01.10.2017 р., в сумі складає 14 200 грн. 56 коп., то перевіривши правильність її нарахування, суд дійшов висновку, що дана сума розрахована у відповідності з пунктом 8.2 договору та є обґрунтованою.

Проте, у заяві (клопотанні) про застосування строків позовної давності відповідач просить суд до позовних вимог позивача щодо стягнення пені в розмірі 14 200,56 грн. застосувати строк позовної давності.

Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 2 ч. 2 ст. 258 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1, ч. ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п. 4.2 постанови Пленуму ВГСУ № 10, у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вже вище зазначено Додатком №9 від 28.11.2016 р. визначено строк оплати наданих відповідачу послуги з розміщення рекламних роликів у період з 01.12.2016 р. по 31.12.2016 р. до - 31.12.2016 р., отже прострочення по оплаті починається з 01.01.2017 р.; Додатком №10 від 28.12.2016 р. визначено строк оплати наданих відповідачу послуги з розміщення рекламних роликів у період у період з 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р. до - 31.01.2017 р., отже прострочення по оплаті починається з 01.01.2017 р.; Додатком №11 від 01.02.2017 р. визначено строк оплати наданих відповідачу послуги з розміщення рекламних роликів у період з 02.02.2017 р. по 28.02.2017 р. до - 28.02.2017 р., отже прострочення по оплаті починається з 01.03.2017 р.; Додатком №11-1 від 01.03.2017 р. визначено строк оплати наданих відповідачу послуги з розміщення рекламних роликів у березні 2017 р. до - 31.03.2017 р., отже прострочення по оплаті починається з 01.04.2017 р.

Пунктом 4.3 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз`яснено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. Однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Отже, враховуючи наведені приписи законодавства, а також те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 23.08.2019 р., суд дійшов висновку, що річний строк позовної давності для вимоги про стягнення пені, нарахованої на заборгованість з оплати наданих послуг з розміщення реклами у грудні 2016 р., за період з 01.01.2017 р. по 01.07.2017 р.; у січні 2017 р., за період з 01.02.2017 р. по 01.08.2017 р.; у лютому 2017 р., за період з 01.03.2017 р. по 01.09.2017 р.; у березні 2017 р., за період з 01.04.2017 р. по 01.10.2017 р., сплив.

Таким чином, з огляду на наведене, беручи до уваги заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, вимога позивача про стягнення 14 200,56 грн. пені за прострочення оплати є погашеною строком спеціальної позовної давності, а відтак відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України така вимога задоволенню не підлягає.

Щодо викладених у відзиві на позовну заяву доводів відповідача щодо безпідставності нарахування штрафних санкцій, то такі судом до уваги не беруться, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій. Незазначення сум штрафних санкцій в момент пред`явлення претензії не виключає право кредитора їх нарахувати згодом, в тому числі і на момент погашення сум основної заборгованості, і не свідчить про прощення позивачем боргу в частині цих санкцій.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 144 583 грн. 57 коп., з яких: 108 018 грн. 00 коп. - основного боргу, 8 087 грн. 71 коп. - 3% річних, 28 477 грн. 86 коп. - інфляційного збільшення. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 14 200 грн. 56 коп. суд відмовляє.

Також суд констатує, що під час розгляду справи(а саме, 06.02.2020 р.) відповідач змінив адресу свого місцезнаходження, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО,ФОП та ГФ отриманим на запит суду станом на 25.02.2020 р.(наявний у справі), відповідно до якого адреса місцезнаходження відповідача станом на 25.02.2020 р. є: АДРЕСА_1 .

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір згідно платіжного доручення №547 від 15.08.2019 р. в розмірі 2 384,49 грн. (зарахований до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписок суду від 16.08.2019 р.).

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, на відповідача покладається судовий збір, що пропорційно до задоволених позовних вимог складає 2 168 грн. 75 коп. В частині позовних вимог в задоволенні яких відмовлено судовий збір покладається на позивача, що складає 213 грн. 01 коп. Стосовно частини судового збору в розмірі 2 грн. 73 коп. (який внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом), сплаченого позивачем платіжним дорученням №547 від 15.08.2019 р., то у відповідності до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» дана сума судового збору може бути повернута за клопотанням особи яка його сплатила ухвалою суду.

Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2,3,4 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. підтверджуються договором №12/08-2019 про надання послуг адвоката від 12.08.2019 р., укладеним ТзОВ «Кіномедія» з Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «ІНФЛО» , за умовами якого: (п. 1) Клієнт доручає Адвокатському об`єднанню, а Адвокатське об`єднання відповідно до чинного законодавства України приймає на себе обов`язки здійснити захист прав і законних інтересів Клієнта в суперечці з ПП «Леосвіт» , що виникла внаслідок невиконання останнім взятих на себе зобов`язань за Договором №04/01/16 від 04.01.2016 р., в тому числі в якості позивача та надавати необхідну юридичну допомогу Клієнту при супроводженні даного спору; (п. 4) плата за надання Адвокатським об`єднанням адвокатських послуг, що визначені в п. 1 цього договору складає 15 000,00 грн. та підлягає сплаті до 16 серпня 2019 року; (п. 4.1) плата за участь адвоката в судовому засіданні складає 2 500,00 грн., за кожне судове засідання в незалежності від того відбулося воно фактично чи ні.

Також понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються Актом приймання-передачі надання послуг від 22.08.2019 р., згідно якого вартість послуг виконавця (Адвокатського об`єднання) за цим Актом складає 15 000,00 грн.; Випискою по особовому рахунку Адвокатського об`єднання «ЮК «ІНФЛО» за 15.08.2019 р., з даними про проведену 15.08.2019 р. ТзОВ «Кіномедія» оплату за правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.; Ордером серія КВ №758777, виданим 12.08.2019 р. АО «Юридична компанія «ІНФЛО» , на надання правової допомоги ТзОВ «Кіномедія» адвокатом Клочай Н.І.; Свідоцтвом №3182 про право на зайняття Клочай Н.І. адвокатською діяльністю від 31.01.2008 р.

В судовому засіданні 25.02.2020 р. представник позивача просив суд покласти на відповідача 15 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач не надав суду клопотання в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають розподілу, лише повністю заперечив такі витрати у відзиві на позовну заяву. Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 р. по справі №922/445/19 (п. 6.1, аркуш 5, абз. 3) викладено позицію, що у розумінні положень частини 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу , що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд вважає безпідставними аргументи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення вимоги про відшкодування витрат за надання правової допомоги, наведені ним у відзиві на позовну заяву та його предстаником в судовому засіданні. Зокрема, той факт що договір має назву "договір про надання послуг адвоката" замість "договору про надання правової допомоги", не міняє правової природи і суті цього договору. Також не міняє суті правовідносин використання в договорі терміну "суперечка" замість терміну "спір". Щодо покликання на ч.2 ст.124 ГПК України, то слід зазначити що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат(тобто це є право, а не обов`язок суду).

Таким чином, з огляду на наведене, взявши до уваги, що представник позивача надав достатні докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., відтак понесені позивачем судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в розмірі 13 659,00 грн.

Також представником позивача в судовому засіданні 25.02.2020 р., у відповідності до ч. 1 ст. 221 ГПК України, до закінчення судових дебатів зроблено заяву про стягнення додатково судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката на суму 5 000,00 грн., за представництво позивача в судових засіданнях, яку він просить розглянути в порядку ч. 2 ст. 221 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86,123, 126, 129, 236-241,327 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Леосвіт» (79040, м. Львів, вул. Патона, буд. 4/2, кв. 78, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34028757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіномедія» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 24, кв. 21, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32492959) 108 018 грн. 00 коп. - основного боргу, 8 087 грн. 71 коп. - 3% річних, 28 477 грн. 86 коп. - інфляційних втрат, 2 168 грн. 75 коп. - судового збору та 13 659 грн. 00 коп. - судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 14 200 грн. 56 коп. пені - відмовити.

4. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повне рішення складено 05.03.2020 р.

Суддя Морозюк А.Я.