Рішення

від 02.03.2020 по справі 926/27/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

02 березня 2020 року Справа № 926/27/20

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. при помічнику судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання Попової К.Г. розглянувши справу № 926/27/20

За позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)

До відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сяйво 2-А" (58029, м.Чернівці, вул. Пилипа Орлика, 2-а)

Про стягнення заборгованості в сумі 8909,01 грн, з яких: пені - 5971,64 грн, 3% річних - 683,40 грн та інфляційні - 2253,97 грн.

За участю представників:

Від позивача - не з`явився

Від відповідача - Бартусевич В.М. - адвокат (ордер від 28.01.2020р.)

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 27.12.2019 року (згідно з поштовою довідкою) звернулося з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сяйво 2-А" про стягнення заборгованості в сумі 8909,01 грн, з яких: пені - 5971,64 грн, 3% річних - 683,40 грн та інфляційні - 2253,97 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 21.12.2015 року між сторонами був укладений договір постачання природного газу №2263/16-ТЕ-38. Відповідно до умов договору оплата за газ здійснюється відповідачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, внаслідок порушення умов договору позивачем нараховано пеню в сумі 5971,64 грн, 3 % річних від основного боргу на суму 683,40 грн та інфляційні збитки в сумі 2253,97 грн.

03.01.2020 року відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду зареєстровані матеріали позовної заяви (вх.27).

Витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.01.2020 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 08.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 03.02.2020 року.

29.01.2020 року від адвоката Бартусевич Влади Миколаївни (ордер про надання правничої (правової) допомоги ОСББ "Сяйво 2 - А" надійшла заява від 28.01.2020 року (вх. №18763), яка підписана в системі "Електронний суд", про вступ у справу як представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сяйво 2 - А". Зокрема, заявник просить суд залучити його у справу №926/27/20 в якості представника відповідача та надати доступ до електронної справи №926/27/20 в системі "Електронний суд" та можливість для ознайомлення із матеріалами справи шляхом доступу до електронної справи в підсистемі "Електронний суд".

До початку судового засідання, 03.02.2020 року уповноважений представник позивача, засобами електронного зв`язку, подав заяву (вх.№389), в якій заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а також у зв`язку з неможливістю прибути на судове засідання, розглянути позовну заяву без його участі.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року розгляд справи було відкладено за письмовим клопотання представника відповідача на 19.02.2020 року та встановлено строк відповідачу для надання відзиву на позов до 14.02.2020 року.

06.02.2020 року від відповідача через систему "Електронний суд" надано відзив на позов, а також докази його надіслання позивачу. Окрім того, відповідач звернувся до суду із клопотанням про покладення на позивача судових витрат на правничу допомогу.

У своєму відзиві на позов відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з такою вимогою, а відтак просить суд застосувати строки позовної давності.

Ухвалою суду від 19.02.2020 року за усним клопотанням представника відповідача розгляд справи було перенесено на 02.03.2020 року.

20.02.2020 року від позивача надійшли письмові пояснення (вх.636) стосовно викладених відповідачем заперечень, а саме: останній посилається на те, що строк позовної давності сторони погодили в п.10.3 договору, окрім того, останній просив долучити до матеріалів справи банківські виписки, якими підтверджено здійснення проплат відповідача.

28.02.2020 року відповідачем подано клопотання (вх.1817) про зменшення розміру пені на 80%, яке він обґрунтовує тим, що підприємство є неприбутковою організацією, що підтверджено довідкою про фінансовий стан підприємства та рішенням, щодо неприбутковості підприємства, а позивачем не надано доказів, що свідчили б про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу реальних збитків в результаті дій відповідача.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У відповідності до ст.248 Господарського процесуального кодексу суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча і був повідомлений про час і місце судового засідання належним чином, проте враховуючи, що останній звертався до суду з заявою про розгляд прави без його участі, справа слухається без участі представника позивача.

У судовому засіданні 02.03.2020 року представник відповідача в усній формі визнав позовні вимоги, проте, просив задовольнити його клопотання про зменшення позовних вимог.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (правонаступником якого АТ "НАК "Нафтогаз України") та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сяйво 2-А", був укладений договір постачання природного газу №2263/16-ТЕ-38 (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві з 01.01.2016 по 31.03.2016 природний газ обсягом до 70 тис. куб. метрів, а споживач зобов`язується оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.

У відповідності до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року становить 1770,74 грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ 2% та податок на додану вартість 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1806,15 грн., крім того ПДВ 361,23 грн., що разом становить 2167,38 грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору).

Згідно з п.12.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 року до 31.03.2016 року а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У подальшому до названого договору було укладено ряд додаткових угод.

Додатковою угодою №1 від 31.10.2015 року, до договору постачання природного газу №2263/16-ТЕ-38 від 21.12.2015 року було внесено ряд змін, зокрема в пункт 5.2 договору, а саме змінено ціну газу, в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року становила: до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1780,24 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2136,29 грн.

Додатковою угодою №3 від 31.03.2016 року, до договору постачання природного газу №2263/16-ТЕ-38 від 21.12.2015 року було внесено зміни в пункт 5.2 договору, а саме змінено ціну газу, в період з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року становила: до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1770,74 грн., всього з ПДВ 2124,89 грн., також було внесено зміни в п.6 договору, а саме: остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою № 4 від 30.04.2016 року до договору постачання природного газу №2263/16-ТЕ-38 від 21.12.2015 року було внесено зміни в пункт 5.2 договору, а саме змінено ціну газу, в період з 01 травня 2016 року становила: до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 4942 грн., всього з ПДВ 5930,40 грн., також було внесено зміни в п.12 договору, а саме: договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 року до 30 вересня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до актів приймання-передачі газу, в період з січня по вересень 2016 року позивач передав відповідачеві у власність, а останній прийняв природний газ на загальну вартість 164437,36 грн., у тому числі:

1) 15,192 тис. куб. м на суму 32454,48 грн. у січні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 року);

2) 10,571 тис. куб. м на суму 22582,69 грн. у лютому 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 року);

4) 9,671 тис. куб. м на суму 20660,04 грн. у березні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 року);

5) 3,842 тис. куб. м на суму 8163,82 грн. у квітні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 року);

6) 3,516 тис. куб. м на суму 20851,28 грн. у травні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2016 року);

7) 2,710 тис. куб. м на суму 16071,38 грн. у червні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2016 року);

8) 2,396 тис. куб. м на суму 14209,24 грн. у липні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2016 року);

9) 2,380 тис. куб. м на суму 14114,35 грн. у серпні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2016 року);

10) 2,585 тис. куб. м на суму 15330,08 грн. у вересні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2016 року).

Згідно даних позивача, відповідач оплату поставленого природного газу проводив несвоєчасно, так оплати були проведені, наступним чином:

- за поставлений газ на суму 32454,48 грн. у січні - оплата проведена 02.03.2016 - в сумі 20427,53 грн., 29.03.2016 - в сумі 12000 грн., та 29.04.2016 - в сумі 26,95 грн. тоді як мала бути проведена до 16.02.2016;

- за поставлений газ на суму 22582,69 грн. у лютому - оплата проведена 29.04.2016 - в сумі 4555,74 грн., 13.05.2016 - в сумі 18000 грн., та 01.06.2016 - в сумі 26,95 грн., тоді як мала бути проведена до 15.03.2016;

- за поставлений газ суму 20660,04 грн. у березні - оплата проведена 01.06.2016 - в сумі 10797,05 грн., 30.06.2016 - в сумі 9862,99 грн., тоді як мала бути проведена до 26.04.2016;

- за поставлений газ на суму 8163,82 грн. у квітні - оплата проведена 30.06.2016 - в сумі 8163,82 грн., тоді як мала бути проведена до 25.05.2016;

- за поставлений газ на суму 20851,28 грн. у травні - оплата проведена 30.06.2016 - в сумі 2824,47 грн., 29.07.2016 - в сумі 16071,38 грн., та 31.08.2016 - в сумі 1955,43 грн. тоді як мала бути проведена до 30.06.2016;

- за поставлений газ на суму 16071,38 грн. у червні - оплата проведена 31.08.2016 - в сумі 12253,81 грн., 30.11.2016 - в сумі 3817,57 грн., тоді як мала бути проведена до 26.07.2016;

- за поставлений газ на суму 14209,24 грн. у липні - оплата проведена 30.11.2016 - в сумі 14209,24 грн., тоді як мала бути проведена до 26.08.2016;

- за поставлений газ на суму 14114,35 грн. у серпні - оплата проведена 30.11.2016 - в сумі 14114,35 грн., тоді як мала бути проведена до 27.09.2016;

- за поставлений газ на суму 15330,08 грн. у вересні - оплата проведена 30.11.2016 - в сумі 5452,38 грн., 01.02.2017 - в сумі 9877,70 грн., тоді як мала бути проведена до 26.10.2016;

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем газу належним чином підтверджений наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач у своєму відзиві на позов також не заперечує факту порушення своїх зобов`язань по договору, проте просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема, правочин.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до статті 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Судом з достовірністю встановлено, що відповідач несвоєчасно виконав грошові зобов`язання по оплаті за поставлений йому природній газ, переданий йому в період з січня по вересень 2016 року, допускав прострочення оплати впродовж періодів, відображених у складених позивачем документах під назвою "Операции по предприятию "Сяйво 2-А ОСББ" с 01-10-2016 по 30-09-2018" та "Розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сяйво 2-А" за Договором від 21.12.2015 року №2263/16-ТЕ-38 станом на дату остаточного розрахунку .

Також установлено, що остаточні розрахунки за переданий йому газ відповідач здійснив протягом 2016-2017 року і на даний час не має заборгованості перед позивачем по оплаті безпосередньо за газ за договором постачання природного газу. Згідно з ч.2 п.1 ст.199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відповідно до вимог ч.1ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Частинами 2, 3 статті 549 ЦК України визначено, що: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною 6 ст. 232 ГК України обумовлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки сума основного боргу сплачена відповідачем з порушення умов договору, позивач керуючись п.8.2 договору та ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу пеню в сумі 5971,64 грн, 3% річних в сумі 683,40 грн та збитки завдані інфляцією в сумі 2253,97 грн.

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов висновку про те, що сума пені у розмірі 5971,64 грн, сума 3% річних у розмірі 683,40 грн та сума інфляційних у розмірі 2253,97 грн є арифметично вірними, обґрунтованими та здійсненими у відповідності до приписів чинного законодавства та умов договору, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи, що відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст.257 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В той же час, заперечення відповідача щодо пропуску позивачем спеціального строку позовної давності в один рік, визначеного ст. 258 ЦК України, є безпідставними та необґрунтованими, зважаючи на факт того, що за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність, тоді як безпосередньо у спірному договорі сторони передбачили збільшення строку позовної давності до п`яти років.

Так, у п. 10.3. договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Таким чином, сторони у договорі досягли згоди про збільшення строку позовної (пункт 10.3 договору), отже розрахунки слід проводити в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню на 80 %, посилаючись на те, що його підприємство є неприбутковою організацією, що підтверджено довідкою про фінансовий стан підприємства та рішенням, щодо неприбутковості підприємства, а позивачем не надано доказів, що свідчили б про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу реальних збитків в результаті дій відповідача.

Суд, розглянувши вказане клопотання, вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно з п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 цієї постанови пленуму зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №925/1471/16).

Судом установлено, що основне зобов`язання виконане у повному обсязі, прострочення виконання зобов`язання, а відтак і наслідки його порушення, є незначними, позивач не довів наявності у нього збитків внаслідок прострочення боржника.

Отже, враховуючи майновий стан обох сторін, статус відповідача у справі, відсутність основного боргу, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст.509 та ч.ч. 1, 2 ст.627 ЦК Укрїни, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню, а пеня, заявлена до стягнення, зменшенню на 50%.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2985,82 грн. (5971,64 грн. х 50% = 2985,82 грн.).

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача решти суми пені 2985,82 грн. - належить відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище викладене, суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнути з відповідача пеню в сумі 2985,82 грн, 3% річних в сумі 683,40 грн, інфляційні в сумі 2253,97 грн та відмовити у задоволенні пені в сумі 2985,82 грн у зв`язку із зменшенням судом її розміру.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

З огляду на викладене, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі, окрім того, на відповідача також покладаються інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 129, 194, 219, 232, 233, 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш ИВ :

1.Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720 ) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сяйво 2-А" (58029, м.Чернівці, вул. Пилипа Орлика, 2-а, код 35659787) про стягнення заборгованості в сумі 8909,01 грн, з яких: пені - 5971,64 грн, 3% річних - 683,40 грн та інфляційні - 2253,97 грн - задовольнити частково.

2.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сяйво 2-А" (58029, м.Чернівці, вул. Пилипа Орлика, 2-а, код 35659787) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720 ) пеню в сумі - 2985,82 грн, 3% річних в сумі 683,40 грн, інфляційні в сумі 2253,97 грн та 1921 грн судового збору.

3.В частині стягнення пені в сумі 2985,82 грн відмовити.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено 05.03.2020 року

Суддя Гушилик С.М.