Рішення

від 25.02.2020 по справі 265/2410/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №265/2410/19

Провадження №2/265/122/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді Мельник І. Г.,

за участю секретаря судового засідання Муратової Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Департаменту освіти Маріупольської міської ради, Комунального закладу Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей-школа № 48 про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, треті особи Управління Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, Комунальний заклад Маріупольська загальноосвітня школа I-III ступенів № 15 Маріупольської міської ради Донецької області

за участю:

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3

представників відповідачів Крохмальової О.В. та Борисенко Л.С.

представників третіх осіб Лугової Т.М., Гавриш Я.О., Мамаєвої С.В.

В С Т А Н О В И В:

10.04.2019 року до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя звернулася ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з позовом до Департаменту освіти Маріупольської міської ради, Комунального закладу Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей-школа № 48 , ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, треті особи Управління Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, Комунальний заклад Маріупольська загальноосвітня школа I-III ступенів № 15 Маріупольської міської ради Донецької області. В обґрунтування позову зазначила, що є матір`ю малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком якої ОСОБА_4 вони мешкали разом за адресою : АДРЕСА_1 з 2004 року по травень 2016 року . 21 лютого 2015 року ( під час сумісного проживання) між нею та ОСОБА_4 було укладено договір щодо виконання батьківських прав та п.1.3. цього договору визначено місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за фактичним місцем проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою : АДРЕСА_1 . Однак, п. 1.2. Договору про окреме проживання матері та дитини фактично не виконувався, оскільки всі вони мешкали за адресою: АДРЕСА_1 . У травні 2016 року сімейні стосунки між нею та ОСОБА_4 припинились та з 22 травня 2016 року вона з донькою переїхала проживати за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_2 . З цього часу донька разом з батьком вже не мешкала. Починаючи з травня 2016 року її донька ОСОБА_2 мешкала разом з нею та з 1 вересня 2017 року до 6 листопада 2018 року навчалась у КЗ Маріупольський навчально - виховний комплекс ліцей школа № 48. Відповідач ОСОБА_4 , зловживаючи своїми батьківськими правами, супротив волі дитини, посилаючись на п. 1.3. Договору, яким місце проживання дитини визначено за фактичним місцем проживання батька за адресою : АДРЕСА_1 ( де він фактично не мешкав з червня 2017 року) 6 листопада 2018 року забрав документи доньки із школи № 48 м. Маріуполя та передав їх до школи № 15 м. Маріуполя за своїм фактичним місцем проживання за адресою : АДРЕСА_3 . Вона з цього приводу висловлювала незгоду, але директор КЗ Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей школа № 48 ОСОБА_6 віддала ОСОБА_4 документи доньки для переводу до школи № 15, яка знаходиться на відстані 20 км від фактичного їх з донькою місця проживання, що, робить неможливим з її боку щоденно привозити дитину на навчання, оскільки вона працює з 8-00. Зайняття в школі також починаються о 8-00 годині. Разом з тим вона , як могла, намагалась організувати можливість навчання дитини та за 1 семестр донька була атестована, але її показники та оцінки з деяких предметів були нижче за попередні результати, що дуже засмутило доньку, тому що вона прагнула стати відмінницею. Діючи в інтересах малолітньої дитини, вона намагалась організувати їй повноцінне навчання за місцем її проживання та наступного дня, 07.11.2018 особисто звернулась до директора КЗ Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей школа № 48 ОСОБА_6 із заявою про зарахування її малолітньої доньки - ОСОБА_2 до школи. Крім того, 14.11.2018 року , 19.11.2018 р., 26.11.2018 р., 5.12.2018 р., 28.01.2019 р, 07.02.2019 р. нею були подані письмові звернення з цього ж приводу. Директором ОСОБА_6 їй було відмовлено у зарахуванні її доньки до ліцей школи № 48 за тих підстав, що існує договір від 21 лютого 2015 року, та вона має отримати згоду батька на зарахування доньки до школи № 48. 13 листопада 2018 року вона зверталась до начальника Департаменту освіти Маріупольської міської Ради із заявою про порушення права дитини на отримання освіти. Відповіддю від 23.11. 2018 року директор Департаменту освіти Братчикова Т.І. запропонувала їй надати рішення суду або договір між батьками, який встановлює місце проживання дитини разом з матір`ю за адресою, що знаходиться на території обслуговування НВК № 48 для можливості зарахування її доньки - ОСОБА_2 до даного учбового закладу. 05.02.2019 року вона зверталася до в.о. директора Департаменту науки та освіти Донецької обласної державної адміністрації зі скаргою на дії працівників Департаменту освіти м. Маріуполя. Відповіддю від 18.02.2019 року їй було роз`яснено її право звернення до суду. Зазначені дії відповідачів є такими, що спричинили моральну шкоду її малолітній доньці ОСОБА_2 , оскільки починаючи з 7 листопада 2018 року у дитини повністю змінився життєвий уклад, оскільки вона вимушена навчатися у навчальному закладі, який знаходиться за 20 км від її фактичного місця проживання, її зірвали посеред учбового року з учбового закладу, де у неї склались добрі стосунки з учнями та педагогами, у доньки був повністю змінений учбовий процес та розклад дня , вона не має повноцінного 8-годинного сну та зменшився її час на відпочинок. В неї зараз перехідний період у зв`язку з чим організм і без того має великі фізіологічні та психічні навантаження. А до цього ще додаються хвилювання з приводу навчання, яких можна було уникнути.

Вважала, що відповідачами було порушено право її малолітньої доньки ОСОБА_2 на отримання освіти у найближче доступному та наближеному до її місця проживання учбовому закладі - КЗ Маріупольський навчально - виховний комплекс ліцей школа № 48. Посилаючись на ст.ст. 53,56 Конституції України, ст.ст. 3,15,16,23,269,270,272,273,276, 1167,1173 ЦК України, ст. 1,18 Закону України Про загальну середню освіту , ст. 13 Закону України Про освіту , п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди просила визнати неправомірною відмову Департаменту освіти Маріупольської міської ради та комунального закладу Маріупольський навчально - виховний комплекс ліцей - школа № 48 в зарахуванні їїмалолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Маріупольського навчально - виховного комплексу ліцей - школа № 48 . Визнати право малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на здобуття повної загальної середньої освіти в комунальному закладі Маріупольський навчально - виховний комплекс ліцей - школа № 48 . Зобов`язати керівника комунального закладу Маріупольський навчально - виховний комплекс ліцей - школа № 48 надати ОСОБА_1 письмову відповідь (у тому числі шляхом надсилання її сканованої копії на електронну пошту заявника) про наявність чи відсутність вільних місць у певному класі та, відповідно, можливість чи неможливість зарахування її доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до певного класу у відповідності до П. 1 розділу Ш Порядку , затвердженого наказом № 367 від 16 квітня 2018 року. Стягнути з відповідачів на користь малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду у розмірі 15000 грн. по 5000 грн. з кожного, стягнути з відповідачів на її користь понесені нею судові витрати за надання правничої допомоги.

16 травня 2019 року директором Департаменту освіти Маріупольської міської ради Братчиковою Т.І. надано відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову, та зазначила, що на початку листопада 2018 року до них зверталась директор МНВК Ліцей- школа № 48 ОСОБА_6 з роз`ясненням щодо порядку переведення дитини до іншого закладу освіти, посилаючись на те, що до неї звернувся батько дитини ОСОБА_4 , який ознайомив керівника МНВК Ліцей- школа № 48 з Договором між батьками від 21.02.2015 р. та повідомив про бажання перевести доньку до іншого закладу за своїм місцем проживання. На підставі заяви батька від 07.11.2018 р. та письмового підтвердження з комунального закладу Комунальний заклад Маріупольська загальноосвітня школа I-III ступенів № 15 Маріупольської міської ради Донецької області про можливість зарахування, ОСОБА_2 було зараховано до ЗОШ№ 15 в порядку переведення з КЗ МНВК школа - ліцей № 48.Місце проживання батька - АДРЕСА_3 є територією обслуговування ЗОШ № 15. Після переведення ОСОБА_2 на навчання до ЗОШ № 15, 13 листопада 2018 року до Маріупольської міської ради звернулась ОСОБА_1 щодо порядку переведення її дитини між закладами та повідомила, що вона зверталась до адміністрації МНВК Ліцей - школа № 48 ( за місцем свого проживання) з проханням надати підтвердження про те, що заклад готовий зарахувати ОСОБА_2 в порядку переведення з ЗОШ № 15. Також ОСОБА_10 була запрошена на особистий прийом до Секретаря міської ради, де ОСОБА_1 було запропоновано надати документ( рішення суду, договір між батьками тощо), що встановлює місце проживання дитини разом з матір`ю за адресою, що знаходиться на території обслуговування МНВК Ліцей - шкода № 48 , або сприяти отриманню згоди батька на переведення дитини до закладу. Посилаючись на ст.. 53 Конституції України, ч. 1 ст. 13, ч.3 ст. 55 Закону України Про освіту , ч. 5 ст. 6 Закону України Про загальну середню освіту , Договір від 21.02.2015 р. вважала, що місцем навчання ОСОБА_2 за місцем проживання, згідно Договору від 21.02.2015 р. та чинного законодавства України , має бути ЗОШ № 15. Зазначала, що Департамент не може бути учасником цивільних правовідносин та спору щодо місця навчання дитини та не може бути порушником прав, що виникають з цих правовідносин. Крім того, позивачкою не наведено жодних аргументів, які б доказували спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 з боку Департаменту освіти та не наведений попередній ( орієнтований) розрахунок суми судових витрат. Просила у позові відмовити.

31 травня 2020 року директором Маріупольського навчально - виховного комплексу ліцей - школа № 48 Борисенко Л.С. надано відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову, та зазначила, що з 1 вересня 2017 року у МНВК ліцей - школа № 48 навчалася ОСОБА_2 та мешкала разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . 5.11.2018 року до школи звернувся батько ОСОБА_4 та повідомив про існування Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 21.02.2015 р., в якому вказано, що місцем проживання дитини визначено місце проживання батька, про існування якого мати дитини не повідомляла. Власноруч заповнена анкета на батьківських зборах від 13.09.2018 р. містить інформацію про проживання дитини за адресою : АДРЕСА_2 , що не є мікрорайоном МПВК № 48, а зі слів матері - АДРЕСА_4 , про що була надана довідка тільки 28.01.2019 р. Батько повідомив, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_5 та бажає, щоб донька проживала разом з ним, згідно Договору. 6 .11.2018 р. батько дитини звернувся до МПВК № 48 з заявою про перевід доньки до ЗОШ № 15, за місцем свого проживання ( АДРЕСА_3 ) та підтвердження із ЗОШ № 15 про можливість зарахування ОСОБА_2 до ЗОШ № 15. При розгляді зазначеного питання адміністрація МПВК № 48 зверталась за роз`ясненням до Служби у справах дітей Лівобережного району та до юридичного відділу Департаменту освіти Маріупольської міської ради. Департамент освіти на їх звернення надав відповідь, посилаючись на п.1,2 розділу 3 Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної освіти, затв. Наказом Міністерства освіти та науки України від 16.04.2018 р. № 367 та на п. 1.3 Договору від 21.02.2015 р. Таким чином. Адміністрація школи, згідно законодавства змушена була видати документи батькові впродовж одного дня. ОСОБА_1 надавалась ухвала суду від 12.06.2018 р. про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 , що не є компетенцією навчального закладу і підтвердженням того, що ОСОБА_2 мешкає разом із матір`ю. Посилаючись на ст. 53 Конституції України, п. 6 ч.1 ст. 1 , ч.1 ст. 13 , ч.ч. 2, 3 ст. 55 Закону України Про освіту , ч. 5 ст. 6 ЗУ Про загальну середню освіту , наявність Договору від 21.02.2015 р., ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15.08.2018 р., ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09.11.2018 р. вважає, що діяла у законний спосіб та просила у позові відмовити.

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року відкрите провадження по справі та призначене підготовче судове засідання .

Ухвалою суду від 16.05.2019 року підготовче судове засідання було відкладено в зв`язку з неотриманням позивачем відзиву на позовну заяву та неявкою сторін по справі.

Ухвалою суду від 04 червня 2019 року було продовжено проведення підготовчого провадження в зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_4 та ненаданням відзиву на позовну заяву, підготовче судове засідання було відкладене.

23 червня 2019 року настала смерть відповідача ОСОБА_4 , про що у Центральному районному у місті Маріуполі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 26 червня 2019 року зроблено актовий запис за № 1440 ( а.с.143).

Ухвалою суду від 01 липня 2019 року підготовче провадження у справі було закрите та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 23.10.2019 року відповідач ОСОБА_4 був виключений з числі відповідачів у зв`язку зі смертю.

Ухвалою суду від 23.10.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнати права малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на здобуття повної загальної середньої освіти в комунальному закладі Маріупольський навчально - виховний комплекс ліцей - школа № 48 , зобов`язання керівника комунального закладу Маріупольський навчально - виховний комплекс ліцей - школа № 48 надати ОСОБА_1 письмову відповідь (у тому числі шляхом надсилання її сканованої копії на електронну пошту заявника) про наявність чи відсутність вільних місць у певному класі та, відповідно, можливість чи неможливість зарахування її доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до певного класу у відповідності до П. 1 розділу Ш Порядку, затвердженого наказом № 367 від 16 квітня 2018 року - залишено без розгляду ( а.с.174-175).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Харитонова Г.Л. позов підтримали та надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просили задовольнити позов в повному обсязі та стягнути понесені ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги.

Представник відповідача - Департаменту освіти Маріупольської міської ради - Крохмальова О.В., що діє на підставі довіреності, позов не визнала та надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просила в позові відмовити.

Представник відповідача - Комунального закладу Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей-школа № 48 - Борисенко Л.С., яка наказом № 1948Л від 27.12.2013 р. призначена директором Маріупольської ЗОШ 1-Ш ступенів № 48 ( а.с.121) позов не визнала та надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просила в позові відмовити.

Представник третьої особи - Комунальний заклад Маріупольська загальноосвітня школа I-III ступенів № 15 Маріупольської міської ради Донецької області - Лугова Т.М., яка наказом № 1310Л від 03.09.2018 р. переведена директором Маріупольської ЗОШ 1-Ш ступенів № 15 ( а.с.130) в судовому засіданні пояснила, що в листопаді 2018 року до неї звернувся ОСОБА_4 . з проханням щодо переведення його дитини на учбового закладу, де вона працює директором. При цьому він показав їй прописку, його адреса входила до їх території обслуговування та вона надала дозвіл. Батько приніс особову справу дитини та дитину зарахували до школи. Спочатку дитина не навчалась, та вони намагалися зв`язатися з батьком, щоб з`ясувати причину відсутності, але батько не відкривав двері. В подальшому мати організувала навчання дитини. Їй відомо ,що дитина не проживала з батьком, а фактично мешкала з матір`ю у Лівобережному районі м. Маріуполя . Між тим, між батьками був укладений договір та дитина мала жити з батьком, хоча їй відомо, що дитина жити з батьком не бажала. В їх школі дитина мала навчатися на українській мові, профільний схил - математика, іноземна мова - французька. В школі № 48 вона проходила навчання на російській мові, профільний схил - гуманітарний, іноземна мова- англійська.

Представники третьої особи - Управління Служба у справах дітей Маріупольської міської ради - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які діють на підставі довіреності, в судовому засідання зазначили, що їм відомо про конфлікт, який виник між батьками малолітньої ОСОБА_2 щодо місця її навчання. На час, коли дитина навчалась у школі № 48 - вона мешкала разом з матір`ю у Лівобережному районі м. Маріуполя. При бесідах з дитиною вона казала, що батька любить, але проживати бажає з матір`ю. Дії батька, який перевів її до школи за своїм місцем проживання, йшли всупереч інтересам дитини.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . 25.02.2015 р. між її батьками було укладено Договір щодо виконання батьківських прав та визначення місця проживання дитини. Відповідно до п. 1.3 Договору зазначено, що місце проживання Дитини Батьки визначили фактичне місце проживання Батька , разом з тим вже з травня 2016 року малолітня ОСОБА_2 мешкала разом з матір`ю. У період з 1 вересня 2017 року по 6 листопада 2018 року дитина навчалась у Комунальному закладі Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей-школа № 48 . На час зарахування до зазначеного навчального закладу дитина мешкала разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , а станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 року дитина мешкала разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_4 , що територіально знаходиться у Лівобережному районі м. Маріуполя. 5 листопада 2018 року батько дитини - ОСОБА_4 , без узгодження з позивачкою, посилаючись на Договір, укладений між батьками 21.02.2015 року, написав заяву про переведення малолітньої ОСОБА_2 до Комунального закладу Маріупольська загальноосвітня школа I-III ступенів № 15 Маріупольської міської ради Донецької області за своїм місцем проживання: АДРЕСА_3 , що територіально знаходиться у Приморському районі м. Маріуполя. 6 листопада 2018 року він у КЗ МНВК ліцей - школа № 48 отримав документи та перевіз їх до КЗ Маріупольська загальноосвітня школа I-III ступенів № 15 , та дитина була зарахована в даний навчальний заклад. Позивачка неодноразово, починаючи з 07 листопада 2018 року по 7 лютого 2019 року, зверталась до директора Комунального закладу Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей-школа № 48 , щодо зарахування її доньки до навчального закладу за її фактичним місцем проживання: АДРЕСА_4 . Також позивачка зверталась і до Департаменту освіти Маріупольської міської ради . Разом з тим, їй було відмовлено у зарахуванні її доньки - малолітньої ОСОБА_2 до у КЗ МНВК ліцей - школа № 48 за тих підстав, що є Договір, укладений між батьками 21.02.2015 р., за яким місце проживання малолітньої ОСОБА_2 визначено разом з батьком. Не погодившись з відмовою, позивачка, яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Частиною першою статті 272 ЦК України передбачено, що в інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.

Стаття 1 Закону України Про загальну середню освіту визначено, що законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається з Закону України "Про освіту", цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 53 Конституції України гарантує кожному право на освіту та зазначає, що повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Рішенням Конституційного Суду України від 4 березня 2004 року № 5-рп/2004 по справі №1-4/2004 було дано офіційне тлумачення частини 3 ст. 53 Конституції України та зазначено, що в аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 53 Конституції України "держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах" у контексті частинпершої, другої, четвертої зазначеної статті необхідно розуміти так:доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права.

Ст. 270 ЦК України визначені види особистих немайнових прав та зазначено, що перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Таким чином, право на освіту, гарантоване Конституцією України - є особистим немайновим правом кожної особи.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про освіту кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи.

Така гарантія реалізується, у тому числі, через частину 7 статті 18 Закону України Про загальну середню освіту , згідно з якою право на першочергове зарахування до початкової школи мають діти, які проживають на території обслуговування цієї школи .

Реалізовуючи право дитини на навчання у найбільш доступному та наближеному до її міста проживання навчальному закладі - КЗ Маріупольський навчально - виховному комплексі ліцей - школа № 48 , позивачка 6 разів, з них 5 разів - письмово, зверталась до директора ОСОБА_6 . з заявою про зарахування її доньки до зазначеного навчального закладу. Між тим, при наявності вільних місць, директор відмовляла їй з посиланням на наявність Договору між батьками від 21.02.2015 р.

Аналогічнавідмова міститься і у відповіді директора Департаменту освіти Маріупольської міської ради Братчикової Т.І., яка для вирішення питання щодо переведення дитини запропонувала надати документ( рішення суду, договір між батьками тощо), що встановлює місце проживання дитини разом з матір`ю за адресою, що знаходиться на території обслуговування НВК № 48.

Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та

комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти затверджений наказом Міністерства освіти і науки України

№ 367 від 16 квітня 2018 року( надалі - Порядок, затверджений наказом № 367 від 16 квітня 2018 року) .

Розділом Ш Порядку , затвердженого наказом № 367 від 16 квітня 2018 року визначений механізм переведення учнів між закладами освіти. Пунктом 1 зазначеного розділу передбачено, що для переведення учня з одного закладу освіти до іншого учень чи один з його батьків (для учнів, які не досягли повноліття) має звернутися до обраного ним закладу освіти щодо можливості зарахування з відповідним письмовим зверненням (запитом) в довільній формі, у тому числі шляхом надсилання його сканованої копії електронною поштою. Керівник закладу освіти упродовж п`яти робочих днів з дати надходження такого звернення (запиту) має надати заявнику письмову відповідь (у тому числі шляхом надсилання її сканованої копії на електронну пошту заявника) про наявність чи відсутність вільних місць у певному класі та, відповідно, можливість чи неможливість зарахування учня до цього класу.

Не визнаючи позов, представники відповідачів погоджувалися з тим, що були обізнані відносно того, що фактично малолітня ОСОБА_2 мешкає разом з матір`ю за адресою : АДРЕСА_4 , та КЗ Маріупольський навчально - виховний комплекс ліцей школа № 48 є територіально наближеним до місця проживання дитини. Крім того визнають, що позивачкою надавався акт від 30.10.2018 про фактичне проживання дитини за адресою : АДРЕСА_4 та ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 12 червня 2018 року по справі № 265/2541/18, якою було встановлено факт проживання дитини разом з матір`ю починаючи з травня 2016 року та залишено в силі судовий наказ про стягнення з батька - ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки - ОСОБА_2 .

Разом з тим, на думку відповідачів, наявність Договору між батьками від 21.02.2015 р. слугувала підставою для відмови дитині навчатися за місцем свого фактичного проживання. При цьому поза увагою відповідачів залишилися положення ч. 1 ст. 13 Закону України Про освіту , де зазначено про право отримувати освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи.

Відповідно до ч.2. ст. 272 ЦК України фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.

Частиною першою статті 273 ЦК України закріплено, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.

У частині п. 1 ст. 276 ЦК України визначено, що орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.

Таким чином, внаслідок неправомірних дії відповідачів,було порушено особисте немайнове право на освіту малолітньої ОСОБА_2 .

Стаття 56 Конституції України гарантує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Такі є положення містить і статті 280 ЦК України .

За ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та за частиною другою даної статті полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Статтею 1167 ЦК України визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду та зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в інших випадках, встановлених законом.

За приписами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій Департаменту освіти Маріупольської міської ради в особі керівника Братчикової Т.І. та директора КЗ Маріупольський навчально - виховний комплекс ліцей школа № 48 ОСОБА_6 , які полягали в незаконній відмові малолітній ОСОБА_2 отримувати належну освіту в учбовому закладі найбільш доступному та наближеному до її міста проживання, останній була спричинені моральні страждання . Дитина поза її волею була переведена до іншого навчального закладу, починаючи з листопада 2018 року вона вимушена була їздити до школи № 15, яка знаходиться за 20 км. від її міста проживання, у неї повністю був змінений учбовий процес, оскільки навчання у школі № 48 проводилось на російській мові, основною іноземною мовою була англійська, а другою - німецька, предметів з поглибленим вивченням - немає. В школі № 15 навчання проводилося українською мовою, основною іноземною мовою є англійська, а другою - французька, клас з поглибленим вивчанням математики. В зв`язку з викладеним, у малолітньої ОСОБА_2 змінився уклад життя та вона була вимушена додавати додаткових зусиль для організації свого навчання.

Суд не приймає заперечення представника відповідача Департаменту освіти Маріупольської міської ради щодо відсутності їх вини з огляду на наступне.

За положеннями ст. 1 Закону України Про освіту Департамент освіти Маріупольської міської ради є засновником закладу освіти, яким є КЗ Маріупольський навчально - виховний комплекс ліцей школа № 48 .

У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України Про освіту права і обов`язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти . Ч. 2 ст. 25 Закону України Про освіту передбачено, що засновник закладу освіти або уповноважена ним особа:здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками , в тому числі місця проживання.

Представники відповідачів підтвердили у судовому засіданні , що саме до Департаменту освіти Маріупольської міської ради зверталась директор КЗ Маріупольський навчально - виховний комплекс ліцей школа № 48 та саме за висновком юридичного відділу відмовляла позивачці у зарахуванні її малолітньої доньки ОСОБА_2 до учбового закладу.

Зазначені обставини були підтверджені в судовому засіданні і письмовими доказами.

З огляду на викладене, посилання представника Департаменту освіти Маріупольської міської ради, що вони не є учасником цивільних правовідносин, спору щодо місця навчання дитини, та не може бути порушником прав, що виникають з цих правовідносин є хибними.

У п.6.4 Методичних рекомендацій Відшкодування моральної шкоди (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797) зазначено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді .

У відповідності із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року та від 27 лютого 2009 року №1. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди Розмір відшкодування моральної (немайнової)шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За таких обставин , суд вважає можливим задовольнити позов ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідачів на користь малолітньої ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі по 5000 грн. з кожного, вважаючи цю суму достатньою, розумною та справедливою.

У відповідності до положень п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої до помоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачка просила стягнути понесені нею судові витрати за надання їй правничої допомоги у сумі 7000 грн.. В обґрунтування зазначеної суми представником позивача - адвокатом Харитоновою Г.Л. надано до суду акт виконаних робіт від 25.02.2020 р.., додаток № 1 до Договору від 25 березня 2019 року, квитанції про оплату правничої допомоги в сумі 7000 грн., довідка про участь адвоката у судових засіданнях. Зазначена сума була вказана і в позовній заяві як попередня ( орієнтовна) сума судових витрат, які позивач очікував понести в зв`язку з розглядом справи .

Суд вважає, що витрати , понесені позивачкою в зв`язку з наданням їй правничої допомоги підтверджені належними доказами .

У відповідності до вимог п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи ( окрім судового збору), у разі задоволення позову покладаються - на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка дії в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом задоволені в повному обсязі, з відповідачів на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати у сумі 7000 грн. у рівних частках з кожного по 3500 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народженнядо Департаменту освіти Маріупольської міської ради, Комунального закладу Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей-школа № 48 про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, треті особи Управління Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, Комунальний заклад Маріупольська загальноосвітня школа I-III ступенів № 15 Маріупольської міської ради Донецької області, задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Департаменту освіти Маріупольської міської ради та Комунального закладу Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей-школа № 48 в зарахуванні малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Маріупольського навчально-виховного комплексу ліцей-школа № 48 .

Стягнути з Департаменту освіти Маріупольської міської ради на користь малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Комунального закладу Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей-школа № 48 на користь малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Департаменту освіти Маріупольської міської ради та Комунального закладу Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей-школа № 48 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень, з кожного по 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень .

Стягнути з Департаменту освіти Маріупольської міської ради та Комунального закладу Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей-школа № 48 в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за вимоги немайнового характеру та 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за вимоги майнового характеру, всього в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок (по 768,40 гривень з кожного).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлений 02 березня 2020 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_8 , проживає за адресою АДРЕСА_4 , тел..: НОМЕР_2

Відповідач - Департамент освіти Маріупольської міської ради, юридична адреса місто Маріуполь, 87500, проспект Миру, 70, код ЄДРПОУ 02142862

Відповідач - Комунальний заклад Маріупольський навчально-виховний комплекс ліцей-школа № 48 , код ЄДРПОУ 25342718, юридична адреса: 87550, місто Маріуполь, проспект Свободи, 45

Третя особа - Управління Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, юридична адреса: місто Маріуполь, 87500, проспект Миру, 70

Третя особа -Комунальний заклад Маріупольська загальноосвітня школа I-III ступенів № 15 Маріупольської міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 23031931, юридична адреса: місто Маріуполь, вулиця Новоросійська, 12

Суддя І.Г. Мельник