Ухвала

від 03.03.2020 по справі 569/10975/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/10975/18

1-кс/569/1197/20

УХВАЛА

03 березня 2020 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 розглянувши клопотання слідчого Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 яке погоджено прокурором Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального повадження №12016180000000161 від 26.08.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_4 у якому просить накласти арешт на майно, яке було вилучене 26.02.2020 в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем знаходження приміщення «Дубровицького лісового господарства»,

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що службові особи Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, зловживаючи своїм службовимстановищем, вступивши в змову зі службовими особами державних підприємств лісового господарства, здійснюють привласненнята розтрату державного майна, зокрема лісо продукції, чим завдають державним інтересам тяжких наслідків.

За даним фактом 26.08.2016 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016180000000161. Правова кваліфікація кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

26.02.2020 в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: м. Дубровиця, вулиця Комунальна, 3, Рівненської області, за місцем знаходження приміщення «Дубровицького лісового господарства», було виявлено та вилучено: акти виконаних робіт та акти приймання-передачі на 83 арк., рахунки на 12 арк.

У зв`язку з викладеним, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане вилучене майно, яке є предметом кримінального правопорушення та одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто вказане майно відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Вилучені під час обшуку речі, документи та лісопродукція відповідають критеріям, зазначеним ст. 98 КПК України, зокрема є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування факту кримінального правопорушення.

Накладення арешту на вказане майно також дасть можливість забезпечення спеціальної конфіскації, а також сплати штрафу як виконання виду покарання.

З урахуванням заяви слідчого, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Рівненським ВП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12016180000000161 від 26.08.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України

26.02.2020 в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: м. Дубровиця, вулиця Комунальна, 3, Рівненської області, за місцем знаходження приміщення «Дубровицького лісового господарства», було виявлено та вилучено акти виконаних робіт та акти приймання-передачі на 83 арк., рахунки на 12 арк. Які в подальшому приєднано до кримінального провадження у якості речового доказу.

Керуючись положеннями ч.2ст.172КПК України, слідчийсуддя вважає за необхідне розглянути дане клопотання без повідомлення інших осіб з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальненнявищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майно є речі, документи, гроші тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Згідно вимог ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно вимог ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.. 171 КПК України з клопотанням пор арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

При цьому тільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, а решт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи положенняч.2ст.173КПК Українита вищевикладене,слідчий суддяприходить довисновку пронеобхідність накладенняарешту намайно,про якейдеться уклопотанні,з метоюзабезпечення забезпеченняспеціальної конфіскаціїмайна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання задоволити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучене 26.02.2020 в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: м. Дубровиця, вулиця Комунальна, 3, Рівненської області, за місцем знаходження приміщення «Дубровицького лісового господарства», а саме на:

- акти виконаних робіт та акти приймання-передачі на 83 арк. та рахунки на 12 арк., позбавивши будь-кого можливості розпоряджатись будь-яким чином вказаним майном та використовувати його до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1