Ухвала

від 17.03.2020 по справі 569/10975/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/10975/18

1-кс/569/1196/20

УХВАЛА

17 березня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

З клопотання слідує, що слідчим СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12016180000000161 від 26.08.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Слідчий у клопотанні вказує, що в подальшому в ході в ході огляду місця події 26.02.2020 в ході проведення санкціонованого обшуку на земельній ділянці з кадастровим номером: 5621880400:03:003:0081, площею 2га, що знаходиться за адресою: м. Дубровиця, вул. Завокзальна, Рівненської області, за місцем занаходження нижнього складу Дубровицького лісового господарства, було виявлено та вилучено:два звіти лісового господарства, блокнот синього кольору із записами;товарно-транспортні накладні;149 (сто сорок дев`ять) бирок чорного кольору, для маркування деревини;круглого лісоматеріалу породи «сосна» в кількості 36м3, та породи «дуб» в кількості 9м3.

Покликаючись на наведене, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, враховуючи сукупність наявних підстав вважати, що вказане майно відповідає критеріям, встановленимст.98 КПК України, слідчий просить накласти арешт на вищевказане майно.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задоволити з підстав викладених у ньому.

Представник власника майна ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого з підстав викладених в письмових поясненнях з доданими документами.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно дослідивши клопотання та надані іншою стороною матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як видупокарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 173КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри увчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.02.2020 обшук у житлових та нежитлових приміщеннях, було проведено за адресою: м. Дубровиця, вул. Завокзальна, Дубровицького району Рівненської області, на розташованій земельній ділянці з кадастровим номером 5621880400:03:003:0081, площею 2га.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка надана в оренду ДП «РИТМ» ( м. Дубровиця, вул. Завокзальна, 14 Дубровицького району Рівненської області) та в її межах будівлі, приміщення, споруди ДП «Дубровицький лісгосп» не знаходяться. На даній земельній ділянці розташовані будівлі ТОВ «РИТМ» . Таким чином, обшук був проведений поза межами ухвали слідчого судді від 20.02.2020, що є порушенням вимог ст. 234 КПК України, а тому вказане майно є тимчасово вилученим.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КПК України, ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

Згідно ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установленихчастиною третьоюцієї статті.

Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогамистатті 234цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченомустаттею 255цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1,2ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене участині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли насобі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у томучислі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Окрім того, клопотання слідчого подане без додержання вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки до нього не додано витягу з ЄРДР за №12016180000000161 від 26.08.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України по якому кримінальному провадженні подане клопотання, а також документів, що підтверджують право власності на вилучене в ході обшуку за адресою м. Дубровиця, вул. Завокзальна, Дубровицького району Рівненської області майно.

Виходячи із наведеного, враховуючи положення ч. 2 ст.173, ч. 2 ст.167КПК України,ст.234КПК України, а також те, що у вчиненні злочинів передбачених ч. 2ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК Україниу кримінальному провадженні підозри нікому не повідомлено, вилучене майно не є предметом даних злочинів, слідчим не доведено можливість використання вилученого майна як доказ у кримінальному провадженні та те, що майно відповідає критеріям встановленимст. 98 КПККПК України, підстав для арешту не вбачається, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 172, 173, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п"яти днів до Рівненського апеляційного суду.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1