Постанова

від 05.03.2020 по справі 527/1538/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/1538/19 Номер провадження 22-ц/814/520/20Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М.

секретар Мисечко А.І.

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області, ухвалене 28 листопада 2019 року у складі судді Олефір А.О.

по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , треті особи Відділ у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Глобинська районна державна адміністрація, про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року в інтересах ОСОБА_3 до суду із вказаним позовом звернувся адвокат Завезіон Л.В. та просив розірвати договір оренди землі № 1 від 15 січня 2014 року про оренду земельної ділянки площею 1,4 га, кадастровий номер: 5320680500:00:004:0160 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права щодо договору оренди; розірвати договір оренди землі № 2 від 15 січня 2014 року про оренду земельної ділянки площею 4,2 га, кадастровий номер: 5320680500:00:004:0161 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права щодо договору оренди; стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість по виплаті орендної плати за договорами в сумі 46 589,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, кадастровий номер: 5320680500:00:004:0161, площею 4,2 га та кадастровий номер: 5320680500:00:004:0160, площею 1,4 га, розташованих на території Борисівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Вказані земельні ділянки було передано в оренду ФОП ОСОБА_2 згідно договорів оренди землі від 15 січня 2014 року та 15 січня 2014 року.

Вказував, що відповідно до п.п. 9 та 11 договорів оренди, відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 5 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, не пізніше ніж до 15 грудня поточного року.

Зазначав, що всупереч вказаним умовам договорів орендар не здійснював повного та своєчасного розрахунку за користування земельними ділянками, що є підставою для розірвання договорів оренди та стягнення заборгованості.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договори оренди землі № 1 та № 2, укладені 15 січня 2014 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 В

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки за договорами оренди землі № 1 та № 2, укладененими 15 січня 2014 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 , номер запису про інше речове право: 4835824 від 28.02.2014 року та 4545531 від 03.02.2014 року відповідно.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати у загальному розмірі 46 589,28 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ФОП ОСОБА_2 та просив скасувати його, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номер: 5320680500:00:004:0161, площею 4,2 га, року та 1/3 частини земельної ділянки кадастровий номер: 5320680500:00:004:0160 загальною площею 4,2 га (а.с. 28-29).

Згідно Договору оренди землі № 1 від 15 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 , позивач передала в оренду відповідачу земельну ділянку, площею 1,4 га, кадастровий номер: 5320680500:00:004:0160 (а.с. 13-17).

Згідно Договору оренди землі № 2 від 15 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 , позивач передала в оренду відповідачу земельну ділянку, площею 4,2 га, кадастровий номер: 5320680500:00:004:0161 (а.с. 18-22).

28 лютого 2014 року було проведено Державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки за Договором № 1, номер запису про інше речове право: 4835824 (а.с. 29).

03 лютого 2014 року було проведено Державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки за Договором № 2, номер запису про інше речове право: 4545531 (а.с. 28).

01 грудня 2015 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб після якого змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с. 12).

Відповідно до п. 9 Договору № 1 та Договору № 2, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 5 180,90 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 409 ЦК України встановлено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ФОП ОСОБА_2 зобов`язаний здійснювати сплату орендної плати у строки та розмірі, визначені законом.

Проте, визначаючи розмір заборгованості ФОП ОСОБА_2 по орендній платі, місцевий суд залишив поза увагою дійсний розмір орендної плати, визначений договорами оренди землі від 15 січня 2014 року.

Відповідно до ст. 13 ЗУ Про орендну землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 ЗУ Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 9 Договору № 1 та Договору № 2 визначено розмір орендної плати, а саме 5 180,90 грн. за 1 рік оренди за кожну з земельних ділянок.

Згідно п. 13 Договорів розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Проте, розмір орендної плати за час дії договорів оренди землі сторонами не переглядався.

Зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки не визначається п. 4.6 Договорів обставиною, що тягне за собою перегляд розміру орендної плати.

Згідно зі ст. 1 ЗУ Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 5 Закону визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, законодавство, що регулює питання нормативно грошової оцінки земельної ділянки, не покладає на орендарів обов`язку проводити щорічно нормативно грошову оцінку земельної ділянки та відповідно до неї сплачувати орендну плату за користування землею сільського господарського призначення, що перебуває у приватній власності.

Отже, за повний рік оренди земельних ділянок, які належать позивачу, ФОП ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити по 5 180,90 грн. за кожну із земельних ділянок.

ОСОБА_1 поставила вимогу про стягнення орендної плати за договорами оренди № 1 та № 2 від 15 січня 2014 року за період з 2016 по 2018 рік включно.

Виходячи з умов укладених між сторонами договорів, загальний розмір орендної плати за договорами оренди № 1 та № 2 від 15 січня 2014 року за вищевказаний період становить 5 180,90 грн.*3 роки*2 = 31 085,40 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , відповідач зазначив, що на виконання умов договорів оренди № 1 та № 2 від 15 січня 2014 року ним було сплачено орендодавцю 23 000 грн. у 2009 році в рахунок майбутнього користування земельними ділянками, 15 000 грн. у 2016 році та 10 000 грн. у 2018 році в рахунок сплати орендної плати за договорами.

Розмір отриманих коштів, обставини та підстави їх отримання повною мірою визнані позивачкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

В силу положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України факт отримання ОСОБА_1 орендної плати від ФОП ОСОБА_2 у 2009, 2016 та 2018 роках не підлягає доказуванню.

Факт отримання ОСОБА_1 від ФОП ОСОБА_2 у 2009 році 23 000 грн. не має правового значення, оскільки договори оренди землі були укладені сторонами у 2014 році і позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період з 2016 по 2018 рік включно, а не за 2009 рік.

Таким чином, за орендарем утворилась заборгованість по орендній платі за період з 2016 по 2018 рік включно у розмірі 31 085,40 грн. - 25 000 грн. = 6 085,40 грн., яка підлягає стягненню з нього на користь орендодавця.

При цьому, ухвалюючи рішення про розірвання договорів оренди № 1 та № 2 від 15 січня 2014 року, місцевий суд виходив із того, що орендар допустив систематичну несплату орендної плати.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком місцевого суду.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у 2017 році ФОП ОСОБА_2 допустив разову несплату орендної плати за договорами оренди № 1 та № 2 від 15 січня 2014 року, яка не свідчить про системний характер порушення договірних зобов`язань в частині сплати орендної плати.

У 2018 році ФОП ОСОБА_2 здійснив виплату орендної плати у розмірі 10 000 грн., у той час, як за кожним з договорів оренди, укладених з ОСОБА_1 мав здійснити оплату по 5 180,90 грн.

Викладене свідчить, що ФОП ОСОБА_2 у повному обсязі здійснив оплату орендної плати за одним із договорів оренди землі за 2018 рік.

При цьому, позивачем не зазначено, за яким саме договором оренди землі відповідач допустив систематичне неналежне виконання зобов`язання по сплаті орендної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вказаним вимогам, позивач не надав доказів, які б давали можливість встановити, за яким саме договором оренди землі відповідач допустив систематичну несплату орендної плати.

У суду відсутні підстави для розірвання договору оренди землі за яким не встановлено факту систематичного (двічі та більше) неналежного виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розірвання договорів оренди земельних ділянок не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення в цій частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в межах 1/3 частини від заявлених вимог, то відповідач має відшкодувати їй 768,40 грн. судового збору. У цей час, позивач має відшкодувати відповідачу 2 305,20 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Виходячи із правила взаємозарахування, встановленого ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ФОП ОСОБА_2 1 536,80 грн. судових витрат.

Керуючись ст. 367 , ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4 , ст. 382 ЦПК України , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 6 085,40 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди земельних ділянок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1 536,80 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді С.А. Гальонкін

Л.М. Хіль