Ухвала

від 28.04.2020 по справі 527/1538/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 527/1538/19

провадження № 61-7187ск20

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Відділ у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про розірвання договорів оренди земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В :

16 квітня 2020 року, засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, в якій скаржник просить судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Полтавським апеляційним судом прийнято постанову 05 березня 2020 року, повний текст постанови виготовлено в той же день та оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 10 березня 2020 року, тому останній день строку на касаційне оскарження судового рішення припадав на 06 квітня 2020 року, а зі скаргою ОСОБА_1 звернулась лише 16 квітня 2020 року (засобами поштового зв`язку).

Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити пропущений нею строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що копію постанови суду апеляційної інстанції вона отримала лише 18 березня 2020 року, на підтвердження чого не надала доказів, що підтверджує вказану обставини.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що поважність причин пропуску процесуального строку скаржником не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому не може визнати причини пропуску строку поважними та поновити пропущений процесуальний строк за цих обставин.

Таким чином, скаржнику необхідно надати належні та допустимі докази, на підтвердження зазначених обставин щодо отримання повного тексту оскаржуваної постанови саме 18 березня 2020 року, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Устименко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція поважних причин не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Крім цього, ОСОБА_1 порушила вимоги частини 2 статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, а саме не зазначила підставу (підстави) на який (яких) подається касаційна скарга та які саме норми матеріального чи процесуального права неправильно застосовано судом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

При цьому під порушенням норм матеріального та процесуального права розуміється певна (певні) норма (норми) певного закону (законів), у випадках передбачених частиною 2 статті 376 ЦПК України (порушення норм матеріального права) або здійснення процесуальних дій всупереч приписам процесуального закону (порушення норм процесуального права).

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та\або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).

За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави) із зазначенням конкретного конкретних пункту (пунктів), на який (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтовано (мотивовано) наявності цієї підстави (підстав) , та надати копії уточнених скарг відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з днязакінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби ( COVID-19).

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

У випадку невиконання вимог ч. 3 ст. 393 ЦПК України у відкритті касаційного провадження може бути відмовлено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Сімоненко