Постанова

від 04.03.2020 по справі 227/4367/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 227/4367/18

Номер провадження 22-ц/804/631/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року м. Бахмут Донецька область

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Мальованого Ю.М., Соломахи Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Самойленко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року та на додаткове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року у цивільній справі № 227/4367/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Добропільської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконним рішення і дій відповідача та повернення права постійного користування землею (суддя першої інстанції Хандурін Віталій Вікторович), -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Добропільської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконним рішення і дій відповідача та повернення права постійного користування землею.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Добропільської районної Ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 24 березня 1999 року № б\н йому було надано у постійне користування земельна ділянка площею 25,00 гектарів в межах згідно з планом, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ДН № 042499 від 22 квітня 1999 року.

Земельна ділянка розташована на території Никанорівської сільської ради.

Землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Вказаний вище акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79.

17 серпня 2018 року позивачем в приміщенні Добропільської районної державної адміністрації Донецької області було отримано розпорядження голови районної державної адміністрації Кірносова Д.О. від 20.04.2018 року № 143 про втрату чинності державного акта на право постійного користування землею, яким: в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 - матері ОСОБА_1 , державний акт на право постійного користування землею серії ДН № 79, виданого на підставі рішення Добропільської районної ради народних депутатів Добропільського району Донецької області № б/н від 24 березня 1999 року № ХХIII - 4/29 Про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства на ім`я ОСОБА_3 вважати таким, що втратив чинність. Земельна ділянка площею 25,00 га, яка була надана для ведення селянського (фермерського) господарства, розташована на території Шахівської (Никанорівської) сільської ради за межами населених пунктів; відділу у Добропільському районі Головного управління (Беліков) внести відповідні зміни до земельної кадастрової документації району; координацію роботи щодо виконання даного розпорядження покласти на першого заступника голови райдержадміністрації ОСОБА_4 .

Однак, при винесенні даного розпорядження не було враховано те, що згідно Державного акта на право постійного користування землею серії II-ДН № 042499 від 22 квітня 1999 року ОСОБА_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 , на підставі рішення Добропільської районної Ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 24 березня 1999 року, надана у постійне користування земельна ділянка площею 25,00 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Никанорівської сільської ради, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79.

З цього приводу він звернувся 20.08.2018 року з письмовою заявою до Добропільської районної державної адміністрації Донецької області з проханням прийняти відповідні правомірні рішення про правовий статус належної йому на праві постійного користування земельної ділянки, що була отримана ним в передбаченому законом порядку.

Листом Добропільської районної державної адміністрації Донецької області від 03.09.2018 року № П-094-12 на № б/н від 20.08.2018 року йому повідомлено, що при співставленні Державних актів на право постійного користування землею від 22.04.1999 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 та від 22.04.1999 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що вони видані на підставі рішення Добропільської районної ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 24 березня 1999 року. Обидва акти зареєстровані в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 79. Площа земельної ділянки 25,00 га.

За отриманою інформацією від відділу у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 29.08.2018 року з`ясовано наступне: в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 79 зареєстрований державний акт на ім`я ОСОБА_3 . Земельна ділянка надана для ведення фермерського господарства площею 25,00 га та знаходиться на території Шахівської (колишньої Никанорівської) сільської ради .

За отриманою інформацією від архівного відділу райдержадміністрації від 29.08.2018 року з`ясовано, що рішення Добропільської районної ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 24 березня 1999 року прийнято на підставі заяви ОСОБА_3 .

Також архівний відділ повідомив, що відомості про виділення земельної ділянки площею 25,00 га, громадянину ОСОБА_1 в архівних документах відсутні.

Його заяву з прохання про прийняття відповідного правомірного рішення про правовий статус належної йому на праві постійного користування земельної ділянки, що була отримана ним в передбаченому законом порядку Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області було повністю проігноровано та залишено без розгляду.

З такими діями і рішенням Добропільської районної державної адміністрації Донецької області він не згоден, вважає їх неправомірними та такими, що суперечать діючому законодавству, оскільки починаючи з 1999 року по день звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, він використовує надану йому земельну ділянку площею 25,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Крім того, 04.04.2013 року згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було зареєстровано фермерське господарства Д`ЄР , керівником якого є позивач.

Фермерське господарство, веде господарську селянську-фермерську діяльність, своєчасно сплачує податки від діяльності господарства та за використання спірної земельної ділянки.

Селянське (фермерське) господарство Д`ЄР не закрито до сьогоднішнього дня, підприємство існує і регулярно звітує перед державними органами.

Розпорядження Добропільської районної державної адміністрації Донецької області № 143 від 20.04.2018 року було прийняте опісля майже дванадцяти років після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_2 , що не відповідає первинним документам виданим на її ім`я по спірній земельній ділянці, а саме в частині прізвища ОСОБА_5 , без належної перевірки належності спірної земельної ділянки фізичним особам.

Позивач просив суд першої інстанції визнати незаконним рішення і дії Добропільської районної державної адміністрації Донецької області щодо припинення його, права постійного користування земельною ділянкою по Шахівської (колишньої Никанорівської) сільської ради Добропільського району Донецької області, що було посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії II-ДН № 042499 від 22 квітня 1999 року, виданого Добропільською районною радою народних депутатів на підставі рішення Добропільської районної ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 24 березня 1999 року № б/н та який зареєстрований за № 79 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею; зобов`язати відповідача Добропільську районну державну адміністрацію Донецької області вчинити дії по поверненню чинності Державного акта на право постійного користування землею серії II-ДН № 042499 від 22 квітня 1999 року, виданого Добропільською районною радою народних депутатів на підставі рішення Добропільської районної ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 24 березня 1999 року № б/н та який зареєстрований за № 79 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, яким позивачу, надано у постійне користування земельна ділянка площею 25,00 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Шахівської (колишньої Никанорівської) сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Добропільської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконним рішення і дій відповідача та повернення права постійного користування землею відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року доповнено рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року у цивільній справі № 227/4367/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Добропільської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконним рішення і дій відповідача та повернення права постійного користування землею.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Добропільської районної державної адміністрації Донецької області понесені відповідачем витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи в сумі 2588,16 грн.

Із вказаними рішеннями суду не погодився позивач - ОСОБА_1 та подав апеляційні скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 посилається на те, що з таким рішенням суду він не може погодитись, оскільки обставини справи встановлені не у повному обсязі, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому, суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим, внаслідок неправильного встановлення обставин, які мають істотне значення для справи. Вказане рішення прийняте без врахування його доводів.

Позивач просив Донецький апеляційний суд рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року по цивільній справі № 227/4367/18 за позовом ОСОБА_1 до Добропільської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконними рішення і дій та повернення права постійного користування земельною ділянкою скасувати повністю та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Добропільської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконними рішення і дій та повернення права постійного користування земельною ділянкою.

В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 посилається на те, що вважає, що додаткове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року по справі № 227/4367/18 ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому, суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Крім того, при ухваленні додаткового рішення, про дату, час і місце розгляду справи позивач ОСОБА_1 не повідомлявся.

Позивач просив Донецький апеляційний суд додаткове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року по цивільній справі № 227/4367/18 за позовом ОСОБА_1 до Добропільської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконними рішення і дій та повернення права постійного користування земельною ділянкою скасувати повністю та ухвалити нове рішення по суті, яким в задоволенні заяви щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Добропільської районної державної адміністрації Донецької області судових витрат, пов`язаних з проведенням судових експертиз в сумі 2588,16 грн. відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , пояснення представника відповідача - Добропільської районної державної адміністрації Донецької області, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року задоволенню не підлягає, апеляційна скарга на додаткове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 пред`являючи позовну вимогу про визнання незаконним рішення і дії Добропільської районної державної адміністрації Донецької області щодо припинення його, ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою по Шахівській (колишньої Никанорівської) сільської ради Добропільського району Донецької області, що було посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії II-ДН № 042499 від 22 квітня 1999 року, виданого Добропільською районною радою народних депутатів, послався на рішення Добропільської районної ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 24 березня 1999 року № б/н, яке взагалі його не стосується, а стосується його матері ОСОБА_3 (том № 1, а.с. 19).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції послався на те, що жодних рішень відносно ОСОБА_1 відповідачем - Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області не приймалось, будь-яких дій по втраті чинності документа, а саме Державного акта на право постійного користування землею серії II-ДН № 042499 від 22 квітня 1999 року, яким позивач обгрунтовує існування у нього права постійного користування земельною ділянкою площею 25,00 гектарів в межах згідно з планом на території Шахівської (колишньої Никанорівської) сільської ради, з боку відповідача не вчинялось; твердження позивача, що вказана вище земельна ділянка отримана ним в передбаченому Законом порядку, не знайшла свого документального підтвердження сукупністю досліджених доказів.

З вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за її письмовою заявою від 23.02.1999 року на підставі рішення сесії Добропільської районної ради народних депутатів від 24 березня 1999 року № ХХІІІ-4/29, надано в постійне користування земельну ділянку площею 25,00 га, в тому числі 25,00 га ріллі із земель запасу Никанорівської (нині Шахівської) сільської ради Добропільського району для ведення фермерського господарства.

22 квітня 1999 року на підставі вказаного вище рішення, їй видано Державний акт на право постійного користування землею площею 25,00 га в межах згідно з планом на території Никанорівської (нині Шахівської) сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79.

Розпорядженням голови Добропільської райдержадміністрації № 143 від 20.04.2018 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , 1930 року народження, державний акт № 79, виданий на підставі рішення Добропільської районної ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 24.03.1999 року Про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства на ім`я ОСОБА_3 визнано таким, що втратив чинність.

У серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача, де зазначив, що розпорядженням №143 від 20.04.2018р. його було протиправно позбавлено права постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акту серії ІІ-ДН № 042499 від 22 квітня 1999 року, виданого на підставі рішення Добропільської районної ради народних депутатів № б/н від 24.03.1999 року, яка була набута ним в передбаченому Законом порядку, і що про існування Державного акту на землю серії ДН за № 79 на ім`я його матері він дізнався лише із вказаного вище розпорядження. У зв`язку з цим, просив скасувати неправомірне, на його думку, розпорядження.

Відповідач відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо скасування розпорядження, оскільки, як було з`ясовано, останнє не стосується позивача, і в архівному відділі в архівних документах Добропільскої райдержадміністрації відомості про виділення земельної ділянки площею 25,00 га ОСОБА_1 відсутні.

Вказана відмова стала приводом для звернення із позовною заявою ОСОБА_1 до суду.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 4 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (із змінами і доповненнями) (в редакції від 23.07.1993 року, чинної на час, з яким позивач пов`язує виникнення в нього права постійного користування земельною ділянкою) передбачено, що у постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності . У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема, із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів.

Частиною 5 статті 7 Земельного кодексу України (в редакції від 17 березня 1999 року) передбачено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з частиною 7 статті 19 вказаного вище Земельного кодексу, надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Як вбачається із частини 1 статті 5 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (в редакції від 23.07.1993 року), громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає в місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна Рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України (в редакції від 17.03.1999 року) передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Статтею 23 вказаного вище Земельного кодексу України передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

У відповідності до пункту 1.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 р. № 28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 р. за № 31 (чинної на час, з яким позивач пов`язує виникнення в нього права постійного користування земельною ділянкою), державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів.

Пунктом 3.2 вказаної вище Інструкції передбачено, що державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею реєструються відповідно: у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю за формою згідно з додатком № 1; у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком № 2; у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадянами) за формою згідно з додатком № 3; у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за формою згідно з додатком № 4.

Як вбачається із пункту 2.5 вказаної вище Інструкції, державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею складаються у двох примірниках, підписуються головою відповідної місцевої Ради народних депутатів і скріплюються гербовою печаткою. Сторінку державного акту із зображенням плану земельної ділянки підписує інженер-землевпорядник.

Відповідно до пункту 2.6 вказаної вище Інструкції, нумерування всіх бланків державних актів здійснюється окремо по кожному району Республіки Крим, областей, місту обласного підпорядкування, а в містах з районним поділом - по кожному району.

Кожна форма державного акта повинна мати окрему нумерацію, починаючи з одиниці.

Матеріали справи містять копії державних актів на право користування землею, які надавалися громадянам за період 1999-2000 роки, в тому числі в ОСОБА_3 , які мають однакову серію ДН і нумерація співпадає із записами (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадянами) (том № 1, а.с. 74-83).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зверталася із заявою до Добропільської районної ради про надання їй в постійне користування земельної лідянки площею 25 га для ведення фермерського господарства із земель державного запасу Никанорівської сільської ради (том № 1, а.с. 50).

Матеріали справи не містять заяви позивача ОСОБА_1 про звернення до Добропільської районної ради про надання йому в постійне користування земельної ділянки.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (в редакції від 23.07.1993 року) передбачено, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

З копії наданого позивачем до суду статуту Фермерського господарства Д`єр , державну реєстрацію цього господарства здійснено лише 04.04.2013р., а не в передбачений місячний строк згідно ч.1 статті 9 вказаного вище Закону.

Як вбачається із висновку Донецького науково - дослідного експертно-криміналістичного центру від 14.02.2019 року № 2/22-1/ № 2/6-2:

У державному акті на право постійного користування земельною ділянкою серії II-ДН № 042499 від 22 квітня 1999 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ознак будь-якого монтажу під час дослідження не встановлено.

Відбиток гербової печатки Добропільська районна рада * Україна * Донецької області код 05420043 у графі: М.П. у державному акті на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ДН № 042499 від 22 квітня 1999 року, виданому на ім`я ОСОБА_1 , був нанесений не гербовою печаткою Добропільська районна рада * Україна * Донецької області код 05420043 , відбитки якої надані на експертизу в якості вільних зразків (том № 1, а.с. 130-142).

Враховуючи, що у період з 01.01.1998 по 31.12.1999 р.р. від громадянина ОСОБА_1 жодних заяв про надання йому у користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства не надходило, інформація щодо передачі в постійне користування та видачі державного акту на право постійного користування землею ОСОБА_1 відсутня, відомості про дату надходження до відділу бланку Державного акта на право постійного користування землею II - ДН № 042499, відсутні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що право ОСОБА_1 на користування спірною земельною ділянкою було встановлено на підставі рішення Добропільської районної ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 24 березня 1999 року № б/н та надана у постійне користування земельна ділянка площею 25,00 гектарів в межах згідно з планом, про що Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ДН № 042499 від 22 квітня 1999 року, є безпідставними, оскільки рішення про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства стосується матері позивача, ОСОБА_2 .

Крім того, відповідно відповіді Відділу у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 27.02.2020 року № 2971/20, відомості про дату надходження до відділу бланку Державного акта на право постійного користування землею ІІ-ДН №042499 відсутні, в Книзі обліку записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадянами), Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ДН №042499 не зареєстровано (том № 2, а.с. 146-147).

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд недостатньо аргументовано мотивував своє рішення, ухвалив його на припущеннях та однобічно, а також допустив неправильність при застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року немає.

Що стосується додаткового рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року, то апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що суд, що ухвали рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Із рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року вбачається, що в судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

З вказаним вище апеляційний суд не погоджується, оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення сторін.

Наявна у справі телефонограма (том № 2, а.с. 16) не є належним доказом, який підтверджує належну фіксацію повідомлення особи про про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що про час і дату розгляду додаткового рішення від 24.12.2019 року його не повідомляли.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно ОСОБА_1 порушені через непоінформованість його про дату, час і місце розгляду справи при ухваленні додаткового рішення по справі.

Вказане співпадає з висновком Верховного суду, викладеному у Постанові від 11 грудня 2019 року по справі № 234/2632/17, провадження № 61-25475св18.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року щодо неналежного повідомлення про розгляд справи, є обґрунтованими, оскільки пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається із частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини 6 вказаної вище статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із матеріалів справи вбачається, що за проведення експертизи відповідачем сплачено згідно з платіжним дорученням № 41 від 15 лютого 2019 року 1687,68 грн., згідно квитанції - 900,48 грн., а всього 2588,16 грн. (том № 1, а.с. 126-127).

Оскільки позивач звільнений тільки від сплати судового збору, а не витрат за проведення експертизи, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесені відповідачем витрати, пов`язані з проведенням комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів в сумі 2588 грн. 16 коп.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року залишити без задоволення, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року - без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Добропільської районної державної адміністрації Донецької області (ЄДРПОУ 23778446) понесені відповідачем витрати, пов`язані з проведенням комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, в сумі 2588 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 16 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 05 березня 2020 року

Суддя: О.Д.Канурна