Постанова

від 20.02.2020 по справі 914/1960/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року Справа № 914/1960/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

прокурор - Барілов Д.В.

позивача - пред-ка Комісаров І.Д. ( дов б/н від 10.02.2020 р.)

відповідача - адв. Тимошенко О.В., юр. Бережна М.В. (дов. № 1 від 02.01.2020 р.)

третьої особи - гол. спец.-юр. Здибель І.О. (дов. № 13-35/603-2020 від 27.01.2020 р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Костопільське лісове господарство"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.09.2019 р. ухваленого суддею Бережнюк В.В. о 15:07 год. у м.Рівному, повний текст складено 01.10.2019 р.

у справі № 914/1960/17

за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі уповноваженого органу Державної екологічної інспекції у Рівненській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області

до Державного підприємства "Костопільське лісове господарство"

про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

В С Т А Н О В И В :

Заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Рівненській області про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної порубки дерев на суму 286379,63 грн. до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зобов`язаний нести цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства як постійний лісокористувач, вина якого полягає у допущенні та не перешкоджанні його працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 07 червня 2019 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року скасовано, справу № 914/1960/17 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, Верховний суд зазначив, що відповідач як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, внаслідок чого допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України. За таких обставин, рішення судів у цій частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права зокрема статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, оскільки суди вдалися до неправильного тлумачення закону, що є безумовною підставою для їх скасування. Судові рішення прийнято також і з порушенням норм процесуального права, а саме статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судами не надано належної оцінки розрахунку суми завданих збитків, які заявлялися до стягнення прокурором у цій справі, а такий розрахунок є визначальним при застосуванні положень цивільного законодавства про стягнення шкоди. Формальних посилань на те, що у справі міститься інформація про чотири абсолютно різні суми таких збитків недостатньо, оскільки судам слід було дослідити легітимність таких розрахунків, їх правове та методологічне обґрунтування.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 та ч.1 ст. 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.09.2019 р. у справі № 914/1960/17 задоволено позов Заступника військового прокурора Західного регіону України про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Державного підприємства "Костопільське лісове господарство" на користь Державної екологічної інспекції у Рівненській області 286379,63 грн. шкоди.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач Державне підприємство "Костопільське лісове господарство" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 25.09.2019 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, оскільки судом неправильно встановлено обставини справи, які мають значення, та неправильно надано оцінку доказам.

Доводить, що при визначенні розміру заподіяної шкоди суд не надав належної оцінки трьом різним розрахункам і прийняв за належне розрахунок із найбільшим показником. Вважає, що Господарським судом Рівненської області проігноровано необхідність належної оцінки розрахунку збитків, при цьому посилається на норми ст. 22 ЦК України і вважає, що відсутній склад цивільного правопорушення.

Не погоджується із висновком суду, що Державна екологічна інспекція у Рівненській області як орган, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема, щодо законності вирубки та подавати відповідні позови до суду, не здійснювала захист державних інтересів. Звертає увагу, що в матеріалах справи містяться акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, який підтверджує проведення перевірки працівниками інспекції Державного підприємства Костопільське лісове господарство в період з 22 травня 2017 року до 02 червня 2017 року, а також - міститься претензія про відшкодування збитків від 09 серпня 2017 року.

Вважає також, що позивачем не визначено і не доведено, які конкретні дії, виконання яких покладено на відповідача законом, не були ним вчинені. Звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження відповідності дій відповідача загальним вимогам лісового законодавства, дотримання яких є обов`язковими з боку постійних лісокористувачів.

Доводить, що суд першої інстанції не надав належної оцінки відсутності збитків. Вважає, що не було доведено та зафіксовано в жодному документі факту вчинення правопорушення саме відповідачем (його працівниками), тоді як відповідач вчиняв дії з належного повідомлення про такий факт правоохоронних органів шляхом звернення до них з метою виявлення винних осіб, а також позивачем не було надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач не дотримався або порушив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, та не обґрунтував, в чому саме полягала бездіяльність або неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків, що дає підставу стверджувати про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Крім того, відповідальність за охорону лісу також покладається на правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування, а також - на Держлісагентство. Відповідно Державне підприємство Костопільське лісове господарство не є єдиною особою, яка має обов`язок здійснювати охорону лісу від незаконних рубок.

З урахуванням викладеного просить суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 25 вересня 2019 року у справі № 914/1960/17 повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства Костопільське лісове господарство шкоди у розмірі 286397,63 грн.

Прокуратура Західного регіону України подала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Рівненської області від 25.09.2019 р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства Костопільське лісове господарство - залишити без задоволення.

Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності повноважень прокуратури для звернення з захистом інтересів держави, щодо відсутності належної оцінки розрахунку суми завданих збитків та недоведеності які саме дії не вчинені відповідачем на виконання вимог законодавства з метою запобігання незаконної рубки. Також необґрунтованим вважає посилання скаржника, що останній не являється відповідальною особою за неналежне виконання службою охорони своїх обов`язків, оскільки на його думку відповідальність за охорону лісу також покладається на правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування, а також Держлісагенство.

Зазначає, що у справі № 909/4/17, на постанову ВГСУ у якій посилається відповідач, вказано, що обов`язок щодо забезпечення охорони та збереження лісового фонду покладений законодавцем на спеціальний орган, у зв`язку із специфікою самого об`єкту - Національного природного парку. Тому в даному випадку посилання на таку справу у зв`язку із специфікою самого об`єкту є необґрунтованим.

Доводить, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі - у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду. При цьому посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.09.2018 р. у справі № 909/976/17.

Щодо належності представництва прокурором захисту інтересів держави в особі позивача у даній судовій справі пояснює, що Державна екологічна інспекція у Рівненській області, маючи відповідні правомочності для захисту інтересів держави шляхом звернення до суду, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулася, надані повноваження не використовувала, належних інших заходів з метою стягнення завданої шкоди, не вжила, у зв`язку з чим, заступником прокурора подано до суду даний позов.

Зазначає, що матеріали справи містять докази, які підтверджують наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Вважає, що судом надана правильна оцінка доказам у справі, рішення у справі є законним і обґрунтованим, і підстави для скасування чи зміни рішення відсутні.

Інші учасники справи відзивів суду не подали.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Прокурор, представники позивача і третьої особи заперечили проти задоволення апеляційної скарги, надали свої пояснення по суті спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали даної справи, наявні в ній докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено наступне.

Державною екологічною інспекцією у Рівненській області в особі головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу Держекоінспекції у Рівненській області державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Легкобита І. Й . було здійснено з 22 травня 2017 року по 02 червня 2017 року позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів відповідачем.

За результатами перевірки 02 червня 2017 року був складений акт та встановлено загальну суму шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки дерев різних порід у кількості 226 шт. у кварталі 10 Базальтівського лісництва, у розмірі 288254,30 грн. /а.с. 21-31 у т. 1/.

Державним підприємством "Костопільське лісове господарство" надані заперечення до акту позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, де викладені детальні заперечення як щодо кількості незаконно зрізаних дерев так і щодо перерахунку рентної плати зайво заготовленої деревини /а.с.87-90 у т.1/.

09 серпня 2017 року позивачем було надіслано відповідачу претензію /а.с. 32-33 у т. 1/ про відшкодування збитків на суму 286379,63 грн., у відповідь на яку відповідачем надісланий лист про відмову в задоволенні претензії в повному обсязі з нормативним обґрунтуванням такої відмови /а.с. 152 у т.1/.

Розбіжність у сумі вартості шкоди в розрахунку до претензіі /а.с.34 у т.1/ та у сумі, визначеній у акті перевірки /а.с.28-30 у т.1/ прокурор і позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснили очевидною помилкою.

До вищевказаної позапланової перевірки Державну екологічну інспекцію у Рівненській області було залучено до проведення державного фінансового аудиту діяльності ДП "Костопільське лісове господарство". Перевірка була проведена з 10.05.2017р. по 31.05.2017 р. і за результатами цієї перевірки державним інспектором з охорони навколишнього середовища Рівненської області Легкобитом І.Й. була складена довідка від 31.05.2017 р. щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Костопільське лісове господарство". Згідно довідки від 31.05.2017 р. встановлено, зокрема, у Базальтівському лісництві незаконну порубку 226 дерев різних порід у кварталі 10 виділі 23, незаконну порубку 162 сухостійних дерев у 10 кварталі та 51 дерева різних порід не виявлених державною лісовою охороною ДП "Костопільське лісове господарство", внаслідок чого загальну суму шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки дерев різних порід у 10 кварталі Базальтівського лісництва, визначили відповідно 319740,42 грн., 230337,14 грн. та 80403,28 грн. /а.с.144-150 у т.1/.

04.09.2017 р. Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області направило Державному підприємству Костопільське лісове господарство запит про надання інформації, в якому зазначено, що внаслідок вжитих заходів підприємством станом на 01.09.2017 р. забезпечено усунення фінансових порушень на з агальну суму 392,32 тис.грн., і залишок невідшкодованих сум становить 80,41 тис.грн. У відповіді №1800 від 06.09.2017 р. Державне підприємство Костопільське лісове господарство повідомило, що суму 80,41 тис.грн. вважає спірною і відшкодовувати не буде, а також зазначило, що така сума включена до претензіі за наслідками позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, яка проводилась Державною екологічною інспекцією у Рівненській області з 22 травня 2017 року по 02 червня 2017 року /а.с.151-152 у т.1/. Одночасно повідомлено про відхилення претензіі Державної екологічної інспекції у Рівненській області від 09 серпня 2017 року.

У зв`язку із наявністю двох різних розрахунків розмірів шкоди, визначеної Державною екологічною інспекцією в Рівненській області в особі державного інспектора Легкобита І.Й., та з метою усунення сумнівів щодо правильності нарахування розміру шкоди, заподіяної лісу, відповідач звернувся до Національного лісотехнічного університету України щодо визначення заподіяної шкоди, яка завдана самовільною рубкою у кварталі 10 Базальтівського лісництва, який на підставі договору видав своє наукове заключення щодо фактів виявлення самовільної рубки від 12.07.2017 року. Згідно наукового заключення загальна сума шкоди, завданої лісу становить 61605,78 грн. /а.с. 185-190 у т .1/.

Оскільки відповідачем не здійснено відшкодування шкоди, Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Рівненській області звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Державного підприємства Костопільське лісове господарство про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної порубки дерев, у розмірі 286379,63 грн. до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища. Доводить, що саме відповідач зобов`язаний нести цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, як постійний лісокористувач, вина якого полягає у допущенні та не перешкоджанні його працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

В ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Тобто, прокурор з метою захисту інтересів держави виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч закону не здійснює захист чи робить це неналежно. Достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є не здійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень, органу місцевого самоврядування, який не звертається до суду за захистом порушеного права. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц.

В даному випадку прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави тим, що відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 1 Лісового кодексу України ліси є національним багатством, об`єктами права власності Українського народу, і відповідно до норм ст. 5, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс як природний ресурс загальнодержавного значення підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України. У позовній заяві прокурор зазначає, що Державна екологічна інспекція у Рівненській області як орган, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо законності вирубки, та подавати відповідні позови до суду, неналежно здійснювала захист державних інтересів. Так, матеріалами, доданими до позовної заяви, підтверджено, що отримавши від Державного підприємства Костопільське лісове господарство відмову у задоволенні претензії про відшкодування збитків на суму 286379,63 грн., а також - заперечення на акт позапланової перевірки, Інспекція з позовом до суду не зверталась, відтак наявні підстави, визначені статтею 23 Закону України Про прокуратуру , для представництва прокурором інтересів держави у суді.

На думку колегіі суддів, вказані обставини є достатніми для висновку про неналежне здійснення захисту державних інтересів уповноваженим органом і, відповідно, правомірності здійснення прокурором представництва інтересів держави у даній справі. Враховано при цьому, що наведеними вище нормами закону не передбачено, що нездійснення або неналежне здійснення захисту державних інтересів уповноваженим органом повинно мати місце тільки внаслідок протиправних дій відповідних посадових осіб.

Доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

Отже, предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісовому фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного .

Відповідно до ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Згідно з ст. 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно з ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Тобто - цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 р. у справі № 909/976/17, підстав відступати від якої колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Так, Державне підприємство Костопільське лісове господарство засноване на державній власності відповідно до наказу Міністерства лісового господарства Української PCP від 31 жовтня 1991 року № 133 Про організаційну структуру управління лісовими господарствами України , належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Рівненським обласним управлінням лісового та мисливського господарства згідно п. 1.1. Статуту в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (п.3.1.). Одним з основних напрямків діяльності є охорона лісів і захисних насаджень від незаконних рубок, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства.

Відповідач доводить, що постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16 вересня 2009 року затверджено Положення про державну лісову охорону, яким передбачено, що державна лісова охорона діє у складі зокрема Держлісагентства, що має статус правоохоронного органу. Метою діяльності держлісоохорони є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу. Основним завданням лісової охорони є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого впливу. Так, до числа лісової охорони по Базальтівському лісництву входять:лісничий; помічник лісничого; два старших майстри лісу; шість майстрів лісу; майстер лісу розсадника. Фактично 12 осіб включаючи керівника Державного підприємства Костопільське лісове господарство .

Відповідач пояснив суду, що на виконання Положення про державну лісову охорону посадові особи Державного підприємства Костопільське лісове господарство , які входять до структури служби охорони, постійно здійснювали обходи/об`їзди підвідомчої території, обстеження. Проте зважаючи на велику площу Базальтівського лісництва фактично неможливо щодня здійснювати контроль наявності кожного дерева та відсутності незаконних рубок. Тому жодної вини відповідача у вигляді протиправної бездіяльності немає.

Натомість прокурор в апеляційному провадженні звертав увагу, що постійне здійснення обходів/об`їздів підвідомчої території входить до обов`язку постійного лісокористувача, тоді як належне здійснення лісокористувачем комплексу заходів, направлених на забезпечення охорони лісових насаджень, спростоване як встановленим фактом незаконної рубки, так і відсутністю адміністративних протоколів притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства. Наведене також підтверджене листом Державного підприємства Костопільське лісове господарство № 1850 від 19.09.2017 р., де зазначено, що на виконання вимоги Державної екологічної інспекції від 26.06.2017 р. № 13-17-17/3762 про усунення порушень, відповідачем було проведено службове розслідування по факту

заподіяних збитків, за результатами якого чотирьох працівників притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, старшого майстра лісу Пиптика Я.П., помічника лісничого Дідушка А.В. та лісничого Гриба І.В . притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а майстра лісу Деменчука В.І. звільнено відповідно до п.3 ст.40 КзПП України /а.с. 218, 221 у т. 1/.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач Державне підприємство Костопільське лісове господарство як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території всупереч нормам ст..ст.86, 105 Лісового кодексу України, таким чином допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, і колегія суддів з урахуванням вищевикладеного відхиляє доводи апеляційної скарги, що на відповідача покладено обов`язок лише встановлення осіб, які вчинили порушення природоохоронного законодавства, та притягнення їх до передбаченої законом відповідальності.

Як зазначено вище, факт незаконної вирубки лісу встановлений за результатом позапланової перевірки, виконаної Державною екологічною інспекцією у Рівненській області в період з 22.05.2017 р. по 02.06.2017 р. відповідно до Наказу № 168 від 22.05.2017 р.

Згідно з частиною 6 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Колегією суддів становлено, що акт від 02 червня 2017 року відповідає за формою та змістом вимогам ч. 6 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , і підписаний представником відповідача у день складання акту без зауважень хоча із запереченнями у подальшому.

В процесі перевірки для ознайомлення інспектору були надані : проект організації і розвитку лісового господарства (Ірпінь-2010 р.) розроблений на підставі матеріалів лісовпорядкування 2009 року; картографічні матеріали лісовпорядкування; розрахункова лісосіка на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування на 2011-2019 роки в розмірі 62,12 тис.м 3 деревини; плани проведення санітарно-оздоровчих заходів в лісах Державного підприємства Костопільське лісове господарство складені на 2016 та 2017 роки, погодженні Рівненським обласним управлінням: лісового та мисливського

господарства; дозволи Рівненського обласного управління лісового та мисливського

господарства на проведення суцільних санітарних рубок видані протягом

2016-2017 років; матеріали відведення насадження до рубок головного користування, а

також заходів, пов`язаних з поліпшенням якісного стану лісів на 2016 та 2017

років, інших рубок; спеціальні дозволи - лісорубні квитки на проведення рубок головного користування, а також заходів, пов`язаних з поліпшенням якісного стану лісів, інших рубок, видані протягом 2016-2017 років; матеріали обліків лісових культур та природного поновлення; облікові дані лісових пожеж та лісопорушень; інші матеріали та документи, необхідні для проведення перевірки.

У акті, складеному 02 червня 2017 року за результатами перевірки було встановлено порубку дерев без спеціального дозволу (лісорубного квитка) в кварталі 10 виділ 22, 23, 24, 26 Базальтівського лісництва - за межами санітарно-вибіркової рубки у кварталі 10 виділу 23. Також інспектором в ході проведення контрольних обмірів зрізаних дерев на санітарно-вибірковій рубці у кварталі 10 виділ 23 виявлено рубку непризначених до видалення дерев різних порід всупереч п.2 Порядку врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23 травня 2007 року № 761.

Загальна сума шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев різних порід у кварталі 10 Базальтівського лісництва визначена Державною екологічною інспекцією у Рівненській області у розмірі 286379,63 грн., що є меншою сумою, ніж визначено інспектором у акті перевірки 288254,30 грн. /а.с.28-29, 34 у т.1/, але саме на таку суму заявлена вимога до відповідача як у претензії, так і у позовній заяві. Разом з тим, заяву про збільшення позовних вимог прокурор не подав, і колегія суддів оцінює позовну вимогу у заявленій сумі, яка не є більшою, ніж та, про яку прокурор заявляє як про обґрунтовану.

Колегією суддів встановлено, що шкода у заявленому розмірі обрахована без застосування норм зниження розміру стягнення на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників, з додатком № 1 та Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяному лісом підприємствами, установами, організаціями та громадянами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665.

За наведених обставин визначений позивачем розмір шкоди є методологічно обґрунтованим і відповідає фактичним, встановленим перевіркою обставинам.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що акт перевірки містить неправильні дані, оскільки інспектором вказані серед незаконної порубки дерев пні з відбитком клейма П , тобто - дерева, які не були самовільно вирубаними, а були поміченими для санітарно-вибіркової рубки та, крім того, відповідно до ст. 256 Податкового кодексу України за вказані дерева в держаний бюджет було сплачено рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів залежно від обсягу деревини. Такі доводи відповідача колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, непідтверджені в порядку ст..ст. 76-79 ГПК України будь-якими належними та допустимими доказами, а також - недостовірні, оскільки суперечать іншим матеріалам справи.

Так, Державним підприємством Костопільське лісове господарство не спростовано порубку за межами санітарно-вибіркової рубки за лісорубним квитком, а також не надано суду першої чи апеляційної інстанції первинних облікових документів, таких як договори, накладні, акти на підтвердження законної порубки тощо. Доводи скаржника, що правоохоронними органами відповідно до протоколу обшуку було вилучено первинні облікові документи колегія суддів оцінює як необґрунтовані. Враховано при цьому, що первинні документи не складаються в одному примірнику, і відповідач не довів, що об`єктивно був позбавлений можливості звернутись до контрагентів, добути інші примірники і надати їх суду на підтвердження своїх заперечень в порядку ст.74 ГПК України.

Разом з тим, порубка без спеціального дозволу (лісорубного квитка), встановлена у акті, підтверджена також інформаційною довідкою інспектора /а.с.91 у т.1/ і не спростована відповідачем, а підтверджена як поясненнями Державного підприємства Костопільське лісове господарство до акту перевірки від 31.05.2017 р./а.с.183 у т.1/, так листом цього підприємства № 1850 від 19.09.2017 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників за результатом службового розслідування /а.с.218, 221 у т.1/.

Доводи відповідача про те, що Державною екологічною інспекцією у Рівненській області розмір шкоди завищений, оскільки матеріалами справи містять відомості інший розмір, визначений за результатами перевірки з 10 травня 2017 року по 31 травня 2017 року відхиляються, як необґрунтовані. Колегія суддів враховує при цьому, що довідка про проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП Костопільське лісове господарство була складена від 31 червня 2017 року за результатом проведення фінансового аудиту діяльності ДП "Костопільське лісове господарство" за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р., тоді як позапланова перевірка Державної екологічної інспекції у Рівненській області мала іншу мету та порядок і виконувалась за інший період часу.

На підтвердження іншого, меншого розміру шкоди відповідач надав суду наукове заключення Національного лісотехнічного університету України щодо визначення заподіяної шкоди, яка завдана самовільною рубкою у кварталі 10 Базальтівського лісництва, згідно якого загальна сума шкоди, завданої лісу, визначена професорами різних кафедр цього університету в сумі 61605,78 грн.

Колегія суддів встановила, що Наукове заключення щодо фактів виявлення самовільної рубки від 12.07.2017 р. за підписом завідувача каф. ботаніки, деревинознавства та недеревних ресурсів лісу НЛТУ України професора Осадчуком Л.С. та професора кафедри лісової таксації НЛТУ України Гриник Г.Г. не має правового обґрунтування і не містить посилання на те, що заключення підготовлене для подання до суду, та не містить інформації про обізнаність спеціалістів про відповідальність за виклад неправдивої чи помилкової інформації. Таке заключення не може бути оцінене як письмовий доказ у справі за ч.1 ст.91 ГПК України, оскільки не містить даних про досліджувані у справі обставини, але є описом обставин станом на 12.07.2017 р. і розрахунком на підставі матеріалів, які надані відповідачем, - лише лісорубного квитка № 452462 від 13.01.2017 р. та викопіровки плану лісонасаджень, за результатам дослідження яких було надано Наукове заключення щодо фактів виявлення самовільної рубки від 12.07.2017 р. . Враховано при цьому, що зі змісту наукового заключення від 12.07.2017 р. не вбачається посилання на конкретні нормативні акти чи методологічне обгрунтування.

За наведених обставин таке заключення не є допустимим доказом і не може бути оцінене колегією суддів як достовірний і вірогідний доказ, який міг би спростувати висновок, викладений у акті за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадовою особою органу державного нагляду (контролю) на підставі Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та на підставі значно ширшого переліку досліджуваних посадовою особою матеріалів.

Разом з тим, судова експертиза, призначена у даній справі Рівненським апеляційним господарським судом згідно з ухвалами від 08.05.2018 р. та від 17.07.2018 р. за клопотаннями відповідно відповідача і прокурора з метою перевірки розміру шкоди, проведена не була, оскільки не була оплачена.

Прокурором на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 16.01.2020 р. надано висновок експерта № 17673/17-48/34195-34197/19-48 від 21.12.2019 р. за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи в межах кримінального провадження за № 42017180490000032 від 04.03.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 ст.368КК України /а.с.154-180 у т.4/, який колегією суддів оцінюється як письмовий доказ з урахуванням норм ст. 76-79 ГПК України в сукупності з іншими доказами у справі. При цьому колегією суддів встановлено, що висновок експерта не містить опису досліджень у виділі 23 кварталу 10 Базальтівського лісництва, тоді як в решті не суперечить викладеному у акті позапланової перевірки від 02.06.2017 р.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу у справі, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі матеріалів, колегія суддів дійшла висновку про доведеність всіх елементів для покладення на відповідача відповідальності за заподіяну шкоду.

Так, відповідно до законодавством та статутних завдань на Державне підприємство Костопільське лісове господарство як постійного лісокористувача покладено обов`язок з охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території. Судом встановлено, що відповідач неналежне виконував обов`язок охорони лісів від незаконних порубок, тоді як відповідачем не надано належних і допустимих доказів відсутності його вини відповідно до ст.ст. 74 ГПК України та ч.2 ст.1166 ЦК України. Таким чином, вина і причинний зв`язок між вчиненим порушенням та заподіяною шкодою обумовлені тим, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача було заподіяно шкоди лісовим ресурсам. Заподіяна шкода в заявленому прокурором розмірі 286379,63 грн. підтверджена з правовим і методологічним обґрунтуванням.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів за результатом перегляду з урахуванням вказівок Верховного Суду у постанові від 07.06.2019 р. дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 25.09.2019 р. у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст. 277 ГПК України. Доводи скаржника не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Костопільське лісове господарство" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 25.09.2019 р. у справі № 914/1960/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 914/1960/17 повернути Господарському суду Рівненської області

Повний текст постанови складений 04 березня 2020 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Дужич С.П.