Постанова

від 06.03.2020 по справі 904/5697/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2020 року м. Дніпро Справа № 904/5697/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Кузнецової І.Л. , Чус О.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 р.

( суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро),

прийнятої за результатами розгляду скарги

Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на дії державного виконавця Печерського районного відділу

державної виконавчої служби у м. Києві Коваль Л.І. у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства

"ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ",

м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

Акціонерного товариства "Українська залізниця",

м. Дніпро

про стягнення 138 572,13 грн.

за участю: державного виконавця

Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Коваль Л.І.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 09.12.2019 р. звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, в якій просило суд визнати неправомірними дії державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Коваль Л.І. в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 60588799 про відкриття виконавчого провадження від 13.11.2019 р. та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

Скарга товариства була обґрунтована тим, що державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Коваль Л.І. неправомірно винесено постанови у виконавчому провадженні № 60588799 про відкриття виконавчого провадження від 13.11.2019 р., оскільки 20.10.2019 р. набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", п. 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень якого забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 р. відмовлено в задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Коваль Л.І. Відмовлено у задоволоні клопотання Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" та Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зупинення провадження у справі.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та прийняти нове рішення, яким визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л. I. в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 60588799 про відкриття виконавчого провадження від 13.11.2019 р. та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.11.2019 р. за виконавчим провадженням № 60588799 була винесена державним виконавцем після набранням чинності Закону України Про визнання таким, що втратив чинність Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації від 02.10.2019 р. № 145-ІХ .

Скаржник наголошує на тому, що дії державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження порушено п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-ІХ, який забороняє вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Водночас, на думку Скаржника, судом зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 60588799 від 13.11.2019 р., адже винесена постанова про відкриття виконавчого провадження є виконавчою дією, яка має наслідки обов`язковості виконання примусових заходів.

При цьому Скаржник зазначає, що оскаржувана постаново про відкриття виконавчого провадження є виконавчою дією. Державним виконавцем не здійснено заходів щодо повернення виконавчого документа.

Відтак, Скаржник вважає, що судом не застосовано Закон від 02.10.2019 р. № 145-ІХ, який підлягав застосуванню, а звернення акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця AT Укрзалізниця до суду є єдиним способом захисту її інтересів.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л. , Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 05.03.2020 р.

Позивач та державний виконавець не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача та державного виконавеця .

В судовому засіданні 05.03.2020 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Скаржника, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2019 р. стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" штраф за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та вантажу у період з 08.09.2018 р. по 12.09.2018 р., у розмірі 138 572,13 грн. та судовий збір у розмірі 2 078,58 грн.

На виконання рішення суду від 22.01.2019 р. видано наказ про примусове виконання від 19.02.2019 р. по справі № 904/5697/18.

13.11.2019 р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60588799 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5697/18 від 19.02.2019 р. про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" суми у розмірі 140 650,71 грн.

22.11.2019 р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження ВП № 60588799 до зведеного виконавчого провадження № 53314543.

06.12.2019 р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з Боржника у розмірі 10 % від суми боргу.

В основу оскаржуваного судового рішення про відмову у задоволені скарги АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на дії та бездіяльність державного виконавця покладено висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 60588799 від 13.11.2019 р., оскільки судом не вбачаються обставини, які б зобов`язували орган державної виконавчої служби повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, тому оскаржувана постанова ДВС від 13.11.2019 р. не суперечить вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

При цьому, гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Ч. 1 ст. 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як це визначено судом попередньої інстанції, предметом розгляду є дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Коваль Л.І. з примусового виконання наказу від 19.02.2019 р. по справі № 904/5697/18 виданого Господарським судом Дніпропетровської області про стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" штрафу у розмірі 138 572,13 грн. та судового збору у розмірі 2 078,58 грн.

20.10.2019 р. набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до п. 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

До переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, включено дані щодо Боржника: «Орган управління Кабінет Міністрів України 400758150 Акціонерне товариство «Українська залізниця» 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5.» .

Предметом дослідження є застосування до примусового виконання наказу № 904/5697/18 норми законодавства щодо встановленої тимчасової заборони на вчинення будь-яких виконавчих дій, у тому числі, примусового списання коштів з рахунків AT Укрзалізниця , згідно з приписами п. 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації .

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

У силу ст. ст. 1, 5 Законом України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"

Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом ( стаття 3).

Колегія суддів апеляційного суду вважає помилковими доводи апеляційної скарги, що обмеження встановлені приписами пункту 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , застосовуються до виконавчих дій щодо стягнення грошових коштів з Відповідача, оскільки як зазначено у вказаному пункті забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" крім стягнення грошових коштів.

З огляду на зазначені приписи Закону України Про виконавче провадження , колегія суддів вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу господарського суду по цій справі, а постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем в повній відповідності до Закону України Про виконавче провадження .

З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає необхідним також зазначити наступне.

Ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому, держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя ( рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 р. заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 р. ).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист ( абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 р. № 5-рп/2013 ).

Зокрема, у рішенні № 2-р(II)/2019 від 15.05.2019 р. Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 р. №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Одним із основних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення є закріплення у процесуальному законодавстві положень щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в справах та відповідні норми спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії ( в тому числі судом ) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.

При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника ( ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").

Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

За обставин що склались у даній справі, оцінка таких обставин, доводів сторін (учасників судового процесу) та висновки, зроблені на підставі такої оцінки, не можуть бути на користь обставин, які спрямовані на перешкоджання виконанню остаточного судового рішення.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає в силі оскаржувану ухвалу, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 р. у справі № 904/5697/18 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06.03.2020 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В. Чус