Рішення

від 06.03.2020 по справі 904/5695/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2020м. ДніпроСправа № 904/5695/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В.

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАРОМ ЕТОЛ (УКРАЇНА)", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВЕТКОРМ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна)", м. Дніпро звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро", м. Дніпро про стягнення 101 347,16 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2019 позовну заяву залишено без руху, зобов`язано позивача вказати ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача; надати належні докази скерування відповідачу позовної заяви з додатками на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

23.12.2019 до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 09.01.2020 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №1/14-06/17 від 14.06.2017 в частині повного та своєчасного розрахунку.

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 23 144,22 грн., 3% річних у розмірі 1981,06 грн та 3 622,70 грн інфляційних.

Позиція відповідача

Від відповідач надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що в частині стягнення суми основного боргу в розмір 60599,18 грн. позовні вимоги визнає, як позадоговірні, також визнає вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені просить відмовити з посиланням на те, що відносини між сторонами є бездоговірними, а відтак нарахування пені є неправомірним.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

14.06.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фрутаром Етол (Україна) (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроветкорм (далі - відповідач) укладено договір поставки №1/14-06/17 (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1 договору, продавець відповідно до умов цього Договору зобов`язується поставити кормові добавки, ветеринарні препарати, вакцини, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати, іншу ветеринарну продукцію ( далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити Товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію Товару.

Згідно з п. 2.2. договору, покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок Продавця вартість поставленої йому партії Товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання партії Товару, згідно накладних. Моментом отримання партії Товару вважається момент підписання покупцем видаткової накладної.

Відповідно до п.п.9.1.- 9.4 договору, договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31 грудня 2017 р. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 30днів до закінчення строку його дії жодна із Сторін не заявила про розірвання даного Договору в письмовій формі. Кожна сторона мас право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це іншу Сторону не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання Договору. Договір вважається розірваним після спливу 30-ти календарних днів з дати одержання Стороною письмового повідомлення про розірвання Договору. Розірвання договору не звільняє Покупця від проведення взаєморозрахунків з Продавцем по виконаних до розірвання Договору зобов`язаннях та від відповідальності за порушення договірних обов`язків, яка передбачена даним Договором та чинним законодавством України.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 72 599,16 грн., що підтверджується видатковою накладною №1-000004503 від 30.11.2018, довіреністю на отримання матеріальних цінностей №89 від 30.11.2018 (а.с.12-13).

На адресу відповідача позивачем було направлено претензію про сплату заборгованості №425 від 03.10.2019 (а.с.14-15).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 3.1 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, у відповідності пункту 2.2. договору, на момент розгляду спору строк оплати товару є таким, що настав.

Посилання відповідача на те, що умови договору №1/14-06/17 від 14.06.2017 не розповсюджуються на поставку товару за видатковою накладною №1-000004503 від 30.11.2018, судом не приймається з огляду на наступне.

Видаткова накладна №1-000004503 від 30.11.2018, за якою було отримано товар відповідачем, містить посилання на договір поставки №1/14-06/17 від 14.06.2017, довіреність від 30.11.2018 на отримання товару за договором містить посилання на рахунок №1-000004560 від 30.11.2018 з переліком товару, зазначеного у видатковій накладній. В той же час, відповідачем надано платіжне доручення №249 від 27.12. 2019 про сплату 12 000,00грн. з посиланням на рахунок №1-000004560 від 30.11.2018. Слід зазначити, що між сторонами беззаперечно підписано акт звірки взаєморозрахунків (з урахуванням оплати в розмірі 12000,00грн.).

Господарським судом враховано, що видаткова накладна №1-000004503 від 30.11.2018 щодо належності поставки товару за спірним договором, підписана представниками сторін без зауважень.

Відповідно до п. 9.2. договору, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення строку його дії жодна із Сторін не заявила про розірвання даного Договору в письмовій формі.

Доказів повідомлення про дострокове розірвання договору, відповідно до вимог п. 9.3 договору та положення ст. 651 ЦК України, сторонами не надано, а відтак господарський суд дійшов висновку про те, що спірний договір поставки є дійсним, тому посилання відповідача на позадоговірні зобов`язання є безпідставними.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 12 000,00грн. сплачена після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 12 000,00грн. основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 60 599,18грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в частині позовних вимог про стягнення 12 000,00грн. основного боргу провадження у справі закрити.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.3. договору за прострочення оплати за п.2.2. договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов`язання по оплаті товару - до повного погашення заборгованості.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 23 144,22 грн. за період з 15.12.2018 по 11.11.2019, перевіривши розрахунок якої, господарський суд зазначає, що за вказаний період пеня складає 22 939,35 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Щодо суми 3% річних

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1981,06 грн за період з 15.12.2018 по 11.11.2019 та інфляційні в розмірі 3622,70 грн. за період грудень 2018 по листопад 2019 (фактично грудень 2018 по жовтень 20019). Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок 3% річних є вірним.

Розмір інфляційних за вказаний період складає 3623,68грн., однак оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню в розмірі 3622,70 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №01/2019-04 від 03.04.2019, укладений між ним та адвокатом Харченко Володимиром Івановичем (далі договір про надання правової допомоги), відповідно вимог якого, адвокат надає клієнту правову допомогу у вигляду консультації, підготовки процесуальних документів, захисту від протиправних дій посадових осіб органів державної влади, представництво в судах та органах державної влади, місцевого самоврядування та інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконання договору, а клієнт, окрім іншого, зобов`язується прийняти та оплатити вартість послуг.

Право на заняття адвокатською діяльністю Харченко Володимиром Івановичем підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №93 від 26.10.2018.

Між сторонами підписано додаток №5 до договору, яким визначено розмір гонорару за послуги та складане відповідний акт наданих послуг №5.

20.01.2020 позивач здійснив оплату вартості послуг адвоката на суму 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №490 від 30.10.2019.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав. Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази (рахунки, детальний опис виконаних робіт, акти виконаних робіт) та не встановив недотримання відповідачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Господарський суд зазначає, що позовна заява №544 від 16.12.2019, яка подана позивачем та зазначена в додатках до заяви про усунення недоліків, не є новою позовною заявою, а фактично є первісно поданою з урахуванням усунення недоліків, зазначених в ухвалі господарського суду від 04.12.2019.

За таких обставин, заперечення відповідача щодо належності акту №5 від 12.11.2019 до позовної заяви від 21.11.2019 №486 не приймаються судом.

Зважаючи на обставини справи, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом та здійснених розрахунків штрафних санкцій, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 4989,89грн

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1917,12 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна)" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" (49000, м. Дніпро, вул. Возз`єднання, б. 25, код ЄДРПОУ 33719042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна)" (03143, м. Київ, вул. Ак.Заболотного, 150 А, код ЄДРПОУ 39001959) заборгованість в розмірі 60 599,18 грн., 1981,06грн. 3 % річних, 22939,35грн. пені, 3622,70 грн. інфляційних, 1917,12 грн витрат по сплаті судового збору та 4989,89 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 12 000,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повне рішення складено 06.03.2020

Суддя С.В. Мартинюк