Рішення

від 02.03.2020 по справі 916/3824/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3824/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Біляївська сільгоспхімія" (автодорога "Кар`єр Пісчаний-3 км", 2,Біляївка,Біляївський район, Одеська область,67602) до відповідача: Державне підприємство "Спецагролізинг" (вул. Горького,11,Київ 24,01024) про стягнення 167475 грн.;

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповдача - Леськів С.Е., Мельников Д.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Біляївська сільгоспхімія" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Спецагролізинг", в якому просить господарський суд: про стягнення 167475 грн..

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем вимог договору відповідального зберігання №1 від 08.08.2014р.

Ухвалою суду від 26.12.2019р. позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Біляївська сільгоспхімія"- залишено без руху.

08.01.2020р. від Товариства з додатковою відповідальністю "Біляївська сільгоспхімія" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2020р. Справу № 916/3824/19 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "10" лютого 2020 р. о 10:15.

10.02.2020року за вх 2-154/20 до господарського суду Одеської області надійшла заява від 04.02.2020р. ( направлена до суду також 04.02.2020р.) Державного підприємства "Спецагролізинг" в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду справи №916/3824/19.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2020 у складі судді Літвінова С.В. визнано необгрунтованою заяву Державного підприємства "Спецагролізинг" про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду справи № 916/3824/19 та передано заяву Державного підприємства "Спецагролізинг" на повторний авторозподіл для вирішення питання про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду справи №916/3824/19.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 11.02.2020 № 55 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу заяви» проведено повторний автоматичний розподіл та згідно з витягом з проколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 справу № 916/3824/19 передано судді Шаратову Ю.А.

Ухвалою суду від 13.02.2020р. відмовлено Державному підприємству Спецагролізинг у задоволенні заяви про відвід судді Літвінова С.В. за вх. № 2-154/20 від 10.02.2020 у справі № 916/3824/19.

10.02.2020р. відповідач надав суду відзив на позов в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Крім того, у відзиві на позов відповідач просить суд про зобов`язання позивача надати оригінал претензії від 17.12.2012р. та витребувати у господарського суду Одеської області та дослідити у судовому засіданні матеріали справи №916/1626/19 за участю тих самих сторін.

Суд відмовив відповідачу у зобов`язанні позивача надати оригінал претензії від 17.12.2012р. та витребувані у господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/1626/19 так як ці клопотання подаються в порядку передбаченому ст. 81 ГПК України, що не було зроблено відповідачем.

Також, відповідач звернувся до суду із заявою про передачу справи за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Обгрунтовуючи заяву відповідач зазначає, що судом помилково, з порушенням правил підсудності порушено провадження у справі, не встановлено фактичне місцезнаходження відповідача.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору відповідального зберігання № 1 від 08.08.2014р. відповідач передає, а позивач приймає на відповідальне зберігання техніку у кількості визначеною актами приймання-передачі у додатках до договору, які є невід`ємною частиною цього договору. Майно буде знаходитися на зберіганні за адресою: АДРЕСА_1 , автодорога Кар`єр АДРЕСА_1 3 км будинок 2.

Отже, судом встановлено, що місцем виконання договору відповідального зберігання № 1 від 08.08.2014р. є Одеська область тому і спір повинен розглядатися в господарському суді Одеської області.

Враховуючи вищевикладене, судом без порушень правил підсудності відкрито провадження у справі.

Також, 10.02.2020р. відповідачем надано заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Судом відмовлено в задоволенні заяви з підстав того, що відповідачем не зазначено на стороні кого саме, позивача чи відповідача треба залучити третю особу без самостійних вимог.

Крім того, 10.02.2020р. відповідач заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного або позовного провадження (загального або спрощеного). При цьому, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 5 цієї ж статті Кодексу визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження тому судом при відкритті провадження у справі вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Також, 10.02.2020р. відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

10.02.2020р. Державне підприємство "Спецагролізинг" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Біляївська сільгоспхімія", в якому просить господарський суд: про стягнення 400000 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Спецагролізинг" до Товариства з додатковою відповідальністю "Біляївська сільгоспхімія" про стягнення 400 000 грн.-залишено без руху з підстав того, що подана Державним підприємством "Спецагролізинг" зустрічна позона заява не містить обґрунтований розрахунок суми, що стягується та не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Судом встановити Державному підприємству "Спецагролізинг" строк для усунення виявлених недоліків зустрічної позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали суду.

У зв`язку з невиконанням ДП "Спецагролізинг" вимог ухвали господарського суду Одеської області від 17.02.2020 у справі 916/3824/19 щодо усунення недоліків зустрічної позовної заяви, зокрема, неподанням до господарського суду Одеської області належним чином оформленого доказу сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви саме у даній справі, суд ухвалою суду від 17.02.2020р. зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Спецагролізинг" до Товариства з додатковою відповідальністю "Біляївська сільгоспхімія" про стягнення 400000 грн. - повернуто без розгляду.

Позивач в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою.

Представник позивача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 02.03.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

08.08.2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Біляївська сільгоспхімія» (далі - Позивач) та Державним підприємством «Спецагролізинг» (далі - Відповідач), було укладено договір № 1 відповідального зберігання (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець (Відповідач) передає, а Зберігай (Позивач) приймає на відповідальне зберігання техніку (надалі іменується «майно» ) у кількості визначеною актами приймання-передачі у додатках до Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору,

Згідно Додатку 1 акт приймання-передачі № 1 від 08.08.2014 р. Зберігач отримав комбайни КЗС-812СХ у кількості 33 штук.

На підставі п. 3.1.2. Договору Поклажодавець зобов`язаний забрати у Зберігача Майно до закінчення строку дії Договору.

Відповідно до п. 3.1.3. Договору Поклажодавець зобов`язаний сплачувати Зберігачу послуги за договором з розрахунку 300 грн. 00 коп., без ПДВ, за одиницю техніки (зернозбиральний комбайн) за один місяць відповідно до виставлених рахунків та 150 грн. 00 коп. без ПДВ за одиницю додаткового обладнання (візок з жаткою) за один місяць відповідно до виставлених рахунків. Оплата здійснюється не пізніше ніж до 10 числа поточного місяця за поточний місяць, шляхом банківського переказу на поточний рахунок Зберігача.

Пунктом 6.1. Договору зазначено, що цей Договір набуває чинності з дати підписання акта приймання-передачі Майна, і діє до 31.12.2014 року.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 р. до Договору строк дії продовжено 31.12.2015 року, а додатковою угодою № 2 від 23.12.2015 р. до Договору строк дії продовжено 23.12.2016 року.

Після закінчення строку дії Договору та станом на момент звернення до суду, відповідачем не було вчинено жодних дій щодо вивезення переданого на зберігання майна, у зв`язку з чим на зберіганні у ТДВ «Біляївська сільгоспхімія» залишились передані за договором зернозбиральні комбайни у кількості 5 одиниць, а саме: комбайн КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський номер 343; комбайн КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський номер 338; комбайн КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський номер 275; комбайн КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський номер б/н; комбайн КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський номер 261.

Як зазначає позивач в позовній заяві, в березні 2018 року керівництво ТДВ «Біляївська сільгоспхімія» неодноразово усно (в телефонному режимі) зверталось до представників ДП «Спецагролізинг» з вимогою звільнити територію зберігання від майна Поклажодавця, у зв`язку із закінченням строку дії Договору та провести остаточні розрахунки по оплаті послуг зберігання, оскільки з 01.04.2018 р. встановлюються нові тарифи за зберігання майна. Згідно наказу ТДВ Біляївська сільгоспхімія» від 23.03.2018 року № 1/3 були встановлені нові тарифи. Так даним наказом визначено, що техніка яка має вагу 5 тон і більше становить 55 грн. на добу за зберігання.

Також позивач вказує, що загальна вага комбайну КЗС-812СХ складає близько 12 тон Із розрахунку періоду з 01.04.2018 по 01.12.2019 роки становить 609 календарних днів. Таким чином 609 (кількість діб) х 55 (тариф за добу) х 5 (кількість техніки) становить 167475,00 грн. заборгованості за зберігання. З квітня 2018 року жодних сплат з боку Відповідача не надходило на рахунок Позивача, хоча останній продовжував виконання умов Договору, а заборгованість Відповідача за договором становить 167475,00 грн., як плата за фактичний час зберігання майна після закінчення строку договору зберігання.

Враховуючи неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань позивач звернувся до суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Гамарус", в якому просить господарський суд стягнути заборгованість 167475 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2512,14грн.- судового збору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі Договорів (стаття 179 ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК України).

Загальні положення про зберігання врегульовано главою бб ЦК Украши.

Згідно зі ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно зі ст, 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути локлажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання з урахуванням зміни її природних властивостей,

Відповідно до ст, 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі принятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що 08.08.2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Біляївська сільгоспхімія» та Державним підприємством «Спецагролізинг» , було укладено договір № 1 відповідального зберігання.

Згідно п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання техніку у кількості визначеною актами приймання-передачі у додатках до Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору,

Згідно Додатку 1 акт приймання-передачі № 1 від 08.08.2014 р. Зберігач отримав комбайни КЗС-812СХ у кількості 33 штук.

Відповідно до п. 3.1.3. Договору Поклажодавець зобов`язаний сплачувати Зберігачу послуги за договором з розрахунку 300 грн. 00 коп., без ПДВ, за одиницю техніки (зернозбиральний комбайн) за один місяць відповідно до виставлених рахунків та 150 грн. 00 коп. без ПДВ за одиницю додаткового обладнання (візок з жаткою) за один місяць відповідно до виставлених рахунків. Оплата здійснюється не пізніше ніж до 10 числа поточного місяця за поточний місяць, шляхом банківського переказу на поточний рахунок Зберігача.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Матеріалами справи не підтверджено виставлення позивачем відповідачу рахунків, що протирічить вимогам п. 3.1.3. Договору.

Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні рахунки за надані послуги зберігання майна тому відповідач не мав правових підстав для оплати з огляду на невиконання позивачем своїх обов`язків з виставлення рахунків на оплату.

Позивач посилається на те, що згідно наказу ТДВ Біляївська сільгоспхімія» від 23.03.2018 року № 1/3 були встановлені нові тарифи. Так даним наказом визначено, що техніка яка має вагу 5 тон і більше становить 55 грн. на добу за зберігання тому і розрахунок здійснено з урахуванням вищезазначеного наказу позивача.

За правилами ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.3. Договору, зміни у цей договір можуть бути внесені за домовленістю сторін у письмовій формі.

Отже, судом встановлено, що усі зміни до договору в тому числі і зміна ціни договору повинні бути внесені до договору.

Матеріалами справи не підтверджено, що сторонами були внесені зміни до договору , щодо ціни договору, відтак зміна ціни договору в односторонньому порядку неможлива.

Заява відповідача від 10.02.2020р. за вх.№3401/20 про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності задоволенню судом не підлягає, оскільки судом у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Біляївська сільгоспхімія" відмовлено за недоведеністю порушення Державним підприємством "Спецагролізинг" умов договору відповідального зберігання № 1 від 08.08.2014р.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже з урахуванням наведеного вище, суд доходить висновку, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту порушення Державним підприємством «Одеський авіаційний завод» умов договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р., в зв`язку позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Біляївська сільгоспхімія" до Державного підприємства "Спецагролізинг" про стягнення 167475 грн.- відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача

Повний текст складено 06 березня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов