Ухвала

від 02.03.2020 по справі 909/28/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/28/18

У Х В А Л А

02.03.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Назарчук І. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" за вх. № 2364/20 від 10.02.2020 на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ"

про стягнення 754 810, 72 гривень,

за участі:

від позивача (стягувача): представник в судове засідання не з`явився,

від відповідача (боржника): представник в судове засідання не з`явився,

від Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ): ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" про стягнення 754 810, 72 гривень.

27.02.2018 суд ухвали рішення про задоволення позовних вимог, а 28.03.2018 видав відповідний наказ на його примусове виконання.

10.02.2020 Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулося зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні № 56293965 щодо примусового виконання наказу. Просить суд скаргу задовольнити, визнати протиправною бездіяльність виконавця та зобов`язати останнього вжити усіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) заходів щодо примусового виконання наказу. Бездіяльність державного виконавця, за твердженням скаржника, полягає у наступному:

1) не приєднання виконавчого провадження № 56293965 до зведеного виконавчого провадження № 56557401 щодо одного боржника - ТОВ "Сварог ІФ" (п. 14 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень);

2) не вчинення всіх, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", дій при примусовому виконанні наказу, а саме:

- не проведення перевірки майнового стану боржника у встановлені законодавством строки (ч. 8 ст. 48 Закону);

- враховуючи ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням (п. 19. ч. 3 ст. 18 Закону);

- не звертався до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення щодо умисного перешкоджання виконання рішення (ч. 2 ст. 76 Закону);

- не зобов`язував боржника подати баланс, звіт про фінансовий стан (п. 3 ч. 5 ст. 19 та ч. 5 ст. 26 Закону);

- не зобов`язував боржника надати відомості щодо належного йому майна за даними бухгалтерського обліку (ч. 9 ст. 56 Закону);

- не встановлював майно боржника, яке знаходиться в інших осіб, а також майна та коштів, що належать боржнику від інших осіб (ст. 53 Закону);

- не встановлював інформації про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа (п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону);

- не здійснював реєстрації обтяжень рухомого та нерухомого майна боржника (п. 8 ч. 3 ст. 18 Закону);

- не накладав арешти на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону);

- не здійснював перевірку майнового стану боржника за його місцезнаходженням (ч. 2 ст. 36 та ст. 18 Закону);

- не викликав фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні (п. 14 ст. 18 Закону);

- не вчиняв дій щодо отримання від матеріально відповідальних і посадових осіб боржника пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця (п. 19 ст. 18 Закону).

13.02.2020 скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.02.2020 в режимі відеоконференцзв`язку; встановлено боржнику та державному виконавцю строк для подання відзиву; зобов`язано виконавця надати для огляду у судовому засіданні оригінали матеріалів виконавчого провадження та належним чином засвідчені їх копії для приєднання до матеріалів справи; явку скаржника та державного виконавця визнано обов`язковою.

19.02.2020 у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку брав участь представник скаржника, який подану скаргу підтримав та уточнив, які саме заходи щодо примусового виконання наказу повинен вчиняти та не вчиняє виконавець, зокрема, здійснювати перевірку не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого і рухомого майна боржника та його майнових прав; отримання інформації про доходи боржника; звернення до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України - невиконання судового рішення. Період бездіяльності скаржник визначив з 03.05.2018 (день наступний після відкриття виконавчого провадження) по 10.02.2020 (день звернення зі скаргою до суду).

Таке уточнення суд прийняв в якості пояснень скаржника щодо обсягу дій з боку державного виконавця, які скаржник вважає належними, та які складають змістовно поняття "усі виконавчі дії", що міститься в пункті 2 резолютивної частини скарги.

Виконавець в судове засідання з`явився, щодо задоволення скарги заперечив, однак письмових пояснень суду не надав. Вказав на те, що виконавче провадження № 56293965 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 56557401, в межах якого було винесено постанову про арешт всього (рухомого і нерухомого) майна боржника; винесено постанову про арешт грошових коштів, які містяться на усіх наявних рахунках боржника; з метою встановлення майнового стану було направлено ряд запитів до відповідних обліково-реєстраційних установ та реєстрів. Відсутність майна та грошових коштів, за рахунок якого було б можливо погасити борг, за переконанням виконавця, не є ухиленням директора боржника від виконання рішення суду, а відтак підставою для звернення до правоохоронних органів. Крім цього, надав для огляду оригінали матеріалів зведеного виконавчого провадження та просив суд надати можливість пред`явлення їх копій для приєднання до матеріалів справи.

Представник боржника в судове засідання 19.02.2020 не з`явився, причини неявки не повідомив.

За наслідком судового засідання, суд постановив ухвалу про відкладення розгляду скарги до 02.03.2020.

20.02.2020 суд відмовив Публічному акціонерному товариству "Аграрний фонд" в участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв`язку з технічною неможливістю (постановлена відповідна ухвала суду).

20.02.2020 через канцелярію суду виконавцем подано відповідні копії виконавчого провадження, які в судовому засіданні 02.03.2020 були прийняті судом та приєднані до матеріалів справи.

В судове засідання 02.03.2020 з`явився державний виконавець, щодо задоволення скарги заперечив.

Представник скаржника та боржника в судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили. Про час і місце розгляду скарги повідомлялися належним чином ухвалою суду від 19.02.2020.

Оскільки явка боржника та скаржника судом обов`язковою не визнавалась, з огляду на приписи частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги по суті за відсутності уповноважених представників сторін.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, дослідивши представлені скаржником та державним виконавцем докази, суд встановив наявність правових підстав для часткового задоволення скарги.

Обов`язковість виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу, за своєю правовою природою належить до основних засад судочинства.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання ухваленого судового рішення, що набрало законної сили.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Як свідчать матеріали справи, 02.05.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56293965 з примусового виконання наказу суду від 28.03.2018 у цій справі.

Встановлено, що виконавче провадження щодо виконання наказу було відкрите Головним територіальним управлінням юстиції у Івано-Франківській області, а 21.01.2020, у зв`язку з ліквідацією останнього, передано на примусове виконання до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (відповідна постанова від 21.01.2020).

Станом на час звернення з цією скаргою до суду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2018 (виконавче провадження № 56293965) не виконано.

Скаржник, реалізуючи своє право передбачене статтею 339 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що виконавче провадження № 56293965 не приєднано до зведеного виконавчого провадження № 56557401 щодо одного боржника - ТОВ "Сварог ІФ".

Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на день відкриття виконавчого провадження № 56293965), виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Як передбачено в Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції станом на день відкриття виконавчого провадження), у разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Суд встановив, що 07.06.2018 було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 56293965, № 56293991, № 56293965 у зведене виконавче провадження № 56557401.

Більше того, сам скаржник - ПАТ "Аграрний фонд" у запиті від 05.04.2019 № 02-08/1/175 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, який міститься в матеріалів скарги, вказує на даний факт та просить орган ДВС надати інформацію на якій стадії перебуває саме зведене виконавче провадження № 56557401.

Отже, твердження скаржника щодо не приєднання виконавчого провадження до зведеного спростовується матеріалами справи.

Разом із цим, з інформації облікової картки на зведене виконавче провадження вбачається, що у ньому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами господарської юрисдикції, як наслідок, скарга на бездіяльність державного виконавця розглядається Господарським судом Івано-Франківської області в порядку частини 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України.

Крім зазначеного, на думку скаржника, бездіяльність державного виконавця полягає у непроведенні перевірки майнового стану боржника у встановлені законодавством строки.

Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (у відповідній редакції), виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням (ч. 2 ст. 36 Закону).

Суд встановив, що виконавець здійснив перевірку майнового стану боржника в частині виявлення рахунків 02.05.2018 (запит № 39290789), 14.11.2018 (запит № 47243759), 22.11.2019 (запити № 68771305 та 68771305). У подальшому такі перевірки не здійснювались. З метою виявлення майна боржника державним виконавцем 07.06.2018 було направлено запит до Регіонального сервісного центру МВС України у Івано-Франківській області, а 16.12.2019 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Управління держпраці в Івано-Франківській області, Головного управління держпродспоживслужби в Івано-Франківській області; 13.06.2018, 22.11.2019, 16.12.2019 було здійснено запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

В судовому засіданні виконавець пояснив, що з наданих відповідей, на адресу яких були направлені запити, відсутня інформація щодо реєстрації за боржником будь-якого майна або майнових прав. Водночас, було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника (постанова від 30.05.2018) та арешт грошових коштів, які містяться на усіх наявних рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника (постанова від 08.06.2018 та від 18.12.2019), а відтак при появі нового майна - на нього автоматично накладається арешт.

При цьому суд виходить з того, що періодичність перевірок щодо виявлення рахунків та майна боржника чітко визначена Законом; такі перевірки не мають вчинятися державним виконавцем одноразово. А тому, у порушення приписів статті 48 Закону з боку державного виконавця на час розгляду скарги має місце протиправна бездіяльність в частині періодичності перевірки майнового стану боржника.

Крім цього, в судовому засіданні скаржник посилався на не вчинення виконавцем дій щодо зобов`язання боржника подати декларацію про доходи та майно.

З цього приводу виконавець вказав на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.05.2018 було зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Однак, боржник декларацію не подав, причини виконавцю невідомі. При цьому виконавець повідомив, що докази отримання боржником вказаної постанови у нього відсутні, а інших заходів щодо отримання такої декларації виконавцем не вживалось.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Матеріалами справи підтверджується виконання державним виконавцем вказаного пункту зазначеної статті Закону, однак, на не подання боржником декларації, виконавець жодним чином не відреагував.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В частині 1 та 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на вище викладене, господарський суд вважає, що скарга Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на бездіяльність державного виконавця обґрунтована та підлягає задоволенню у частині щодо виявлення рахунків, нерухомого і рухомого майна боржника та його майнових прав, не вчинення дій щодо зобов`язання боржника подати декларацію про доходи та майно.

В іншій частині скарга задоволенню не підлягає, оскільки:

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, відповідно до пункту 18 частини 3 статті 18 Закону є правом, а не обов`язком виконавця, а цей засіб використовується останнім виключно у разі необхідності за власним переконанням;

- звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням, відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону є правом, а не обов`язком виконавця під час здійснення виконавчого провадження; в той же час, положеннями статті 337 Господарського процесуального кодексу України визначено тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України, обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи - не передбачено;

- звертатися до територіального органу поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, виконавець має за наявності ознак кримінального правопорушення; заявником не зазначено у чому полягає умисне невиконання рішення суду та не представлено жодних доказів щодо цього;

- статтями 75, 76 Закону передбачено, що виконавець звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення у разі повторного невиконання боржником без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії або за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження; заявник у скарзі не навів жодних аргументів та не надав доказів щодо наявності підстав передбачених вказаними статтями.

За приписами статті 344 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги. Оскільки про наявність таких ні сторонами виконавчого провадження ні державним виконавцем не заявлялось, а у суду відсутні підстави для її застосування.

Керуючись статтями 234, 339, 342 - 345 Господарського процесуального кодексу України суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" за вх. № 2364/20 від 10.02.2020 на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - задовольнити частково.

2. Визнати за період з 03.05.2018 по 10.02.2020 неправомірною бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у зведеному виконавчому провадженні № 56557401 в частині виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2018 у справі № 909/28/18 щодо нездійснення перевірки для виявлення нерухомого та рухомого майна боржника і його майнових прав; виявлення рахунків боржника; не вчинення дій про зобов`язання боржника подати декларацію про доходи та майно.

3. Зобов`язати державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузика І. І. усунути порушення.

4. В іншій частині скарги - відмовити.

5. Повідомити Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про те, що відповідно до статті 345 Господарського процесуального кодексу України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

6. Копію ухвали надіслати сторонам та Івано-Франківському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000).

7. Ухвала набирає законної сили 02.03.2020 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та порядку, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст ухвали складено - 05.03.2020.

Суддя В. В. Михайлишин