Ухвала

від 21.05.2020 по справі 909/28/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/28/18

У Х В А Л А

21.05.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання - за дорученням судді помічник судді Лоза В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" за вх. № 6501/20 від 05.05.2020 на дії головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ"

про стягнення 754 810, 72 гривень,

за участі:

від позивача (стягувача): Проніна Олега Анатолійовича ,

від відповідача (боржника): представник в судове засідання не з`явився,

від Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ): Кузика Івана Івановича ,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні № 56293965; скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу; зобов`язання відновити виконавче провадження № 56293965; зобов`язання вжити всіх, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", заходів щодо примусового виконання наказу.

В силу приписів статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скаргу може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (п. а ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки оскаржувана постанова Івано-Франківського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 15.04.2020 надійшла на адресу ПАТ "Аграрний фонд" 21.04.2020, скаргу подано з дотриманням встановлених строків - згідно відмітки пошти 27.04.2020.

12.05.2020 скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.05.2020 в режимі відеоконференцзв`язку; встановлено боржнику та державному виконавцю строк для подання відзиву; зобов`язано виконавця надати для огляду у судовому засіданні оригінали матеріалів виконавчого провадження та належним чином засвідчені їх копії для приєднання до матеріалів справи.

21.05.2020 у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку брав участь представник скаржника, який подану скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Присутній у судовому засіданні державний виконавець у задоволенні скарги просив відмовити, подав письмові заперечення та представив для огляду оригінали матеріалів виконавчого провадження.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, дослідивши представлені скаржником та державним виконавцем докази, суд встановив наявність правових підстав для часткового задоволення скарги.

Так, на розгляді Господарського суду Івано-Франківської області була справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" про стягнення 754 810, 72 гривень.

27.02.2018 суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог, 28.03.2018 на його виконання видав відповідний наказ.

02.05.2018 Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області відкрив виконавче провадження № 56293965.

07.06.2018 виконавче провадження № 56293965 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 56557401.

21.01.2020 Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області передав виконавчий документ Івано-Франківському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

02.03.2020 суд частково задовольнив скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" та визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця в частині виконання наказу щодо нездійснення перевірки для виявлення нерухомого та рухомого майна боржника і його майнових прав; виявлення рахунків боржника; не вчинення дій про зобов`язання боржника подати декларацію про доходи та майно.

15.04.2020 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Скаржник (стягувач) не погоджується із вказаною постановою та вважає її такою, що винесена передчасно. Вказує, що виконавцем не було здійснено у повній мірі всіх належних виконавчих дій, спрямованих на розшук боржника та наявного у нього майна, зокрема, не проведено перевірку майнового стану боржника у встановлені законодавством строки (ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження"); не здійснено розшук боржника, його майна (ч. 2 ст. 36 Закону); не встановлено майна боржника, яке знаходиться в інших осіб, а також майна та коштів, що належать боржнику від інших осіб (ст. 53 Закону); не вчинено дій щодо отримання інформації про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа (п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону); не вжито заходів щодо отримання декларації боржника; не здійснено жодних дій на виконання п. 19. ч. 3 ст. 18 Закону, яким передбачено право виконавця звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням; не звертався до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення щодо умисного перешкоджання виконання рішення (ч. 2 ст. 76 Закону).

Державний виконавець, в свою чергу, у задоволенні скарги просив відмовити, посилаючись на:

- порушення періодичності перевірки майнового стану боржника, яке мало місце і встановлено судом в ухвалі від 02.03.2020, було усунено виконавцем, відповідна перевірка здійснювалась у визначені Законом строки;

- майно, на яке можна звернути стягнення не виявлено, а кошти на рахунках відсутні (за наслідком направлення платіжних доручень для списання коштів з рахунків боржника списано 10, 53 гривень; згідно інформаційної довідки з державного реєстру прав на нерухоме майно за боржником відсутнє нерухоме майно; згідно з відповідей з МВС за боржником відсутні транспортні засоби);

- відсутні правові підстави для обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи;

- заходи щодо отримання декларації боржника вживались, зокрема, 02.03.2020 повторно направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій зобов`язано останнього подати таку декларацію.

Обов`язковість виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу, за своєю правовою природою належить до основних засад судочинства.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі "Півень проти України", № 56849/00, від 29.06.2004).

Право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Жовнер проти України" № 56848/00, § 33, від 29.06.2004).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення ЄСПЛ у справі "Глоба проти України", № 15729/07, § 27, від 05.07.2012).

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання ухваленого судового рішення, що набрало законної сили.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 5 вказаної статті під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону).

Відповідно до статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів.

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням (ч. 2 ст. 36 Закону).

Згідно із частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При прийнятті оскаржуваної постанови державний виконавець керувався нормами пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При розгляді даної скарги суд виходить з того, що висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.03.2019 у справі № 21/303-08.

Як вже зазначалось вище, 02.03.2020 суд частково задовольнив скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" та визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця в частині виконання наказу щодо нездійснення перевірки для виявлення нерухомого та рухомого майна боржника і його майнових прав; виявлення рахунків боржника; не вчинення дій про зобов`язання боржника подати декларацію про доходи та майно. Поряд із цим, подані докази та підстави для визначення правомірності чи неправомірності винесення постанови про повернення наказу оцінюються судом в їх сукупності.

Суд встановив, що державним виконавцем з метою виявлення майна боржника було здійснено ряд запитів, зокрема, до Регіонального сервісного центру МВС України у Івано-Франківській області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. З наданих відповідей, на адресу яких були направлені запити, відсутня інформація щодо реєстрації за боржником будь-якого майна або майнових прав.

Виконавцем здійснювались запити до Державної фіскальної служби України з метою виявлення рахунків; направлено платіжні доручення для списання з них коштів; встановлено, що кошти на рахунках відсутні.

Разом із цим, виконавцем накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника та арешт грошових коштів, які містяться на усіх наявних рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Державним виконавцем було здійснено декілька виходів за адресою місцезнаходження боржника, про що складено відповідні акти, якими встановлено, що за адресою вул. Незалежності 67, у місті Івано-Франківську, квартира чи приміщення № 9 у будинку відсутнє.

Поряд із цим, державним виконавцем не надано доказів направлення запитів до відповідних органів щодо наявності у боржника катерів, яхт, повітряних суден, корпоративних прав, цінних паперів, авторських прав, майнових прав інтелектуальної власності, об`єктів інтелектуальної власності, дебіторської заборгованості.

Також виконавцем не подано доказів нездійснення боржником господарської діяльності (якими могли б слугувати довідки державних установ, які здійснюють контрольні функції щодо здійснення господарської діяльності боржника та підприємств, які забезпечують таку діяльність, зокрема, органи ДФС, пожежного нагляду, пенсійного фонду, соціального страхування, інспекції праці, підприємств водопостачання, енергомереж, газопостачання, тощо).

Норма частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" наділяє виконавця правом, зокрема, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Положеннями пункту 3 частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Частиною 1 статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця передбачена статтею 188 13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В матеріалах справи міститься виклик державного виконавця від 02.03.2020, відповідно до якого керівника ТОВ "Сварог ІФ" було зобов`язано з`явитися до виконавця щодо сплати боргу та надати: пояснення керівника або іншої уповноваженої особи за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів; достовірні відомості про наявність готівки в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика, тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право; достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна і його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них; достовірні відомості про майно, обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу; достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки, з наданням копій підтверджуючих документів.

Однак, керівник ТОВ "Сварог ІФ" вказані вимоги виконавця не виконав, як і не виконав вимоги щодо подачі декларації про доходи та майно (зобов`язано у постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.05.2018).

Проте, жодних дій щодо притягнення керівника боржника до відповідальності державний виконавець не вчинив.

Положеннями статей 36, 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ може бути повернутий стягувачеві лише після виконання покладених на нього законом обов`язків із вжиття заходів направлених на примусове виконання рішення суду та встановлення за їх результатом відсутності майна у боржника.

З огляду на те, що доказами матеріалів справи не доведено вжиття виконавчим органом усіх необхідних та можливих заходів для належного примусового виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2018 суд визнає обґрунтованими доводи скаржника щодо передчасності винесення оскаржуваної постанови.

При цьому щодо доводів скаржника про не здійснення виконавцем жодних дій на виконання пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (право виконавця звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням), суд вказує на те, що статтею 337 Господарського процесуального кодексу України, яка є спеціальною нормою та регулює тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України під час виконання судових рішень у господарських справах, не передбачено можливості вчинення таких дій щодо керівника боржника юридичної особи.

Водночас, суд вказує на те, що звертаючись із вимогою про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні № 56293965 скаржник не вказує, які саме дії вчинені виконавцем є неправомірними. Зважаючи, що означена вимога неконкретизована, а заяви чи доповнень до скарги не надано, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги.

Також скарга не підлягає задоволенню в частині зобов`язання державного виконавця вжити всіх, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", заходів щодо примусового виконання наказу, з огляду на відсутність визначення, яких конкретних заходів повинен здійснити виконавець у вказаному виконавчому провадженні. Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, що містяться у постанові від 16.12.2019 у справі № 911/2417/14.

В частині вимоги скаржника про зобов`язання органу державної виконавчої служби відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу, суд зазначає таке.

Відновлення відповідного виконавчого провадження за наслідками скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві врегульовано статтею 41 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає відповідний порядок вчинення таких дій, а тому господарський суд при розгляді скарг на дії (рішення) органу державної виконавчої служби не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2018 у справі № 905/1918/15. Відтак, скарга в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

За таких обставин, скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" належить задовольнити частково.

За приписами статті 344 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги. Оскільки про наявність таких ні сторонами виконавчого провадження ні державним виконавцем не заявлялось, у суду відсутні підстави для її застосування.

Керуючись статтями 234, 339, 342 - 345 Господарського процесуального кодексу України суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" за вх. № 6501/20 від 05.05.2020 на дії головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - задовольнити частково.

2. Скасувати постанову головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузика І. І. про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.04.2020 у виконавчому провадженні № 56293965.

3. В іншій частині скарги - відмовити.

4. Копію ухвали надіслати сторонам та Івано-Франківському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000).

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строки, визначені статтею 256, частиною 4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст ухвали складено та підписано 22.05.2020.

Суддя В. В. Михайлишин