Рішення

від 04.03.2020 по справі 305/2214/19

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/2214/19

Провадження по справі 2/305/210/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2020 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді В.Е.Ємчука

за участі: секретаря судового засідання С.Ю.Орос

представників відповідачів - М.М.Жуківського, А.М.Іванова

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Рахові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця, в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" до Лазещинської сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконним рішення Лазещинської сільської ради, недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося в суд з позовом до Лазещинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконним рішення Лазещинської сільської ради, недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, обгрунтовуючи позов тим, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування землями смуги відведення залізниці в межах Лазещинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області, Державним територіально-галузевим об"єднанням "Львівська залізниця" (правонаступник ПАТ "Українська залізниця" на замовлення землевпорядною організацією ДП "Закарпаттягеодезцентр" виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДТГО "Львівська залізниця" під існуючими об"єктами залізничного транспорту за напрямком Івано-Франківськ-Рахів в адміністративних межах Лазещинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області. В результаті проведеної інвентаризації смуги відведення виявлено, що земельна ділянка на км 102 пк4, яка оформлена у власність за громадянкою ОСОБА_1 ( відображено в технічній документації з інвентаризації: на зведеному інвентаризаційному плані змельної ділянки), площею 0,0693 га накладається на смугу відведення залізниці. Вказану земельну ділянку загальною площею 0,25 га передано у власність відповідачці ОСОБА_1 за рішенням Лазещинської сільської ради від 22.12.2005 року для обслуговування житлового будинку, що знаходиться в с АДРЕСА_1 Лазещина № АДРЕСА_2 . На земельну ділянку, яка накладається (перетинається) із смугою відведення залізниці площею 0,0693 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЗК №030922 від 15.05.2007 та зареєстровано в державному земельному кадастрі за №2123684501:01:001:0015 і внесено до реєстру речових прав. Згідно "Плану смуги відведення земель лінії Хриплин - Держкордон Львівської залізниці" від 1994 року, ширина смуги відведення на ділянці 102 км пк4 перегону становить 25 м від осі колії. Земельна ділянка ОСОБА_1 , частково, площею 0,0693 га накладається на смугу відведення залізниці. На земельній ділянці, розміри якої визначені зазначеним Планом смуги відведення, розташована головна колія (ВКБ) Делятин - Держкордон інвентарний №4, яка є власністю і перебуває на балансі залізниці. Відповідачем, Лазещинською сільською радою перевищено свої повноваження в частині розпорядження земельними ділянками державної власності під залізницями. З часу відведення залізниці земельної ділянки під залізничне полотно вилучення спірної частини земельної ділянки у встановленому порядку у залізниці не проводилося. Відповідачі до залізниці щодо вилучення із користування даної частини смуги відведення не звертались. Відмови від права користування земельною ділянкою залізниця не надавала. У зв"язку з чим просили визнати незаконним та скасувати рішення Лазещинської сільської ради від 22.12.2005 року в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,25 га, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0693 га, визнати недійсним Державний акт серії ЯЕ №030922 від 15.05.2007 на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 , скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2123684501:01:001:0015, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомості про його скасування, стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Ухвалою Рахівського районного суду від 6 грудня 2019 року було відкрито провадження у даній справі та запропоновано Відповідачам протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати суду відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, а також, відповідно до п.2 ч.5 ст.178 ЦПК Відповідачі повинні були подати докази надіслання відзиву та доданих до нього документів Позивачу. Копію ухвали відповідачка ОСОБА_2 отримала 17 грудня 2019 року, а Лазещинська сільська рада 12 грудня 2019 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачі відзиву на позов не подавали. При цьому, представник відповідачки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подав у судовому засіданні 3 лютого 2020 року відзив на позовну заяву, який не взятий судом до уваги, оскільки поданий за межами процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву та не відповідає вимогам ст. 178 ЦПК України, як такий поданий без документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. У зв"язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з"явився. Надав суду заяву, в якій просить справу розглянути за його відсутності.

Представник відповідача - Лазещинської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області Іванов Анатолій Миколайович в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що земельні ділянки були передані сільській раді на підставі відповідних документів, яких на даний час в нього немає. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідачки - ОСОБА_6 , ОСОБА_4 в судовому засідання позовні вимоги не визнав. Просить до позовних вимог застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з"явився. В.о начальника управління надіслано до суду пояснення на позовну заяву, в якому, окрім посилання на норми Земельного кодексу України, ЗУ "Про транспорт", ЗУ "Про залізничний транспорт", ЗУ "Про державний земельний кадастр", йдеться про те, що Акціонерне товариство "Українська залізниця", а також регіональна філія "Львівська залізниця АТ "Укрзалізниця" не набула права користування земельною ділянкою, оскільки будь-які рішення органів місцевого самоврядування або правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку відсутні та позивачем до матеріалів справи не додано. Спірна земельна ділянка як об"єкт правовідносин не сформована відповідно до вимог законодавства, не внесена до державного земельного кадастру. Рішенням 15 сесії 4 скликання Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 13.10.2005 "Про надання дозволу на розробку проекту інвентаризації земельної ділянки гроамдянам" було надано дозвіл на розробку проекту інвентаризації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_7 . Підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства став договір від 28.11.2004 №337 укладений між ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України та ОСОБА_7 . Згідно з довідкою про наявні обмеження на використання земельної ділянки встановлено обмеження (обтяження) та сервітути: земельні ділянки загальною площею 0,0149 знаходиться під лінією електропередач та ліній зв"язку. Відповідно до опису меж земельної ділянки суміжними землекористувачами на земельній ділянці є Львівська залізниця, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Представником Львівської залізниці не було підписано Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки, хоча вони є суміжними землекористувачами. Проект для розробки проекту відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства із землеустрою виготовлена та затверджена відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що рішенням 16 сесії 4 скликання Лазещинської сільської ради від 22 грудня 2005 року ОСОБА_6 , мешканці АДРЕСА_2 , передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку площею 0,25 га, розташовану у с. Лазещина, Рахівського району, Закарпатської області.

15 травня 2007 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуального житлового будинку, яка розташована в АДРЕСА_2 .

На замовлення позивача Державного підприємства "ЗАКАРПАТГЕОДЕЗЦЕНТР" Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, проведено роботи з інвентаризації земель ДТГО Львівська залізниця в адміністративних межах Лазещинської сільської ради, за наслідками яких було виявлено, що земельна ділянка на км 102 пк4, яка оформлена у власність за відповідачкою ОСОБА_9 , площею 0,0693 га накладається на смугу відведення залізниці.

Планом смуги відведення земель лінії Хриплин-Держкордон Львівської залізниці" в адміністративних межах села Лазещина, Рахівського району, Закарпатської області, 1994 року встановлено, що ширина смуги відведення на ділянці 102 км пк4 перегону становить 25 м від осі колії.

На земельній ділянці, розміри якої визначені зазначеним Планом смуги відведення, розташована головна колія (ВКБ) Делятин - Держкордон інвентарний №4, яка є власністю і перебуває на балансі залізниці.

Основними нормативними актами, що регулюють правовий режим земель залізничного транспорту, зокрема є Земельний кодекс України, Закон України Про транспорт , Закон України Про залізничний транспорт , п. п. 54, 55 Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджені ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року, Правила технічної експлуатації залізниць України, затверджені наказом Мінтрансу від 20 грудня 1996 р. № 411, Інструкція про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затверджена Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 р., та Норми відведення земель для залізниці 468 -74, затверджені постановою Держбуду СРСР від 19 грудня 1974 року №247.

Відповідно до ст. 11 Закону Про транспорт до земель транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно з ЗК України для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку відповідних об`єктів.

Згідно статті 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями та спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, підзахисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Земельні ділянки відводилися залізниці в користування на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 27 січня 1962 року №83, , Інструкції про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 р., та Нормами відведення земель для залізниці 468 -74, затвердженими постановою Держбуду СРСР від 19 грудня 1974 року №247. Указані правові акти не суперечать Конституції і Законам України, тому відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР застосовуються на території України до прийняття відповідних актів законодавства України.

За змістом п. б частини 4 статті 84 ЗК України землі під державними залізницями не можуть передаватися у приватну власність.

ЗК УРСР (ред. від 8 липня 1070 року), п. 5 постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Земельного кодексу України", іншими нормативними актами та будівельними нормами, із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, яким визнано неконституційним п.6 постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року, вимоги до залізниць щодо виготовлення та отримання державних актів на земельні ділянки, що перебувають у її користуванні, не передбачалося. Землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до п.п. 54, 55 Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджених ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року.

Наявність чи відсутність у ДТГО Львівська залізниця документів, які посвідчують право на користування спірною земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-305гс15, у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 у справі № 909/277/16, від 14 березня 2019 року у справі № 918/1373/16.

Ба більше, як встановлено в судовому засіданні на підставі Інвентарної картки обліку основних засобів верхньої будови головної колії дільниці Делятин-Держкордон, право залізниці на спірні ділянки виникло з моменту побудови вказаної залізничної колії у 1872 році.

У матеріалах справи відсутні докази про вилучення у ПАТ Українська залізниця земельної ділянки, яка віднесена до смуги відведення залізниці та розташована в адміністративних межах Лазещинської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області.

Згідно пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки частково перебувають у користуванні залізниці, що підтверджено "Планом смуги відведення земель лінії Хриплин-Держкордон Львівської залізниці" 1994 року в адміністративних межах Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області", відповідно до якого ширина смуги відведення на ділянці 102 км пк4 перегону становить 25 м від осі колії.

Загальна площа перетину земельних ділянок у смузі відведення залізниці становить 0,0693 га. Дана обставина підтверджується Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, виготовленою Державним підприємством "ЗАКАРПАТГЕОДЕЗЦЕНТР" Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Безпідставними є висновки відповідачів та третьої особи про те, що технічна документація є неналежним доказом, оскільки проведена без надання дозволу органу місцевого самоврядування, не погоджена та не затверджена в установленому законом порядку, з огляду на встановлені вище обставини і докази.

Отже, судом встановлено, що частина спірної земельної ділянки площею 0,25 га належить до земель залізничного транспорту, яка не може передаватися у приватну власність. Тому Лазещинська сільська рада Рахівського району Закарпатської області не мала законних повноважень розпоряджатися землями даної категорії. Наявність чи відсутність у регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця документів, що посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

У спорах стосовно земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Застосовуючи критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями вказаної статті, необхідно оцінити пропорційність такого втручання.

Суд вважає, що скасування рішення сільської ради про надання у власність земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,, скасування її реєстрації , яка належить до смуги відведення залізниці, не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Стаття 24 вказаного Закону встановлює, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Відомості про землі,їх власників та користувачів вносяться до державного земельного кадастру відповідно до підпунктів 1-16 п.24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051, ведення якого згідно п.4 Порядку здійснює Держгеокадастр України та його територіальні органи.

Відповідно до п.п.60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Згідно ст.ст. 9,10 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" суб"єкти державної реєстрації проводять державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляють у їх реєстрації, забезпечують ведення Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. а п. 2 частини шостої ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та внесення змін до Державного земельного кадастру можливе після ухвалення рішення про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Що стосується усної заяви в судовому засіданні представника відповідачкм ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності, що дає підстави для відмови у задоволенні позову, то суд зазначає, що такий не пропущений позивачем з огляду на матеріали справи, згідно яких про порушення прав позивачу стало відомо 17 травня 2017 року після проведення обстеження земельних ділянок юридичних осіб або фізичних осіб, які частково розташовані в межах смуги відведення Львівської залізниці на території Лазещинської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області, про що складено відповідний акт.

З урахуванням викладених обставин справи та вимог закону суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір", дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Зі змісту позову АТ "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" вбачається, що воно заявило три позовні вимоги немайнового характеру, за які і був сплачений судовий збір в сумі 5763 гривень, а не як за одну в сумі 1921 гривні, оскільки вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права.

Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог позивач дійшов передчасного висновку про сплату судового збору за три вимоги немайнового характеру. У зв"язку з чим виникла підстава для повернення судового збору внаслідок внесення його в більшому розмірі, ніж встановлено законом, за відповідним клопотанням позивача.

Таким чином, з Лазещинської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області та ОСОБА_6 на користь АТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця слід стягнути витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі по 960,50 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Лазещинської сільської ради від 22.12.2005 року в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,25 га, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0693 га.

Визнати недійсним Державний акт серії ЯЕ №030922 від 15.05.2007 на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2123684501:01:001:0015, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомості про його скасування.

Стягнути з Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, код 04351371, місцезнаходження: 90633, с. Лазещина, 693а, Рахівського району, Закарпатської області, в користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі її регіональної філії "Львівська залізниця", місцезнаходження: м. Львів, вул. Гоголя,1, код 40081195, судовий збір в сумі 960 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , в користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі її регіональної філії "Львівська залізниця", місцезнаходження: м. Львів, вул. Гоголя,1, код 40081195, судовий збір в сумі 960,50 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 5 березня 2020 року.

Суддя: В.Е. Ємчук