Постанова

від 11.05.2021 по справі 305/2214/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/2214/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 травня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді:Джуги С.Д.,

суддів: Куштана Б.П., Бисаги Т.Ю

з участю секретаря: Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2020 року у складі судді Ємчука В.Е., у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця, в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" до Лазещинської сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконним рішення Лазещинської сільської ради, недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,-

встановив:

У листопаді 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося в суд із вказаним позовом.

Позов мотивовано тим, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування землями смуги відведення залізниці в межах Лазещинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області, Державним територіально-галузевим об"єднанням "Львівська залізниця" (правонаступник ПАТ "Українська залізниця" на замовлення землевпорядною організацією ДП "Закарпаттягеодезцентр" виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДТГО "Львівська залізниця" під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Івано-Франківськ-Рахів в адміністративних межах Лазещинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області. В результаті проведеної інвентаризації смуги відведення виявлено, що земельна ділянка на км 102 пк4, яка оформлена у власність за громадянкою ОСОБА_1 ( відображено в технічній документації з інвентаризації: на зведеному інвентаризаційному плані змельної ділянки), площею 0,0693 га накладається на смугу відведення залізниці. Вказану земельну ділянку загальною площею 0,25 га передано у власність відповідачці ОСОБА_1 за рішенням Лазещинської сільської ради від 22.12.2005 року для обслуговування житлового будинку, що знаходиться в с. Лазещина №1087. На земельну ділянку, яка накладається (перетинається) із смугою відведення залізниці площею 0,0693 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЗК №030922 від 15.05.2007 та зареєстровано в державному земельному кадастрі за №2123684501:01:001:0015 і внесено до реєстру речових прав. Згідно "Плану смуги відведення земель лінії Хриплин - Держкордон Львівської залізниці" від 1994 року, ширина смуги відведення на ділянці 102 км пк4 перегону становить 25 м від осі колії. Земельна ділянка ОСОБА_1 , частково, площею 0,0693 га накладається на смугу відведення залізниці. На земельній ділянці, розміри якої визначені зазначеним Планом смуги відведення, розташована головна колія (ВКБ) Делятин - Держкордон інвентарний №4, яка є власністю і перебуває на балансі залізниці. Відповідачем, Лазещинською сільською радою перевищено свої повноваження в частині розпорядження земельними ділянками державної власності під залізницями. З часу відведення залізниці земельної ділянки під залізничне полотно вилучення спірної частини земельної ділянки у встановленому порядку у залізниці не проводилося. Відповідачі до залізниці щодо вилучення із користування даної частини смуги відведення не звертались. Відмови від права користування земельною ділянкою залізниця не надавала.

За вказаних обставин, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Лазещинської сільської ради від 22.12.2005 року в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,25 га, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0693 га, визнати недійсним Державний акт серії ЯЕ №030922 від 15.05.2007 на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 , скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2123684501:01:001:0015, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомості про його скасування та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2020 року заявлений позов задоволено.

На дане рішення ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач в установленому законом порядку не набув права користування земельною ділянкою, оскільки будь-які рішення органів місцевого самоврядування або правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку у позивача відсутні, а план смуги відведення земель залізниці від 1994 року не може підтверджувати право позивача на спірну земельну ділянку. Таким чином позивачем не наведено доказів, які б повністю обґрунтовували позовні вимоги та порушення прав позивача, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю. Крім того позивачем пропущено строки звернення до суду, про що було заявлено в суді першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами встановлено, що рішенням 16 сесії 4 скликання Лазещинської сільської ради від 22 грудня 2005 року ОСОБА_1 , мешканці с. Лазещина, 1087, передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку площею 0,25 га, розташовану у с. Лазещина, Рахівського району, Закарпатської області.

15 травня 2007 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуального житлового будинку, яка розташована в с. Лазещина, 1087, Рахівського району, Закарпатської області.

На замовлення позивача Державного підприємства Закарпатгеодезцентр Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, проведено роботи з інвентаризації земель ДТГО Львівська залізниця в адміністративних межах Лазещинської сільської ради, за наслідками яких було виявлено, що земельна ділянка на км 102 пк4, яка оформлена у власність за відповідачкою ОСОБА_1 , площею 0,0693 га накладається на смугу відведення залізниці.

Згідно Плану смуги відведення земель лінії Хриплин-Держкордон Львівської залізниці в адміністративних межах села Лазещина, Рахівського району, Закарпатської області, розробленого в 1994 році встановлено, що ширина смуги відведення на ділянці 102 км пк4 перегону становить 25 м від осі колії. Земельна ділянка ОСОБА_1 частково 0,0693 га. накладається на смугу відведення залізниці.

На земельній ділянці, розміри якої визначені зазначеним Планом смуги відведення, розташована головна колія (ВКБ) Делятин - Держкордон інвентарний №4, яка є власністю і перебуває на балансі залізниці.

Згідно з ч.1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом б ч.3 ст. 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про залізничний транспорт землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України Про транспорт .

Частиною другою ст. 6 Закону України Про залізничний транспорт , ст.23 Закону України Про транспорт встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Дані норми закону кореспондується з положенням ст. 68 ЗК України.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 11 Закону України Про транспорт землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Таким чином правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб аніж визначено законодавством.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, який дійшов правового висновку про те, що правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб аніж визначено законодавством. А наявність чи відсутність у залізниці документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності земель до залізничного транспорту. А план смуги відведення залізниці є належним доказом землекористування (аналогічні справи №3-305 гс15 від 24.06.2015, №3-460 гс від 16.09.2015, №3-562 гс від 7.10.2015, №3-562 гс від 16.09.2015, №3-900 гс від 07.10.2015.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у справі №466/190/14 від 31.10.2018 року, №466/1313/14 від 16.10.2019 року).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 положення п.6 діючої Постанови Верховної Ради Української PCP від 08.12.1990 Про земельну реформу №563-ХІІ в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. З часу відведення залізниці земельної ділянки під земляне полотно вилучення спірної частини земельної ділянки у встановленому порядку у залізниці не проводилося. Відповідачі до залізниці щодо вилучення із користування даної частини смуги відведення не звертались. Відмови від права користування земельною ділянкою залізниця не надавала.

Під час прийняття радою оскаржуваного рішення і реєстрації права власності на земельну ділянку, відповідачами не враховано вищенаведених норм законодавства, тому оспорюване рішення прийнято із перевищенням повноважень щодо розпорядження землями державної власності, передбачених ст.ст. 12, 122 Земельного кодексу України, порушує права та інтереси залізниці на користування земельною ділянкою, якою в даний час володіє і користується відповідач ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями ст. 152 ч.2, ч.3 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. (ст. 21 ЦК України)

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про незаконність оспорюваного рішення та неправомірність набуваття у власність відповідачкою спірної земельної ділянки і обґрунтовано захистив порушені права позивача.

Судом першої інстанції також правильно не взято до уваги заяву представника відповідача ОСОБА_1 про пропущення позивачем строку позовної давності і застосування наслідків його спливу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, про порушення своїх прав позивач дізнався у травні 2017 року, після проведення обстеження земельних ділянок юридичних і фізичних осіб, які частково розташовані в межах смуги відведення Львівської залізниці на території Лазещинської сільської ради, Рахівського району, за наслідками якого складено акт від 17.05.2017 року, а тому строки звернення за захистом порушеного права позивачем не пропущено.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно задовольнив заявлений позов. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.

Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374 , 375, 382-384 ЦПК України , апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду

Повний текст судового рішення складено 21 травня 2021 року.

Головуючий:

Судді: