Рішення

від 06.03.2020 по справі 420/4/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом приватного акціонерного товариства ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СІЛЬГОСПХІМІЯ до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СІЛЬГОСПХІМІЯ до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції в Одеській області від 16.12.2019 року №104.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву приватного акціонерного товариства ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СІЛЬГОСПХІМІЯ , відкрито провадження у даній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 04.12.2019 р. по 16.12.2019 р. Державною екологічною інспекцією Одеській області проведено плановий захід нагляду (контролю) щодо додержання ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СІЛЬГОСПХІМІЯ законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціональної використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 104/10. 16 грудня 2019 року на підставі акту перевірки Державною екологічно інспекцією було винесено припис № 104. Позивач зазначає, що позивач не використовує стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин, а тому на товариство не покладено обов`язок отримувати відповідний дозвіл. Під час проведення перевірки та на момент складання акту відповідачем не встановлено факту та не надано доказів того, що від провадження господарської діяльності позивача утворюються відходи або здійснюються операції поводження з ними. Побутові відходи підприємство передає для вивезення та утилізації Ширяївському ККП на підставі договору № 11 від 20.03.2019 р. На балансі ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ перебуває артезіанська свердловина, дозвіл на забір води з якої був дійсним у підприємства до 31.12.2013 року. Однак, після закінчення дії дозволу на спеціальне водокористування підприємство не зверталося за його продовженням, оскільки з 2014 року забір води з артезіанський свердловин ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ не здійснюється. Починаючи з 2014 року підприємство щорічно повідомляє державний орган про те, що ним не здійснюється спеціальне водокористування. Навесні 2019 року товариством була засаджена горіхова посадка, у зв`язку з чим виникла необхідність у водопостачанні для забезпечення поливу. 04 червня 2019 року підприємство уклало з ТОВ Ширяєвеагрошляхбуд договір на подачу води № 17, що ще раз доводить те, що ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ не здійснює забір води із власних свердловин. Товариством планується здійснювати спеціальне водокористування тільки після отримання дозволу на спеціальне водокористування. Вимогами чинного законодавства не встановлено до водокористувачів обов`язок здійснювати облік використаної води виключно за допомого приладів-лічильників. Води свердловин товариства не мають лікувальних властивостей і не використовуються для централізованого водопостачання населення, у зв`язку з чим для свердловин ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ законом не передбачена організація зон санітарної охорони. Позивач вказує, що його свердловини є придатними для експлуатації, однак тимчасово не використовувалися. Товариство не здійснює діяльність, яка може негативно впливати на стан підземних вод, також позивач не накопичує стоки чи відходи, і взагалі не здійснює операції з поводження з відходами. В акті перевірки не було встановлено відсутності на підприємстві відповідальних осіб за поводження з відходами.

07 лютого 2020 року до суду від відповідача за вх.№5562/20 надійшов відзив на позов (а.с.113-121), у якому відповідач, посилаючись на обставини, встановлені в акті, складеному за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №104/10 від 16.12.2019 року зазначає, що акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення уповноваженими органами відповідної перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства . Вказує, що згідно листа позивача вих. №17/01 від 17.01.2020 року позивачем виконано окремі вимоги, зокрема оформлено журнал первинного обліку утворення відходів - 1-ВТ (відходи), укладено договір про вивезення відходів, не допускається змішування відходів різних категорій, провадиться їх роздільне збирання та складування, товариством отримано дозвіл на спеціальне водокористування; зазначено, що: на виконання пункту 9 потребується додатковий час; надано прохання продовження терміну його виконання; встановлено огорожі санітарно-захисних зон артсвердловин; вирішено питання щодо подальшої експлуатації свердловин, у зв`язку з чим отримано дозвіл на спеціальне водокористування; виконання пункту 12 потребується додатковий час, надано прохання продовження терміну його виконання; визначено директора ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ ОСОБА_1 відповідальною особою по відходам.

17 лютого 2020 року до суду за вх.№7070/19 надійшла відповідь на відзив (а.с.134-143), у якій позивач зазначає, що не погоджується з твердженнями відповідача, наведеними у відзиві та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приватне акціонерне товариство ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СІЛЬГОСПХІМІЯ (скорочено ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ ) здійснює такі види діяльності за КВЕД: 90.02 Діяльність із підтримання театральних і концертних заходів; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідно до ст.34 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з ч. 1 ст.35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом п. а частини першої ст.20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, з-поміж іншого належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля; про охорону та раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Із наведеного нормативного регулювання видно, що контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Держекоінспекцію та її територіальні органи. З цією метою вони в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, з-поміж іншого, суб`єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У період з 04 грудня 2019 року по 16 грудня 2019 року на підставі наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області №680 від 28.11.2019 року, направлення №430пр від 28.11.2019 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Василик Тетяною Іванівною та старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Порпуліт Юлією Олександрівною була проведена планова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ , за результатами якої складено акт перевірки №104/10 (а.с.18-44).

Під час проведення перевірки встановлено порушення ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ :

1) ч. 5, 6 ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря - ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ має об`єкти - стаціонарні джерела викидів, які під час їх виробничої діяльності провадять викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без наявності необхідного для цього дозволу;

2) ч. 5, ч.6 ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря - не проведено інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ ;

3) ст. 17 Закону України Про відходи - не проведено інвентаризації та паспортизації відходів, що утворюються па підприємстві під час ведення виробничої діяльності ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ . Не обраховано умовний показник утворення відходів на одиницю виробленої продукції на підприємстві;

4) ст. 17 Закону України Про відходи - не ведеться первинний облік утворених відходів. Відсутній журнал первинного обліку - 1 ВТ (відходи);

5) пункт д частини 1 статті 17 ЗУ Про відходи - допускає зберігання відходів у несанкціонованих місцях;

6) ст. 44 Водного кодексу України - у підприємства відсутній дозвіл на спеціальне водокористування;

7) ст. 44 Водного кодексу України - відсутнє обладнання (водолічильники) на водозаборах (артсвердловина);

8) ст. 44 Водного кодексу України - відсутні огорожі санітарно-захисних зон артсвердловин;

9) п.4 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України - не вирішено питання щодо подальшої експлуатації недіючі артсвердловини, не ведеться її прокачування;

10) ст. 105 Водного кодексу України - не вирішено питання щодо подальшої експлуатації недіючі артсвердловини, не ведеться її прокачування;

11) ст. 105 Водного кодексу України - не проведено заходи щодо попередження забруднення підземних вод: місце накопичення стічних вод не обладнано мережею локально-спостережувальних свердловин;

12) ст. 17 Закону України Про відходи - допускається факт змішування відходів різних категорій, не провадиться їх роздільне збирання та складування;

13) ч.3 ст. 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля - під час натурного обстеження територій ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ на території виявлено ємності загальним об`ємом більше 15 м.куб. для зберігання паливно-мастильних матеріалів (ПММ) для власного автотранспорту, який складається із наземних металевих ємкостей об`ємом більше 15 кубічних метрів, яка експлуатується. Згідно із ст.3 п. 3 п.п. 4 Закону України Про оцінку впливу на довкілля (поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше). Згідно частини 1 ст.3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ не підготовлено звіт про оцінку впливу на довкілля та не отримано висновок з оцінки впливу на довкілля на господарську діяльність а саме на поверхневе зберігання продуктів переробки викопного палива об`ємом 15 кубічних метрів і більше, що є невиконанням частини 1 ст.3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля

14) ст. 17 Закону Україна Про відходи - не надає місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження і відходами інформацію про відходи та і пов`язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи;

15) п. й ч.1 ст.17 Закону України відходи - не призначає відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;

16. п. м ч.1 ст.17 Закону України відходи - не забезпечує професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації відповідальних осіб у сфері поводження з відходами.

В акті перевірки у розділі IV також зазначено наступне.

Перевіркою встановлено наявність наступних стаціонарних неорганізованих та організованих джерел викидів:

- в конторі наявний опалювальний агрегат, що працює на дровах та вугіллі;

- ремонтна майстерня, обладнана заточувальним та металообробним верстатом, зварювальним апаратом та компресором;

- складські приміщення, у тому числі, для зберігання зерна;

- гараж-бокс для ремонту та зберігання автотракторної техніки (наявна ремонтна оглядова яма), та стоянка для транспорту;

- місце для зберігання акумуляторних батарей;

- ємності для зберігання паливно-мастильних матеріалів для власного та орендованого транспорту.

Інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ не проводило, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря .

На виявлені на підприємстві стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря (приведені вище в цьому розділі) відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст. ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря .

Згідно представленого станом на час перевірки Дозволу на спеціальне водокористування №УКР 2677 А/Оде від 27.04.2011 терміном дії до 31.12.2013, на балансі ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ обліковуються шість артсвердловин, з яких одну артсвердловину (№3229) передано до Новоєлизаветівської сільської ради Ширяївського району Одеської області актом приймання-передачі від 26.11.2013. Артезіанські свердловини № 7981, 7980, 4924, б/н розташовуються на земельних ділянках, користування якими ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ веде та №4131, якою ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ користується.

Детальним оглядом санітарного та технічного стану артсвердловин ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ встановлено, що артезіанські свердловини №б/н (Ширяєве) та №4131 (свиноферма, с.Новоєлизаветівка) знаходяться в неробочому стані, не використовуються та не прокачуються. Артсвердловини №7981, 7980 діючі, оголовки свердловин виходять на денну поверхню та мають оглядові колодязі; санітарно-захисні зони не визначені та огорожею не закріплені. Оголовок артсвердловини №7981 виходить на денну поверхню та не має павільйону безпеки. Станом на час перевірки водомірне обладнання відсутнє. Водозабірна споруда потребує фарбування.

Станом на час перевірки ПрАТ ІІІИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ відсутній дозвіл на спеціальне водокористування (дата закінчення дії раніше існуючого дозволу № УКР 2677А/Оде 31.12.2013).

ПрАТ ІІІИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ звіт за встановленою формою 2ТП-водгосп (річна) складає щорічно.

Бухгалтерією підприємства надано копію витягу журналу обліку водовикористання з січня 2016 року по листопад 2019 року з нульовими показниками.

За період з 01.01.2014 (дата закінчення дозволу на спеціальне водокористування 31.12.2013) по 01.12.2019 ПрАТ ІІІИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ проводило водовикористання з артезіанських свердловин, пробурених на середньо-сарматський водоносний горизонт, для забезпечення власних господарчо-побутових та виробничих потреб, без наявного необхідного дозволу на спеціальне водокористування.

Досліджень якості води відомчих артсвердловин не проводиться.

Водовідведення побутових стоків проводиться у власну вигрібну яму, яка не обладнана мережею локально-спостережувальних свердловин. Договору щодо видалення побутових нечистот підприємство не заключало.

Під час ведення ПрАТ ІІІИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ господарської діяльності утворюються відходи виробництва та побуту.

Враховуючи виробничу діяльність існуючих промислових майданчиків підприємства, на ПрАТ ІІІИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ утворюються такі види відходів: відходи комунальні змішані (від працюючих людей на виробництві); відпрацьовані акумуляторні батареї; шини з металокордом; відпрацьовані оливи та мастила; масляні фільтри (від існуючої автотракторної техніки підприємства); відходи очистки зерна; брухт чорних металів, тощо.

Інвентаризація та паспортизація відходів по ПрАТ ІІІИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ не проводилася; не визначено категорію та ступінь небезпеки відходів, що утворюються для оточуючого середовища не визначено питомий показник утворення відходів на одиницю випущеної продукції.

Журнал обліку утворення відходів та пакувальних матеріалів і тари (форма 1-ВТ (відходи)) відсутній.

На об`єктах ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ немає місць для складування та тимчасового зберігання відходів. Встановлено факт змішування різних видів відходів, для утилізації яких в Україні наявні технології переробки та утилізації, а саме: в одному з складських приміщень в коробці для збору металобрухту скидано шматки деревини та поліетилену, що є порушенням cт. 17 Закону України Про відходи .

Станом на час перевірки у ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ надало договір з Ширяївським ККП щодо видалення на утилізацію безпечних відходів: тверді побутові відходи та інші безпечні відходи. На утилізацію відходів, що утворюються після ремонту автотракторної техніки (шини з металокордом, відпрацьоване замазучене ганчір`я, тощо), договори та акти виконаних робіт щодо передачі відходів на утилізацію та переробку - відсутні.

Декларації на утворення та розміщення відходів на 2016, 2017, 2018 не складалися.

Судом встановлено, що 16.12.2019 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області було складено припис №104 (а.с.15-17), яким приписано:

1. Отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря - до 25.02.2020;

2. Провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ - до 25.02.2020;

3. Провести інвентаризацію та паспортизацію відходів, що утворюються на підприємстві під час ведення виробничої діяльності ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ - до 25.02.2020;

4. Обрахувати умовний показник утворення відходів на одиницю виробленої продукції па підприємстві - до 25.02.2020;

5. Оформити журнал первинного обліку утворення відходів - 1-ВТ (відходи) до 31.12.2019;

6. Заключити договори на вивезення відходів - до 31.12.2019;

7. Не допускати змішування відходів різних категорій, провадити їх роздільне збирання та складування - до 01.02.2020;

8. Отримати дозвіл на спеціальне водокористування - до 01.03.2020;

9. Встановити водомірне обладнання (водолічильники) на водозаборах (артсвердловин) - до 15.01.2020;

10. Встановити огорожі санітарно-захисних зон артсвердловин - до 15.01.2020;

11. Вирішити питання щодо подальшої експлуатації недіючих артсвердловин, провести їх ліквідаційний тампонаж - до 15.01.2020;

12. Провести заходи щодо попередження забруднення підземних вод: місце накопичення стічних вод обладнати локальною спостережувальною свердловиною - до 15.01.2020;

13. Отримати висновок з оцінки впливу на довкілля - до 01.03.2020;

14. Визначити відповідальну особу по відходам - до 02.03.2020;

15. Організувати навчання відповідальну особу по відходам - до 02.03.2020 року.

Позивач, не погоджуючись з висновками відповідача, наведеними у акті перевірки та з вимогами припису, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо вимог, зазначених відповідачем у пунктах 1 та 2 оскаржуваного припису, суд зазначає наступне.

Закон України Про охорону атмосферного повітря від 16 жовтня 1992 року №2707-XIІ спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про охорону атмосферного повітря передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані зокрема здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Частинами 5, 6 статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Актом перевірки №104/12 зокрема встановлено, що при здійсненні перевірки позивача виявлені наступні стаціонарні неорганізовані та організовані джерела викидів: в конторі наявний опалювальний агрегат, що працює на дровах та вугіллі; ремонтна майстерня, обладнана заточувальним та металообробним верстатом, зварювальним апаратом та компресором; складські приміщення, у тому числі, для зберігання зерна; гараж-бокс для ремонту та зберігання автотракторної техніки (наявна ремонтна оглядова яма), та стоянка для транспорту; місце для зберігання акумуляторних батарей; ємності для зберігання паливно-мастильних матеріалів для власного та орендованого транспорту, та що дозвіл на вищезазначені джерела позивачем не одержаний.

Згідно ч.ч.7-12 ст.11 Закону України Про охорону атмосферного повітря до першої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об`єкти, які не належать до першої і другої груп. Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об`єкт якого належить до другої групи, - десять років, об`єкт якого належить до третьої групи, - необмежений. Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обгрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин. У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни. Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об`єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно пп.1.14.5 п.1.14 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 р. N 7, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Відповідно до п.п.1,7 Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1780 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел. Перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №314 від 16.08.2004 року затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем жодним чином не зазначено марки та моделі, інші характеризуючі ознаки зазначених в акті перевірки стаціонарних джерел викидів, їх місця знаходження, не обґрунтовано, до якої групи стаціонарних джерел вони належать, не надано доказів на підтвердження того, що вказані в акті стаціонарні джерела є устаткуваннями, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено, що зазначені в акті об`єкти належать до стаціонарних джерел, на які необхідно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та які необхідно інвентаризувати.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог пунктів 1 та 2 оскаржуваного припису.

Щодо вимог, зазначених у пунктах 8-12 припису №104, суд зазначає наступне.

Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Відповідно до ч.1 ст.1 Водного кодексу України використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта; водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Згідно зі статтею 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані, зокрема: 2) використовувати воду (водні об`єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; 3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; 4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї; 6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої; 7) здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами; 9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (ч.ч.1-3 ст.49 Водного кодексу України).

Щодо відсутності у позивача дозволу на спеціальне водокористування, суд зазначає наступне.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки та не заперечується позивачем, в ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ перебувають артезіанські свердловини № 7981, 7980, 4924, б/н (розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 5125455100:01:002:0246 на території Ширяївської селищної ради), №б/н (розташована на території Ширяївської селищної ради) та №4131 (розташована на території свиноферми в с.Новоєлизаветівка).

При цьому, як вбачається зі звітів про використання води за 04 квартал 2014 року (а.с.52-53) та за 2015-2018 роки (а.с.58-69) а також із журналу обліку води позивача (а.с.70-74) ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ за період 4 квартал 2014 року - листопад 2019 року забору води з вказаних артезіанських свердловин не здійснено.

Доказів здійснення позивачем спеціального водокористування відповідачем до суду не надано.

Натомість, 04 червня 2019 року ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ (абонент) та ТОВ ШИРЯЄВЕАГРОШЛЯХБУД (постачальник) було укладено договір №17 на подачу води з вежі ТОВ ШИРЯЄВЕАГРОШЛЯХБУД (а.с.49-51), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов`язання забезпечення абонента водою яка відповідає стандарту.

Також позивачем (замовник) було укладено з ТОВ СЕРВІС ГРУП ГЛОБАЛ (виконавець) договір №02/СГГ/2019 від 09.09.2019 року (а.с.45-48), за умовами якого виконавець за дорученням замовника приймає на себе організацію комплексних робіт із збору та розроблення документації для отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість пункту №8 припису №104.

Щодо пункту 9 припису №104, суд вважає його обґрунтованим та правомірним, оскільки пунктом 7 ч.1 ст.44 Водного кодексу України передбачено обов`язок підприємств здійснювати облік забору та використання вод засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на п.255.3 ст.255 Податкового кодексу України та на п.1.7 Порядку ведення державного обліку водокористування, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 року № 78, оскільки Водний кодекс України є спеціальним нормативно-правовим актом (щодо Податкового кодексу України) вищої юридичної сили (щодо Порядку), а відтак саме його норми є обов`язковими до виконання щодо встановлення вимірювальної техніки обліку забору та використання вод.

А тому, враховуючи перебування у віданні позивача артезіанських свердловин, які, як стверджує позивач, він планує в подальшому використовувати, встановлення такої вимірювальної техніки є обов`язком ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ .

З метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.1, 3 ст.44 Водного кодексу України).

Зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд (ч.1 ст.1 Водного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.59 Водного кодексу України, під час здійснення спеціального водокористування для задоволення питних і побутових потреб населення в порядку централізованого водопостачання підприємства, установи та організації, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне водокористування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. №2024 затверджено Правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів, відповідно до якого метою забезпечення охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО) (п.1). У межах першого поясу ЗСО для підземних джерел водопостачання: 1) здійснюється: планування, огородження, озеленення та монтування охоронної сигналізації (п.6).

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідач здійснює централізоване водопостачання для задоволення питних і побутових потреб населення, а також того, що вищевказані артезіанські свердловини використовуються для лікувальних і оздоровчих потреб, суд вважає необґрунтованим пункт 10 припису №104.

Щодо пункту №12 оскаржуваного припису суд зазначає, що статтею 105 Водного кодексу України визначено, що підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод (ч.1). Всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані (ч.3). Ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових свердловин будь-якого призначення здійснюють організації, які виконують пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційних та спостережних свердловин і виробок - організації, на балансі яких вони знаходяться (ч.4).

Враховуючи норми ст.105 Водного кодексу України, а також те, що позивачем до суду та до перевірки не надано докази на підтвердження того, що його господарська діяльність не може негативно впливати на стан підземних вод, суд доходить висновку про обґрунтованість та правомірність пункту №12 оскаржуваного припису.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги пункту №11 припису, оскільки позивачем до суду та до перевірки не було надано доказів на підтвердження того, що артезіанські свердловини №б/н (Ширяєве) та №4131 (свиноферма, с.Новоєлизаветівка) знаходяться в робочому стані та придатні до подальшого використання.

Суд зазначає, що вчинення позивачем дій щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування не є доказом того, що вказані артезіанські свердловини №б/н та №4131 приведені у робочий стан та що будуть використовуватись ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ у його господарській діяльності, оскільки на балансі позивача перебувають також інші діючі свердловини.

Щодо вимог, зазначених у пунктах 3-7, 14-15 оскаржуваного припису, суд зазначає наступне.

Закон України Про відходи визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. Виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів (ч.1 ст.1 Закону України Про відходи ).

Відповідно до статті 13 Закону України Про відходи суб`єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов`язана із поводженням з відходами.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.26 Закону України Про відходи державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1999 року № 2034 затверджено Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів.

Під інвентаризацією відходів, згідно з цим порядком, слід розуміти комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об`єктів поводження з ними.

Паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Пунктами 8, 9 вказаного Порядку передбачено, що інвентаризація відходів проводиться на загальних методологічних засадах відповідно до законодавства. Паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними. Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 Класифікатор відходів та номенклатури відходів. Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінприроди за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням з МОЗ. На кожне місце (об`єкт) зберігання відходів повинен бути складений спеціальний паспорт.

Державному обліку підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України відповідно до Закону України Про відходи .

Відповідно до Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів державний облік відходів ґрунтується на даних спостережень за утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними і охоплює ведення первинного обліку відходів та державної статистичної звітності про них (п.3). Первинний облік відходів ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів (п.4).

Згідно із п. г ч.1 ст.17 Закону України Про відходи , суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Відповідно до п. 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 N 342 Про затвердження типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення, первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про відходи показник загального утворення відходів (далі - Пзув) - критерій обсягу утворення відходів, що розраховується за формулою Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4, де М1, М2, М3, М4 - маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній рік.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не надано доказів, що від провадження господарської діяльності ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ утворюються відходи або здійснюються операції поводження з ними.

20 березня 2019 року позивач (замовник) та Ширяївська КПП (підрядник) уклали договір №11 (а.с.75-76), за умовами якого підрядник зобов`язується виконати роботи по вивезенню твердих побутових відходів. Актом наданих послуг №404 підтверджується надання послуг по вивезенню Ширяївською КПП побутового сміття позивача.

Суд зазначає, що утворення на підприємстві побутового сміття не є доказом того, що воно здійснює операції поводження з відходами, оскілки таке сміття утворюється в процесі життя і діяльності людини, а не внаслідок господарської діяльності підприємства.

Відтак, враховуючи вищенаведене, пункти 3-7, 14-15 оскаржуваного припису є таким, що не відповідають чинному законодавству.

Щодо вимог, зазначених у пункті 13 припису №104 від 16.12.2019 року, суд зазначає наступне.

Закон України Про оцінку впливу на довкілля встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів (п.1 ч.1 ст.1 Закону України Про оцінку впливу на довкілля ).

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оцінку впливу на довкілля оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону. Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень. Суб`єктами оцінки впливу на довкілля є суб`єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб`єктів господарювання (далі - суб`єкт господарювання), уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених статтею 14 цього Закону, - держава походження та зачеплена держава.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля визначено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Згідно з абз.3 п.4 ч.3 ст.3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, зокрема, енергетичну промисловість: поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше.

Суд зазначає, що в акті перевірки встановлено, що на території підприємства виявлено ємності загальним об`ємом більше 15 м.куб. для зберігання паливно-мастильних матеріалів (ПММ) для власного автотранспорту, який складається із наземних металевих ємкостей об`ємом більше 15 кубічних метрів, які експлуатується.

Суд зазначає, що в акті перевірки не конкретизується кількість таких цистерн та їх конкретне місцезнаходження та які саме паливно-мастильні матеріали та в яких об`ємах в них знаходились.

Відповідачем до суду не надано доказів зберігання у вказаних цистернах саме викопного палива чи продуктів його переробки (рідкого чи газоподібного). Суд не приймає до уваги як доказ на підтвердження вказаного матеріали фото фіксації - фото №7 та №8 (а.с.127), оскільки з таких не вбачається, чи є цистерни пустими чи наповненими, та якщо наповнені - то чим саме.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що пункт 13 оскаржуваного припису є необґрунтованим.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції в Одеській області від 16.12.2019 року №104 в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 13, 14, 15.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СІЛЬГОСПХІМІЯ - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції в Одеській області від 16.12.2019 року №104 в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 13, 14, 15.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - приватне акціонерне товариство ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СІЛЬГОСПХІМІЯ (вул.Коробченко, буд.28, смт.Ширяєве, Ширяївський р-н., Одеська обл., 66800, код ЄДРПОУ 05490440).

Відповідач - Державна екологічна інспекція в Одеській області (просп.Шевченка, 12, м.Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 38017120).

Суддя Вовченко O.A.

.