Рішення

від 05.03.2020 по справі 640/466/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року м. Київ № 640/466/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило визнати протиправними і скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 16.10.2018 №00012861402 та №00012851402 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, складені на підставі акта від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05/32202809.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті безпідставно проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача, контролюючий орган дійшов помилкових висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства через відображення у податковому обліку безтоварних господарських операцій, оскільки останні були реальними та підтверджувалися відповідними первинними документами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками вказаної перевірки, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти вимог позивача зазначав, що перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема у зв`язку з ненаданням відповідних первинних документів на підтвердження реальності спірних господарських операцій, а висновки про виявлені під час її проведення порушення зроблені на підставі наявної у податкового органу інформації.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, у тому числі з мотивів, наведених у поданому відзиві.

Враховуючи, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" (код 32202809), відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.07.2018 згідно даних про основний вид економічної діяльності займається будівництвом житлових і нежитлових будівель (41.20).

Листом від 13.08.2018 №45331/10/26-15-14-02-05 Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві повідомило ТОВ "Емко Інвест" про виявленні управлінням факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ "Емко Інвест" даних податкової звітності з податку на додану вартість щодо визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" (код 41077038), що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року у сумі 14312,00 грн., з ТОВ "Фелоріс плюс" (код 41324730), що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року у сумі 2016,00 грн., з ТОВ "Житлобудмонтаж" (код 39140922), що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2016 року у сумі 29080,00 грн., квітень 2016 року у сумі 11962,00 грн., травень 2016 року у сумі 1268,00 грн., червень 2016 року у сумі 64816,00 грн., липень 2016 року у сумі 77232,00 грн., серпень 2016 року у сумі 30686,00 грн.

На зазначене вказували результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України, згідно яких з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки керівниками підприємств-контрагентів надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", ТОВ "Фелоріс плюс" та ТОВ "Житлобудмонтаж".

При цьому, аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", ТОВ "Фелоріс плюс" та ТОВ "Житлобудмонтаж" будь-яких основних фондів і виробничих потужностей. Номенклатура та обсяг реалізованих вказаними підприємствами товарів свідчить про фізичну неможливість здійснення відповідного об`єму господарської діяльності без трудових ресурсів, а відповідні послуги із залученням стороннього трудового ресурсу та з експлуатації основних засобів за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися.

Таким чином вказаним листом від 13.08.2018 №45331/10/26-15-14-02-0 ГУ ДФС у м. Києві просило надати засвідчені підписом посадової особи ТОВ "Емко Інвест" та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" за травень 2017 року, із ТОВ "Фелоріс плюс" за вересень 2017 року, із ТОВ "Житлобудмонтаж" за березень 2016 року, серпень 2016 року, а також інформацію щодо використання у власній господарській діяльності ТОВ "Емко Інвест" відповідних товарів, отримання яких документально оформлено у відносинах із зазначеними платниками податків.

В свою чергу, на переконання позивача, наведений запит відповідача не відповідав вимогам статті 73 Податкового кодексу України, а тому листом від 27.08.2018 за вих. №4 ТОВ "Емко Інвест" повідомило ГУ ДФС у м. Києві про відмову у наданні запитуваних документів.

Як наслідок, на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням документального підтвердження на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 13.08.2018 №45331/10/26-15-14-02-05 відповідачем винесено наказ від 13.09.2018 №13850 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Емко Інвест" з метою дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" за травень 2017 року, з ТОВ "Фелоріс плюс" за вересень 2017 року, з ТОВ "Житлобудмонтаж" за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року, на підставі доповідної записки Департаменту аудиту від 10.09.2018 №5275/26-15-14-02-05.

Водночас, на підставі підпункту 20.1.6, підпункту 20.1.14 пункту 20.1 статті 20, пунктів 85.2, 85.4, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України та у зв`язку з проведенням вищевказаної перевірки відповідачем було сформовано запит від 13.09.2018 №1 про надання документів, а саме договорів з усіма додатками та додатковими угодами, актів виконаних робіт, видаткових накладних, банківських виписок та інш. по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" за травень 2017 року, з ТОВ "Фелоріс плюс" за вересень 2017 року, з ТОВ "Житлобудмонтаж" за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року.

Попри це, на думку позивача, даний запит відповідачем також був складений з порушенням вимог статті 73 та 78 Податкового кодексу України, а тому листом від 17.09.2018 за вих. №5 ТОВ "Емко Інвест" повідомило ГУ ДФС у м. Києві про відмову у наданні відповідних документів.

Власне, наказ ГУ ДФС у м. Києві від 13.09.2018 №13850 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Емко Інвест" був оскаржений позивачем шляхом подання адміністративного позову до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2019 №826/15353/18 у задоволенні позову ТОВ "Емко Інвест" до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 13.09.2018 №13850 відмовлено повністю.

Відповідно, предметом розгляду даної справи є з`ясування правомірності винесених відповідачем та оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Емко Інвест" по суті виявлених порушень податкового законодавства.

Так, у відповідності до висновків акту від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05 перевіркою встановлено порушення ТОВ "Емко Інвест" підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 208234,00 грн., в тому числі по періодам: 2016 - 14695,00 грн., 2017 - 193539,00 грн., а також пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 215044,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2016 року - 41042,00 грн., червень 2016 року - 66084,00 грн., липень 2016 року - 77232,00 грн., серпень 2016 року - 30686,00 грн., та завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього у сумі 16328,00 грн., в тому числі по періодам: травень 2017 року - 14312,00 грн., вересень 2017 року - 2016,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05 позивачем до ГУ ДФС у м. Києві подано заперечення від 04.10.2018 №б/н, в якому серед іншого наголошувалось на тому, що висновки за актом не відповідали періодам, зазначеним в наказі на проведення перевірки.

Листом від 12.10.2018 №81646/10/26-15-14-02-05 ГУ ДФС у м. Києві у відповідь на заперечення позивача зокрема зазначило, що виїзну перевірку ТОВ "Емко Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", ТОВ "Фелоріс плюс" та ТОВ "Житлобудмонтаж" проведено за окремі місяці 2016-2017 років, тоді як при складанні висновків акта перевірки розраховано показники нарахування податку на прибуток за результатами діяльності за 2016-2017 роки, які складаються наростаючим підсумком та не були в повному обсязі охоплені предметом перевірки, а отже розрахунок показників заниження податку на прибуток був зроблений за результатами перевірки поза межами перевіряємого періоду.

Відповідно, враховуючи викладене, висновки акту від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05 вирішено викласти в наступній редакції: перевіркою встановлено порушення ТОВ "Емко Інвест" пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 215044,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2016 року - 41042,00 грн., червень 2016 року - 66084,00 грн., липень 2016 року - 77232,00 грн., серпень 2016 року - 30686,00 грн., та завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього у сумі 16328,00 грн., в тому числі по періодам: травень 2017 року - 14312,00 грн., вересень 2017 року - 2016,00 грн.

Надалі, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 16.10.2018 №00012861402 та №00012851402, зокрема останнім з яких ТОВ "Емко Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) на загальну суму 268805,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 215044,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 53761,00 грн.

Скаргою від 24.10.2018 за вих. №6, поданою до Державної фіскальної служби України ТОВ "Емко Інвест" просило контролюючий орган вищого рівня прийняти рішення, яким скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.10.2018 №00012861402 та №00012851402.

Однак, рішенням ДФС України від 07.12.2018 №39625/6/99-99-11-01-04-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, оскільки наведені у скарзі докази не спростовували висновків акта перевірки, на підставі якого вони були винесені.

Наведені обставини і стали підставами для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Права контролюючих органів визначені статтею 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зокрема підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 даної статті передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого, четвертого, п`ятого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, згідно її підпункту 78.1.4 пункту 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

За пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України).

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 78.6 статті 78 Податкового кодексу України).

Так, згідно абзацу першого пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) (абзац перший пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України).

За абзацом першим, четвертим пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Як зазначено в пункті 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частин першої, другої, восьмої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно приписів пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до положень пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла з 01.02.2016) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до змісту акту від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05/32202809 у перевіряємому періоді було встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Житлобудмонтаж" (код 39140922) (попередня назва ТОВ "Будівельна компанія "Альтор"), ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" (код 41077038), ТОВ "Фелоріс плюс" (код 41324730).

Так, по контрагенту-постачальнику ТОВ "Житлобудмонтаж" (ТОВ "Будівельна компанія "Альтор") перевіркою встановлено, що на дату підписання акту перевірки останній перебував на обліку в ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області (1819).

Вид діяльності за КВЕД 41.10 - Організація будівництва будівель.

Засновник та директор - ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

В рамках кримінального провадження отримано пояснення від керівника ОСОБА_1 щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Житлобудмонтаж".

В перевіряємому періоді керівник - ОСОБА_2 .

В рамках кримінального провадження отримано пояснення від керівника Коваленко Н.М. щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Житлобудмонтаж", попередня назва ТОВ "Будівельна компанія "Альтор", назву підприємства, керівника та засновника змінено 29.12.2016.

Декларація та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва ТОВ "Житлобудмонтаж", останній подавався за перше півріччя 2016 року.

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, суб`єктом господарювання поданого за перше півріччя 2016 року, працюючих - 6 осіб.

Зокрема, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що відповідно до кримінального провадження №32016230000000100 ТОВ "Укрдорінвест" (код 36009153) протягом 2016 року в податковому обліку згідно реєстру податкових накладних звітує про придбання від ТОВ "БК "Альтор" (код 39140922) бітуму дорожнього, однак згідно звітності останніх відсутнє підтвердження походження зазначених ТМЦ.

За результатами проведеного аналізу податкової звітності ТОВ "БК "Альтор" встановлено відсутність у останніх основних засобів, виробничих фондів, оборотних й необоротних активів, найманих працівників, що є економічно обґрунтованим для здійснення вищезазначеної фінансово-господарської діяльності.

По контрагенту-постачальнику ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" встановлено, що вказане товариство перебуває на обліку в Ковельській ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (317).

Вид діяльності за КВЕД 45.20 - Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Засновник - ОСОБА_3 (код НОМЕР_2 ).

Директор та головний бухгалтер - ОСОБА_4 (код НОМЕР_3 ).

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку суб`єктом господарювання поданого за 2017 рік, працюючих - 1 особа.

В періоді взаємовідносин посадовою особою була - ОСОБА_5 .

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наявність вироку Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська по кримінальному провадженню №32018041660000013 відносно ОСОБА_5 , яку визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, а саме пособництво у фіктивному підприємництві та у створенні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) (ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс") з метою прикриття незаконної діяльності.

По контрагенту-постачальнику ТОВ "Фелоріс плюс" встановлено, що останній перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (581).

Вид діяльності за КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Засновник, директор та головний бухгалтер - ОСОБА_6 (код НОМЕР_4 ).

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, суб`єктом господарювання не подавався, працюючих - 1 особа.

В періоді взаємовідносин посадовою особою був - ОСОБА_7 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що відповідно до кримінальних проваджень №32018101060000002 та №32017100000000168 містилась інформація про ознаки фіктивності ТОВ "Фелоріс плюс".

Таким чином, на підставі вищенаведеного, уповноважена особа відповідача дійшла висновку, що перевіркою не підтверджено легального джерела походження товару, придбаного ТОВ "Емко Інвест" у ТОВ "Житлобудмонтаж" (ТОВ "БК "Альтор"), ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" та ТОВ "Фелоріс плюс", а наявна податкова інформація свідчить про неможливість реальної поставки відповідних ТМЦ від зазначених контрагентів.

Як наслідок, зазначено, що перевіркою встановлено документування відповідних операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності, а враховуючи ненадання до перевірки необхідних первинних документів, зроблено висновок про завищення підприємством собівартості реалізованої продукції, податкового кредиту та заниження суми податку на прибуток у перевіряємому періоді.

Тобто, висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з зазначеними вище контрагентами ґрунтувались на наявній інформації про непричетність керівників до здійснення фінансово-господарської діяльності означених підприємств та відсутності необхідної матеріально-технічної бази.

Натомість, позивачем наголошеному на тому, що відповідачем порушено принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності, оскільки ТОВ "Емко Інвест" не повинно зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту через будь-які можливі порушення податкового та іншого законодавства його контрагентами, та в підтвердження реальності спірних господарських операцій зі вказаними контрагентами-постачальниками надав копії укладених договорів, видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних та банківських виписок.

Зокрема, позивачем надані копії договору від 15.09.2017 №15.09, укладеного з ТОВ "Фелоріс плюс", договору про відступлення права вимоги від 23.10.2017 №23102, укладеного ТОВ "Фелоріс плюс" з ТОВ "Легион ЛТД" (код ЄДРПОУ 41384810), договору від 25.04.2017 №2504, укладеного з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", договору від 09.03.2016 №0903/02, укладеного з ТОВ "БК "Альтор", а також відповідних видаткових накладних, рахунків-фактур та банківських виписок по рахунку ТОВ "Емко Інвест" на підтвердження їх виконання.

У своїх поясненнях відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що в наданих позивачем документах відсутня інформація щодо відвантаження та отримання товару, а самі документи підписані зі сторони контрагентів-постачальників особами, які вказують на непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності цих підприємств.

Також, відповідач звернув увагу, що за договором від 15.09.2017 №15.09, укладеного з ТОВ "Фелоріс плюс", та за договором від 09.03.2016 №0903/02, укладеного з ТОВ "БК "Альтор", в реквізитах останніх зазначено номери банківських рахунків, які згідно відомостей банківських установ були відкриті пізніше, а саме 01.12.2017 та 10.03.2017 відповідно, що на думку контролюючого органу є свідченням фіктивності вказаних договорів.

У постанові від 15.12.2015 по справі №21-4266а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зокрема зазначила, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Згідно правової позиції колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28.07.2015 №803/2406/14, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №802/1853/16-а та від 29.03.2018 у справі №826/3498/15, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Суд враховує заперечення відповідача та при цьому наголошує на тому, що наявна у податкового органу інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка відображена в акті перевірки від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05 не містила беззаперечні відомості про нереальність господарських операцій позивача. Крім того, з наданих відповідачем копій вироку Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24.05.2018 по справі №201/4522/18 (провадження №1кп/201/490/2018) стосовно керівника ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", а також протоколу допиту від 11.04.2017 по кримінальному провадженню №32016100060000134 щодо керівника зокрема ТОВ "Житлобудмонтаж", убачається, що дані особи були обізнані про реєстрацію вказаних товариств, оскільки безпосередньо підписували необхідні документи на вчинення відповідних дій (за винагороду). При цьому, заперечення останніх щодо причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств не є безумовним свідченням нереальності спірних господарських операцій позивача, які є предметом дослідження в межах даної адміністративної справи.

Власне, в акті перевірки від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05 уповноваженою особою відповідача було зазначено, що з метою встановлення факту реальності здійснення господарської операції, а відповідно й формування податкового кредиту з податку на додану вартість, належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Суд звертає увагу, що окрім вже згаданих копій виписок по рахунку ТОВ "Емко Інвест" щодо розрахунків за придбаний у контрагентів-постачальників товар, позивачем також були надані копії відповідних видаткових, податкових накладних та рахунків-фактур на підтвердження факту подальшої реалізації придбаної продукції у контрагентів-постачальників.

У листі від 21.11.2016 №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до постанови від 27.03.2012 №21-737во10, предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 26.04.2017 по справі №К/2865/17 документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Неможливість проведення звірок контрагентів не може вказувати на порушення платником податків податкової дисципліни, оскільки останній позбавлений можливості здійснювати контроль за зберіганням контрагентами первинних документів та місцем їх знаходження. А також, в силу закріпленого статтею 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності, обставина неможливості проведення звірок не впливає на право позивача відображати в податковому обліку наслідки реально здійснених господарських операцій, які призвели до реальних змін майнового стану.

Висновки відповідача, які ґрунтуються не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Згідно позиції Верховного Суду у складі Колегії касаційного адміністративного суду, висловленій в постанові від 11.06.2019 по справі №825/2387/18 (провадження №К/9901/67655/18) правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Беручи до уваги, що чинним законодавством не встановлено за умову дійсності правочинів наявність у контрагента платника податку необхідного виробничого та технічного персоналу, а відсутність у такого контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), за викладеного у сукупності, суд вважає, що при розгляді даної адміністративної справи відповідачем не було наведено переконливих доводів, які б ґрунтувались на об`єктивній інформації та спростовували реальність господарської діяльності позивача, зокрема щодо спірних господарських операцій засвідчених дефектними первинними документами, оскільки не надано беззаперечних доказів на спростування факту нереальності їх здійснення.

Як підсумок, на думку суду контролюючий орган дійшов помилкових висновків стосовно неможливості здійснення фінансово-господарських операцій з постачання товарів на адресу позивача зі вказаними вище контрагентами, а отже наявні підстави для визнання заявлених позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В зв`язку з задоволенням позову на користь позивача, у відповідності з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню за рахунок відповідача понесені позивачем витрати.

Керуючись статтями 2, 12, 77, 139, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 16.10.2018 №00012861402 та №00012851402 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, складені на підставі акта від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05/32202809.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" (код: 32202809, адреса: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код: 39439980, адреса: 01011, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судові витрати у сумі 4277,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко