Постанова

від 16.07.2020 по справі 640/466/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/466/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Кобаля М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року (прийняте в порядку письмово провадження, суддя Шейко Т.І.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест"звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2018 №00012861402 та №00012851402 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, складені на підставі акта від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05/32202809.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року позов задоволено; визнано протиправними і скасовано повністю податкові повідомлення-рішення від 16.10.2018 №00012861402 та №00012851402 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, складені на підставі акта від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05/32202809.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (як правонаступник відповідача) подало апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2020 та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві вказує, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ Емко Інвест мало взаємовідносини з ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , ТОВ Фелоріс плюс , ТОВ Житлобудмонтаж , при цьому до перевірки не надано жодних первинних документів щодо здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з цими підприємствами за перевіряємий період.

Апелянт зазначає, що у реквізитах ТОВ Фелоріс Плюс у договорі №15.09 значиться номер рахунку підприємства, відкритого в ПАТ КБ Акордбанк за №НОМЕР_6, який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 01.12.2017, в той час як Договір та додаткові угоди були нібито підписано 15.09.2017, що само по собі говорить про те, що вони укладені виключно для здійснення вигляду господарської операції та очевидно є підробленими.

Також, у реквізитах ТОВ Альтор у договорі №0903/02 значиться номер рахунку підприємства, відкритого в АТ Укрбудінвестбанк за № 26008100633411, який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 10.03.2016, в той час як Договір та додаткові угоди були ніби - то підписано 09.03.2016, що само по собі говорить про те, що вони укладені виключно для здійснення вигляду господарської операції та очевидно є підробленими.

Крім того, апелянт вказує на те, що протягом здійснення взаємовідносин з ТОВ ЕМКО ІНВЕСТ , посадовою особою ТОВ Комплект Стандарт Сервіс була ОСОБА_1 , а згідно з вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 у справі №201/4522/18 гр. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу.

14.07.2020 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Емко Інвест" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року - без змін.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" (код 32202809), відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.07.2018 згідно даних про основний вид економічної діяльності займається будівництвом житлових і нежитлових будівель (41.20).

Листом від 13.08.2018 №45331/10/26-15-14-02-05 Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві повідомило ТОВ "Емко Інвест" про виявленні факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ "Емко Інвест" даних податкової звітності з податку на додану вартість щодо визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" (код 41077038), що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року у сумі 14312,00 грн., з ТОВ "Фелоріс плюс" (код 41324730), що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року у сумі 2016,00 грн., з ТОВ "Житлобудмонтаж" (код 39140922), що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2016 року у сумі 29080,00 грн., квітень 2016 року у сумі 11962,00 грн., травень 2016 року у сумі 1268,00 грн., червень 2016 року у сумі 64816,00 грн., липень 2016 року у сумі 77232,00 грн., серпень 2016 року у сумі 30686,00 грн.

На зазначене вказували результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України, згідно яких з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки керівниками підприємств-контрагентів надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", ТОВ "Фелоріс плюс" та ТОВ "Житлобудмонтаж".

При цьому, аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", ТОВ "Фелоріс плюс" та ТОВ "Житлобудмонтаж" будь-яких основних фондів і виробничих потужностей. Номенклатура та обсяг реалізованих вказаними підприємствами товарів свідчить про фізичну неможливість здійснення відповідного об`єму господарської діяльності без трудових ресурсів, а відповідні послуги із залученням стороннього трудового ресурсу та з експлуатації основних засобів за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися.

Таким чином, вказаним листом від 13.08.2018 №45331/10/26-15-14-02-0 ГУ ДФС у м. Києві просило надати засвідчені підписом посадової особи ТОВ "Емко Інвест" та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" за травень 2017 року, із ТОВ "Фелоріс плюс" за вересень 2017 року, із ТОВ "Житлобудмонтаж" за березень 2016 року, серпень 2016 року, а також інформацію щодо використання у власній господарській діяльності ТОВ "Емко Інвест" відповідних товарів, отримання яких документально оформлено у відносинах із зазначеними платниками податків.

В свою чергу, на переконання позивача, наведений запит відповідача не відповідав вимогам статті 73 Податкового кодексу України, а тому листом від 27.08.2018 за вих. №4 ТОВ "Емко Інвест" повідомило ГУ ДФС у м. Києві про відмову у наданні запитуваних документів.

Як наслідок, на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням документального підтвердження на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 13.08.2018 №45331/10/26-15-14-02-05 відповідачем винесено наказ від 13.09.2018 №13850 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Емко Інвест" з метою дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" за травень 2017 року, з ТОВ "Фелоріс плюс" за вересень 2017 року, з ТОВ "Житлобудмонтаж" за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року, на підставі доповідної записки Департаменту аудиту від 10.09.2018 №5275/26-15-14-02-05.

Водночас, на підставі підпункту 20.1.6, підпункту 20.1.14 пункту 20.1 статті 20, пунктів 85.2, 85.4, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України та у зв`язку з проведенням вищевказаної перевірки відповідачем було сформовано запит від 13.09.2018 №1 про надання документів, а саме договорів з усіма додатками та додатковими угодами, актів виконаних робіт, видаткових накладних, банківських виписок та інш. по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" за травень 2017 року, з ТОВ "Фелоріс плюс" за вересень 2017 року, з ТОВ "Житлобудмонтаж" за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року.

Попри це, на думку позивача, даний запит відповідачем також був складений з порушенням вимог статті 73 та 78 Податкового кодексу України, а тому листом від 17.09.2018 за вих. №5 ТОВ "Емко Інвест" повідомило ГУ ДФС у м. Києві про відмову у наданні відповідних документів.

Власне, наказ ГУ ДФС у м. Києві від 13.09.2018 №13850 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Емко Інвест" був оскаржений позивачем шляхом подання адміністративного позову до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2019 №826/15353/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року) у задоволенні позову ТОВ "Емко Інвест" до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 13.09.2018 №13850 відмовлено повністю.

У відповідності до висновків акту від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05 перевіркою встановлено порушення ТОВ "Емко Інвест" підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 208234,00 грн., в тому числі по періодам: 2016 - 14695,00 грн., 2017 - 193539,00 грн., а також пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 215044,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2016 року - 41042,00 грн., червень 2016 року - 66084,00 грн., липень 2016 року - 77232,00 грн., серпень 2016 року - 30686,00 грн., та завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього у сумі 16328,00 грн., в тому числі по періодам: травень 2017 року - 14312,00 грн., вересень 2017 року - 2016,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05 позивачем до ГУ ДФС у м. Києві подано заперечення від 04.10.2018 №б/н, в якому серед іншого наголошувалось на тому, що висновки за актом не відповідали періодам, зазначеним в наказі на проведення перевірки.

Листом від 12.10.2018 №81646/10/26-15-14-02-05 ГУ ДФС у м. Києві у відповідь на заперечення позивача зокрема зазначило, що виїзну перевірку ТОВ "Емко Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", ТОВ "Фелоріс плюс" та ТОВ "Житлобудмонтаж" проведено за окремі місяці 2016-2017 років, тоді як при складанні висновків акта перевірки розраховано показники нарахування податку на прибуток за результатами діяльності за 2016-2017 роки, які складаються наростаючим підсумком та не були в повному обсязі охоплені предметом перевірки, а отже розрахунок показників заниження податку на прибуток був зроблений за результатами перевірки поза межами перевіряємого періоду.

Відповідно, враховуючи викладене, висновки акту від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05 вирішено викласти в наступній редакції: перевіркою встановлено порушення ТОВ "Емко Інвест" пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 215044,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2016 року - 41042,00 грн., червень 2016 року - 66084,00 грн., липень 2016 року - 77232,00 грн., серпень 2016 року - 30686,00 грн., та завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього у сумі 16328,00 грн., в тому числі по періодам: травень 2017 року - 14312,00 грн., вересень 2017 року - 2016,00 грн.

Надалі, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 16.10.2018 №00012861402 та №00012851402, зокрема останнім з яких ТОВ "Емко Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) на загальну суму 268805,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 215044,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 53761,00 грн.

Скаргою від 24.10.2018 за вих. №6, поданою до Державної фіскальної служби України ТОВ "Емко Інвест" просило контролюючий орган вищого рівня прийняти рішення, яким скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.10.2018 №00012861402 та №00012851402.

Однак, рішенням ДФС України від 07.12.2018 №39625/6/99-99-11-01-04-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, оскільки наведені у скарзі докази не спростовували висновків акта перевірки, на підставі якого вони були винесені.

Наведені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган дійшов помилкових висновків стосовно неможливості здійснення фінансово-господарських операцій з постачання товарів на адресу позивача із контрагентами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого, четвертого, п`ятого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, згідно її підпункту 78.1.4 пункту 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

За пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України).

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 78.6 статті 78 Податкового кодексу України).

Так, згідно абзацу першого пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) (абзац перший пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України).

За абзацом першим, четвертим пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Як зазначено в пункті 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно приписів пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до положень пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла з 01.02.2016) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №813/6835/14.

Відповідно до змісту акту від 26.09.2018 №676/26-15-14-02-05/32202809 у перевіряємому періоді було встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Житлобудмонтаж" (код 39140922) (попередня назва ТОВ "Будівельна компанія "Альтор"), ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" (код 41077038), ТОВ "Фелоріс плюс" (код 41324730).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Будівельна компанія Альтор , колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2016 між позивачем (Покупець) та ТОВ Будівельна компанія Альтор (Продавець) укладено Договір №0903/02, предметом якого є поставка матеріальних цінностей (Товар), визначених специфікаціями та/або рахунками-фактурами. Відповідно до п. 2 Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ-склад Покупця - Україна, м. Київ, вул. Виборзька 99. Приймання-передача товару за кількістю і якістю здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технологічного призначення по кількості - П6, по якості - П7. Відповідно до п.5 Договору покупець надає продавцю заявку, необхідну для виготовлення та/або поставки товару, визначає відповідальних осіб, що матимуть право особисто подавати заявку та здійснювати приймання товару; продавець своєчасно виставляє покупцеві рахунок-фактуру для оплати. Договір від ТОВ Будівельна компанія Альтор підписано ОСОБА_4 (а.с.157-158, т.1).

На виконання умов вказаного Договору виписано ТОВ Будівельна компанія Альтор рахунки-фактури, та сторонами складені та підписані видаткові накладні (від ТОВ Будівельна компанія Альтор документи підписано ОСОБА_4 ).

Контролюючим органом по контрагенту-постачальнику ТОВ "Житлобудмонтаж" (ТОВ "Будівельна компанія "Альтор") під час перевірки встановлено, що на дату підписання акту перевірки останній перебував на обліку в ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області.

Вид діяльності за КВЕД 41.10 - Організація будівництва будівель.

Засновник та директор - ОСОБА_5 (код НОМЕР_1 ).

В рамках кримінального провадження отримано пояснення від керівника ОСОБА_5 щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Житлобудмонтаж" (а.с.124-129, т.2).

В перевіряємому періоді керівник - ОСОБА_4 .

В рамках кримінального провадження отримано пояснення від керівника ОСОБА_4 щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Житлобудмонтаж", попередня назва ТОВ "Будівельна компанія "Альтор", назву підприємства, керівника та засновника змінено 29.12.2016.

Декларація та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва ТОВ "Житлобудмонтаж" подавався за перше півріччя 2016 року.

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, суб`єктом господарювання поданого за перше півріччя 2016 року, працюючих - 6 осіб.

Зокрема, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що відповідно до кримінального провадження №32016230000000100 ТОВ "Укрдорінвест" (код 36009153) протягом 2016 року в податковому обліку згідно реєстру податкових накладних звітує про придбання від ТОВ "БК "Альтор" (код 39140922) бітуму дорожнього, однак згідно звітності останніх відсутнє підтвердження походження зазначених ТМЦ.

За результатами проведеного аналізу податкової звітності ТОВ "БК "Альтор" (ТОВ "Житлобудмонтаж") встановлено відсутність основних засобів, виробничих фондів, оборотних й необоротних активів, найманих працівників, що є економічно обґрунтованим для здійснення вищезазначеної фінансово-господарської діяльності.

У контексті вищезазначених обставин суд апеляційної інстанції виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18).

Разом з цим, та обставина, що контрагент позивача на момент здійснення спірних господарських операцій був зареєстрований як юридична особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не дає підстав вважати, що він мав на меті настання реальних правових наслідків.

Суд враховує, що і засновник та директор - ОСОБА_5 вказував щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Житлобудмонтаж", і керівник в перевіряємому періоді - ОСОБА_4 вказувала щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Будівельна компанія "Альтор" (попередня назва в перевіряємому періоді, назву підприємства, керівника та засновника змінено 29.12.2016).

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання апелянта про виклик в судове засідання і допит у якості свідка громадянина ОСОБА_5 , з метою надання пояснень відносно здійснення підприємством ТОВ Альтор фінансово-господарської діяльності, оскільки первинні документи підписано та складено від ТОВ "Будівельна компанія "Альтор" ОСОБА_4, яка і була керівником підприємства у перевіряємий період.

Разом з цим, суд зазначає, що господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних зі сторони ТОВ "Будівельна компанія "Альтор" саме директором - ОСОБА_4 . , тобто особою яка заперечує здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів.

Отже, є безпідставним формування даних податкового обліку на підставі таких неналежно оформлених первинних документів.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заперечуючи проти позову, контролюючий орган звертає увагу суду на обставини, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій позивача із ТОВ "Будівельна компанія "Альтор", посилаючись на обставини можливої підробки договору від 09.03.2016 №0903/02.

Так, у реквізитах договору від 09.03.2016 №0903/02 значиться номер рахунку підприємства, відкритого в АТ Укрбудінвестбанк № НОМЕР_2 , який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 10.03.2016 (а.с.146, т.2), тобто в той час як договір було укладено 09.03.2016 (за день до відкриття вказаного рахунку).

Відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до п. 1.5 р. І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах , зареєстрованою Постановою НБУ від 12.11.2013 № 492 (далі - Інструкція). Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Відповідно до п. 1.13 р. 1 Інструкції банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абз. 2 п. 69.3 ст. 69 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ) чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків. Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку договору від 09.03.2016 №0903/02 як документу, у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи зазначає, що наявні підстави вважати, що такий договір містить очевидні неточності в частині реквізитів договору щодо номеру рахунку ТОВ Будівельна компанія "Альтор , відкритого в АТ Укрбудінвестбанк , який був відкритий згідно відомостей банківської установи після того, як було укладено сам договір, що в свою чергу свідчить про його формальне оформлення.

Також, матеріали справи не містять заявок покупця (позивача), необхідних для поставки товару.

Суд апеляційної інстанції, також, зауважує, що будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2017 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" (Продавець) укладено Договір №2504, предметом якого є поставка матеріальних цінностей (Товар), визначених специфікаціями та/або рахунками-фактурами. Відповідно до п. 2 Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ-склад Покупця - Україна, м. Київ, вул. Виборзька 99. Приймання-передача товару за кількістю і якістю здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технологічного призначення по кількості - П6, по якості - П7. Відповідно до п.5 Договору покупець надає продавцю заявку, необхідну для виготовлення та/або поставки товару, визначає відповідальних осіб, що матимуть право особисто подавати заявку та здійснювати приймання товару; продавець своєчасно виставляє покупцеві рахунок-фактуру для оплати. Договір від ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" підписано ОСОБА_1 (а.с.133-134, т.1).

На виконання умов вказаного Договору виписано ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" рахунки-фактури, та сторонами складені та підписані видаткові накладні (від "Комплект Стандарт Сервіс" документи підписано ОСОБА_1 ).

Контролюючим органом по контрагенту-постачальнику ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" під час перевірки встановлено, що вказане товариство перебуває на обліку в Ковельській ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області.

Вид діяльності за КВЕД 45.20 - Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Засновник - ОСОБА_7 (код НОМЕР_3 ).

Директор та головний бухгалтер - ОСОБА_6 (код НОМЕР_4 ).

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку суб`єктом господарювання поданого за 2017 рік, працюючих - 1 особа.

В періоді взаємовідносин посадовою особою була - ОСОБА_1 .

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наявність вироку Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська по кримінальному провадженню №32018041660000013 відносно ОСОБА_1 , яку визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, а саме пособництво у фіктивному підприємництві та у створенні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) (ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс") з метою прикриття незаконної діяльності (а.с.120-123, т.2).

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши та передавши невстановленій особі Протокол №1 Установчих зборів засновників ТОВ Комплект Стандарт Сервіс датований 10.01.2017 та Статут ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , на підставі яких було створено (зареєстровано) вказану юридичну особу, в порушення вимог ст. 19, 56, 58, 65, 89 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст. 81, 87, 89, 92, 93 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4, 12, 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , ст. 45, 48, 64 Податкового кодексу України, набувши прав власності на підприємство ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (ЄДРПОУ 41077038) та одночасно взявши на себе обов`язки, передбачені посадою директора в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, усвідомлюючи, покладену на неї відповідальність посадової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , надала можливість невстановленим особам створити суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності та здійснювати документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) від імені ОСОБА_1 , як засновника та керівника зазначеного підприємства. Вказаними діями обвинувачена ОСОБА_1 вчинила злочин відповідальність за який передбачена ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме пособництво у фіктивному підприємництві, тобто у створенні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині визнала у повному обсязі, підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті, у скоєному розкаялась.

Відповідно до частини 1 статті 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Вищезазначеним вироком, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента позивача, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних у той самий період, в якому встановлено факти вчинення злочину та підписані саме директором - ОСОБА_1 , тобто особою яка заперечує здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства та визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, та ч. 1 ст. 205 КК України, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів.

Отже, є безпідставним формування даних податкового обліку на підставі таких не належно оформлених первинних документів.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі №21-4781а15; від 22 березня 2016 року у справі №21-170а16; від 22 березня 2016 року у справі №21-2927а15; від 29 березня 2016 року у справі №21-5315а15; від 12 квітня 2016 року у справі №21-3270а15; від 12 квітня 2016 року у справі №21-3635а15; від 19 квітня 2016 року у справі №21-4985а15; від 26 квітня 2016 року у справі №21-4976а15; від 24 травня 2016 року у справі №21-5332; від 14 червня 2016 року у справі №21-1318а16.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у постанові від 07 травня 2020 року у справі №580/1464/19.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Фелоріс плюс", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2017 між позивачем (Покупець) та ТОВ Фелоріс плюс (Продавець) укладено Договір №15.09, предметом якого є поставка матеріальних цінностей (Товар), визначених специфікаціями та/або рахунками-фактурами. Відповідно до п. 2 Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ-склад Покупця - Україна, м. Київ, вул. Виборзька 99. Приймання-передача товару за кількістю і якістю здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технологічного призначення по кількості - П6, по якості - П7. Відповідно до п.5 Договору покупець надає продавцю заявку, необхідну для виготовлення та/або поставки товару, визначає відповідальних осіб, що матимуть право особисто подавати заявку та здійснювати приймання товару; продавець своєчасно виставляє покупцеві рахунок-фактуру для оплати. Договір від ТОВ Будівельна компанія Фелоріс плюс підписано ОСОБА_9 (а.с.120-121, т.1).

На виконання умов вказаного Договору виписано ТОВ Фелоріс плюс рахунок-фактуру від 18.09.2017 №161, та сторонами складена та підписана видаткова накладна від 18.09.2017 №161.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у реквізитах договору від 15.09.2017 №15.09, рахунку-фактурі від 18.09.2017 №161, та видатковій накладній від 18.09.2017 №161 значиться номер рахунку ТОВ Фелоріс плюс , відкритого в ПуАТ КБ Акордбанк за №НОМЕР_6, який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 01.12.2017 (а.с.147, т.2), тобто в той час як договір було укладено 15.09.2017 (за день до відкриття вказаного рахунку).

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку договору від 15.09.2017 №15.09, рахунку-фактурі від 18.09.2017 №161 та видатковій накладній від 18.09.2017 №161 як документам, у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи зазначає, що наявні підстави вважати, що такі документи містять очевидні неточності в частині реквізитів щодо номеру рахунку ТОВ Фелоріс плюс , відкритого в ПуАТ КБ Акордбанк , який був відкритий згідно відомостей банківської установи після того, як було укладено сам договір, що в свою чергу свідчить про формальне оформлення договору.

Також, матеріали справи не містять заявки покупця (позивача), необхідної для поставки товару.

По контрагенту-постачальнику ТОВ "Фелоріс плюс" контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Вид діяльності за КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Засновник, директор та головний бухгалтер - ОСОБА_8 (код НОМЕР_5 ).

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, суб`єктом господарювання не подавався, працюючих - 1 особа.

В періоді взаємовідносин посадовою особою був - ОСОБА_9 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що відповідно до кримінальних проваджень №32018101060000002 та №32017100000000168 містилась інформація про ознаки фіктивності ТОВ "Фелоріс плюс".

Також, відповідач звернув увагу на ту обставину, що в наданих позивачем документах відсутня інформація щодо відвантаження та отримання товару.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку .

При цьому, суд зазначає, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених як підприємством так і контролюючим органом, колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, податковий орган довів факт нереальності спірних господарських операцій, оскільки за ними оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про протиправність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з викладеного, відсутні підстави для задоволення позову.

Відтак, доводи, зазначені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, та спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

М.І. Кобаль