Ухвала

від 06.03.2020 по справі 200/17777/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

0 6 березня 2020 року

м. Київ

справа № 200/17777/16

провадження № 61-3008ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, про визнання договору оренди недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до Дніпровської міської ради.

Позовна заява мотивована тим, що 27 травня 2014 року між нею та Дніпровською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки по фактичному розміщенню нежилого приміщення, а саме по АДРЕСА_1 .

Зазначала, що в указаному договорі оренди не узгоджено всіх його істотних умов, перелік яких визначено статтею 15 Закону України Про оренду землі .

Так, у пункті 2 вказаного договору оренди визначено дві площі земельної ділянки, а саме: 0,2701 га та 0,0709 га, що призводить до невизначеності предмету цього договору.

Також, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена площа земельної ділянки 0,2701 га, однак у розділі актуальна інформація про реєстрацію іншого речового права вказана інша площа, а саме 0,0709 га.

Пункт 2.2 договору визначає цільове призначення земельної ділянки 03 землі громадської забудови , хоча в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка має інше призначення - 03.07 землі історико-культурного призначення .

Пунктом 1 зазначеного договору оренди також допущено невизначеність предмету договору, оскільки не зазначено населений пункт, в якому знаходиться земельна ділянка.

Розрахунок розміру орендної плати не містить відомостей про те, за який період вона нараховується. Умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, визначені законом як істотні умови договору оренди землі, не відображені у зазначеному договорі.

Через невизначеність предмету цього договору та його ціни вона зазнає необґрунтованих матеріальних втрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку, якою фактично не користується.

Ураховуючи викладене, просила суд визнати вказаний договір оренди земельної ділянки від 27 травня 2014 року, укладений між нею та Дніпропетровською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстраційним № 1627, недійсним.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки від 27 травня 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстраційним № 1627, недійсним. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року скасовано, й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

12 лютого 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу з пропуском строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення , в якій заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того заявником зазначено про порушення судом норм матеріального та процесуального права при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення разом із належними доказами на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.

Частинами першою та другою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судового рішення ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, вважаю за можливе його поновити.

З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі слід відкрити.

Крім того, вказана касаційна скарга містить клопотання про зупинення дії оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Вирішуючи питання про зупинення виконання/дії судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи унаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Клопотання про зупинення виконання/дії судових рішень має бути вмотивованим, містити підстави для зупинення виконання/дії судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасовано.

Перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії судового рішення апеляційної інстанції вбачається, що воно не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтувань для такого зупинення.

Ураховуючи наведене, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії судового рішення апеляційної інстанції слід відмовити, оскільки оскарження судових рішень у касаційному порядку не є безумовною підставою для зупинення їх виконання судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року.

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, про визнання договору оренди недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року.

Витребувати з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська вищезазначену цивільну справу № 200/17777/16 .

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року відмовити.

Надіслати іншим учасникам справи копію касаційної скарги та додані

до неї документи, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 02 квітня 2020 року.

До відзиву необхідно додати докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара