Рішення

від 03.02.2020 по справі 531/2063/19

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.02.2020

єдиний унікальний номер справи 531/2063/19

номер провадження 2/531/67/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Попова М.С.,

за участі секретарів судового засідання Клименко Т.М., Мельник О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представників відповідача - Соловей А.В., Микитенко О.М.,

представника третьої особи - Демченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , за участі представника позивача ОСОБА_2 , до Відділу освіти Карлівської районної державної адміністрації, третя особа: Карлівська районна державна адміністрація, про стягнення невиплаченої частини заробітної плати, компенсації та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по невиплаченій частині заробітної плати та компенсації в сумі 20627,01 грн. та моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 21.11.1983 по 26.01.2012 позивач працював на посаді водія групи централізованого господарського обслуговування відділу освіти Карлівської РДА. Впродовж 2003 року по 2011 позивач був закріплений цілодобово за наметовим містечком, де працював з 04:00 год. до 22:00 год. В його обов`язки входило підвозити кухарів, медсестер, продукти харчування, та чергування в оздоровчому таборі, що підтверджується Наказами відділу освіти №125 від 30 травня 2011 року, №134 від 18 червня 2010 року; №103 від 12 червня 2009 року; №126 від 18 червня 2008 року; №116 від 20 червня 2007 року; №123 від 2006 року; №111 від 2005 року; №82 від 2004 року. При звільненні позивача 26.01.2012 з посади, йому не було виплачено заробітну плату за роботу, яку він виконував на підставі вказаних вище наказів. Згідно розрахунку заборгованості по заробітній платі, надурочних та компенсації, наданого позивачем, сума боргу склала 20627,01 грн. Так як заробітна плата була для позивача єдиним джерелом доходів та засобів існування для нього та його сім`ї, її виплата не в повному розмірі, ставило позивача та його родину в край важкий матеріальний стан. Позивач нервував, морально страждав, погіршився стан його здоров`я, тобто йому завдано моральну шкоду, розмір якої позивачем визначено у 100000 грн. Позивач звертався до відповідача з письмовою заявою про виплату заробітної плати, але отримав відповідь про те, що при звільненні ОСОБА_1 , було здійснено всі розрахунки по виплаті заробітної плати у повному обсязі.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги позовної заяви у повному обсязі, просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Позивач зазначив, що працював 14 діб кожний рік цілодобово у таборі. З 08 до 17 години виплати було проведено, за нічні години ніяких виплат не було. Вважає, що йому повинні виплатити недоплачену частину заробітної плати. Щодо моральної шкоди, позивач пояснив, що перевозив у табір дітей, не відпускали його з роботи ні на дні народження, ні на інші свята, коли у нього стався інфаркт, просився на легшу працю, але не перевели. Вважає, що отримав інвалідність через незаконні дії відповідача.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у раніше поданому відзиві на позов та відповідно до наданих копій документів.

Представник третьої особи позов не визнала, вважає доводи позивача лише припущеннями, які не обґрунтовані ніякими доказами.

Заслухавши сторони, представника третьої особи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Позивач працював з 01.01.2003 по 26.01.2012 у підрозділі господарська група - водієм автотранспортних засобів, що підтверджено довідкою, що видана відділом освіти, молоді та спорту Карлівської РДА (а.с.35). У довідці також зазначено, що заробітна плата нарахована і виплачена за цей період у повному обсязі.

Наказом від 26.01.2012 №12-к (а.с.34) ОСОБА_1 звільнено з посади за угодою сторін.

Відповідно до Додатку №8, затвердженого начальником відділу освіти (а.с.33), визначено перелік посад працівників з ненормованим робочим днем, яким надається щорічна додаткова відпустка, серед який значиться - водій, якому надається 7 днів додаткової відпустки.

Згідно п.7.1 Посадової інструкції водія 3 класу госпгрупи №53 (а.с.7-9), водій працює в режимі ненормованого робочого дня за графіком, встановленим відповідно до 40-годинного робочого тижня. З даною інструкцією позивач ознайомився та отримав її, про що свідчить його підпис.

Відповідачем надано суду належним чином завірені копії наказів №125 від 30 травня 2011 року, №134 від 18 червня 2010 року; №103 від 12 червня 2009 року; №126 від 18 червня 2008 року; №116 від 20 червня 2007 року; №123 від 26.06.2006 року; №111 від 24.06.2005 року; №82 від 14.06.2004 року, №95 від 25.06.2004; №98 від 04.07.2003; №116 від 29.06.2005, з яких вбачається цілодобове закріплення автомобіля: 117-60 НОМЕР_1 , шофер - ОСОБА_1 . Позивачем зроблено розрахунок заборгованості відповідача перед ним (а.с.10-13), у якому пораховані надурочні та компенсація. Сума боргу, яку, як вважає позивач, він має отримати становить 20627,01 грн.

Відповідачем надано Акт планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Карлівської РДА за період з 01.09.2008 по 01.03.2011 №03-21/114 від 01.04.2011, відповідно до якого, при здійсненні операцій з депонованою заробітною платою, у вказаний період, порушень не встановлено.

Згідно Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7), ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов`язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись. Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором. Виходячи з цих Рекомендацій та роз`яснень від Держпраці, ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (і ця робота не вважається надурочною). Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов`язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). Відповідно до п.2 ст. 8 Закону України Про відпустки працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідачем надано Акт планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Карлівської РДА за період з 01.09.2008 по 01.03.2011 №03-21/114 від 01.04.2011, відповідно до якого, при здійсненні операцій з депонованою заробітною платою, у вказаний період, порушень не встановлено. Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст.237 1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач, вважає, що протиправними діями відповідача, що полягають у неповній невиплаті за робітної плати, йому завдано моральних страждань, розмір яких він оцінює у 100000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивачем не доведено наявність заборгованості у відповідача перед ним по виплаті заробітної плати, оскільки, позивач, працюючи водієм, мав ненормований робочий день, за який йому надавалася додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів, тому у задоволенні позову про стягнення заборгованості по невиплаченій частині заробітної плати та компенсації в сумі 20627,01 грн. слід відмовити у повному обсязі.

Оскільки, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, то у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити, оскільки не встановлено вину та порушення з боку відповідача, в частині невиплаченої заробітної плати.

З урахуванням ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні позову відмовляється у повному обсязі, судовий збір слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, відповідно до Закону України Про відпустки , Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7) , ст.ст. 23,1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 81,259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , за участі представника позивача ОСОБА_2 , до Відділу освіти Карлівської районної державної адміністрації, третя особа: Карлівська районна державна адміністрація, про стягнення невиплаченої частини заробітної плати, компенсації та моральної шкоди, відмовити .

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 03.02.2020.

Суддя М.С.Попов