Рішення

від 02.03.2020 по справі 710/1377/19

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/1377/19

Провадження № 2/710/35/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2020 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання - Бобильової І.В,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Сташенка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Журавська сільська рада про усунення перешкод у користуванні житловим будинком

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

23.10.2019 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком, який розташований в АДРЕСА_1 , належний його померлій матері - ОСОБА_4 , який незаконно, без відповідної правової підстави використовує ОСОБА_5 та зобов`язати його звільнити житловий будинок та не чинити позивачу перешкоди у оформленні спадкових прав на житловий будинок.

Позов позивач мотивує тим, що його мати - ОСОБА_4 все життя проживала в с. Журавка Шполянського району Черкаської області. ОСОБА_4 була власником житлового будинку АДРЕСА_1 ) та земельної ділянки площею 0,52 га, яка була надана їй в користування. 01.09.2006 мати позивача померла. Після її смерті стало відомо, що вона 08.07.2002 склала заповіт на сина позивача, свого онука - ОСОБА_6 . На момент смерті матері позивач був пенсіонером за віком, тому, на його думку, володіє обов`язковою часткою у спадщині своєї матері. ІНФОРМАЦІЯ_1 він надав для проживання будинок своєї матері - ОСОБА_7 , яка власноручно написала від свого імені розписку про отримання позивачем 1300 грн. в рахунок продажу будинку, який на даний час є спірним. В нотаріальному порядку договір купівлі-продажу оформлений не був, тому позивач не може визнати того факту, що будинок продав. ОСОБА_7 на даний час померла, і в будинку матері позивача стали проживати її онука та її чоловік - ОСОБА_5 , відповідач у даній справі. На даний час позивач бажає оформити спадкові права на будинок своєї померлої матері, який розташований в АДРЕСА_1 . Але відповідач ОСОБА_5 фізично не допускає позивача до двору, погрожує спричиненням тілесних ушкоджень, мотивуючи тим, що позивач продав будинок ОСОБА_7 у 2006 році і взяв за нього гроші. Позивач вважає, що на відповідній правовій підставі, по фактичному прийняттю спадщини, має право володіти спадковим будинком своєї померлої матері, оскільки постійно до дня смерті з нею проживав, доглянув її до дня смерті і здійснив її поховання. Оскільки відповідач створює перешкоди позивачу у користуванні будинком його померлої матері - позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач надав до суду відзив, в якому вказав, що згідно рішення сесії Журавської сільської ради №16-5/УІ від 03.08.2012 йому було надано у користування земельну ділянку площею 0,52 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується довідкою Журавської сільської ради Шполянського району Черкаської області №5 від 03.01.2020. Згідно довідки Журавської сільської ради Шполянського району Черкаської області №21 від 15.01.2020, земельна ділянка, яка розміщена по АДРЕСА_1 , площею 0,52 га знаходиться в межах населеного пункту, у приватну власність вказана земельна ділянка не передавалася. Враховуючи, що земельна ділянка площею 0,52 га являється комунальною власністю, вона була передана позивачу в користування. Отже, з 2012 року позивач на законних підставах використовує земельну ділянку площею 0,52 га, яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства. Крім того, позивач зазначає, що позов про усунення порушень може бути поданий лише власником майна або особою, яка володіє майном (має речове право). Крім того, позивач самостійно подає до суду копію розписки від 27.09.2006, згідно якої він продав будинок ОСОБА_4 - ОСОБА_7 за 1300 ,00 грн., на якій наявні його підпис, відтиск печатки та штампу Журавської сільської ради Шполянського району Черкаської області, що в черговий раз підтверджує той факт, що позивач не являється власником житлового будинку. ОСОБА_7 , яка купила згідно розписки у ОСОБА_1 житловий будинок по АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Капітанівка, Новомиргородського району. За таких обставин відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

20.01.2020 позивач надав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив змінити відповідача з ОСОБА_5 на ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що позивачем при поданні позовної заяви було неправильно вказано по батькові відповідача. Відповідно позивач змінив і позовні вимоги та просив суд усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком, який розташований в АДРЕСА_1 , належний його померлій матері - ОСОБА_4 , який незаконно, без відповідної правової підстави використовує ОСОБА_2 та зобов`язати його звільнити житловий будинок та не чинити позивачу перешкоди у оформленні спадкових прав на житловий будинок.

18.02.2020 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що розпискою не може підтверджуватися чи спростовуватися право власності на нерухоме майно, підтвердженням права власності є договір купівлі-продажу будинку, укладений та посвідчений в нотаріальному порядку. Такого доказу відповідач не надав, що спонукає позивача звернутися до суду з даним позовом, з вимогами про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та в майбутньому оформити право власності на будинок у порядку спадкування. Позивач, на його думку, є особою, яка фактично вступила в управління спадковим майном після смерті своєї матері ОСОБА_4 , оскільки постійно проживав з нею до дня її смерті, доглянув її та похоронив. Тому, позивач є особою, яка на відповідній правовій підставі має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм спадковим майном. Сам факт отримання ОСОБА_2 у користування земельної ділянки не є доказом того, що він на відповідній правовій підставі володіє будинком померлої матері позивача і має право перешкоджати йому у його використанні, проведенні інвентаризації та оформлення спадкових прав відповідно до вимог закону. Тому позивач вважає, що у суду є достатні підстави, підтверджені належними, допустимими доказами, на підставі яких суд може прийти до висновку про повне задоволення позову про усунення перешкод у користуванні житловим будинком.

У судове засідання позивач з`явився, вказав, що позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання з`явився, проти задоволення позову заперечував з мотивів викладених у відзиві.

Третя особа в судове засідання з`явилася, проти позову заперечував, підтримуючи позицію відповідача.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 30.10.2019 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з необхідністю усунення недоліків у справі. Позивач усунув недоліки у визначений суддею термін і ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 20.11.2019 було відкрито провадження по справі.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 20.01.2020 було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 20.01.2020 було запропоновано позивачу ОСОБА_1 в п`ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали, надати суду докази, що підтверджували б право власності чи право користування позивача щодо будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 18.02.2020 було залишено відповідь на відзив позивача без розгляду у зв`язку з тим, що вона була подана всупереч вимог процесуального законодавства та закрито підготовче провадження у справі.

2. Мотивувальна частина:

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04.09.2006, виданим виконкомом Журавської сільської ради Шполянського району Черкаської області, актовий запис №24 (а.с.9).

Відповідно до рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09.07.2019 було встановлено факт, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в с. Журавка, Шполянського району, Черкаської області, актовий запис про смерть №24 від 04.09.2006, виконаний виконкомом Журавської сільської ради Шполянського району Черкаської області, була матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Журавка, Шполянського району, Черкаської області, жителя с. Журавка, Шполянського району, Черкаської області, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 24.04.2000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , інші дані про особу суду невідомі (а.с. 10-12).

Відповідно до заповіту від 08.07.2002, посвідченим секретарем Журавської сільської ради Сташенко В.О., ОСОБА_4 заповіла все своє майно та те, на що вона за законом матиме право, ОСОБА_6 (а.с. 13).

За даними розписки від 27.09.2006 ОСОБА_1 : продав хату ОСОБА_4 ОСОБА_7 за 1300,00 грн. (одна тисяча триста гривень), гроші отримав, про що і розписуюсь (а.с. 14).

Відповідно до Витягу з погосподарської книги №6, особовий рахунок № НОМЕР_4 , наданого Журавською сільською радою, в селі Журавка Шполянського району Черкаської області за ОСОБА_4 на праві власності числиться житловий будинок загальною площею 28 кв. м., розташований по АДРЕСА_1 ) (а.с. 15).

Згідно з довідкою від 20.03.2019 №252, виданою виконкомом Журавської сільської ради, в селі Журавка Шполянського району Черкаської області за ОСОБА_4 на праві особистої власності числиться житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (об`єкт нерухомого майна). Вказаному об`єкту нерухомого майна присвоєна адреса: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0,52 га, на якій розташований даний об`єкт нерухомого майна була надана їй в користування. Факт набуття (виникнення) права власності на вищевказане нерухоме майно у ОСОБА_4 виникло, так як житловий будинок та надвірні будівлі й споруди побудовані та закінчені будівництвом до 05.08.1992. Відомості надані згідно запису з по господарської книги Журавської сільської ради за № 6, особовий рахунок № НОМЕР_4 (а.с. 16).

За даними довідки №289 від 16.04.2019, виданої виконкомом Журавської сільської ради, ОСОБА_1 доглянув до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 свою матір ОСОБА_4 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 провів похорони і всі ритуальні обряди в с. Журавка (а.с. 17).

Згідно з довідкою від 27.09.2019 №571, наданою виконкомом Журавської сільської ради, ОСОБА_4 , 1914 року народження, до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_4 разом з нею в даному домоволодінні постійно проживав, доглядав та похоронив ОСОБА_1 . Обтяжень, обмежень та заборони на нерухоме майно немає. Малолітні, неповнолітні, недієздатні особи та особи, дієздатність яких обмежена у даному господарстві на час відкриття спадщини не проживали та не були зареєстровані (а.с. 18).

Відповідно до довідки від 03.01.2020 №5, наданою виконкомом Журавської сільської ради, ОСОБА_2 згідно рішення сесії Журавської сільської ради №16-5/УІ від 03.08.2012 надано у користування земельну ділянку площею 0,52 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства (а.с. 83).

Згідно з довідкою від 03.01.2020 №6, наданою виконкомом Журавської сільської ради, ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_8 виховують двох дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дитину-інваліда ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 84).

Відповідно до довідки №21 від 15.01.2020, наданою виконкомом Журавської сільської ради, земельна ділянка, яка розміщена по АДРЕСА_1 , площею 0,52 га знаходиться в межах населеного пункту. У приватну власність вказана земельна ділянка не передавалася (а.с. 85).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 22.03.2013, виданим виконкомом Журавської сільської ради Шполянського району Черкаської області, актовий запис №4 (а.с. 87).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Вимогами ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Так, позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Водночас, аналіз положень ст. 387 ЦК України дає підстави для висновку, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Вказану позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Водночас позивач у поданій позовній заяві, як на правову підставу позову, посилається на ст. 391 ЦК України.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (Правова позиція висловлена 27.08.2019 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/366/18 ).

Водночас згідно з вищезгаданою позицією Верховного Суду у своїй постанові у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Тобто судом встановлено, що позивач, який не є фактичним володільцем будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , пред`явив позов до особи, яка, на його думку, незаконно фактично володіє цим майном, та просив усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком, що належний його померлій матері - ОСОБА_4 , та зобов`язати відповідача звільнити житловий будинок та не чинити позивачу перешкоди у оформленні спадкових прав на житловий будинок.

Вказані вимоги поєднують в собі два способи захисту майнового права: віндикаційний і негаторний позови, які між собою є взаємовиключними, тобто не можуть бути заявлені одночасно.

Крім того, як з позовом про витребовування свого майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, так і з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном має право звертатися лише власник такого майна. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як на обставину, що дає підстави звертатися до суду з позовом про захист свого порушеного права позивач послався на те, що його мати ОСОБА_4 була власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,52 га, яка була надана їй в користування. ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача померла. Після її смерті стало відомо, що вона 08.07.2002 склала заповіт на сина позивача, свого онука - ОСОБА_6 . Також в матеріалах справи наявна копія заповіту, підписаного ОСОБА_4 (а.с. 13), відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла все своє майно ОСОБА_6 . Інших доказів, що підтверджували б право власності позивача на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивач не надав.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України (в редакції станом на момент відкриття спадщини) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас в матеріалах справи відсутні дані про те, чи була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_4 та, відповідно, відомості про коло осіб, які мають право на спадкування прав та обов`язків ОСОБА_4 після її смерті.

Таким чином, позивач не надав належних доказів того, що він є власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивач, який зазначає, що має право володіти спадковим майном, оскільки фактично прийняв спадщину, не надав до суду належних доказів для обґрунтування розміру його частки в загальній спадковій масі.

За правилом п. 4 ч. 3 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову, право позивача заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.

За змістом частин 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що позивач не надав належних доказів того, що він є власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та не скористався, наданою судом пропозицією надати суду докази, що підтверджували б право власності чи право користування позивача щодо будинку, виражену в ухвалі суду від 20.01.2020, тому вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на законі, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

До того ж відповідно до довідки, наданою виконкомом Журавської сільської ради, ОСОБА_2 , згідно рішення сесії Журавської сільської ради №16-5/УІ від 03.08.2012 надано у користування земельну ділянку площею 0,52 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 415 ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди). Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом. Землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Отже, відповідач не може вважатися особою, яка незаконно фактично володіє майном, що є необхідною передумовою для звернення до суду з віндикаційним позовом.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні позову за необґрунтованістю права позивача на звернення до суду з вказаним позовом.

Заходи забезпечення позову не застосовувались.

Відповідно до ч.1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позов не задовольняється - судові витрати позивача у справі залишаються на його рахунку.

Крім того, відповідач просить стягнути з позивача, понесені ним судові витрати у справі, які складаються з витрат, наданих за правничу допомогу по складанню відзиву - 2000, 00 грн. та участь в судовому засіданні 1000,00 грн.

Вказана відповідачем інформація підтверджується договором про надання правничої допомоги № 40 від 13.01.2020 та додатковою угодою до договору (а.с. 90-93, 147), квитанцією до прибуткового касового ордеру № б\н від 17.01.2020 та від 02.03.2020 (а.с. 94, 150), актами про виконання робіт за договором про надання правничої допомоги № 40 від 13.01.2020 (а.с. 95,148).

Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.8. ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: …На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат .

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах Двойних проти України (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, Гімайдуліна і інші проти України (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, East/West Alliance Limited проти України (пункт 268) від 23 січня 2014 року, Баришевський проти України (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні Лавентс проти Латвії (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Суду надано докази, які підтверджують проведення розрахунків за надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Тому суд вважає, що наявні підстави для стягнення з позивача судових витрат відповідача в частині витрат на надання правничої допомоги.

Враховуючи зазначені положення законодавства, якими встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, а також той факт, що відповідач у справі належним чином документально підтвердив такі витрати, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, які поніс відповідач у справі у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1241 ЦК України (в редакції станом на 12.05.2006), ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 387, 391, 415 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 48, 51, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Журавка, Шполянського району Черкаської області, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 24.04.2000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , інші дані про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Струніно, Володимирської області, Російської Федерації, жителя с. Журавка, Шполянського району, Черкаської області, паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 08.05.2001, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , інші дані про особу суду невідомі, судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складене 10.03.2020.

Суддя Н.П. Побережна