Рішення

від 10.03.2020 по справі 815/6313/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6313/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус Марин до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2015 року № 0000952204,-

І. Суть спору:

Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус Марин звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.07.2015 року № 0000952204.

ІІ. Аргументи сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідач здійснив документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Амадеус Марин", щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Реверанс Груп"

За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки від 06.07.2015 року № 4637/15-53-22-04/36554196 "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Амадеус Марин", щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Реверанс Груп", за період з 01.07.2014 - 30.11.2014, їх реальності та визначення впливу на податковий облік на додану вартість",

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 24.07.2015 року № 0000952204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 717 675,00 грн. (за основним платежем - 478450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 239225,00 грн.).

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення належить скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв`язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 24.11.2015 адміністративний позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.06.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.

30.09.2019 р. ухвалою Верховний Суд постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 р. у справі №815/6313/15 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

11.11.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв до провадження справу № та продовжив розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

02.12.2019 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання суд, замінив відповідача Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області на Головне управління ДФС в Одеській області у зв`язку з реорганізацією, та продовжив підготовче провадження до 90 днів.

03.02.2020 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляд справи по суті.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.

Представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи у порядку письмового провадження.

Від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов в якому він у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що на підставі наказу №1030, проведена перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ Реверанс Груп за період з 01.07.2014-30.11.2014, їх реальності та визначення впливу на податковий облік з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт в якому зафіксовано, що позивач занизив ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму 478450 грн., в результаті завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 478450 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Реверанс Груп".

Згідно з податкової інформації від 17.02.2015 р. №50/10-13-22-04/39216671 Щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ "Реверанс Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ТОВ Ходагор за періоди з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р. , складеної ДПІ у Києво Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області встановлене наступне: Операції ТОВ "Реверанс Груп" не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв`язку з цим ТОВ "Реверанс Груп" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Крім того, серед інших матеріалів та даних податкової інформації, було використано Постанову слідчого Про призначення позапланової документальної перевірки від 28.05.2015 р. по кримінальному провадженню № 32014100010000282, внесеного до ЄДР за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України.

Згідно зазначеної постанови встановлено, що службові особи ТОВ "Реверанс Груп" зареєстрували підприємство без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності з надання податкової вигоди іншим суб`єктам підприємницької діяльності, шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за валових витрат таких суб`єктів використовуючи реквізити ТОВ "Реверанс Груп".

Від представника позивача надійшли пояснення в яких, він зазначив, що за вказаним номером ЄРДР велось досудове розслідування та було винесено вирок щодо юридичної особи ТОВ Консультант -2014 , яка не є контрагентом позивача.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення, свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ІІІ. Обставини, встановлені судом.

Так, суд встановив, що у період з 22.06.2015 року 26.06.2015 року на підставі направлення від 19.06.2015 року № 001383/1072, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, службовою особою відповідача, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 19.06.2015 року № 1030, проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ "Реверанс Груп", код ЄДРПОУ 39216671 за період з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року, їх реальності та визначення впливу на податковий облік з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 06.07.2015 року № 4637/15-53-22-04/36554196 "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки позивача, код ЄДРПОУ 36554196, щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Реверанс Груп", код ЄДРПОУ 39216671 за період з 01.07.2014 - 30.11.2014, їх реальності та визначення впливу на податковий облік на додану вартість", відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 а), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 е) ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ до сплати на загальну суму 478450,00 грн., у тому числі по податковим періодам: липень 2014 року на 78000 грн., серпень 2014 року на 99850 грн., вересень 2014 року на 114600 грн., жовтень 2014 року на 88400 грн., листопад 2014 року на 97600 грн. (а.с. 15-42 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.07.2015 року № 0000952204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 717 675,00 грн. (за основним платежем - 478450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 239225,00 грн.) (а.с. 14 том 1).

Суд встановив, що підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 478 450 грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даного виду податку, стали висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, який сформований від постачальника ТОВ "Реверанс Груп" за період з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року на загальну суму 478 450 грн. у складі вартості послуг, по яких не доведено фактичного здійснення операцій, пов`язаних з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку та у ряді випадків оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача суд виходить з наступного.

IV Джерела права та висновки суду.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п.п. 198.6.3. п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює обов`язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) не сплачує при придбанні товару (робіт, послуг) ПДВ до бюджету, а сплачує такий податок у складі ціни товару (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця. Припущення відповідача про невиконання постачальниками зобов`язання зі сплати податку до бюджету не є підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, який виконав усі передбачені Податковим кодексом України умови щодо його отримання.

Податковим кодексом України не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов`язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, позивач не має правових підстав перевіряти чи включена контрагентами постачальника сума податку на додану вартість від реалізованих товарів (робіт, послуг) до складу податкових зобов`язань.

Натомість, ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Повертаючись до обставин справи суд встановив, що позивач уклав договір з ТОВ "Реверанс Груп" про надання послуг з миття цистерн від 01.07.2014 року № 4/07 (а.с. 91-93 том 1).

Так на виконання умов вищезазначеного договору від 01.07.2014 року № 4/07 у період липень 2014 року - листопад 2014 року ТОВ "Реверанс Груп" надавало послуги позивачу з пропарки вагонів.

Операції з придбання вищезазначених послуг з миття цистерн відображені позивачем в бухгалтерському обліку за відповідні періоди липень 2014 року - листопад 2014 року, у журналі - ордері і відомості по кредиту рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та дебету рахунків: 93 "витрати на збут" на суму 2034000 грн., 644 "Податковий кредит" на суму 406800 грн.

Розрахунки між суб`єктами господарювання за отримані послуги проводились у безготівковій формі.

Також під час проведення перевірки, встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Реверанс Груп" (Виконавець) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 16.07.2014 року № 3/07, згідно якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з організації та забезпечення перевезення вантажу залізничним транспортом у прямому та/або смішаному сполученні у власному та/або орендованому рухомому складу, пов`язані із залізничним перевезенням. Номенклатура вантажу, обсяги, вартість послуги ТЕО, пункт навантаження та розвантаження, маршрут, тарифи перевезення вантажів узгоджуються у протоколах узгодження тарифів, які є невід`ємною частиною Договору (а.с. 83-90 том 1).

На виконання умов вищезазначеного договору у періоді, що перевірявся (01.07.2014 року - 30.11.2014 року) ТОВ "Реверанс Груп" надавало позивачу транспортно-експедиційні послуги.

Операції з придбання вищезазначених послуг з організації перевезень відображені позивачем в бухгалтерському обліку за відповідний період (01.07.2014 року - 30.11.2014 року) у журналі - ордері і відомості по кредиту рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та дебету рахунків: 92 "адміністративні витрати" на суму 358250 грн., 644 "Податковий кредит" на суму 71650 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Реверанс Груп" у загальному розмірі 478 450 грн. включено до складу податкового кредиту позивачем та реєстру отриманих податкових накладних у періоді липень 2014 року - листопад 2014 року.

Про підтвердження виконання умов за вищезазначеними договорами свідчать первинні бухгалтерські документи: акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, рахунки-фактури, картка рахунку 631, акти придатності цистерн під завантаження, платіжні доручення (а.с. 51-101, 103-112, 208-242 том 1, 15-111 том 3).

Також на підтвердження реальності взаємовідносин з вищезазначеним контрагентом, позивач надав до суду первинну документацію та копії угод в межах яких, вантажі, до перевезення та експедирування яких позивач залучав контрагентів: ДП "Одеська залізниця", ДП "Південна залізниця", Уставне територіально-галузеве об`єднання "Південна залізниця", ДП "Придніпровська залізниця", Державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця", Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця", ТОВ "Глобинський переробний завод", ТОВ ВКФ "Олір" (а.с. 143-250 том 1, 1-68 том 2).

Однак, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за період липень-листопад 2014 року на загальну суму 478 450 грн. по господарським операціям з у складі вартості послуг, по яких не доведено фактичного здійснення операцій, пов`язаних з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку та у ряді випадків оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Так, перевіряючі дійшли висновку про завищення позивачем податкового кредиту виключно на підставі податкової інформації, яка надійшла від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 17.02.2015 року № 50/10-13-22-04/39216671 "щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ "Реверанс Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ТОВ "Хадагор" за період з 01.07.2014 року" та від 15.05.2015 року № 265/10-13-22-05/39216671 "щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ "Реверанс Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року".

Як вбачається з акту, більша його частина ґрунтується на підставах порушення контрагентом позивача податкового законодавства.

Таким чином фактично на підставі вищезазначеної податкової інформації щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ "Реверанс Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства, відповідач у даному акті перевірки дійшов висновку про відсутність реальності вчинення позивачем господарських операцій з даним контрагентом та завищення позивачем суми податкового кредиту.

Відповідач належних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між позивачем та ТОВ "Реверанс Груп", предметів даних правочинів, змісту прав та обов`язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб`єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб`єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують дійсність всіх операцій і правильність податкового обліку позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а в разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Податковим органом фактично зроблений висновок, що ТОВ "Реверанс Груп" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. У своїх висновках податковий орган вважає, що контрагент позивача фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції щодо надання послуг.

Щодо посилання відповідача про наявність досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2014 за № 32014100010000282, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Так, співробітниками слідчого управління фінансових розслідувань та оперативного управління Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві в рамках цього кримінального провадження виявлено та припинено протиправну діяльність "конвертаційного центру", у тому числі і Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверанс Груп", який надавав послуги підприємствам реального сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту на території м. Києва та інших регіонів України. В ході досудового розслідування встановлено, що підприємства "конвертаційного центру" зареєстрували суб`єкти господарювання без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності з надання податкової вигоди іншим суб`єктам підприємницької діяльності, шляхом безпідставного формування показників податкового обліку, суд зазначає наступне.

За вказаним номером ЄРДР велось досудове розслідування та було винесено вирок щодо юридичної особи ТОВ Консультант-2014 , яка не є контрагентом позивача. Тому результати досудового розслідування, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100010000282 від 03.11.2014 не має жодного юридичного значення для правильності і об`єктивного вирішення спору у даній справі.

Таким чином, суд робить висновок, що зазначене кримінальне провадження не стосується діяльності позивача, а отже позивач не може бути притягнутий до відповідальності, яку він не здійснював.

Щодо технічної неможливості ТОВ Реверанс Груп реального здійснення господарської діяльності суд зазначає, що платник ПДВ не може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживанням, вчиненні його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відсутність контрагента за місцем його реєстрації, відсутність у нього основних фондів, достатньої кількості працівників, складських приміщень земельних ділянок не заслуговують уваги, оскільки чинне законодавство не передбачає обов`язку для суб`єктів господарювання перевіряти умови здійснення господарської діяльності їх контрагентами (наявність матеріальної технічної бази та трудових ресурсів, земельних ділянок, правильність ведення бухгалтерського обліку та сплати податків, подання звітів про обсяги виробленої сільськогосподарської продукції, постійне знаходження за місцем реєстрації) та не передбачає відповідальності платника податків за дії третіх осіб за відсутності вини платника. Більш того, платники податків не наділені повноваженнями щодо здійснення такої перевірочної роботи, яка має виконуватися саме контролюючими органами.

При цьому, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Зокрема, укладаючи договори надання послуг з даним товариством, позивач правомірно виходив з наступного:

а) станом на дату укладення договорів ТОВ "Реверанс Груп" було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не перебували в стані припинення;

б) станом на дату укладення договорів ТОВ "Реверанс Груп" перебувало на обліку в органах доходів і зборів та не мали податкового боргу;

в) директором ТОВ "Реверанс Груп" були надані всі передбачені законодавством статутні та реєстраційні документи, зокрема: статут товариства, виписка про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Відповідно до абз. 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України, контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо фіктивності діяльності ТОВ "Реверанс Груп" не підтверджено жодними доказами, а позивач правомірно, у відповідності з вимогами чинного законодавства уклав господарські договори з вказаним контрагентом.

Тобто встановлені вище обставини та надані позивачем докази підтверджують, що контрагент позивача виконав прийняті на себе зобов`язання. ТОВ "Реверанс Груп" в обумовлені в договорах строки надав послуги, а позивач прийняв та оплатив вартість отриманих послуг.

Наявність актів надання послуг, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, рахунків-фактур, картки рахунку 631, актів придатності цистерн під завантаження, платіжних доручень, а також наявність первинної документації за правовідносинами між позивачем та його контрагентами, які залучалися позивачем в межах здійснення діяльності з перевезення та експедирування вантажів, є переконливим доказом відсутності з боку позивача порушень податкового законодавства.

Перелічені документи свідчать, що сторонами вказаних вище правочинів, були дотриманні норми чинного законодавства, протиправний умисел, при укладанні правочинів, був відсутній, правочини були реальними і вчинялися за всіма правилами укладання договорів, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому, висновки відповідача є повністю необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам.

Згідно з п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено обов`язкові реквізити первинних документів, які також дублюються пунктом 2.4. Положення: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що надані документи, які містяться в матеріалах справи є первинними та відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тому вони фіксують факти здійснення господарських операцій, містять відомості про них і підтверджують їх реальне (фактичне здійснення).

Тобто здійснення господарських операцій спричинило зміну майнового стану позивача, що підтверджується вказаними первинними документами.

З огляду на вищевикладене суд робить висновок, що позивач отримав податкові накладні від підприємства, що значилося в Єдиному реєстрі підприємств та платників податку на додану вартість. Послуги придбані від контрагента позивача були використані в подальшому позивачем у його власній господарській діяльності. Отже, судом встановлені обставини, які у своїй сукупності свідчать про безумовну дійсність правочинів, фактичність господарських операцій між позивачем та TOB "Реверанс Груп", їх правомірність і прозорість. При цьому, на користь своїх висновків контролюючий орган не надав жодного доказу і не обґрунтував їх.

Зокрема, податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.2 статті 77 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача .

З огляду на те, що висновки акту не відвідають дійсним обставинам, висновки відповідача зроблені на підставі припущень, а не перевірених даних та належних доказів, а у позивача всі господарські операції здійснені у відповідності до вимог закону, є реальними та спричинили майнові наслідки, то акт є неправомірним, а тому винесені на його підставі податкові повідомлення - рішення належить до скасування.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2,77, 244-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.07.2015 року № 0000952204.

3. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

4. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Амадеус Марин адреса, 65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, буд.79, пов.6, ЄДРПОУ:36554196.

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області адреса: вул. Семінарська,5 м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ:39398646.

Суддя: О.Я. Бойко

.