Рішення

від 26.02.2020 по справі 285/3230/15-ц

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/3230/15-ц

провадження у справі № 2/0285/201/20

26 лютого 2020 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої судді Заполовської Т.Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,

за участі представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новограді-Волинському

за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із первісним позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та 8 травня 2018 року, уточнивши позовні вимоги остаточно, просила визнати майно спільною сумісною власністю подружжя, виділивши їй у власність будівлю корівника під літ. З , загальною площею 1821,2 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 ; виділити відповідачу ОСОБА_4 будівлі укриття для зберігання грубих кормів (приміщення 4-16), загальною площею 1006,9 кв.м., ветпункт під літ. Д , загальною площею 108,9 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 (Т.2 а.с. 101).

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі з 28 лютого 1987 року. Шлюб між сторонами розірвано 21 березня 2013 року. У період шлюбу подружжя набуло у власність спірне майно, яке хоча і зареєстроване на ім`я ОСОБА_4 , проте підлягає поділу в рівних частках. Крім того, у період шлюбу сторони набули у власність нежитлову будівлю КЗС-10, площею 13,9 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0883 га, розташовану по АДРЕСА_1 , які ОСОБА_4 відчужив за договором купівлі-продажу від 4 липня 2016 року за ціною 14 835 грн., а тому вартість такого майна, яке вибуло зі спільної власності подружжя, має бути врахована судом при поділі майна подружжя.

У січні 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення на позов, у яких просив відмовити у задоволенні первісного позову, посилаючись на те, що ОСОБА_3 просить поділити спільне сумісне майно подружжя, нежитлові будівлі АДРЕСА_1 , однак позивач вказує не все майно, яке належить подружжю на справі спільної сумісною власності, оскільки до такого майна належить також домоволодіння по АДРЕСА_2 , яке ОСОБА_4 відчужив за договором дарування від 13 червня 2015 року спільним дітям ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (Т.1 а.с. 200).

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, у якому просить визнати майно спільною сумісною власністю подружжя, виділивши ОСОБА_4 будівлю корівника під літ. З , загальною площею 1821,2 кв.м., будівлі укриття для зберігання грубих кормів (приміщення 4-16), загальною площею 1006,9 кв.м., ветпункт під літ. Д , загальною площею 108,9 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 ; виділити ОСОБА_3 будівлю КЗС-10, загальною площею 13,9 кв.м. по АДРЕСА_1 ; домоволодіння по АДРЕСА_2 , до якого входить будинок, гаражі та магазин (Т.1 а.с. 211).

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 зазначив, що перебував із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбу з 28 лютого 1987 року, який розірвано 21 березня 2013 року. В період шлюбу сторони набули у власність спірне майно, яке підлягає поділу.

У серпні 2017 року ОСОБА_3 подала заперечення на зустрічний позов, у яких просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що домоволодіння по АДРЕСА_2 , а також будівля КСЗ-10 по АДРЕСА_1 дійсно були набуті у період шлюбу, належали до об`єктів права спільної сумісної власності, однак вибули із володіння подружжя уже після розірвання шлюбу за спільною згодою. Так 13 червня ОСОБА_4 подарував вищезазначене домоволодіння по АДРЕСА_2 спільним дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а 4 липня 2016 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу продав ОСОБА_3 будівлю КСЗ-10 по АДРЕСА_1 . Указані правочини були здійснені за згодою ОСОБА_3 , ніким не оспорювались, в судовому порядку недійсними не визнавались та є чинними, а тому зазначене майно правомірно вибуло з власності подружжя та не належить до спільної сумісної власності подружжя, яке підлягає поділу (Т.2 а.с. 2).

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом просив задовольнити первісний позов та відмовити у зустрічному позові, з підстав викладених у позовній заяві та запереченнях на зустрічний позов.

Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні просив задовольнити зустрічний позов та відмовити у первісному позові, з підстав викладених у зустрічній позовній заяві та запереченнях на первісний позов.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши доводи сторін, викладені в заявах по суті, письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу з 28 лютого 1987 року, який розірвано 21 березня 2013 року (Т.1 а.с. 9, 10).

Мають спільних дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

В період шлюбу сторони набули у власність наступне нерухоме майно:

- будівлю корівника під літ. З , загальною площею 1821,2 кв.м., будівлі укриття для зберігання грубих кормів (приміщення 4-16), загальною площею 1006,9 кв.м., ветпункт під літ. Д , загальною площею 108,9 кв.м., будівлю КЗС-10, загальною площею 13,9 кв.м., земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0883 га (кадастровий номер: 1824083700:02:004:0098) та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,8968га (кадастровий номер: 1824083700:02:004:0099), розташовані по АДРЕСА_1 (Т.1 а.с. 11, 13, 15, 17, 111, 113);

- домоволодіння по АДРЕСА_2 , до якого входить будинок, гаражі та магазин (Т. 1 а.с. 217).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Враховуючи зазначені положення Закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу між сторонами в рівних частках наступного майна: будівлі корівника під літ. З , загальною площею 1821,2 кв.м., будівлі укриття для зберігання грубих кормів (приміщення 4-16), загальною площею 1006,9 кв.м., ветпункту під літ. Д , загальною площею 108,9 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про поділ між сторонами спільного сумісного майна подружжя, суд виходить із вартості вказаного майна, встановленого висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 червня 2019 року, згідно якої вартість майна становить: будівлі укриття для зберігання грубих кормів (приміщення 4-16) - 99 411 грн.; будівля корівника під літ. З - 300 006 грн.; ветпункт під літ. Д - 15 511 грн.; земельна ділянка, площею 0,0883 га (кадастровий номер: 1824083700:02:004:0098) - 19 983 грн.; земельна ділянка, площею 0,8968га (кадастровий номер: 1824083700:02:004:0099) - 178 208 грн. (Т.2 а.с. 270).

Позовні вимоги про визнання спільним майном та поділ земельних ділянок, площею 0,0883 га (кадастровий номер: 1824083700:02:004:0098) та площею 0,8968 га (кадастровий номер: 1824083700:02:004:0099) - ні у первісному, ні у зустрічному позові сторони не заявляли, тому, виходячи з принципу диспозитивності, суд не приймає рішення щодо зазначеного майна.

Таким чином, враховуючи вартість спірного сумісного майна подружжя, суд вважає за необхідне здійснити поділ спільного майна подружжя виходячи з позиції рівності часток сторін, виділивши ОСОБА_3 :

62% корівника - літера З загальною площею 1 821,2 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 0,05810 га, кадастровий номер 1824083700:02:004:0093 вартістю 478 214 грн. в цілому, тобто на 296 492,68 грн.;

виділити ОСОБА_4 :

38% корівника - літера З загальною площею 1 821,2 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 0,05810 га, кадастровий номер 1824083700:02:004:0093 вартістю 478 214 грн. в цілому, тобто на 181 721,32 грн.;

будівлю укриття для зберігання грубих кормів (приміщення 4-16) загальною площею 1006,9 кв.м. вартістю 99 411 грн.,

ветпункт під літ. Д , загальною площею 108,9 кв.м. вартістю 15 511 грн.

Щодо позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділу між сторонами будівлі КЗС-10, загальною площею 13,9 кв.м. по АДРЕСА_1 та домоволодіння по АДРЕСА_2 , суд приходить до висновку про відмову в задоволенні таких позовних вимог, виходячи з наступного.

За змістом ст. 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ст. 67 СК України дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Відповідно до п. 22, абз. 2 п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 № 11 у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як встановлено судом будівля КЗС-10, загальною площею 13,9 кв.м. по АДРЕСА_1 та домоволодіння по АДРЕСА_2 були набуті ОСОБА_4 у період шлюбу, а тому належали до об`єктів спільної сумісної власності подружжя (Т. 1 а.с. 15, 217).

Однак, після розірвання шлюбу, відповідно до договору купівлі-продажу від 4 липня 2016 року ОСОБА_4 продав своїй колишній дружині ОСОБА_3 будівлю КЗС-10, загальною площею 13,9 кв.м. та земельну ділянку по АДРЕСА_1 за ціною 14 835 грн. (Т. 2 а.с. 7).

Також, згідно договору дарування від 13 червня 2015 року ОСОБА_4 подарував домоволодіння по АДРЕСА_2 спільним з ОСОБА_3 дітям - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних частках. Згідно п. 4 зазначеного договору згода колишньої дружини дарувальника ОСОБА_3 на дарування вищевказаного житлового будинку отримана у встановленому законом порядку, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою-згодою від 13 червня 2015 року (Т.2 а.с. 3).

Отже, за згодою другого з подружжя та відповідно до вимог ст.ст. 64, 75, 76 СК України зазначене спірне майно вибуло із спільної сумісної власності подружжя, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , вказані правочини в судовому порядку не оспорювались, не визнавались недійсними, є чинними, а тому суд приходить до висновку, що станом на день розгляду справи зазначене нерухоме майно не є спільним майном подружжя, а тому не підлягає поділу між сторонами у справі.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів та відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу будівлі КЗС-10 по АДРЕСА_1 та домоволодіння по АДРЕСА_2 .

Внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА в Житомирській області згідно квитанції від 11.02.2020 року грошові кошти у розмірі 14 198 грн. підлягають поверненню ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрати за проведення експертного дослідження, витрати по сплаті судового збору компенсуються між сторонами шляхом взаємного зарахування.

Керуючись статтями 4, 10-12, 76-82, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати нежитлові будівлі: корівника - літера З загальною площею 1 821,2 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 0,05810 га, кадастровий номер 1824083700:02:004:0093 вартістю 478 214 грн., будівлі укриття для зберігання грубих кормів (приміщення 4-16) загальною площею 1006,9 кв.м. вартістю 99 411 грн., ветпункта - літера Д , загальною площею 108,9 кв.м. вартістю 15 511 грн. об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Здійснити поділ спільного майна подружжя в рівних частках, виділивши ОСОБА_3 :

62% корівника - літера З загальною площею 1 821,2 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 0,05810 га, кадастровий номер 1824083700:02:004:0093 вартістю 478 214 грн. вцілому, тобто на 296 492,68 грн.;

виділивши ОСОБА_4 :

38% корівника - літера З загальною площею 1 821,2 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 0,05810 га, кадастровий номер 1824083700:02:004:0093 вартістю 478 214 грн. вцілому, тобто на 181 721,32 грн.;

будівлю укриття для зберігання грубих кормів (приміщення 4-16) загальною площею 1006,9 кв.м. вартістю 99 411 грн.,

ветпункта - літера Д , загальною площею 108,9 кв.м. вартістю 15 511 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати за проведення судової експертизи у розмірі 17 500 (сімнадцять тисяч п`ятсот) грн.

Повернути ОСОБА_3 14 198 (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто вісім) грн., внесених на депозитний рахунок ТУ ДСА в Житомирській області згідно квитанції від 11.02.2020 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційний розгляд справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення 06.03.2020 року.

Сторони по справі:

позивач за первісним позовом: ОСОБА_3 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач за первісним позовом: ОСОБА_4 ; АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

треті особи: ОСОБА_5 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП невідомий;

ОСОБА_6 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП невідомий.

Головуюча суддя Т.Г. Заполовська